Два роки чекав і отримав відписку…

Чиновники Миколаївської міськради замість того, щоб виконувати закони, відгородилися від учасника бойових дій у зоні АТО відписками. Лейтенант поліції Роман Роговець у черговий раз відбув у зону АТО ризикувати життям – охороняти громадський порядок на сході України. Поїхав, щоправда, із зіпсованим настроєм, бо дістали за живе невирішені побутові проблеми і байдужість миколаївських чиновників з міськвиконкому, які вже кілька років футболять його з кабінету у кабінет.

Достатньо набігавшись по службових приймальнях, пооббивавши пороги міськради, у Романа Роговця, врешті, увірвався терпець і він звернувся до Центрального районного суду міста Миколаєва з позовом на неправомірні дії посадових осіб міської ради. У день, коли справа буде призначена до розгляду, Роман заздалегідь попросив головного редактора відрядити журналіста для висвітлення цього процесу. Бо не тільки він прагне встановити справедливість, а й його побратими по АТО.

Відповідь мала прийти через місяць, а «писали» більше двох років

– Прописаний я у тітки у селі Лимани Вітовського району, у Миколаєві разом із сім’єю знімаю квартиру, – розповідає Роман Олександрович. – Хто вимушений знімати чужі кутки, знає, як це принижує гідність і підриває сімейний бюджет. Оскільки я є учасником бойових дій у зоні АТО, згідно з українським законодавством (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ст. 12, п. 14) користуюся правом першочергового відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва. Та, схоже, мрія мати власний дім збудеться не скоро. Бо важко перелічити, скільки разів довелося оббивати пороги кабінетів міськвиконкому та різних приймалень – як заступників мера, так і самого міського голови. І скрізь чув одне й те ж: «Прийдіть через місяць… через два… через тиждень… перетелефонуйте… поїхав у відрядження… зараз немає… зайнятий, на нараді…» і так далі. Прагнення потрапити на аудієнцію до мера також не увінчалося успіхом.

Першу свою заяву на ім’я міського голови (Юрія Гранатурова) Роман Роговець, тоді ще рядовий міліції, міліціонер взводу № 1 першої роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миколаїв» (більше відомий як «Святий Миколай»), написав наприкінці 2014 року. Управління містобудування та архітектури міськради зареєструвало її 6 жовтня 2014 року під номером 15-3128. Учасник АТО просив відповідно до вимог статей 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для житлової забудови площею 10 соток у межах міста Миколаєва. До пакета документів Роговець додав копії паспорта, ідентифікаційного коду й довідки учасника АТО, словом, усі необхідні папери.

На документах у мерії тиснули печатку з вхідним номером і поклали у шухляду. Зважаючи на час, то поклали їх у «довгий ящик», бо до початку 2017 року при неодноразових спробах дізнатися про долю своєї заяви Роман Роговець так нічого конкретного і не почув.

Роман Роговець.
 

– У кінці січня 2017 року, нарешті, я отримав відповідь з Миколаївської міськради – це була відмова у задоволенні мого клопотання на тій підставі, що розпорядженням міського голови від 8 серпня 2014 року за № 205р було, виявляється, створено тимчасову робочу групу з питань забезпечення військовослужбовців, які беруть участь в АТО, земельними ділянками, – розповідає РоманРоговець. – Як повідомлялося, згідно з протоколом засідання вказаної групи (від 26 червня 2015 року) була встановлена черговість формування списків учасників АТО. Та у зв’язку «з обмеженою площею вільних земельних ділянок на території міста Миколаєва, враховуючи територіальну необмеженість в отриманні земельних ділянок на території України, виключені із списків військовослужбовці, які зареєстровані в інших областях України, районах Миколаївської області, крім військовослужбовців, які отримали поранення у зоні АТО. Незалежно від реєстрації місця їх проживання, а також учасників АТО, які зареєстровані в АР Крим, Донецькій та Луганській областях». Одночасно повідомлялося, що моє звернення про надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд буде винесено на розгляд вказаної робочої групи. «Буде винесено» – само по собі звучить як обіцянка-цяцянка.

Оперативність розгляду заяв у Миколаївському міськвиконкомі справді вражаюча. Тільки подумати – більше двох років знадобилося чиновникам на те, щоб написати відповідь учаснику АТО! Отже, по всьому виходить, що міській раді не писаний закон не тільки про надання пільг учасникам АТО, а й Закон України «Про звернення громадян», згідно з яким максимальний термін розгляду звернення – місяць.

«Не можемо, нема…»

– Я й цю відповідь не отримав би, якби у вересні минулого року знову не звернувся у виконком міськради, щоб нагадати про себе. Приніс іще дві заяви – просив виділити землю під дачу (032 га) і гараж (001га). Згідно з українським законодавством маю на це право, а як учасник АТО – то й першочергове, – продовжує Роман Роговець. – І ось отримав таку відповідь – «Генеральним планом міста Миколаєва не передбачено надання земельних ділянок у власність для садівництва та будівництва індивідуальних гаражів». Що й слід було очікувати. Я продовжую служити, житла свого не маю, чужі кутки – не вирішення житлової проблеми, тож звернувся із заявою до міськради, щоб отримати хоча б кімнату у гуртожитку. На днях надійшла відповідь за підписом міського голови Олександра Сєнкевича – у кімнаті мені також відмовлено. Миколаївський мер посилався на те, що на черзі бажаючих отримати кімнату у гуртожитку більше півтисячі, тож, мовляв, вибачайте, житла вільного немає і не передбачається.

