Пайовики: кріпаки на власній землі?

Конфликт, Новости

  3 Сен , 2016

До редакції нашої газети вже вдруге звернувся мешканець Доманівки В’ячеслав Борецький. Причина, яка змусила чоловіка здолати чималу відстань до Миколаєва та в зворотному напрямку, знову не з приємних. За словами заявника, довготривалий конфлікт з орендарем його земельного паю мав продовження в судах різних інстанцій. І представники Феміди стали не на користь простого селянина…

Отже, стисло нагадаємо читачам, про що розповідало «РП» в публікації «У пошуках згоди…» від 26 листопада минулого року. Передумовою для журналістського розслідування стало колективне звернення до редакції групи власників земельних наділів з Доманівщини, котрі поскаржилися на дії орендарів – ТОВ «Зоря-Агро», очолюваного Олександром Тюхтієм, і Фермерського господарства «Згода», керівником якого є близький родич О. Тюхтія. Людей насамперед обурював надто низький рівень орендної плати порівняно з іншими орендарями району. За їхніми словами, донедавна за родючі ділянки площею понад 20 гектарів вони отримували лише якихось 4 тисячі гривень «на руки».

Виявилося, що такі невигідні для людей умови були прописані в договорах оренди. Так, В. Борецький уклав відповідну угоду з ТОВ «Зоря-Агро» в січні 2007 року, згідно з якою орендар взявся обробляти ріллю терміном на п’ять років з виплатою щорічно орендної плати в розмірі 2 відсотків від вартості паю. У 2011 році Олександр Тюхтій запропонував орендодавцям збільшити орендну плату до 3 відсотків. Але, що цікаво, у зареєстрованому державними органами тексті додаткової угоди була прописана не лише нова ставка оренди, а й… збільшений до 16 років термін дії орендного договору. Причому, що найцікавіше, підпис людей стоїть лише на другій сторінці документа, а на першій – відсутній. Це дало підставу обуреним громадянам припустити, що хтось підступно підмінив першу сторінку договору. Було порушено кримінальну справу, але пайовикам так і не вдалося довести свою правоту…

Як би там не було, земля на довгих 16 років опинилася в користуванні приватного товариства. І навіть попри значну інфляцію, протягом п’яти років розмір орендної ставки не збільшувався. Ба більше: через те що орендарем не враховувався коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі, утворилася досить-таки значна заборгованість з орендної плати.

У надії повернути свої кошти люди почали масово звертатися до суду. При цьому люди вимагали не лише повернення боргів, а й розірвання договору з недобросовісним, на їхню думку, орендарем. І якщо згодом заборгованість було виплачено, то скасувати договори оренди суд так і не наважився.

Олександр Тюхтій свою позицію газеті пояснив просто: він, мовляв, закон не порушив, а орендна плата виплачується відповідно до договорів оренди.

Але, як стверджує В’ячеслав Борецький, довготривалі терміни оренди, на які, за словами чоловіка, він не давав своєї згоди, фактично зробили його заручником однієї людини. Захоче латифундист підвищити орендну плату – змахне пару крихт зі свого панського столу. А ні – то йди ти… до державної інституції, назва якої складається з трьох літер.

Так і вчинив орендодавець. Спочатку шукав правду в районній Феміді. У своєму позові до Доманівського районного суду чоловік звернувся, сподіваючись збільшити розмір орендної плати в договорі, укладеному між ним та ТОВ «Зоря-Агро». Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на пункт 22 Договору, відповідно до якого раз на рік розмір орендної плати переглядається, в тому числі – зважаючи на підвищення цін та тарифів. Також чоловік зауважив, що на його утриманні перебуває дочка, яка здобуває вищу освіту. Проте на лист В. Борецького від 30 листопада 2015 року, в якому він запропонував орендодавцю збільшити орендну плату з 3 до 7 відсотків, що, на його думку, відповідає ринковим умовам, пан Тюхтій відповів відмовою.

