Фермери чи… рейдери?

18 квітня на одному з миколаївських сайтів пізно ввечері вийшло повідомлення про те, що вже наступного дня в Баштанці мають відбутися установчі збори нової організації, котра буде займатися «захистом земель від рейдерських захоплень». До участі запрошувалися «всі небайдужі аграрії, хто потребує захисту і не боїться беззаконня з боку глав місцевих державних адміністрацій і держчиновників різного рівня, котрі рейдерськи захоплюють Ваші земельні ділянки». Анонсувалося навіть створення «загонів самооборони», які буцімто протистоятимуть захопленню землі рейдерами.

Гучний анонс привернув увагу нашої газети. Тож редакція вирішила відвідати Баштанку та зробити репортаж про подію. Проте, як з’ясувалося, до приміщення, де відбувалися «установчі збори», вдалося зайти далеко не всім журналістам. Утім масивний замок на дверях при вході до зали огородив «делегатів» не лише від представників мас-медіа, а й від… самих землевласників. Група володарів земельних паїв із села Христофорівки Баштанського району воліла зайти до «високого зібрання», аби розповісти про порушення своїх законних інтересів, проте цього зробити їм не вдалося. Як, власне, не поталанило проникнути всередину будівлі й доволі великій групі представників ЗМІ.

То чиї інтереси зібралися захищати «делегати» так званих установчих зборів?..

Напевно, навряд чи широкого загалу фермерів Миколаївщини. Адже прочитати маленьку замітку на одному із сайтів після 21.00 та встигнути наступного дня о 10.00 прибути на «конференцію» до Баштанки – завдання не з легких, якщо взагалі здійсненне. А якщо врахувати, що ні контактних телефонів організаторів, ні точної дати зборів оголошено не було, то можна зробити висновок, що даний захід і склад його учасників були регламентовані задовго до його початку. Так би мовити, «мєждуусобчік для своїх».

Утім, шила в мішку не втаїш. Тож згодом стало відомо: фермерами-«антирейдерами», зокрема, виявилися вже добре знайомий читачам «РП» Михайло Любченко з Вітовського району та фермер з Баштанського району Валентин Головченко (про нього поговоримо нижче). Роль «масовки» виконували також далеко не бідні люди, принаймні про це яскраво свідчила велика кількість дорогих джипів, що вишукувалися поблизу місця проведення «установчих зборів».

Обурені пайовики спілкуються з Андрієм Сметанкіним.

Про діяльність полковникааграрія наша газета нещодавно розповідала в публікаціях «Атака на депутата» (09.03.17) і «Капітуляція полковника» (30.03.17). Нагадаємо, що останнім часом у ЗМІ було розгорнуто масштабну інформаційну кампанію, під час якої всіляко вихвалялося ім’я «бравого полковника» й, водночас, плюндрувалася особистість депутата обласної ради, керівника ТОВ «Золотий Колос» Надії Іванової. А причина проста… полковнику надто не сподобалося те, що Н. Іванова мала «наглість» пропонувати послуги свого підприємства по обробці землі пайовиків у селі Михайло-Ларине. Чесна конкуренція настільки не припала до душі Михайлу Трохимовичу, що він мало не на постійній основі «прописався» на сторінках однієї з обласних газет – попри досить-таки високі тарифи на донесення «слова правди». Якось Михайло Трохимович навіть оговорився мало не «по Фрейду»: «Якщо я їй дозволю забрати хоча б один гектар землі, на цьому діло не обмежиться».

Щоправда, пан Любченко чомусь забув сказати, що підприємство Надії Іванової, діючи чесно та на конкурентних засадах, аж ніяк не претендувало і не претендує на землі, що їх орендує наразі підприємство полковника-аграрія. Йдеться про земельні ділянки, котрі опинилися в оренді підприємства М. Васильєва. Чи Михайло Любченко вже «приватизував» усю ріллю, що знаходиться в межах Михайло-Лариньскої сільської ради?

Згодом навіть вийшов ряд сюжетів у всеукраїнських ЗМІ – телеканалі та сайтах, де розцінки на інформаційні послуги вимірюються вже у твердій валюті. Звісно ж, головним антигероєм оплачених «журналістських розслідувань» (відчуваєте оксюморон? – Ред.) була все та ж Надія Іванова. Причому у викривальному запалі замовники та виконавці «чорного піару» впали настільки низько, що не погребували навіть копирсатися у «брудній білизні», вдавшись до пошуку бодай якогось компромату крізь призму особистого життя Надії Валеріївни. Звичайно, гроші не пахнуть – на відміну від зловонних інсинуацій горе-журналістів та тих, хто замовляє інформаційний мотлох і бруд.

Та повернемось до анонсованих «установчих зборів» у Баштанці. Поки поважні пани засідали при щільно зачинених дверях, сам народ в особі простих селян розповідав про оборудки деяких фермерів-«антирейдерів». Зокрема пайовики з Христофорівки побідкалися журналістам, що, маючи землю та документи на неї, не можуть мати зиск від «годувальниці».

Як з’ясувалося, ще 2014 року приватний підприємець Андрій Сметанкін запропонував христофорівським пайовикам свою допомогу по розробці технічної документації з метою укладання договорів оренди. Задля цього підприємливий бізнесмен взяв у людей копії документів – акти на земельні ділянки, паспорти та картки фізичної особи платника податків. Але договори, як кажуть люди, так і не були укладені!

