Атака на депутата

Такого шквалу дзвінків від обурених читачів до редакції нашої газети не було вже давно. Протягом останніх декількох тижнів телефон буквально «почервонів» від здебільшого емоційних промов передплатників «РП», та й просто мешканців Вітовського району. Люди висловлювали цілковиту незгоду щодо відверто брудної інформаційної кампанії по дискредитації депутата обласної ради, директора ТОВ «Золотий Колос» Надії Іванової.

За злою іронією долі, цей вал «чорного піару» збігся у часі із присудженням Надії Івановій звання «Городянин року‑2016» у номінації «Благодійність та соціальне партнерство», а також із святкуванням ювілейного дня народження її батька, засновника підприємства «Золотий Колос» та не менш відомого мецената Валерія Миколайовича Гумілевського…

Та, як побачимо далі, навряд чи у своїх вчинках недоброзичливці Надії Іванової керувалися такими категоріями, як людяність, порядність, тактовність.

Зважаючи на великий резонанс теми, ми побували на території сіл в «зоні конфлікту» та поспілкувалися з місцевими мешканцями, котрі мали дати найбільш вичерпну оцінку цим нашумілим подіям. Також ми спиралися на численні виступи Н. Іванової та її опонентів у засобах масової інформації. Але, на наше переконання, думка пересічних людей, сільських громад – це найбільш об’єктивний та неупереджений погляд на ситуацію. Адже ще древні римляни казали Vox pópuli vox Déi, що в перекладі звучить як «Голос народу – голос Бога».

Інформаційна війна на марші

Отже, протягом трохи більше місяця в одній з обласних газет вийшло одразу три публікації, в кожній з яких подавалася позиція – і пряма мова! – керівника сільгосппідприємств ТОВ «Прометей-сервіс» і ТОВ «МЛАС» Михайла Любченка. Водночас всіляко «шельмувалося» ім’я директора ТОВ «Золотий Колос», депутата обласної ради Надії Іванової. Одразу варто підкреслити дуже важливу деталь: декларуючи в одній із цих публікацій проведення журналістського розслідування, автор статті навіть не зустрівся (!) та не поспілкувався телефоном із самою «антигероїнею», натомість усіляко висвітлювалася позиція однієї із сторони конфлікту. Втім, чимало пересічних мешканців Вітовського району, інакше як пасквілями чи «заказухою» ті сумнозвісні газетні статті й не називають.

Червоною ниткою публікацій, а також виступів по телебаченню проходить декілька тез, котрі, підсумовуючи, можна викласти в декількох реченнях. Згідно із оприлюдненою інформацією, Михайло Любченко є полковником у відставці та позиціонує себе як успішного аграрія, котрий орендує земельні наділи селян, маючи при цьому сучасну техніку. Також, якщо вірити надрукованому на папері, цей пан усіляко дбає про людей, допомагає сільським пайовикам та місцевим громадам тих сіл, де здійснює свою виробничу діяльність.

Водночас особистість Надії Іванової подається у суцільно критичному, негативному світлі. Мовляв, і техніка у «Золотому Колосі» застаріла, і саме підприємство побудовано на піарі, і мандат депутата обласної ради буцімто використовується Івановою лише з метою «захопити» якомога більше земельних паїв. Ба більше: директора товариства «Золотий Колос» навіть звинувачують у намаганні будь-що потрапити до стін Верховної Ради на наступних парламентських виборах. Отакої!

При цьому той же пан Любченко у своїх виступах не обмежує себе у висловлюваннях. Ось лише деякі «перли» полковника, який нині, схоже, вирішив стати «генералом пшеничних просторів»: «У мене солідна база, яку не можна порівняти з її циганським табором», «у неї цих якостей (морально-етичних. – Ред.) попросту немає». «Урвала», «брехуха», «кабала» – це також слова з лексикону бравого полковника. Опоненти Іванової навіть дійшли до того, що звинуватили її мало не у… рейдерстві.