Було б тільки бажання, та де його взяти?

Якщо є бажання, можна вирішити будь-яку проблему і можливостей для цього достатньо. Варто зазначити, що редакції так і не вдалося дізнатися, наскільки ефективно використовується житло у гуртожитках міста Миколаєва і скільки їх взагалі у наявності. Залишилося також таємницею, скільки покинутої землі у приміських садово-виноградарських товариствах на даний момент. На загальних зборах кожного разу голови товариств скаржаться – багато землі роками не обробляється… То чому б не зобов’язати ці ділянки віддати тим, хто хоче працювати на землі? Більше того, ревізія земель садово-виноградарських товариств не проводилася майже тридцять років, а там, як кажуть, хрестися та тікай.

Хотілося б більш детально дізнатися, яким чином у нашому місті виконується програма соціальної підтримки учасників бойових дій у зоні АТО, як вирішуються інші питання, з якими звертаються по допомогу до влади атошники. Та заступника Миколаївського міського голови Антона Турупалова, який має володіти такою інформацією, на жаль, у робочому кабінеті застати не вдалося – весь тиждень він провів у роз’їздах. «Упіймати Турупалова важко. З усіма питаннями – до його помічниці Олександри», – порадили колеги-чиновники. Молоденька дівчина, пані Олександра, дала зрозуміти, що зустрічі не відбудеться: «Антон Вікторович у відрядженні за межами міста і з’явиться тільки наступного понеділка. Та якщо й з’явиться, то ненадовго – і знову у відрядження». Так воно й вийшло. Турупалов, як нам повідомили, знову у відрядженні за межами міста.

Роман Роговець нічого не просить для себе в обхід закону. Тільки те, що йому гарантоване державою. Тож виникає закономірне запитання – навіщо на законодавчому рівні надавати певним категоріям людей пільги чи переваги, якщо влада, зокрема на місцях, не в змозі їх забезпечити? Навіщо так гучно кричати про повагу до учасників АТО і про любов до них з трибун, коли в реальності цього немає? Навіщо нам стільки чиновників, якщо їм ніколи розглядати клопотання по суті? Кожен має займатися своєю справою – Роман Роговець служить у зоні АТО, захищає свою Батьківщину, а чиновники мають дбати про те, щоб закони виконувалися і діяли, а не створювати паперові Агенції розвитку міста.

Галина ПОРФИР’ЄВА

Коментує адвокат Руслан ДАНИЛЮК, який представляє інтереси Р.О. Роговця у суді:

– Закон для всіх один. Він не дає права міській раді чи якимось «робочим групам» позбавляти учасників АТО означених у ньому пільг, зокрема з надання земельних ділянок. Не кажу вже про несвоєчасні розгляди звернень учасників АТО або відписки. Відповіді Роману Роговцю носять формальний характер і фактично свідчать про залишення без розгляду клопотань. По суті це відписки.

Земельний кодекс України (ч. 6 ст. 118) передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної форми власності для індивідуального житлового будівництва, садівництва та огородництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які передають у власність земельні ділянки державної чи комунальної форми власності. Відповідно до ст. 118 ч. 7 ЗК України вони розглядають клопотання у місячний термін і дають дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж вмотивовану відмову у його наданні.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Ст. 121 ЗК України передбачає, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, для ведення садівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про звернення громадян» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв, зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі із посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Отже, Миколаївська міська рада повинна була в місячний термін розглянути клопотання (заяви), перераховані вище, та прийняти по них мотивоване рішення.

Формальні відповіді про результати розгляду звернень Романа Роговця не відповідають вимогам ст. 15 ЗУ «Про звернення громадян», бо у цих відповідях не визначено жодної із підстав для відмови у задоволенні клопотань (заяв), визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України. Більше того, розгляд заяв (звернень) здійснено неправомочними особами.

Відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 3 названої статті ЗУ «Про місцеве самоврядування» та ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадові особи зобов’язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

На сьогодні вже відомо, що розгляд позову Романа Роговця призначено у Центральному райсуді міста Миколаєва на 10 травня. Тут не може бути питань до самого суду, бо завантаженість суддів навіть описати тяжко. Роман Роговець у суді оскаржує не відмову у наданні хоча б якоїсь земельної ділянки, яка повинна бути надана йому за законом. Він оскаржує неправомірні дії виконкому міської ради при розгляді його заяв. І просить суд зобов’язати відповідача РОЗГЛЯНУТИ подані ним заяви.

Сообщение:

*

НОВОСТИ