Укоренився…

Як спроби реформувати лісову галузь натикаються на відчайдушний спротив «старих» з метою законсервувати існуючий стан речей.

Наша газета пильно стежить за ситуацією у лісовій галузі Миколаївщини. Свого часу, а саме після перемоги Революції Гідності, «РП» детально висвітлювало конфлікт довкола тодішнього начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Петра Паламарюка. Нагадаємо: працівники державних лісгоспів за підтримкою громадських активістів відкрито повстали проти системи корупції, що, немов щупальця спруту, охопила відомство та не давала вільно розвиватися «зеленій» галузі. Кілька місяців запеклої боротьби зрештою завершилися відставкою чиновника, якого деякі підлеглі позаочі називали не інакше, як «Генерал».

Минуло понад два роки. Та дзвінки від наших читачів засвідчили: і досі не все гаразд у «лісовому королівстві», а з втратою «верховного головнокомандувача» далеко не всі місцеві «князьки» захотіли й стали жити по-новому.

Звільнено за суттєві порушення законодавства…

Отже, вирушаю до Казанки. Саме у місцевому осередку Феміди під проводом голови Казанківського райсуду Ірини Сябренко розглядався позов екс-директора Державного підприємства «Володимирівське лісове господарство» Валентина Митрофанова проти Державного агентства лісових ресурсів України (скорочено – Держлісагентство) та її керівника. У своєму позові 65-річний фахівець, котрий керував державним лісгоспом довгих 18 років, просив суд відмінити наказ очільника відомства Христини Юшкевич про свою відставку та таким чином намагався відновитися у керівній іпостасі.

Слід сказати, що Х. Юшкевич, ставши у керма відомства на початку 2016 року (в якості т.  в. о. голови), одразу оголосила війну тим, хто допустив грубі порушення у своїй роботі. За результатами перевірок 6 липня цього року серед інших було відсторонено від виконання обов’язків і директора ДП «Володимирівське ЛГ» Валентина Митрофанова. У багаторічного директора лісгоспу, що розташований у межах Казанківського району, в березні цього року закінчився контракт, і його, до появи постійного керівника, 07.04.16 було призначено тимчасово виконувати обов’язки директора ДП. Та, як бачимо, Валентин Семенович на «приставному стільці» надто довго не затримався. Як повідомила прес-служба Держлісагентства, керівників кількох державних підприємств, зокрема В. Митрофанова, звільнено за суттєві порушення законодавства у веденні господарської діяльності, а саме – «неналежне виконання обов’язків, допущення випадків здійснення незаконних рубок, порушення під час реалізації лісопродукції шляхом зміни її асортименту».

Валентин Митрофанов.
 

Що значить це досить сухе формулювання у випадку з паном Митрофановим? Як виявилося, чималі претензії перевіряльників стосувалися порядку використання державної землі сільгосппризначення, що закріплені за ДП «Володимирівське ЛГ» на праві постійного користування. А саме: 1022,04 гектара родючої землі – однієї з кращих у районі – використовувалися третіми особами – суб’єктами підприємницької діяльності. Протягом 2012-2014 років між підприємцями та державним підприємством в особі директора В. С. Митрофанова були підписані договори терміном на сім років про надання послуг та договори про спільну діяльність.

– Відповідно до цих документів, – каже нинішній керівник ДП «Володимирівське лісове господарство» Владислав Волинець, – відбувся фактичний перехід земельних ділянок до фізичних осіб-підприємців, чим завдано шкоди інтересам держави та порушено статтю 92 Земельного кодексу, а самі договори є удаваними правочинами, адже фактично йдеться про оренду землі. Крім того, в порушення вимог Закону України «Про управління об’єктами державної власності», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 «Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, договорів доручення та управління майном» колишній директор ДП «Володимирівське ЛГ» В. С. Митрофанов узагалі не звертався до Державного агентства лісових ресурсів, як до органу управління майном, за погодженням укладення договору про спільну діяльність.

Діяв в інтересах держави чи… «сім’ї»?

Виходить, пан Митрофанов від імені держави самостійно розпорядився найціннішим національним багатством – землею? Але наскільки ефективними були ці дії?

Якщо говорити про інтереси державного підприємства, то є серйозні сумніви щодо успішності господарювання Валентина Семеновича. Адже земля оброблялася третіми особами за розцінками, що є істотно меншими від середньої ставки орендної плати, розрахованої відповідно до листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 369 від 15.04.2016. Виходячи з цієї формули, підприємство недоотримало понад 1,8 мільйона гривень.

