Дачний «майдан»

Весна – гаряча пора для садоводів-любителів: роботи у саду та в городі більш ніж достатньо, тож, як кажуть, і голову підняти ніколи. Та у садівничому товаристві «Соснове» Новоодеського району градус напруги підвищився до надзвичайно високої позначки не лише через весняні клопоти, а й через гострий конфлікт між членами садівничого товариства, з одного боку, та керівництвом добровільного об’єднання громадян – з іншого. Власне кажучи, підставою для проведення журналістського розслідування стало колективне звернення до редакції «РП».

Непомірний тягар для садівників

Одразу ж невеличка передмова, необхідна для кращого розуміння суті скандальних подій. Садівниче товариство хоча і розташовано в межах Новоодеського району – поблизу села Баловного, проте левову частку членів садівництва становлять мешканці обласного центру. А із загальної кількості садівників – дев’ятсот – значну частину складають пенсіонери, відтак – здебільшого люди з невисоким рівнем доходів. Певна річ, для багатьох із них дача – не лише можливість відпочити на свіжому цілющому повітрі (поблизу товариства росте сосновий ліс, з іншого боку приваблює блакиттю вод Південний Буг), а й можливість мати свіжу городину чи фрукти. Слід також відзначити, що чимало дачників мешкають у СТ «Соснове» протягом усього року, бо для декого з них дача – це єдине місце проживання.

Звісно, що садівники, добровільно об’єднавшись у товариство, щороку сплачують членські внески, за рахунок яких і утримується садівництво, зокрема – подається вода, здійснюються охорона та благоустрій території, а також утримується штат працівників на чолі з головою правління садівничого товариства.

Декілька років тому в «Сосновому» вже спалахувала «революція», котра завершилася поваленням тодішнього керівника кооперативу. Екс-голову правління звинуватили у неналежному виконанні своїх обов’язків та зловживанні службовим становищем. Натомість 2010 року новим очільником товариства обрано Ігоря Барицького, котрий хоч і не закінчував «університетів», проте користувався на той момент підтримкою більшості дачників.

Та згодом стиль та методи правління Ігоря Павловича також виявилися неприйнятними для багатьох садівників. А точкою кипіння, напевно, стало намагання керівництва СТ «Соснове» у цьому році значно підвищити членські внески – зі 150 гривень до 244 гривень за сотку (щоправда, потім погодилися знизити «абонплату» до 200 грн.). Водночас очільники кооперативу не забули про себе, «любимих», і з 1 січня 2017 року значно підняли собі заробітну плату, довівши її мінімум до 3200 гривень на місяць. Здавалося б, усе відбувалося в рамах закону про дворазове підвищення «мінімалки», проте дачників обурює те, що, за їхніми словами, такі досить великі як для неприбуткової організації кошти платяться за неповний робочий час. Як вважають опоненти Барицького і його команди, при режимі роботи членів правління з 9.00 до 15.00 чотири рази на тиждень можна і доцільно було б платити зарплату відповідно до реально відпрацьованого часу. Крім того, заважким фінансовим тягарем для товариства «опозиціонери» вважають посаду секретаря та трудові відносини з юристом, послуги якого обходяться садоводам у 36 тисяч гривень на рік.

«Сніговий вал» зауважень

Утім зауважень до членів правління у простих дачників накопичилося чимало. Як випливає з листа до редакції, значною мірою претензії стосуються не лише пана Барицького, який, цитую, «самоусунувся від керівництва садівництвом», а й секретаря СТ «Соснове» Світлани Дмитриченко. Саме Світлана Іванівна, на думку людей, є таким собі «сірим кардиналом», котра, навіть не будучи членом товариства та обіймаючи досить скромну посаду, «командує парадом».