Масла у вогонь підлили і публічні виступи очільників Вітовського району. У відкритому листі до депутата обласної ради Надії Іванової голова райдержадміністрації Олександр Демчук і голова районної ради Ігор Матвєєв написали, що інформація щодо надання благодійної допомоги, яку депутат доносить до населення, є неправдивою.

Показово, що на нещодавній зустрічі народного депутата Олександра Жолобецького з громадою села Михайло-Лариного (за участю вищезазначених районних чиновників) значна частина заходу також була присвячена… правильно, Надії Івановій! І це при тому, що самої Надії Валеріївни на зустрічі не було, адже вона в цей час вирушила у кількаденне відрядження – повезла за рахунок власних коштів на реабілітацію та оздоровлення воїнів АТО.

За відсутності жінки-депутата, яка б могла відповісти на звинувачення на свою адресу, дали волю словам і «бравий полковник», і інші «носії штанів». За озвученою інформацією, на адресу районного начальства поступила скарга від населення, в якій написано, що буцімто Надія Іванова та її помічник Тетяна Садова їздять попід хати та ледве не насильницьким шляхом, хапаючи за руки та саджаючи у машину, змушують людей підписувати договори із «Золотим Колосом». Лунає навіть звинувачення, що при цьому орендар прикривається іменами голів районної та обласної державних адміністрацій! Звісна річ, для перевірки цих «смажених фактів» за вказівкою І. Матвєєва було негайно створено депутатську комісію, яка має перевірити достовірність інформації. З трибуни навіть пригрозили «пальчиком»: якщо ці «факти» підтвердяться, інформацію буде передано до правоохоронних органів!

Невеличке, але вкрай необхідне уточнення. Основними орендарями земельних паїв у населених пунктах Михайло-Ларинської сільської ради є підприємства Михайла Любченка і і Миколи Васильєва. Та багато пайовиків Васильєва незадоволені тим, як останнім часом виконуються умови договорів оренди, тож мають тверде бажання змінити землекористувача. Під час зустрічі з депутатом обласної ради Н. Івановою у селі Михайло-Ларине трапився інцидент: Михайло Любченко гучним голосом став закликати селян не здавати свої паї в «Золотий Колос», звинувативши Надію Валеріївну в тому, що вона прикривається депутатською діяльністю задля вирішення власних бізнесових інтересів. Крім того, полковник-аграрій пообіцяв, що позаяк платитиме за один гектар на одну тисячу гривень більше, ніж Іванова.

Аналогічні пропозиції від Любченка пролунали і в селі Капустине, де багато пайовиків у роздумах: з ким підписати договори оренди після невдалого співробітництва із «Східною зерновою групою» («СЗГ»).

«Золоті корми» від полковника та дещо про податки

Саме у селі Капустиному й побувала спочатку журналістська група газетярів та телевізійників. Питання до людей було одне: як вони розцінюють останні гучні події і з ким із орендарів планують співпрацювати у майбутньому?

Перший наш співрозмовник – Олена Шульміна, яка разом зі своєю свекрухою Лідією Бевзюк та родичкою, мешканкою с. Воровського Наталією Шобік, агітують «за Любченка».

– Я хочу перейти до Любченка. Чому? Бо в мене чоловік захворів, він не міг косити. А я знаю по невістці, що Любченко платить людям у себе в селі. Він пообіцяв платити по 3 тис. грн. за 1 га, – каже Л. Бевзюк.

Н. Шобік стверджує: все, що зроблено в її селі, – то заслуга Любченка, а ось Іванова нібито не допомагає місцевій громаді. На моє уточнююче запитання: «І в театри дітей не возила?» жінка, знітившись та потупивши погляд, таки зізналася: так, возила…

– А скільки вам платить Любченко? – допитуюсь до істини.

– По договору у нас 3 відсотки. Але все, що він нам обіцяє, виконує (виділено нами. – Ред.). Дає золоті корми, такі, що можна і самим їсти.

– Маєте 2 тис. грн. за один гектар?