Водночас, якщо говорити про бізнес родини Митрофанових, то він, напевно, процвітав. Адже серед інших взялася обробляти державну землю за досить низькими «тарифами» і… невістка директора ДП «Володимирівське ЛГ» – О. В. Митрофанова. Отаке тісне сімейне коло, в якому чудернацьким чином переплелися приватно-сімейні і державні інтереси…

Цими та іншими фактами «вмілого господарювання» зацікавилися як представники громадськості – зокрема члени Криворізької міської організації Конгресу українських націоналістів, так і новопризначений т. в. о.директора ДП «Володимирівське лісове господарство» Владислав Волинець. У правоохоронні органи надійшло декілька заяв про вчинення злочинів. Ще 16 травня 2016 року слідчим відділом Казанківського відділу поліції за заявою активістів розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу «Службова недбалість». За місяць було відкрито ще одне провадження за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ДП «Володимирівське ЛГ», цього разу за ч. 1 ст. 364 «Зловживання владою або службовим становищем».

Згодом ці та інші справи було об’єднано в одне провадження, яке з незрозумілих причин застрягло в «нетрях» поліцейського відомства Казанки. Наразі, як стало відомо редакції, кримінальне провадження передано до слідчого відділу обласної прокуратури. Але, за наявною інформацією, й досі не опитані всі свідки у справі і, як припускають громадські активісти, незабаром справу можуть «спустити на гальмах».

Так це чи ні, чекаємо конструктивної відповіді від прокурора Миколаївської області Тараса Дунаса, якому редакція направила офіційного листа з цього приводу. Принагідно маємо надію, що, зважаючи на актуальність теми, головний законник Миколаївщини відреагує без бюрократичних зволікань.

У казанківській «цитаделі» Феміди

Та повернемось в «оплот» Феміди Казанківщини. Саме тут минулого четверга суддя Сябренко мала винести вердикт у справі «Митрофанов проти Держлісагентства». Одразу слід зазначити, що на судове засідання була запрошена й третя сторона – обласне управління лісового та мисливського господарства. Проте з «контори» так ніхто і не явився – невже керівництву лісової галузі Миколаївщини байдуже, чим закінчиться судовий розгляд та хто очолюватиме велике державне підприємство?

У судовій залі В. Митрофанов попросив скасувати наказ т.  в. о.голови Держлісагентства та поновити його на посаді, а також стягнути з відповідача його середню зарплату за час «вимушеного прогулу». У свою чергу, представник Держлісагентства заперечив позов, зазначивши: суд не вправі перебирати на себе повноваження центрального органу виконавчої влади, якому делеговані відповідні права по призначенню та звільненню керівників державних підприємств. Крім того, як сказав юрист відомства, В. Митрофанова було призначено тимчасово виконувачем обов’язків директора лісгоспу лише на період до призначення у встановленому порядку нового керівника. А нинішній очільник державного підприємства В. Волинець наголосив на тому, що в період 2012-2014 років підприємством було порушено законодавство щодо розпорядження державною землею, чим завдано мільйонних збитків. Крім того, на думу молодого директора, було порушено конфлікт інтересів: одним із «орендарів» є близька родичка позивача, а на підприємстві працюють два сини Валентина Семеновича. Звернув Владислав Володимирович і ще на одну, здавалося б, «дрібничку»: як начальник мисливської дільниці В. Митрофанов установив собі доплату, тобто одержував дві зарплати та неправомірно поєднував дві посади.

Зрештою, після деяких роздумів суддя Сябренко оголосила рішення, про яке, як подейкують злі язики, було відомо заздалегідь: поновити В. Митрофанова на посаді т.  в. о. директора ДП «Володимирівське лісове господарство» з 6 липня 2016 року та стягнути з Держлісагентства кошти за час вимушеного прогулу позивача. Причому, як йдеться у судовому рішенні, цей вердикт суду підлягає «негайному виконанню».

– Це рішення судді Сябренко є протиправним і незаконним, – прокоментував вердикт казанківської Феміди представник Держлісагентства Віталій Карманський. – Передусім, уже під час судового процесу позивачем було суттєво змінено предмет позову – спочатку Митрофанов просив поновити його на посаді директора державного підприємства, а вже потім уточнив свій позов, намагаючись відновитися на посаді т.  в. о.директора ДП «Володимирівське ЛГ». Але ж, згідно з нормами статті 31 Цивільного процесуального кодексу, під час судового процесу можна лише збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову тощо, проте не допускається зміна самого предмету позову. По-друге, прийняте рішення неможливе для виконання, адже такої посади, як «тимчасово виконуючий обов’язки директора», в штатному розкладі підприємства не існує. Та й не зрозуміло: хто саме має виконувати це рішення суду? Адже про це у тексті рішення не йдеться…

Містер «Х» і дещо про корупційну арифметику

Серед «групи підтримки» Митрофанова, яка вітала цей вердикт казанківської Феміди, був і депутат районної ради Анатолій Журба. Власне кажучи, коли звернувся до Валентина Митрофанова прокоментувати його ж судовий позов та стан справ на держпідприємстві, саме А. Журба перейняв на себе «функції адвоката». Адже сам екс-керівник відмовився пояснити журналісту «РП» своє бачення конфліктної ситуації.

