Земля і школи, або Як освітянські заклади Новобужжя позбавилися додаткових коштів

Передісторія проблеми, з якою звернувся до редакції «Рідного Прибужжя, а також до голови облдержадміністрації Олексія Савченка мешканець Нового Бугу, колишній депутат Новобузької районної ради 5-го і 6-го скликань Володимир Віхляєв, сягає далекого 2000 року. Саме тоді, за умов суцільного безгрошів’я та катастрофічно низького фінансування бюджетних установ, за ініціативою та під проводом тодішнього керівника Миколаївської облдержадміністрації Олексія Гаркуші було запроваджено нову модель з підтримки закладів соціальної сфери, зокрема й шкіл.

І саме тоді, коли якраз тривало активне реформування аграрного сектора, частину землі від приватизації відповідним рішенням Новобузької районної ради було надано школам в оренду. За рахунок коштів від обробітку сільгоспугідь навчальні заклади мали змогу вирішувати невідкладні проблеми – ремонтувати аварійні об’єкти, зміцнювати матеріально-технічну базу, забезпечувати підвезення учнів до шкіл, покращувати харчування учнів тощо.

Мають право, але не змогли реалізувати його

Щороку загальноосвітні школи отримували на свої потреби десятки тисяч гривень додаткових надходжень. Проте, як пише В. Віхляєв, у 2014 році над землями, що перебували під протекторатом шкіл району, згустилися темні хмари.

– Коли строки договорів оренди землі стали закінчуватися, – пише у своєму листі Володимир Петрович, – Головне управління Держземагентства у Миколаївській області почало під різними бюрократичними приводами відмовляти школам району в їхніх клопотаннях про продовження термінів договорів оренди землі і роздавати цю землю іншим особам у порушення статті 33 Закону України «Про оренду землі», де вказано, що після закінчення строку договорів оренди землі орендарі мають переважне право на поновлення договору.

Результати такої політики «латифундистів» з Держземагентства (нинішній правонаступник цієї структури – Держгеокадастр) – а саме цей орган центральної виконавчої влади з 2013 року отримав «ексклюзивне» право на розпорядження державними землями – не забарилися. Якщо в 2014 році загальноосвітніми школами орендувалися 891,82 гектара ріллі, то наступного року ця цифра зменшилася до 364 гектарів, або майже в 2,5 разу!

На практиці це означало, що школи району водночас позбавилися десятків тисяч гривень додаткових надходжень, а в деяких фінансовий потік обмілів до нуля…

Про неприпустимість такої ситуації ще 2014 року попереджала начальник фінансового управління Новобузької райдержадміністрації Інна Крикун. У листі, адресованому на ім’я голови райдержадміністрації С. Іванова і тодішнього голови районної ради Ю. Бондаря, головний фінансист району наголосила на тому, що забирання «шкільної землі» вкрай негативно позначиться на матеріально-технічному становищі навчальних закладів і, через брак фінансування, може у майбутньому навіть призвести до закриття малокомплектних шкіл Новобужжя.

До честі депутатів районної ради, вони неодноразово розглядали це соціально важливе питання на засіданнях постійних комісій. Підсумком цих засідань стало ухвалення чималої кількості рекомендацій на адресу органів виконавчої влади та місцевого самоврядування – з тим, щоб не допустити перерозподілу «шкільної землі». Але маховик уже було запущено…

Хто ж став «щасливим володарем» землі, користь від якої мали освітні заклади? Частину землі було віддано в оренду сільгоспвиробникам, частину ріллі продовжували обробляти ті, хто її використовував і раніше. Слід зазначити, що школи зі зрозумілих причин не мають можливостей самостійно вести аграрне виробництво, тож вони укладали договори на спільне користування з фермерами та сільгосппідприємствами. Тож, з метою бодай якось закріпити «шкільну землю» та не віддати її на поталу «чужинцям», депутати районної ради розробили Порядок укладання договорів на відшкодування землі. Цією формою скористалася лише частина шкіл. І тільки двом загальноосвітнім навчальним закладам району – Новобузьким міським ЗОШ № 1 та № 10 – вдалося оформити договори на оренду землі.