«Перша їх оборудка була з трансформатором, – пишуть автори звернення до «РП». – По некомпетентності осушивши його від масла, вони садоводам оголосили, що потрібно зібрати по 25 гривень на покупку нового трансформатора, тобто бувшого в ужитку. Номер пройшов. Куди дівся старий трансформатор, не відзвітували. А насправді тільки 100 літрів масла долили».

Неабияк обурила дачників й історія з трубами. При встановленні нових пластикових труб водоводу старі металеві труби вирізали та… почали продавати членам садівництва – спочатку по сім, а згодом і по 10 гривень за погонний метр. І це при тому, що свого часу люди вже оплатили вартість цих комунікацій! «Частину ж здали на металолом, – читаємо далі у листі. – Бізнес успішно процвітав».

«А в 2013 році, не порадившись із народом, – обурюються члени садівництва, – а згідно зі Статутом майно товариства може передаватися кому-небудь лише за рішенням загальних зборів, передали обленерго, оцінивши все майно у 48 гривень, три трансформатори (в кожному із них сотня кілограмів меді), 82 залізобетонні опори, 3,5 кілометра високовольтних проводів. І знову номер пройшов».

«Золотий» сортир.

Чимало нарікань викликає й ситуація з дорогами в садівництві. Плата за користування автошляхами протягом року становить 25 гривень для членів товариства. А для інших автолюбителів разовий пропуск коштує 5 гривень. Куди витрачаються досить великі «транспортні кошти» за незадовільної якості доріг, садівникам достеменно не зрозуміло. Та й ходити, скажімо, у 35-градусну спеку за пропуском від шлагбаума до контори – «задоволення» не із приємних.

Гроші, як кажуть, не пахнуть. Бо як інакше пояснити те, що громадський туалет на одне «посадочне місце» обійшовся бюджету товариства майже в одну тисячу доларів?.. Як тут не згадати про легендарний «золотий унітаз» біглого екс-президента!

Здавалося б, оці критичні зауваження членів садівництва щодо фінансово-господарського становища мали б стати предметом детального обговорення на загальних зборах, які, власне, і є вищим органом влади товариства. Але й тут, як зазначають члени садівництва, повна безвихідь: «У правління обираються тільки свої, «ручні» маріонетки… аби лише покірно голосували, як їм скажуть. А надто незговірливих виганяють з членів правління та ревізійної комісії. Простим же дачникам за найменшу незгоду відключають світло та воду».

Демарш голови

Та 19 березня цього року терпець, як кажуть, увірвався. Того весняного дня у Миколаєві відбувалися звітні збори садівничого товариства «Соснове». За необхідності мати кворум «50 % плюс один голос» (у нашому випадку – 451) у залі Будинку культури залізничників, що розрахований на 372 місця, зібралися 261 член кооперативу. Втім, як стверджують «опозиціонери», раніше жодного разу на загальних зборах «аншлагу» не спостерігалося, а збори вважалися легітимними шляхом проведення голосування серед тих, хто прийшов на зібрання.

Так було і цього разу. А ось далі… Далі виник конфлікт між правлячою верхівкою та групою активістів, незадоволених ситуацією в садівництві. Голова правління І. Барицький запропонував обрати головуючим на зборах Г. Лясковського, натомість одразу декілька садівників запропонували в якості «спікера» альтернативну кандидатуру Ю. Подими.

У підсумку зчинився неабиякий ґвалт, і Барицький разом зі своїми прихильниками не знайшли кращого виходу із ситуації, аніж залишити збори. Утім Ігор Павлович спостерігав за тим, що відбувалося в залі, з фойє, проте на заклики садівників зайти до приміщення та відзвітувати про свою діяльність ніяк не реагував.