– Ми знаємо це державне підприємство як прибуткове, воно має прибутки 2 млн. 620 тис. грн. на рік і займає друге місце в області по господарській діяльності, – похвалився А. Журба. – Але до 2005 року, коли підприємство «взяв» Митрофанов, підприємство лежало…

У цьому місці поправляю свого візаві, мовляв, Митрофанова було призначено директором ДП ще 1998 року. У подальшому також з’ясувалося, що дані пана Журби про прибутковість держпідприємства «дещо» перебільшені, адже минулого року прибуток становив 305 тис. грн. – тобто у вісім з гаком разів менше озвученої депутатом цифри!

– Так, з 1998-го, – аніскільки не знітившись, погодився зі мною Анатолій Журба і продовжив висловлювати «алілуя» екс-директорові. – Саме за Митрофанова почався серйозний підйом підприємства за рахунок ентузіазму, гуртування колективу та завдяки запровадженню нових підходів при реалізації продукції. Але Митрофанов не влаштовує нове керівництво району…

Тут несподівано у нашу розмову втрутився якийсь чоловік:

– Ті договори укладало обласне управління, а сам текст був узгоджений з їхнім юристом, – емоційно сказав незнайомець.

Цікавлюся персоною свого нового співбесідника.

– Я – представник трудового колективу, який однозначно підтримує Валентина Митрофанова!

– Але хто саме підписував зазначені договори – людина з управління чи Митрофанов?

Тут у розмову блискавично втручається сам Валентин Семенович Митрофанов, який доти уважно слухав нашу бесіду з відстані декількох кроків: «Ви не заганяйте в кут тих людей, котрі не знають! Я прокоментую пізніше…».

І лише тоді я дізнався, що отим «містером X» був не хто інший, як… син колишнього директора державного підприємства Сергій Митрофанов. Щодо «цілковитої підтримки» звільненого директора, про неї поговоримо пізніше, а поки що наведу закінчення розмови з А. Журбою. Адже коли я вкотре запитав, чи порушував В. Митрофанов Постанову Кабміну Міністрів України від 11.04.2012 № 296, той несподівано зізнався:

– Так, це порушення. Але ж це був час Януковича! Кожен мав відвозити данину. Я тоді працював начальником ветмедицини (районного управління ветеринарної медицини. – А.Т.) і знаю, як це було. «Зверху» йому подзвонив начальник управління і сказав: пиши, а мені щоб гроші надходили. Оце і вся вам арифметика.

– Але ж ситуація давно помінялася – в Україні кілька років тому обрано нового Президента, змінено і начальника управління. Хіба ж не можна було привести договори у відповідність до чинного законодавства?

– Всюди, де копирснути, чехарда із землею…

Тут знову в розмову втручається Валентин Митрофанов:

– При чому тут договори?! Просто барбоси хочуть відстебнути і піти. У нас – найкраще підприємство облуправління, яке вчасно виплачує заробітну плату людям.

«Опустили голови, і працюємо далі…»

Що ж, саме час ознайомитися з життям «найкращого підприємства області» та відчути «всенародну» підтримку свого багаторічного керівника з боку щасливих та усміхнених працівників ДП «Володимирівське лісове господарство». Та тільки-но я переступив поріг центрального офісу державного підприємства у селі Володимирівка, як на мене чекало суцільне «розчарування». Навіть знаючи про судове рішення на користь Митрофанова, лісівники висловлювали свою незгоду з поверненням «старого» керівника та обурювалися несправедливим, на думку людей, рішенням судді Сябренко.

Владислав Волинець.
 

Так, у офісі держлісгоспу від працівників апарату держлісгоспу не почув жодного слова на підтримку Валентина Митрофанова. Навпаки, управлінці щиро підтримують молодого керівника Владислава Волинця, який, за їхніми словами, є не лише професіоналом лісової галузі, а й, насамперед, – вихованою та чемною людиною, що уважно ставиться до запитів своїх підлеглих. Ба, навіть з ним просто приємно поговорити, зауважили працівники центральної контори.