– У цьому році так. 3 %, як по закону. Він і податки платить.

– Із 2 тис. грн. він сплатив податки?

– Він податки сам платить. Ми умовами задоволені, ніхто не жаліється.

Я не випадково спитав про розмір орендної плати – тієї, що зафіксована в документах і, відповідно, з якої сплачуються податки на доходи з фізичних осіб, і тієї, що виплачується фактично. Адже під час зустрічі з потенційними орендодавцями у селі Михайло-Ларине М. Любченко заявив: «У договорі буде 3 відсотки, але платити я буду більше, ніж в окрузі». Тож пропоную Михайло-Ларинському сільському голові В. Курганській, керівникам району О. Демчуку і І. Матвєєву вельми цікаву арифметичну задачку: якщо «Золотий Колос» укладає договори з людьми на 8 відсотків від вартості земельних паїв і платить при цьому близько 2 тисяч гривень на гектар, то чому при орендній ставці в районі 3 % підприємством Любченка виплачуються приблизно такі ж суми, а обіцяється навіть більше?! Хто при цьому дурить людей і громаду? І чи немає тут ознак кримінального злочину у вигляді ухиляння від сплати податків?

Утім, як ми бачимо, зусилля районних чиновників спрямовані зовсім в іншому напрямку – знайти кримінал там, де його, очевидно, немає і близько.

Від добра – добра не шукають

Та повернемося до нашого спілкування із простими селянами. На відміну від О. Шульміної та її родичів, усі інші мешканці Капустиного, у кого вдалося взяти інтерв’ю, рішуче налаштовані на співпрацю із «Золотим Колосом», а у обіцянки пришлих «благодійників» не вірять. Послухаємо людей.

– Були у «СЗГ», потім – Марковський, – каже Віра Охрименко. – У 2016 році перейшли до Іванової. Отримали 2 тис. грн. за 1 га. Вона давала сіно, солому, борошно, гроші. Робить пайовикам оранку городів. Тож ми задоволені, і від неї нікуди не підемо. А Любченка ми не бачили і бачити не хочемо. Те, що Іванова нібито хватала людей за руки і примушувала підписувати договори, це повна нісенітниця.

«З людьми на зборах Надія Валеріївна розмовляє спокійно, вислуховує всіх, дає вичерпні відповіді», – зауважує Ніна Гапчук.

– Відчуваємо постійну підтримку нашого закладу від «Золотого Колосу» та її керівника, – свідчить Наталя Фурман, директор Капустинського НВК. – Це і безплатне надання продуктів харчування, і ремонти. Також вони встановили альтанку дітям, ігровий майданчик, придбали медіа-проектори. Доброю традицією стало під час «останнього дзвоника» нагородження кращих учнів грошовими преміями від «Золотого Колосу». Щороку за сприянням Н. Іванової діти відвідують зоопарк, кінотеатри, театр. Тому я їх називаю нашими добрими друзями.

Олена Крючкова.

– Зараз документи віддала в «Золотий Колос», – зазначає Олена Крючкова. – Я Надю знаю давно, і батька її також. Вони люди чуйні, завжди простягнуть руку допомоги. Те, що пишуть про рейдерські захоплення, – то все брехня. Самі куди хочемо – туди паї і віддаємо. Любченко каже, що платитиме на тисячу більше, ніж Іванова. Але він що, своїх людей скривдить, а нам стільки платитиме? Це – повна нісенітниця. Ми розвернулися і пішли після цих слів.

Не мають наміру віддавати свої паї пришлому орендатору й інші мешканці Капустиного – Алла Фоменко, Надія Музичко, Любов Трофимишина.

Алла Фоменко.

– Це нікуди не годиться – приїхати в наше село і «гадити» в нашій хаті, – обурюється А. Фоменко. – Ми що, кожен день будемо торгуватися – хто більше дасть, і бігати? Це несерйозно. А балачки про якесь рейдерство – це маячня сивої кобили. І не треба нас лякати – ми ж не раби!