Тим часом «революційно» налаштовані дачники, яких, згідно з їхніми підрахунками, залишилося 223 чоловіки (інша сторона стверджує, що залу покинуло близько ста чоловік), змінили порядок денний. Обговоривши ситуацію в садівництві та висловивши численні зауваження, присутні ухвалили рішення: роботу голови правління Ігоря Барицького вважати незадовільною, а за «бездіяльність, чергову відмову працювати, відмову повернутися до зали для продовження роботи загальних зборів» Ігоря Павловича звільнили з посади голови правління «Соснове». Аналогічна «доля» спіткала й Світлану Дмитриченко, яку за «некомпетентність, свавілля, грубе втручання у діяльність садового товариства, створення конфліктних ситуацій» та інші «гріхи» вивели зі складу правління і звільнили із посади секретаря.

Учасники загальних зборів також обрали тимчасових членів правління та тимчасового керівника – Аллу Данилевську. Наступними кроками «опозиціонерів» стало опечатування контори садівників з метою запобігання можливому виведенню готівкових коштів та знищенню важливої документації, котра могла б свідчити про фінансові порушення попередників.

Майдан біля контори

Далі події розвивалися стрімко. У суботу, 25 березня, біля контори СТ «Соснове» відбувся досить велелюдний «майдан», на який зібралося понад сотню членів садівничого товариства, серед них – як новообрані керівники, так і Ігор Барицький, котрий досі вважає себе легітимним керівником, а всі рішення зборів від 19 березня – незаконними. Тож він відмовився відкривати контору та передавати справи «революціонерам».

– По-перше, нам не дали відзвітувати за рік, – пояснює свою позицію Ігор Павлович (цікаво, а хто заважав? – А.Т.). По-друге, на зібранні не було кворуму.

– То повноваження здавати не маєте наміру? – запитую у пана Барицького.

– А кому? Легітимних зборів не було… Це все незаконно… Нам не дають працювати.

– Ви відчуваєте, що більшість людей Вас не підтримує?

– Ні, не відчуваю, 100 чоловік – це не 900.

Слова Ігоря Барицького буквально потопають у незадоволеному гулі багатьох дачників. Люди висловлюють свої претензії Ігорю Павловичу, не підбираючи висловів: «Подивись нам в очі! Іди геть!», «Ти сам прийшов до влади без форуму!», «Як ти думаєш жити з нами у подальшому?».

Що ж, ту затятість, з якою Ігор Барицький намагається залишитися у владному кріслі, зрозуміти можна, зважаючи на чималеньку зарплату. А якщо ще припустити, що голова мав чималий «кеш» від тих «оборудок», про які розповіли редакції дачники… Та хіба Ігор Павлович не бачить настрої людей, а це, як не крути, – місцева громада? Адже й на загальних зборах, і на стихійному «майдані» левова частка людей висловилася не на його користь.

Виступи більшості промовців з імпровізованої трибуни підтвердили: люди налаштовані вкрай радикально, і зроблять усе від них належне, аби не допустити повернення старої команди до влади. Вряди-годи пристрасті досягали такого високого градуса, що фізичного контакту між опонентами вдавалося уникати лише завдяки присутності новоодеських поліцейських, котрі професійно підтримували громадський порядок.

Отже, що закидали Барицькому і його команді садівники?

– Дане правління лише займається «вибиванням» грошей зі стариків, натомість ніяких інших резервів не бачать, – зазначив активіст Юрій Подима.

– У мене мізерна пенсія, – гірко зітхає 76-річна пенсіонерка Алла Петриченко. – Звідки я візьму такі кошти, адже я й 150 гривень за сотку ледве виплачувала?

81-річна Ксенія Гасанова додає: «Ми тут живемо, як у таборі, – всі ворота на в’їзді до садівництва постійно закриті».

Чимало дачників нарікають також на грубість та зверхність у спілкуванні з боку Ігоря Барицького. За їхніми словами, у своєму спілкуванні з дачниками він нерідко вживає матерні слова.

– Якось я прийшла до контори дізнатися, коли буде полив, – згадує Ольга Говор. – Мені ж відповіли: «А чи не посц*ть Вам?».