– Вважаю, що керівнику потрібно бути чесним з людьми, поважати їх, – каже інженер лісових культур Лідія Косенко. – Я працюю на цьому підприємстві вісім років. Коли я влаштовувалася на роботу, то в мене довго допитувалися, чи дійсний у мене диплом, чи є освіта. А потому навалили стільки роботи… проте на зарплаті це аж ніяк не відобразилося. А мій чоловік пропрацював головним лісничим лісгоспу майже 10 років. Його у селі називали головним ловчим, бо наводив острах на браконьєрів. Та він змушений був звільнитися з підприємства, попри те, що іншої роботи немає…

За словами жінки та багатьох інших працівників держлісгоспу, вони мають одразу по декілька невикористаних відпусток. Адже отримати дозвіл піти у відпустку – вкрай важко, поготів це стосується працівників лісової охорони. «А що вдієш? Опустили голови, і працюємо далі», – гірко каже Лідія Косенко, до речі, мати трьох дітей.

Та, за словами працівників лісгоспу, далі терпіти свавілля вони не будуть, тож готові до крайніх заходів протесту в разі повернення в керівне крісло пана Митрофанова. Ось і працівники лісової охорони та пожежної служби вкрай обурені умовами праці – зарплата низька, по 1500-1600 гривень «на руки», а працювати доводиться і за себе, і за «того хлопця». Техніка ж – стара, буквально дихає на ладан.

– Я до молодого директора звертаюся виключно на «Ви», хоч він і набагато молодший від мене. Одразу видно, що це людина, – долучається до розмови водій пожежної машини Сергій Туменко. – А зі старим… От у нас було шість пожежних, то всі хлопці написали заяви на звільнення, бо неможливо працювати з цим коз.. (не даємо повну «характеристику» екс-директора з міркувань цензури. – Ред.). Якби він по-людськи з нами поводився… а то весь час лунали одні погрози – якщо щось не так, то погрожував звільнити. У багатьох із нас є по 3-4 невикористані відпустки. Або такий факт. Нам, як працівникам лісгоспу, можна придбати дрова за півціни. Та щоб їх привезти додому, послуги трактора підприємства коштують аж 500 гривень. От і виходять ті дрова золотими…

Або ж, як поскаржилися лісівники, вряди-годи в селі горить чиясь хата. Проте виїхати на гасіння пожежі без дозволу Митрофанова – зась. Якщо ж самовільно виїхали рятувати людське майно, то будь добрий – компенсуй за власний кошт 20 літрів бензину… «Бували випадки – хати згорали, бо директор не брав слухавку», – стверджують працівники лісгоспу.

Зате, якщо вірити моїм співрозмовникам, обидва сина Митрофанова, які є штатними працівниками лісгоспу, на роботі майже не з’являлися за часів «царювання» свого батька. «Ми Сергія побачили на роботі лише тоді, коли до керма підприємства став Волинець», – каже лісничий Володимирівського лісництва Іван Рудницький.

До речі, Іван Семенович Рудницький – людина більш ніж шанована, віддав рідному підприємству близько 40 років. За словами аксакала держпідприємства, коли 2014 року пішов на пенсію, були сили трудитися і далі. «Та працювати з Митрофановим не було ніякого бажання, – зітхає Іван Семенович, – бо кожного ранку йшов на роботу, як на каторгу. Коли ж лісгосп очолив новий керівник, то знову повернувся на своє рідне підприємство, і про те аніскільки не жалкую. Адже працюю – з превеликим задоволенням».

На кого працювала державна земля?

За словами І. Рудницького, прибутковість підприємства жодним чином не позначалася ані на зарплаті працівників, ані на техніці – «на ходу» в лісництві лише старенькі тракторці МТЗ‑82 і Т‑25. «Матеріальна база останніми роками за власні кошти не оновлювалася, – каже ветеран. – Але ж лише за рахунок однієї землі можна прожити навіть без бюджетного фінансування. У нашого лісгоспу – найродючіша земля у районі».

З Іваном Рудницьким цілковито погоджується і головний лісничий Володимирівського лісгоспу Віталій Мєліхов.

– На виробничих нарадах, – згадує Віталій Миколайович, – я неодноразово говорив Валентину Семеновичу про необхідність збільшення розцінок по договорах, але щоразу чув відповідь, що ми йдемо «шляхом найменшого спротиву». Щодо зауважень стосовно невістки, то Митрофанов казав: «Я – директор, а ви займайтесь своїми справами».

І якщо головний лісничий досить обережний у своїх висловлюваннях, то майстер лісу Сергій Чернега дає пряму та безсторонню оцінку: «Наша організація належить сім’ї Митрофанова».

