Їдемо до Європи чи…?

Україна семимильними кроками наближається до Європи, а відтак – до стандартів та норм Євросоюзу. Новації мають торкнутися і сфери автомобільних пасажирських перевезень. 21  листопада на публічне обговорення винесено проекти декількох постанов Кабінету Міністрів України та наказу Міністерства інфраструктури, що їх розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства інфраструктури України – http://mtu.gov.ua. Вони стосуються Порядку регулювання діяльності автостанцій, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Як зазначають автори цих проектів, вони направлені на приведення законодавства України у відповідність до стандартів ЄС, а також лібералізацію та дерегуляцію ринку пасажирських автомобільних перевезень. Здавалося б, благі наміри, проте як вони стикуються із чинною нормативно-правовою базою та який вплив матимуть на сферу пасажирських автоперевезень? І, зрештою, чи не будуть порушені права самих пасажирів?

Для прикладу, розглянемо проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту». У пояснювальній записці до Проекту його автори бідкаються, що «практика застосування Правил свідчить про їх певну неактуальність та не відповідність сучасним умовам організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом». Тож, на їхню думку, спрощення потребують вимоги щодо продажу касово-квиткової документації; порядку внесення змін на шляху проходження маршруту, введення або вилучення зупинок та/або змін графіка руху; організації нерегулярних перевезень та до процедури відкриття та атестації автостанцій; діяльності з надання автостанційних послуг (переліки супутніх послуг, вимоги до інформування пасажирів тощо). А врегулювання викладених питань буцімто сприятиме створенню позитивного інвестиційного клімату, демонополізації ринку, а також дасть поштовх для розвитку ринку пасажирських автомобільних перевезень.

Реформатори запропонували принципово новий підхід до організації перевезень – відповідно до їхнього плану автобусний маршрут може бути відкритий не лише з ініціативи організатора, як це відбувається натепер (зазвичай це місцеві органи виконавчої влади), а й з «подачі» автомобільного перевізника. У рамках цих так званих «комерційних перевезень» власник автотранспорту діє на свій страх і ризик, встановлюючи маршрут, графік руху та вартість проїзду. Причому, що цікаво, для відкриття нового маршруту претендент лише подає пакет документів до відповідного організатора конкурсу, декларуючи при цьому наявні можливості та пропозиції по перевезенню пасажирів.

Здавалося б, позитивний момент – ринок лібералізується, збільшується конкуренція. Та хто у виграші – пасажир, перевізник, держава?

Експерт Громадської організації «Асоціація працівників транспортної галузі та інфраструктури» Ігор Житінський каже, що запропонований Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування фактично заперечує саму сутність процесу визначення переможців конкурсу. Адже конкурсу, як такого, не відбувається.

Як зазначає І. Житінський, по-перше, у проекті зникає процедура визначення переможця, адже документ не передбачає елементу змагальності, а весь «конкурс» підміняється формальною перевіркою документів, поданих перевізником. Проте стаття 43 ЗУ «Про автомобільний транспорт» чітко вказує, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

– По-друге, – каже експерт Асоціації, – проект взагалі не передбачає участі в конкурсі на один об’єкт декількох перевізників. Натомість стаття 44 ЗУ «Про автомобільний транспорт» регламентує можливість участі в конкурсі декількох претендентів на маршрут. Кожен із перевізників отримає бали за клас, комфортність та технічний стан автобусів, дотримання правил дорожнього руху, наявність матеріально-технічної бази тощо, а перемагає – той, хто набрав більшу кількість балів.

Як неважко здогадатися, за умов конкурентної боротьби та змагання у виграші буде пасажир, який отримає більш якісні транспортні послуги. А за нової системи на пам’ять спадає народне прислів’я – хто перший, той і ліпший.

У тому, що найбільш спритний перевізник стане «ліпшим», є великі сумніви. А ось те, що запропонований Проект Мінінфраструктури за своєю суттю суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт», є підставою для майбутнього скасування документа, що має нижчу юридичну силу.

Навряд чи у захваті від «комерційних маршрутів» будуть і представники пільгових категорій – інваліди, учасники бойових дій, багатодітні сім’ї. Адже проектом не передбачені будь-які компенсації «комерсантам» на перевезення соціально вразливих верств населення.

– Невирішеним у Проекті є й питання, до яких перевезень віднести маршрути, за які здійснюються державні субвенції на перевезення пільгових категорій населення. Усе це спричинить колапс соціальної інфраструктури пільговиків та перевізників, – упевнений Ігор Житінський.

Представники ГО «Асоціація працівників транспортної галузі та інфраструктури» зазначають іще одну колізію проекту, а саме: при «комерційних пасажирських перевезеннях» не передбачено надання організаторам перевезень виключних прав та/або фінансової компенсації перевізникам. Проте вже згаданою статтею 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко вказується, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Тож «переадресування» повноважень від організатора конкурсу до перевізника є прямим порушенням норми закону. Це певною мірою стосується і того, що при «комерційних перевезеннях» організатор конкурсу позбавлений права встановлювати вартість проїзду.

Зважаючи на ці й інші істотні недоліки та недоречності проекту, Громадська організація «Асоціація працівників транспортної галузі та інфраструктури» просить прийняти рішення щодо недоцільності внесення змін до чинного Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Значні зауваження громадські активісти висловлюють і щодо проекту Порядку регулювання діяльності автостанцій. Із нині діючого Порядку регулювання діяльності автостанцій одним «махом» пропонується вилучити значну кількість пунктів. Зокрема, якщо сьогодні атестація автостанції передбачає обстеження автостанції на відповідність нормативним вимогам, то наразі пропонується атестувати автостанцію на підставі поданих документів. А перелік послуг, які надаються автостанцією перевізнику, їх обсяги і вартість, а також порядок проведення розрахунків пропонується визначати спільно сторонами в договорі – і це замість чіткої та недвозначної формули розрахунку вартості послуг. Та чи не позначиться це негативно на правах пасажирів?

А зважаючи також на те, що відповідно до проекту не потрібно мати договір оренди на землю під автостанцію, таке «спрощення» може привести до того, що будь-який ларьок чи зупинка в один прекрасний день стануть «автостанціями».

І побоювання громадських активістів цілком виправдані. Адже і сьогодні через бездіяльність державних контролюючих органів у Миколаєві функціонує значна кількість автовокзалів-«клонів»,через діяльність яких бюджет не доотримує мільйони гривень, а права пасажирів грубо порушуються (про дану кричущу ситуацію «РП» неодноразово повідомляло). Але якщо держава і нині не може навести лад у галузі, то після проведення «європеїзації по-українськи» годі чекати на повний хаос?..

Андрій ТЮРІН

Сообщение:

*

НОВОСТИ