Побачивши журналіста, до мене зі своїми бідами та проблемами звернулося чимало ображених садівників. Люди не боялися називати свої прізвища, адже, з усього видно, терпець у них увірвався.

– Усі ваші побажання будуть почуті та враховані у подальшій роботі, – запевнила тимчасовий керівник товариства Алла Данилевська. – З будь-яких важливих питань будуть проводитися опитування дачників. Крім того, за нашими підрахунками, розмір членських внесків можна встановити на рівні 170 гривень.

Мусор ніхто не прибирає.

Також, за словами Алли Пантелеївни, будуть вирішені й інші проблемні питання. Пообіцяла А. Данилевська і гласність – «звітуватимемо за кожну витрачену копійку». А для того, щоб розібратися з нинішнім фінансово-економічним станом товариства, планується залучити фінансовий аудит для перевірки діяльності протягом останніх декількох років.

Сам же «майдан» після двогодинних суперечок завершився тим, що І. Барицький відмовився відкривати двері контори та проводити опис документів і матеріальних цінностей. Водночас написав заяву про те, що не згоден з результатами зборів 19 березня, назвавши їх, дарую за «грамотність» Ігоря Павловича, «нелегетивными».

Перемога «революції»

Ми зайшли до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так ось: до 19 травня 2017 року легітимним керівником СТ «Соснове» є саме Алла Данилевська. Нова команда, маючи необхідні повноваження, цими днями вже приступила до нормалізації ситуації та вичищення «авгієвих конюшень», що дісталися у спадок від попередників. Зроблено нову печатку, готуються накази про звільнення колишніх працівників товариства.

Цілком очевидно, що заспокоїти пристрасті та повернути роботу садівничого товариства у нормальне конструктивне русло дозволить проведення загальних звітно-виборчих зборів, на яких і оберуть керівні органи на подальші три роки. Хочеться побажати садівникам мудрості в прийнятті рішень, а також здорового глузду та виваженості. Адже навести порядок в їхньому спільному домі має не держава, а вони самі…

Редакція «РП» стежитиме за розвитком подій та повідомлятиме своїх читачів.

Андрій ТЮРІН

P.S. Світлана Дмитриченко, попри обіцянку, так і не надала відеозапис подій 19 березня. Виходить, правда не на користь старої команди?..

 

Олена Завірюха:

– Голова пішов зі зборів, коли зрозумів: головуючим буде не його людина. Хоча я купила дачу і приватизувала земельну ділянку, вони декілька років не приймають мене в члени садівничого товариства та відключили мені світло.

 

Людмила Гросул:

– Електрику відключили десяткам людей. Також перелазили через паркан, аби вирізати труби поливу. Однак труби наші, ми їх свого часу вже оплатили.

Світлана Дмитриченко:

– Чи доцільна посада секретаря? Таких великих садівничих товариств в області немає, у нас дуже значний обсяг роботи. Я займалася і секретарською роботою, і додатковими функціями – перевіркою документів на земельні ділянки і будинки, роботою з юристом (? – Ред.). До речі, оплата послуг юриста включала і відрядні, і бензин.

Ніяких порушень у нас немає. Так, ми тримаємо двох електриків, але це – відповідно до законодавства. Щодо того, що ми працюємо чотири дні на тиждень по 6 годин, то які у Вас докази? Тривалість нашого робочого дня становить вісім годин, а робочих днів насправді п’ять, один із яких – понеділок – ми працюємо в місті Миколаєві. Я, наприклад, займалася документами, різноманітними закупками, консультаціями. Фактично заступника у нас не було, я допомагала голові в паперових питаннях.

Те, що зараз коїться в садівництві, це «бєспрєдєл». Мене не пускають на робоче місце.

Ми стежили по годинах, коли Данилевська зареєструється як керівник. Це було 30 березня. А доти вона не мала право опечатувати. Нас обмануло керівництво новоодеської поліції, мовляв, ми не мали права «вскривати» опечатані приміщення. Насправді це не так.