Власне кажучи, і я, коли знайомився зі станом справ на підприємстві, то склалося враження: за мною, немов тінь, всюди слідує сам Валентин Митрофанов. І якщо минулого дня Валентин Семенович погодився досить чемно, то цього разу «пішов у наступ»: «Ви хто такий?» – зненацька запитав мене, тільки-но зайшовши до планово-економічного відділу.

Представляюсь, на прохання пана Митрофанова надаю своє редакційне посвідчення.

«Та я таке можу надрукувати за п’ять хвилин!» – несподівано спантеличує своїми технічними «здібностями» екс-директор.

Впадає у вічі те, що при спілкуванні з екс-керівником неабияк ніяковіють самі працівниці. «Мені аж стає моторошно, коли його бачу», – зізналася одна з жінок.

Проте молодий очільник лісгоспу Владислав Волинець заспокоїв людей: лише після того, як Держлісагентство видасть відповідний наказ, він вправі залишити виконувати обов’язки керівника лісгоспу. Всі ж спроби захопити крісло директора «силовими методами» Владислав Володимирович розцінюватиме виключно як рейдерське захоплення держпідприємства, на що буде дано жорстке правове реагування.

Водночас лісгоспом поширюються чутки: кожен, хто виступив «проти Митрофанова», буде негайно звільнений, тільки-но той обійме посаду керівника. Але, як кажуть лісівники, миритися із цим вони не будуть, й в разі «репресій» готові влаштувати масові акції протесту.

Мороха виявляє некомпетентність та байдужість?

Звісна річ, станом справ у Володимирівському лісгоспі я поцікавився і у начальника лісомисливського управління області Олександра Морохи. Та Олександр Дмитрович одразу виявив чи то лукавство, чи то некомпетентність, стверджуючи, що на останньому судовому засіданні в Казанці був присутнім і юрист управління.

– Але ж суддя запитувала, чи є хтось з управління, та нікого не було…

– Він був офіційно на суді! – безапеляційним тоном заявив пан Мороха. – А Ви задаєте мені питання. Ви краще нашому юристу задайте ці запитання.

– Ви щось плутаєте, Олександре Дмитровичу. На суді був лише юрист Держлісагентства.

– Ні, разом з ним був і наш юрист.

Ну добре, нехай чорне буде білим. Тож пробую поставити інше запитання. Натомість, навіть не дослухавши, про що саме я хочу дізнатися, Олександр Мороха перебив мене та, зазначивши, що журналіст ставить йому «несуттєві запитання», кинув слухавку. Подальші спроби зв’язатися з паном Морохою телефоном успіху не мали – чиновник просто не відповідав на виклик.

Що ж, можливо, для Олександра Морохи як для керівника обласного управління і не «суттєва» доля великого державного підприємства, на якому працюють понад 40 чоловік. Напевно, пану Моросі байдужі і додаткові мільйони гривень, котрі пройшли повз державну скарбницю. Чи, може… він і сам має якийсь особистий «інтерес»?..

Натомість у Держлісагентстві, куди я зателефонував згодом, так не вважають. Очільник відомства Христина Юшкевич люб’язно погодилася поспілкуватися з кореспондентом «РП».

– Ми однозначно подаватимемо апеляцію на рішення Казанківського районного суду, – зазначила Христина Василівна, – і правопорушників на роботі не поновлюватимемо. Самого судового рішення я ще не бачила, але якщо там зазначено, що потрібно «поновити на посаді т.  в. о. директора», то такої посади не існує, є лише посада директора підприємства. Але у будь-якому разі я не бачу Митрофанова на чолі Володимирівського лісгоспу, адже він перевищив службові повноваження. Навіть не коментуючи те, як у нас відбувається правосуддя, та незважаючи на той тиск, що чиниться, ми будемо боротися зі злочинцями.

* * *

Що ж, стара корупційна система неохоче поступається реформам, у тому числі – в лісовій галузі. У тих, хто звик жити не відповідно до закону, а «по понятіях», є і гроші, і впливові друзі, і гучноголосі «захисники». Тож вирвати багаторічний «бур’ян», що міцно укоренився на грошовитій посаді, – справа не з легких.

На боці ж реформаторів – є сила правди та бажання повернути діяльність державних підприємств у законодавче русло. З тим, щоб лісове господарство на півдні України не жебракувало, а відігравало свою важливу роль в економіці та екології посушливого краю. Як я побачив під час відрядження, підтримують намагання Держлісагентства налагодити стабільну роботу підприємства і самі працівники Володимирівського лісгоспу, і громадські активісти, і райдержадміністрація.