– До інших орендарів не піду, – зазначає пенсіонерка Л. Трофимишина. – Тим, що приїжджають і тільки обіцяють, я не вірю. Як орендар може платити на тисячу гривень більше, якщо у Воровському платить лише 3 відсотки?

Візиту журналістів не зраділи

Їдемо далі. Намагаємося поставити кілька запитань завідувачці Михайло-Ларинської бібліотеки-філії Любові Клопотенко щодо імен спонсорів, котрі допомогли з ремонтом закладу. Але та ошелешує журналістів, мовляв, для того, щоб відповісти на прості запитання, потрібен… дозвіл вищего керівництва. Коли називаємо прізвище Іванової, в очах молодої жінки бачимо неприхований страх і небажання спілкуватися…

А ось Михайло-Ларинський сільський голова Віталія Курганська хоч і виявилася більш «балакучою», візиту журналістів теж явно не обрадувалася. Ба більше: звинуватила нас у тому, що у відрядження ми вирушили не через численні дзвінки читачів, а… «на замовлення Іванової»!

– Протягом тижня до мене постійно зверталися наші пенсіонери, пайовики (десь чоловік 50), – розповіла В. Курганська, – і повідомили, що помічник депутата облради Н. Іванової Тетяна Садова їздить по хатах, витягує пайовиків за руки, ледве не за ноги (!!! – Ред.), в машину, і примушує щось підписувати – «Підпишіть, і вам дадуть гроші». Люди не хотіли підписувати, але їм казали, що якщо не підпишете, землю у них усе одно заберуть. У людей піднімався тиск, усі зверталися в амбулаторію. З цього приводу всі вони написали скаргу голові райради і голові РДА. До деяких пайовиків телефонували і казали: «Переходьте до нас». Це в основному були пайовики Васильєва. У нього договір дійсний ще десь два роки. Колись люди Садовій вірили, зараз – ні.

– Ви за всіх людей кажете?

– Ну, за тих, хто до мене звертався. Хоча є й такі люди, що йдуть з ними.

– А якусь допомогу надавала Іванова?

– Жодної. Тільки піариться. Із того, що вона звітувала в «РП», єдине, що вона зробила для сільради, – це купила обігрівач УФО для нашого храму. Все, що вона писала про ремонт школи, забезпечення дитсадка продуктами харчування, – все це неправда.

– А допомога з ремонтом бібліотеки?

– Були якісь два хлопці (? – Ред.) нібито від неї (?! – Ред.), які допомогли постелити лінолеум. Гроші були з районного бюджету і з бюджету сільради.

– А ваших людей, ветеранів, Надія Іванова ніколи не запрошувала в театри?

– Якихось (! – Ред.) людей вона возить, але сільська рада про це не знає.

– Скажіть, а скільки надходжень від діяльності підприємства Любченка було до бюджету сільради?

– Точно не скажу, але він розраховується і з бюджетом, і з людьми.

– Податки на доходи фізичних осіб він сплачує, виходячи з якої орендної ставки?

– Яка була прийнята.

– 3 (три) відсотки?

– Ви хочете, щоб я сказала неправду? Він боргів не має, купив насос на свердловину.

– Але ж і підприємство «Золотий Колос» давно працює в районі, реноме нормальне…

– Я також спілкувалася з багатьма людьми, репутація в неї не найкраща. Зважаючи на те, що вона відзвітувала як депутат облради. Вона сказала, що забезпечила озеленення дитсадка, але не дала ні бур’янинки.

Ось так. Сільський голова мало того, що не сказала доброго слова про Іванову, так іще, виявляється, не володіє ситуацію щодо того, яке саме підприємство здійснювало ремонт у сільській бібліотеці. Чомусь «приступ склерозу» спіткав Віталію Миколаївну і тоді, коли я запитав про дуже добре відому в районі доброчинну програму «Золотого Колоса», згідно з якою ось уже понад десятиліття сотні мешканців сільських рад з усієї Вітовщини запрошуються підприємством на свята до Російського театру.