Розглядаючи цю справу, Доманівський райсуд в особі судді Єгорової повністю відмовив позивачеві в задоволенні його вимог. Причому, що цікаво, письмову відповідь товариства на адресу Борецького про те, що «перегляд орендної плати в нинішньому році на 2016-й і подальші роки є передчасним», суддя Єгорова не розцінила як відмову орендодавцем переглядати умови договору. Отака словесна еквілібристика!

Крім того, суд не дійшов висновку, що В. Борецький та його сім’я перебувають у скрутному матеріальному становищі. Навіть попри те, що позивач є вдівцем і сам виховує двох дітей, а на його піклуванні – престаріла мати, яка за медичними висновками потребує стороннього догляду.

Не задоволений таким рішенням, В’ячеслав Борецький звернувся до Апеляційного суду Миколаївської області. Але – й тут отримав відкоша. Відмовляючи власнику земельного паю в його апеляції, суд, зокрема, дійшов висновку, що «сума орендної плати нараховувалась відповідачем з урахуванням індексу інфляції та індексації оцінки вартості землі, та у порівнянні з 2011 роком у 2015 році вказані суми збільшилися майже в два рази». Відтак, як констатував суд, істотних порушень умов з боку відповідача не було.

– Так, справді, індексацію та інфляцію орендар мені сплачував, – каже В. Борецький. – Проте на розмір орендної плати – 3 відсотки – це ніяким чином не впливає. І це дуже мало, адже в сусідів орендна ставка у 6-7 відсотків є не дивиною, а усталеною практикою.

Проте, як бачимо, власник земельного паю жодним чином вплинути на орендаря не може, адже договір оренди розрахований на довгі 16 років. Судова ж інстанція стала на бік заможного орендаря, а не простого селянина.

А яким чином державні чиновники піклуються про власників земельних паїв?

У секторі взаємодії зі ЗМІ та громадськістю Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області нам пояснили, що розмір орендної плати між суб’єктами господарювання та фізичними особами на законодавчому рівні чітко не регламентований – мовляв, як домовляться між собою сторони, так і буде. Держгеокадастр лише видав рекомендацію про збільшення орендної плати до 8 відсотків від нормативної грошової оцінки земель, але – це стосується лише земель державної власності. Щодо статистики стосовно середньої орендної плати, то в колишньому Держкомземі заявили, що в останні два роки вони цим питанням не займаються і порадили звернутися до фіскальної служби.

Що ж, телефоную до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області. В управлінні податків і зборів з фізичних осіб повідомили, що фіскали не мають будь-яких повноважень втручатися в договори оренди приватників. Для податківців головне, щоб податок сплачувався, а вже з якої суми – не так і важливо. А в середньому розмір оренди одного гектара землі в Доманівському районі становить 672,96 гривні, в той час як по області – 753,4 гривні.

На жаль, мені не вдалося знайти жодної громадської організації, яка б відстоювала і захищала інтереси пайовиків Миколаївської області. Отже, виходить, власник земельного паю опинився сам на сам з орендарем, залежачи від його настрою чи щедрості. І добре, коли між сторонами є порозуміння або термін оренди укладений на незначний термін, – у разі незадоволення умовами договору, зокрема розміром орендної плати, власник земельної ділянки може невдовзі укласти нову угоду з іншим, більш вигідним для себе орендарем. У разі ж, коли термін оренди значний, як у нашому випадку, орендодавець потрапляє в повну залежність від свого «ділового партнера» та його «доброї волі». Що це, як не сучасне кріпацтво?

Але найголовніше: чому держава фактично відсторонилася від вирішення нагальних проблем простих пайовиків? Адже, зрештою, і про це зазначено в статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. То чому ж, декларуючи одне, влада де-факто самоусунулася від реальної допомоги тим, хто виснажливою багаторічною працею заробив собі клаптик землі?

Андрій ТЮРІН

Сообщение:

*

НОВОСТИ