Хто переможе у цьому протистоянні? Поживемо – побачимо. Позаяк «Рідне Прибужжя» відстежуватиме ситуацію і надалі.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Миколаїв – Казанківський район – Миколаїв

Коментарі

Олександр Ліштаба, мешканець села Лісове:

– За 18 років директорства Митрофанов нічого не зробив у нашому селі – ні городи пенсіонерам не зоре, ні дорогу не відремонтує. Якось фермер Микола Мєліхов узявся засипати ями на дорозі – виділив трактор, навантажувач, завіз жорству. Люди стали рівняти дорогу, та явився Митрофанов і сказав Мєліхову: чого, мовляв, лізеш у мої «володіння»?

Я сам розрахувався з лісгоспу в 1999 році, не витримав знущань. Митрофанов зняв мене з трактора, зробив різноробом. І якось під Новий рік, коли надворі було 17 градусів морозу, змусив мене білити гараж – попри те, що навіть щітка замерзала… Тож написав заяву на звільнення, хоча проробив у лісгоспі 25 років.

Ольга Жорова, голова Казанківської райдержадміністрації:

– Порозуміння та співпраці з колишнім керівником ДП «Володимирівське ЛГ» В. Митрофановим у мене не було. Від працівників держпідприємства та інших мешканців Володимирівки та Лісового було багато звернень, в яких розповідалося про неувагу Митрофанова до вирішення проблем водозабезпечення, розчищення доріг узимку, виконання лісгоспом рішення сільради щодо гасіння пожеж та гаражування автобуса, що курсує на Миколаїв. Були і звернення від військкомату щодо відмови В. Митрофанова у сприянні проведенню мобілізаційних заходів.

Тож сподіваюся, що зі зміною керівника ДП «Володимирівське ЛГ» буде не лише стабілізовано ситуацію на державному підприємстві, а й знайдено порозуміння з мешканцями сільської ради та в цілому з громадою району.

Юрій Шляпцев, громадський активіст, журналіст:

– На жаль, правоохоронні органи, будучи наділені спеціальними повноваженнями діяти від імені та в інтересах держави, досить кволо реагують на явні порушення закону, фактично перетворившись на товариства з обмеженою відповідальністю. І лише завдяки простим людям та засобам масової інформації такі конфліктні ситуації, як по Володимирівському лісгоспу, набувають резонансу.

Також хочу подякувати новому очільникові Держлісгоспу Христині Василівні Юшкевич. Це – перший керівник відомства, котрий реагує на звернення громадськості та намагається навести лад у лісовій галузі.

Комментарии:

  1. казанка:

    Все це наклеп…… Та й ще врахувати підставних осіб (браконьєрів)з попередніми коментарями.

    Директора цього підприємства знає вся Казанківщина(та не тільки), зі сторони як порядна людина. На теперішній це єдине Державне підприємство Казанківщини яке сплачиває податок державі. А прибуток  складає більш 2 млн. на рік. Напрацйована та стабільно  налагоджена роками цього підприємства робота-це велика подяка Директору Митрофанову В.С., який це створив на протязі років його роботи .

    А стосовно жоровій (маленькими)-всі її знають і мене підтримуют——–далеко до цієї людини як МИТРОФАНОВ В.С.(великими). Тобто бажано бачити результат роботи,який не баче жодна людина Казанківщини стосовно роботи -зі сторони жорової.Взяти хочаб глобальне велике запитання -дорога Казанківщини. Вот яке питання котрим потрібно терміново зараз займатись.

     Хотілося б сказати за Митрофанова В.С. що це людина яка віддає більш за усе своє життя справі підприємства та працівникам які працюють на цьому підприємстві…. Так тримати!!!!

    На остання  можу сказати одне- це таке мовити  РЕЙДЕРСЬКЕ ЗАХОПЛЕННЯ З МЕТОЮ ЗАХОПЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ(РИЛЛІ). загальна площа яких становить більш 900га.

     

  2. Клюев Б П:

     В С Митрофанов Вы уже пенсионер отдыхайте радуйтесь жизней милыми внучатами молите БОГА что бы все закончилось без криминала собирайте грибы в уничтоженом Вами лесу жизнь прекрасна и без директорской должности 

  3. Клюев Б П:

    коментарий

  4. Николаев:

    Ребят эт реально всему виновница матушка земля)))). Я так понимаю это государственная организация. А  на все движения работы предприятия есть и контролирующии организациии. Одна из них например насколько я знаю- КРУ, которая 1 раз в 3 года проводит полную проверку хозяйственной деятельности предприятия.

  5. Гриша:

    Клюев, если Вы связаны с криминалом, то будьте добры держать мысли при себе.