Але якщо припустити, що пані Курганська говорить і робить те, що їй велено «зверху», то запитань до неї більше не виникає. Та про «ляльководів» поговоримо дещо пізніше.

Замість конструктивної розмови – шум і ґвалт…

До речі, михайло-ларинські пайовики, як виявилося під час бесіди, притримуються діаметрально протилежної позиції, ніж «лідер» сільської громади. Селяни добре обізнані і про допомогу Н. Іванової соціальним закладам села, і про матеріальну підтримку тих громадян, хто цього конче потребує, добре знають. І церкві Надія Валеріївна допомагає не «одноразово», як дехто, а на постійній основі. Виявляється, і в театрах люди таки бувають, чому безмежно раді та завдячують благодійникам!

Та найбільше обурює пайовиків навіть не те, як замовчуються та «нівелюються» благодійні вчинки Н. Іванової, а сумновідомі події під час зборів у Михайло-Лариному.

– Мій пай був у Васильєва, – розповідає Ганна Чоботарська. – Але ми, група пайовиків, вирішили звернутися до Надії Іванової, бо ми знали – вона вчасно розраховується з людьми. У школі були збори, Іванова звітувала про свою роботу. Ми написали заяви. Але Любченко зчинив такий крик і шум – і чого вона сюди приїхала, і в неї техніка стара… Ми навіть не могли заяви віддати. А Іванова мовчала – Любченко не дав їй нічого сказати.

Але потім усе ж подали заяви Івановій, ми хочемо працювати із «Золотим Колосом». За руки нас ніхто не тягнув, всі йшли добровільно.

– А чому пішли не до Любченка?

– Він сказав, що в нього нова техніка, і що він платитиме те, що положено. Але від людей чула, що він дає 3,5 відсотка. А Надія Валеріївна пообіцяла 8,5 %. Про те, що Любченко допомагає нашому селу, я дізналась лише нещодавно… із газети.

Раїса Ксьонжик підтверджує – ніхто нікого «за руку» нікуди не тягнув. «Як можна людину примусити комусь здати свій пай?», – щиро дивується Раїса Анатоліївна.

Тетяна Коваленко.

– Коли Іванова приїхала прозвітувати як депутат, я пішла на цю зустріч, щоб поставити болюче для мене запитання, – згадує Тетяна Коваленко. – Але коли почали говорити про освітлення, вискочив Любченко і став казати, що вона приїхала до нас агітувати, щоб до неї віддали паї. Він казав, що дасть на 1 тис. грн. більше, ніж вона. Іванова спокійно каже йому – ну якщо Ви дасте 8 %… Але він одвернувся і вийшов.

За словами пенсіонерки, ще у 2016 році, коли Надія Іванова не була орендарем її землі, вона отримала від «Золотого Колосу» матеріальну допомогу, втім як і інші мешканці села.

«Любченко мені не подобається тим, що він бере «на глотку», не дає людям висловитися, а лише вселяє нам те, що він хоче почути, – обурюється пенсіонерка. – Починає одразу кричати. У мене була спроба з ним просто побалакати, але не вийшло».

Як повідомляє жінка, з товариством «Золотий Колос» договір уже укладений. «Підписали угоду на квартирі односельчанки, – згадує Т. Коваленко, – бо в сільській раді нам не вдалося зібратися. Чому? Тому що наш сільський голова розділила людей на дві категорії».

Ветерани засмучені і обурені

Не у захваті від нинішньої конфліктної ситуації й заслужені люди села – ветерани. Голови ветеранських організації сіл Пересадівка та Грейгове Володимир Компанієць і Людмила Пасніченко обурені тими ганебними публікаціями, котрі паплюжать добре ім’я Надії Валеріївни Іванової.

Володимир Компанієць.

