Політичні підсумки 2016 року

Новости

  8 Дек , 2016

Минулий рік не приніс якихось відчутних змін, і дедалі більше українців відчувають розпач: чи ж Майдан стояв за те, щоб в країні й далі процвітала корупція, щоб кожен крутив законом, як циган сонцем, щоб рівень життя громадян падав, а влади – зростав? Але чи варто розраховувати на якісні зрушення, якщо головні дійові особи що у владі, що в опозиції залишилися переважно ті самі? Та найголовніше – вони й надалі ставлять власні інтереси вище від державних…

Влада: багато шуму, мало справ

Так які ж підсумки чергового постмайданного року? Незважаючи на всю «бурхливу діяльність», за ключовими напрямками істотного прогресу немає. Корупціонерів почали викривати, але жоден з «топових» хабарників не заарештований і, звісно ж, не засуджений. Злочини, вчинені на Майдані, не розкриті, ціни ростуть, тарифи скачуть, розчарована молодь, інтелектуальна та технічна еліти виїжджають з країни. Від проблем, які не вирішуються, нас відволікають видовищами: гей-парадами, зняттям недоторканності з депутатів, бійками в парламенті, дорогими годинниками у когось із «слуг народу».

Замість цих другорядних тем на порядку денному сьогодні мусять бути зовсім інші питання – робочі місця, сильна армія, передові розробки, умови для розвитку бізнесу і промисловості, роль України у світі – все, що робить державу по-справжньому сильною і незалежною. Саме про це слід дискутувати, якщо ми хочемо жити краще нехай не в наступному році, то хоча б у найближчій перспективі.

Опозиція: гра в популізм

Чому цього немає? Тому що керування нашою країною протягом 25-ти років її незалежності нагадує гасіння пожеж і метання з боку в бік. Кожен новий уряд, кожен новий чиновник розвертає всю державу і окремі галузі в новому напрямку. Усвідомлення того, що курсу розвитку країни слід дотримуватися незалежно від того, хто стоїть біля керма державного корабля, до наших можновладців приходить повільно. Та й сам курс як такий тільки-но почав вимальовуватися…

У нас так і не склався досконалий баланс влади і опозиції, коли друга повинна бути противагою і стримувальним чинником для першої. В Україні вони, за визначенням відомого письменника, члена партії УКРОП Василя Шкляра, підкидають один одного на дитячій гойдалці, сподіваючись схопити побільше «золотих батонів». Тому про опозицію як рушійну силу змін теж говорити зарано. Її стара гвардія – або пропащі популісти, такі як ляшківці та тимошенківці, або й зовсім небезпечні для держави посіпаки Путіна, такі як «Опозиційний блок». Дехто покладає надії на створення партії екс-керівника Одеської області Міхеїла Саакашвілі. Але чи справдяться вони – під великим питанням, адже Міхо запам’ятався поки що тільки гарними словами. А от навести лад в окремо взятому регіоні, маючи всю повноту влади в своїх руках, так і не зміг. Перспективний «ДемАльянс» зазнав сильних репутаційних втрат після корупційного скандалу з купівлею дорогої квартири в елітному районі Києва одним з його керівників, нардепом Лещенко.

Повернення «ворога Путіна»

Не має «темного минулого» хіба що «Українське об’єднання патріотів – УКРОП». Наразі партія, що стала четвертою в країні за результатами місцевих виборів‑2015, зайнялася перебудовою за зразком успішних політичних сил Європи. Нещодавно з’їзд «Українського об’єднання патріотів» ухвалив новий демократичний статут партії, який дозволить їй уникнути партійної диктатури, яка знищила не одну політсилу, і обрав на його основі керівні органи. Використання такого системного підходу дає підстави вважати, що УКРОП будується якісно і надовго. Але найгучнішою подією в житті партії стало входження до її складу колишнього голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського. Поки аналітики намагаються здогадатися, навіщо бізнесменові, творцеві одного з найнадійніших та найстабільніших банків в Україні, який дає роботу тисячам людей і підтримує малий та середній бізнес, повернення в політику, в самій партії цей факт оцінюють позитивно. «Наша партія з його приходом максимально посилилася», – сказав один із соратників пана Коломойського, голова Волинської облради Ігор Палиця.

У тому, що з приходом Ігоря Коломойського для УКРОПу почнеться новий етап розвитку, сумніватися не доводиться. Адже важко собі уявити, щоб людина, яка зуміла показати кулак самому Путіну в розпал «російської весни» 2014 року, сиділа склавши руки на посаді голови Комісії партійного контролю УКРОПу (так званого партійного суду, покликаного вирішувати внутрішні суперечки і стежити за дотриманням статуту партійцями). Постать пана Коломойського можна оцінювати по-різному, але що він точно вміє, так це діяти без зволікання, використовувати системні підходи та мислити на перспективу. Оскільки ж він будує свій бізнес в Україні, то навряд чи залишиться байдужим до долі країни. Тому дуже можливо, що в новому році ми станемо свідками якісних змін на політичній карті держави.

Ольга Калініченко

Сообщение:

*

НОВОСТИ