  6. Владимир:

    знакомые имена… А почему? Решили человека в возрасте дёргать на старости лет. Самое главное кишки подтяните прежде чем лить грязь на толковго нормального человека. Хотите насолить?… А за что? Не судите  не судимы будете. А в обиду не дадим Семёныча!

     

     

     

  7. Кривой Рог:

    За те годы сколько знакомы с Валентином Семеновичем мы не замечали не каких афер.он очень хороший отзывчевый человек,всегда на стороне людей.

  8. В.Н.Мелихов:

    А я понимаю так. Если весь коллектив не устраивал Директор  В,С,Митрофанов. Тогда напрашивается вопрос сам собой. Почему коллектив не нашел работу с более достойным руководителем, а просто все эти года терпел этого "тирана"????  Каждый руководитель непосредственно отвечает за все что связано с работой на предприятии,  и самое главное за людьми которые работуют на этом предприятии. Директор В.С.Митрофанов требовал выполнение работы с каждого кто работающего в этом хозяйстве (а кому понравиться, когда требуют выполнение приказа Директора!!!!!). 

    Соответственно напрашивается следующий вывод(мое мнение), если В.С. Митрофанов не соответствует занимаемой должности. Тогда весь коллектив предприятия также не соответствует своей занимаемой должности, А если это так, тогда нужно  новому временно исполняющему обязаности Директору тоже задуматься. Не окажеться ли он в такой-же ситуации -когда весь коллектив просто предаст и "обгадит" и попытается "закатать" в грязь. Тут вывод напрашивается сам собой….

    И тех людей на которых подаст в суд за браконьерство в лесных насаждениях "повылазят" с норок и обольют грязью(что вполне возможно).

     

  9. Клюев Б П:

    уважаемые коментаторы для того что бы вышел правильный честный разговор без привзятое обсуждение даной публикации снимите   с   себя маски назовитесь как Вы есть  все кто не соглашается с методами руководства Митрофанова В С не скрывают своих имен

  10. Володимир:

    Та після такої статті в правовій Україні Митрофанов давно вже гнив би на нарах. Жаль, що ми ще не правова країна. І реакція правових органів, зокрема рішення суду, не вражає. Пояснюю. Митрофанов багато років був головою ДП «Володимирівське ЛГ», а фактично безроздільним господарем державної, привласненої собі, власності. І от в процесі розгляду його злочинів проти держави з'явився цікавий звіт Державної фінінспекції, в якому сказано (і це буде цікаво тим, хто пише тут Митрофанову хвалєбниє оди), що збитки державі Україна за час його безроздільного царювання сягнули 2380000 грн. І це тільки верхів'я айзбергу.У мене є свідки, що розповідають, як чули на власні вуха слова, сказані Митрофановим на кшталт: что вы все мне сделаете? Вот отвезу чемоданчик кому следует – и нету проблемы. Є люди, що засвідчують вимогу Митрофанова кланятися йому, коли він проїздить селом. В наш час подібне навіть уявити важко! На фоні цих фактів логічний висновок один: Якщо, знаючи про всі злочини Митрофанова, наступні посадовці: начальник лісомисливського управління Миколаївської обл. Мороха О.Д., депутат районної ради Журба А., прокурор Миколаївської обл. Дунас Т., голова Казанківського райсуду Сябренко І. не відреагували належним чином, а буквально виправдали злочинця, відпустили його на свободу і дали можливість грабувати державу Україну й надалі, то, чи не зіграв тут свою роль митрофанівський чемоданчик з украденими у держави грошима? 

  11. Владимир Николаевичк:

    Шо так разговорились? Слова то какие. А совесть есть?

  12. Адвокат:

    Прочитавши статтю  та коментарі до неї, хоч висловити незалежну думку. Так як я розумію пан Валентин Митрофанов має 65 років та мабть і стаж не маленький. То чом так бореться за крісло?  Я точно не знаю, але мож допстити, що від його посади залежить "бізнес" його рідні а можливо і його. Тому  невинватість пана Валентина Митрофанова повірити досить важко, майже неможливо. Як правильно замітили, що він працював  часи Янковича, том як і кожен керівник повинен був "передавати  на верх гроші"  дійсно таке було, а тому, вже саме через це він не може займати посаду. Тому, якщо слідвати такій логіці, то потрібно виправдати і тих хто під час правління Сталіна, проводив репресії, вчиняв голодомор, та інше, мотивуючи тим, що так було Сталіним вказано.  Те що суд поновив на посаді пана Митрофанова,  мен є декілька думок, так як я не бачив позовної заяви Митрофанова і Рішення суду.  А саме мож сказати, як людина яка приймає часть  сдових розглядах кожен день, то з практики скаж, можливо при розгляді справи, відповідачі віднеслись недобросовісно, а саме не надали обгрнтованого заперчення,доказів а позивач, досить грамотно підготвав позов та забезпечив його доказами і суд їх дослідив та їх основі прийняв рішення.  Можливі і інші варіанти, скажімо суд якимось чином був зацікавлений  поновлені його на роботу. А способів зацікавити є багато. Хоч сказати одне, працівники підприємства і інші особи які мають бажання добитись справедливості НЕ ЧЕКАЙТЕ, ЩО ХТОСЬ ( ПОЛІЦІЯ, ПРОКРАТРА, СУД, ВЛАДА)  зроблять це.  Це портібно робити самим звісно звертаючись до вказаних органів та осіб. 