Освітяни наодинці зі своїми бідами

Можна лише уявити обурення батьків дітей та місцевих громад, де школи позбулися сільгоспугідь. І йдеться не тільки і не стільки про додаткові надходження, а насамперед – про соціальну справедливість. Так, до прикладу, Майорівська ЗОШ Баратівської сільської ради до 2015 року мала в обробітку 40 гектарів землі. Це – та рілля, котру при розпаюванні земель місцевого колгоспу його працівники добровільно згодилися виділити з власних паїв на потреби школи з тим, щоб їхні діти та онуки мали змогу навчатися в нормальних умовах.

Проте на цей чинник мало хто зважив. Дорогоцінна родюча земля, що розташована в зручному місці – неподалік від села, відійшла в оренду на 15 років пришлій людині, яка народилася далеко за межами села району. Можна лиш уявити розпач і батьків школярів, і вчителів, котрі за свою нелегку педагогічну працю не отримали під час приватизації жодного клаптика землі-годувальниці.

– З метою подальшого закріплення за школою землі ми вчасно робили все те, що нам казали у районному відділі освіти, – каже тодішня очільниця Майорівської ЗОШ Зінаїда Висоцька. – Зокрема підготували всі документи, що були потрібні на виготовлення Акта на постійне користування земельною ділянкою. Але на руки нам цей документ не дали – сказали, що він зберігатиметься у районному відділі Держземагентства.

Щороку Майорівська школа отримувала від земельного наділу до 30 тисяч гривень додаткових надходжень на рік (і це в цінах 2014 року).

– Тепер, – каже нинішній директор ЗОШ Оксана Корнійчук, – мусимо ходити з простягнутою рукою до фермерів – хтось дасть цукерки на новорічні подарунки, інший – подарує м’яч для занять фізкультурою. Але ж раніше ми могли придбати для школи і телевізор, і комп’ютери, зробити ремонт, провести конкурси і концерти тощо.

Неабияк обурює членів трудового педагогічного колективу і те, що вони неодноразово зверталися в район із заявами щодо виділення 2 гектарів землі на ведення особистого селянського господарства. І навіть коли «шкільна земля» стала «нічийною», вчителі отримали дірку від бублика. І лише минулого року двом учителям вдалося «вигавкати» по два гектари довгоочікуваної землі – та й то десь у віддалених, малопридатних для ведення сільгоспвиробництва місцях.

– До кого ми тільки не зверталися з цією проблемою, – каже вчитель Майорівської ЗОШ, депутат райради Юрій Біндюков, – але ніде не знайшли правди та справедливості. Так, у голови РДА Іванова відповідь одна – з 1 січня 2013 року місцеві адміністрації ніякого відношення до державної землі за межами населених пунктів не мають. Також ми направили матеріали в обласну прокуратуру, але й звідти – ані пари з вуст…

Ось так – нікому, виявляється, немає діла до запитів учителів та потреб освітніх закладів. І добре, коли є такі сумлінні та порядні землекористувачі, як директор ПОСП «Красна Баштанка» Віктор Сербін. Це відоме сільгосппідприємство, попри відсутність жодних юридичних відносин із Шевченківською та Новополтавською школами, продовжує в повному обсязі допомагати освітнім закладам – продуктами харчування, ремонтами, коштами. Деякі ж сільгоспвиробники зосередилися здебільшого на заповненні грошовими знаками власних приватних кишень, напевно, забувши, що майбутнє – це все ж не долари і євро, а наші діти.

Чиновники прикривалися героями?

До речі, невелика, але дуже промовиста деталь: зазіхання на «шкільну землю» траплялися і до 2015 року, але тодішній голова РДА Віктор Сербін за підтримкою депутатів районної ради зумів відстояти за школами право користування землею.

Утім автор звернення Володимир Віхляєв звертає увагу не лише на брутальне нехтування принципом соціальної справедливості.