– У Надії Валеріївни дуже добре серце, щира душа, велике бажання допомагати всім, хто до неї звертається, – зауважує В. Компанієць. – Якщо Іванова проводить свято в театрі до якоїсь дати, вона запрошує делегації з кожної сільської ради. Нас зустрічають як ЛЮДЕЙ – святково, з увагою. Щоразу їздять різні мешканці нашого села. Й кожного по завершенні чекають великі подарункові набори. Тож люди приїжджають дуже задоволеними.

«Щодо публікацій, – продовжує шанована у районі людина, – то там вилито стільки бруду, якому немає ніякого підтвердження. Ніколи не повірю, що Іванова буде десь вибивати собі землю. Я був на зустрічі в Михайло-Лариному з народним депутатом О. Жолобецьким. Людей цікавило тільки одне питання – як забрати землю у фермера Васильєва і де її краще пристроїти. Але Олександр Жолобецький мудро замітив, що пайовик сам розпоряджається своєю землею. А коли Любченко почав виступати, то люди його ледве зупинили.

Людмила Пасніченко.

Під час проведення пленуму ветеранів району присутні обурювалися тим матеріалом, що розміщений у газеті проти нашого народного депутата Н. Іванової. Стільки всього вона робить за останні роки, і таке написати! І ще. Можновладці щось роблять за кошти громад. А Надія Іванова – робить добро за власні гроші».

– Вона активна, життєрадісна і вольова людина, – зазначає голова ветеранської організації с. Грейгового Людмила Пасніченко. – Які б заходи не відбувалися в Будинку культури, вона завжди з нашими ветеранами. Н. Іванова надає постійну підтримку і людям похилого віку, і багатодітним матерям, і інвалідам».

А ще один член ради ветеранів селища, Ольга Трунова, називає ганебну кампанію проти Іванової не інакше, як «паскудством».

«То що, поняття людяності нівелюється? – дивується Ольга Михайлівна. – Навіть якщо інтереси підприємців десь перетинаються, то навіщо шукати компромат на конкурента? Сильна людина ніколи так не робитиме».

Замість післямови

Протягом цілого дня ми, журналісти, побували у декількох населених пунктах, поспілкувалися з великою кількістю людей. Відповідно намагаємось максимально об’єктивно подати думки представників місцевих громад щодо конфліктної ситуації, в котру, проти її волі, була втягнута депутат обласної ради Надія Іванова.

Ми далекі від думки бути «арбітрами» в цій непростій проблемі. Звісно, питання взаємовідносин між землекористувачами, а також між підприємцями та володарями земельних паїв бажають кращого, в тому числі й на законодавчому рівні. Проте маємо чимало питань щодо етичної складової конфлікту. Невже в гонитві за грошима та дорогоцінними гектарами деякі скоробагатьки забули про вічні цінності, – такі, як честь, мораль, повага до оточуючих, поготів – до жінки?

Неабияк дивує позиція в даному конфлікті деяких представників влади, котрі фактично опинилися на одній із сторін «барикад». Можливо, чиновникам усе-таки доцільніше зайнятися безпосереднім виконанням своїх прямих обов’язків – зокрема опікуватися питаннями своєчасності та повноти сплати податків, ніж усіляко потурати одній із сторін конфлікту, створюючи своїми необдуманими кроками чималий розбрат і навіть ворожнечу серед людей?..

І найголовніше. Спираючись на достовірну інсайдерську інформацію, можу стверджувати: Михайло Любченко – далеко не головна фігура на умовній шахівниці. За наявною інормацією, головний «бенефіціар» цієї ситуації знаходиться дещо за «лаштунками» гарячих подій, а на кону – ні багато ні мало, а місце у будівлі під куполом. Недарма ж бо «пішаки» вже зараз закидають Надії Івановій, справді народному депутату від Вітовської громади, плани балотуватися у вищий законодавчий орган країни.

Але мине якийсь час – і імена головних «ляльководів» будуть озвучені. Сходи правди неодмінно проб’ють собі шлях до сонця.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Сообщение:

*

НОВОСТИ