    Як приклад хоч навести таке: в 2014 році народ домігся повалення режим Янковича та його "сім'ї " ,  та цьом зпинився, так як дмав, що "нова влада"  бде діяти в інтересах ДЕРЖАВИ та НАРОДУ, а де хто і тепер надіється, але ми бачимо, що це не зовсім так.

  13. громадянин:

    Спостерігаючи за «змінами», які начебто відбуваються в нашій країні протягом останніх 25 років, добряче переконався: державні крісла (хоч і з великим трудом!) звільняються від горе-керівників, але ж на зміну приходять такі нездари-призначенці, які добивають господарство, колектив, підприємство, район, область… І часто в таких сценаріях використовують молодь, якою легко "керувати" умілим, грошовитим "сценаристам" (пригадаємо той же Миколаївський аеропорт). Узагалі, хтось сьогодні може назвати хоча б один приклад, де б після зміни перших осіб було чим похвалитися???  Тож чому радіти, чого чекати від такої удаваної боротьби добра зі злом, торжества правди над кривдою?!!! Як на мене, іде елементарний перерозподіл державної власності, на кону – ЗЕМЛІ ДЕРЖЛІСФОНДУ! Це все, що на сьогодні поки що залишається спільним надбанням народу (хоча за спинами тих же лісівників, селян солідні, до того ж кращі земельні ділянки вздовж річок, морів, у лісових урочищах… вже мають своїх господарів!!!). Але щоб громада не пронюхала ці махінації, не отямилася та не взяла в руки вила, її увагу відволікають усілякими «сценками»… Мине  час – і нас, наївних, поставлять перед фактом: начебто на вимогу народу (якому дали законні 2 га, які здебільшого простим громадянам нічим обробити, засіяти та скосити…)  заборону на продаж с/г земель знято. Отоді ми й почуємо, скільки у нас насправді з'явилося «Калиток». Але тоді вже буде іншою країна. ФЕОДАЛЬНОЮ.

  14. Людина:

    Митрофанов повинен не просто піти, а сісти. А перемогти має колектив і держава. Тожді повірю, що зміни в країні- невідворотні 

  15. для Людина:

    За Вашою логікою, велика частина несумлінних співвітчизників (крадіїв, убивць, інших злісних порушників законів) мала б давно сидіти. Але ж їх навпаки – випускають, а ласих на державний шматок з тугими гаманцями взагалі відпускають за відкуп!!! То про яку перемогу йде мова?  Точно вже перемогли в незалежній Україні  понад 100 співвітчизників-мільярдерів, понад тисячу мільйонерів. І виходить, кого вони перемогли – нас? То на кого Ви покладаєтеся, щоб у Вас вселили віру в невідворотність змін на краще??? Наївність, простота…

  16. Анатолий:

    Куда не всунула нос Жорова, сразу конфликти и  раздор, сначала винзавод, теперь лесхоз, а скоро  …  будет "крышка" и всей Владимировке.   Пора Савченку скорее "перетрусить" кадры на местах и начать с Казанки.

     

     

  17. Анатолию:

    Кстати, с заменой руководства на винзаводе ситуация стабилизировалась, а люядм даже повысили зарплату. То же буде и в лесхозе, когда уберут старого жулика.

  18. Сергей:

    Хочу зауважити дописувачу пыд ныком "Адвокат". Якщо ви дійсно юрист, то не можете фігурувати припущеннями як доведеними фактами. А ось те, що планував Митрофанов "різати" по плану, по відводам, все по-законному, у наступному році – дорізає вже новий директор, який, до речі, ні досвіду, ні належного стажу, ні освіти не має. Він ще вчиться заочно. Такі горе-керівники призводять до того, що потім плачуть за старими митрофановими, бо креще "Поганий Митрофанов" чим "хороший варяг Володя".

Сообщение:

*

НОВОСТИ