Щодо продажу старих металевих труб, то це власність садівництва, ми мали повне право їх продавати як юридична особа. От якби ми їх подарували, то це – кримінальна відповідальність. А за продаж частини труб ми навіть заплатили податки.

Туалет за тисячу доларів… У нас що, в Україні ходить така валюта, як долар? Це ручна робота – вирити яму, закупити всі будівельні матеріали… Це мізер. І, до речі, нас податкова перевіряла.

Старий трансформатор ми поміняли на інший, теж бувший в ужитку, але відремонтований і більшої потужності. Це ми зробили за такі копійки… До речі, три трансформаторні підстанції ми віддали на баланс обленерго, і тепер вони відповідають за їхній стан.

А бруд довкола нашого сміттєзвалища говорить про культуру наших садівників. Гроші, які стягуємо за ремонт доріг, ми використовуємо за призначенням.

Загалом працювати в таких умовах не хочу і не буду.

Георгій Лясковський:

– Будучи головою ревізійної комісії, я ще раніше запитував і у Подими, і у Данилевської, які в них є факти щодо порушення фінансової дисципліни. Але за цей час вони не подали жодної заяви. Водночас я зауважував і Барицькому, і Дмитриченко, щоб вони поводилися з людьми ввічливо. Але це не завжди до них «доходило».

Нас перевіряло КРУ, проте ніяких фінансових порушень вони не знайшли. Ніяких зловживань не виявили і ми, члени ревізійної комісії.

Щодо зборів, то правління висунуло мою кандидатуру в якості головуючого. Але із зали почали кричати: «Хочемо Подиму». Барицький закликав до спокою, бо в такій обстановці проводити збори не можливо. Під час голосування ніхто не рахував, адже лічильну комісію не обрали… Потім Подима вискочив на сцену і вирвав мікрофон. Порядок денний не був затверджений. За моїми даними, приблизно сто чоловік покинули залу.

Загалом я вважаю збори незаконними, але оспорювати їх результати не буду. Щодо попередніх засідань, то постійно не було кворуму, натомість голова ставив питання на голосування, і збори вважалися легітимними.

Надія Гуньковська, голова Миколаївського обласного обєднання садівників:

– Я була присутня на звітних виборах СТ «Соснове», котрі проводилися 19 березня. Коли голова Ігор Барицький вийшов на сцену і відкрив збори, багато людей стали висловлювати йому незадоволення. Він тоді закрив свої документи і сказав: «У такому разі зборів не буде». Разом із Барицьким залу покинуло близько 20 чоловік, я це добре бачила, бо сиділа у першому ряду.

Відзначу, що люди обурилися у той момент, коли він назвав головуючого, якого вони підготували на правлінні. Люди ж пропонували Ю. Подиму, який раніше вів збори і справлявся зі своїми обов’язками. Гадаю, конфлікту не було б, якби керівництво не наполягало на своїй кандидатурі головуючого.

Юрій Подима відкрив збори. Я ж запропонувала І. Барицькому вийти до людей та звітувати за свою роботу, аби садівники знали, на що витрачені гроші. З проханням зайти до зали звернулася і до Світлани Іванівни. Але та сказала, що нібито юрист наказав їм вийти із зали. Це дуже дивно, адже юрист навіть не є членом товариства.

Загалом у мене склалося враження, що керівники товариства дуже нечемно поводилися із садівниками, адже до нас надходило дуже багато скарг. Не можна так робити, з людьми треба працювати.

По кількості членів СТ «Соснове» є найбільшим садівничим товариством в області, тож там збирається найбільше коштів. Але ніде більше в інших товариствах немає посади секретаря. Щодо членських внесків, то в середньому по області ця цифра на 2017 рік становить 150-170 гривень за сотку.

Продавати ж садівникам труби, котрі були раніше куплені за їхні ж кошти, я вважаю неправильним.

Сообщение:

*

НОВОСТИ