– Посадовці, які причетні до вилучення у шкіл району орендованої землі, пояснюють це в тому числі і необхідністю надання землі учасникам АТО. Але реальність свідчить про те, що це не зовсім так. Тільки 12 учасників антитерористичної операції отримали на всіх 26 гектарів землі, що становить лише 5,6 відсотка від загальної кількості землі, що її було вилучено у шкіл Новобузького району за 2014-2015 роки. І що це, як не цинізм з боку посадових осіб, які, порушивши права соціально-освітніх закладів району, визначені законодавством, прикриваються при цьому учасниками АТО? – обурюється громадський активіст.

З ним цілковито згоден і депутат районної ради Олег Козлов.

– Відхрещування очільників району на кшталт «ми про це не знали, це вони в області зробили», є нічим іншим, як бажанням уникнути відповідальності. Адже первинні документи про місце розташування земельної ділянки готуються у районному відділі Держземагентства, і не знати про наміри обласної землевпорядної організації передати землю іншому користувачеві районні керівники не могли, – так депутат висловив свою позицію на сторінках районної газети.

Але найцікавіше інше. За неофіційною інформацією, що її вдалося отримати з різних джерел, головним «бенефіціаром» у схемі по розподілу «шкільної землі» були не районні керівники, а один впливовий екс-чиновник обласного рівня, який наразі має серйозні проблеми із законом. Саме від нього, як кажуть «не на диктофон» мої співрозмовники, надходили вказівки по створенню фіктивних підприємств, на які й мала перейти колишня земля освітніх закладів.

– На жаль, – каже начальник фінуправління РДА Інна Крикун, – оборудкам із «шкільною землею» сприяло і недосконале законодавство, і те, що через обмеженість у коштах школи свого часу не виготовили грошову оцінку та Акти на постійне користування земельними ділянками.

Як згадує начальник відділу освіти Новобузької РДА Світлана Розуменко, освітяни вимушені були ходити по зачарованому колу в надії закріпити за собою право на землю.

– Обласне управління Держземагентства весь час чинило якісь перепони, – зауважує Світлана Григорівна. – Як не приїдеш у цю установу – то один документ не так написаний, то ще чогось не вистачає. Лише коли забрали землю, запропонували: мовляв, і ви вже маєте право на землю, але – через аукціон. Але хто дасть гарантію, що школа, подавши документи і втративши при цьому чималі кошти, стане переможцем?

* * *

Автор цього матеріалу також поцікавився станом справ з порушеної теми у декількох районах області. Як з’ясувалося, лише в небагатьох із них вдалося зберегти за загальноосвітніми закладами, та й то не всіма, право користування сільгоспугіддями. В усіх інших регіонах втрату «шкільної землі» представники влади назвали великою помилкою, що вкрай негативно позначилося на матеріально-технічному забезпеченні шкіл.

Але мене попросили не вказувати назву районів, в яких відстояли за школами право на землю, – з тим, щоб не накликати біду у вигляді ласих на чужий коровай чиновників…

Андрій ТЮРІН

Комментарии:

  1. олесь:

    Це й не дивно, що голова РДА Іванов достеменно не пам'ятає скільки землі передано воїнам АТО. Його цікавить більше передача землі своїм друзям, з чого він доречі і розпочав свою діяльність. У громадського об'єднання вилучив 50га пасовищ, і передав у 2014 році своєму другу Черкасенку, який їх розорав та засівав соняшником без сплати будь – яких податків. Це лише один із прикладів "бурхливої" діяльності Іванова в районі. Правильно написано у статті, що прикриваючись героями, він і чиновники державних земельних установ, по суті знищили фінансову основу підтримки сільських шкіл. Чи це не корупція у найганебнішому її вигляді ?Сподіваємося, що губернатор обіцяючи боротися з корупцією, поважаючи себе і відчуваючи відповідальність за свої слова, зверне увагу на результати "діяльності" Іванова.

Сообщение:

*

НОВОСТИ