– Сметанкін використовував мої земельні ділянки протягом 2014-го та 2015-го років без наявності жодних правовідносин між нами, моєї згоди, – стверджує Надія Вовчек. Аналогічні «історії» розповіли мені й інші христофорівські пайовики, з якими вдалося поспілкуватися. За словами людей, ніяких договорів із підприємцем Сметанкіним вони не підписували.

Але найцікавіше те, що згодом Андрій Сметанкін віддав людські ділянки в суборенду баштанському фермеру Валентину Головченку – так-так, саме тому, котрий виявився у перших рядах борців із земельними рейдерами.

Підстава для таких дій?

– У мене підписані та зареєстровані договори з пайовиками села Христофорівки, – анітрохи не знітившись, пояснив журналістам Андрій Сметанкін. – Те, що я не розраховуюсь з людьми, – це повна брехня. Щороку після збирання врожаю відбувається розрахунок. А ті, що сьогодні приїхали… це провокатори.

Ось так зневажливо висловився аграрний ділок відносно тих, за рахунок кого, власне, має неабиякий зиск.

Щодо договорів оренди, то до поліції надійшло близько 25 заяв від христофорівців про кримінальне правопорушення, передбачене статтями 1, 2 Кримінального кодексу України («Шахрайство»). Андрія Сметанкіна та його довірену особу люди звинувачують у підробці підписів у договорах оренди та інших документах, що дало змогу зареєструвати право оренди земельних ділянок у Баштанському районному управлінні юстиції.

– Я не підписувала жодного із договорів на свої земельні ділянки, – зазначає Надія Вовчек, – а також не ставила підпис під актами про передачу і прийом земельної ділянки із підприємцем Андрієм Сметанкіним.

Здавалося, правоохоронці мали б негайно відреагувати на повідомлення про скоєння злочину, як того вимагає Кримінально-процесуальний кодекс. До того ж важко ігнорувати до них звернення понад двох десятків землевласників. Проте працівники Баштанського відділу не надто поспішали. Ба, поліція вносила дані до Єдиного реєстру досудових реєстрів… понад три місяці – і це попри те, що відповідно до закону мали зробити це протягом 24 годин! Крім того, за інформацією потерпілої сторони, слідчий у цьому кримінальному провадженні ще досі не пред’явив нікому обвинувачення й навіть не опитав А. Сметанкіна – нібито не можуть його знайти. Таку неквапливість «нових поліцейських» можна пояснити лише одним – їхнім небажанням розслідувати цю справу, що, ймовірно, має під собою густо змащене грошовими знаками підґрунтя.

Водночас ті орендарі, котрі діють у строгій відповідності до букви і духу закону, потерпають від, судячи з усього, незаконних дій горе-фермерів. Ще влітку минулого року товариство «Агробізнес Юг» уклало договори оренди земельних паїв у межах Христофорівської сільської ради. Проте мало того, що місцевий «латифундист» не допускає нових орендарів до обробітку полів, так іще державний реєстратор з Єланця видалив з реєстру дані про реєстрацію оренди даних земельних ділянок підприємством «Агробізнес Юг». То на чиєму боці державні службовці – чесних підприємців чи тих, хто, називаючи себе борцем з рейдерством, займається дуже сумнівними з точки зору закону діями? Та ще й – за потуранням правоохоронних органів, котрі не надто поспішають сприяти відновленню закону.

– Доходить до абсурду, – зауважує юрист потерпілих Юлія Гоцуляк. – Поліція їздила по домівках пайовиків, а це здебільшого люди похилого віку, і наполягала, щоб у поясненнях було зазначено, що вони жодних претензій до Сметанкіна не мають… Саме такий текст правоохоронці й вписували до тексту пояснень. У цілому протидія поліції у розслідуванні цього злочину є колосальною.

– Нас ніхто не хоче слухати – ні поліція, ні прокуратура, – із розпачем кажуть христофорівські селяни. – Де наші землі, і чому з людьми не розраховуються? Хто дав право розпоряджатися нашою землею без нашого дозволу?..

На ці непрості, але вкрай важливі для них запитання люди так і не змогли знайти відповідь від тих, хто оголосив себе борцями з рейдерами. Їх навіть не пустили на поріг! Тим цинічнішими виглядають коментарі щодо «тайної вечері» з вуст одного із «делегатів»: на «установчих зборах», мовляв, зібралися люди, котрі не можуть себе захистити. Мало не такі собі овечки. Чи… вовки в овечих шкірах?..

– А що це за загони самооборони? Збройні? – запитую у «делегата».

– Так, будемо себе захищати… Будемо захищати свої поля, земельні паї від таких, що тут зібралися (пайовики з Христофорівки. – Ред.).

То що виходить: власникам земельних ділянок – тим, хто виборов право на власний шматок землі багаторічною виснажливою працею в колгоспі, тепер і до своєї землі зась? Чи, можливо, їх будуть просто відстрілювати – так, як це свого часу робив депутат Лозинський?

Не відчуває бодай найменших докорів сумління й «борець з рейдерами» Валентин Головченко:

– Я – третя сторона, всі питання адресуйте Сметанкіну… Землю в нього я взяв на законних підставах. А якщо пайовиків щось не влаштовує, то нехай звертаються до суду…

Пайовики вже звернулися до суду. Але, судячи по тяганині, справа може застрягти в нетрях районної Феміди на довгі роки…

«Сьогодні ми тут зібралися, аби створити громадську організацію і разом вирішувати питання по законності реєстрації договорів оренди та рейдерських захопленнях землі», – пафосно пояснив мету зібрання В. Головченко.

Цікаво, кого мав на увазі Валентин Васильович – часом чи не себе разом із паном Сметанкіним? І чи не має він бажання розібратися з порушенням прав багатьох землевласників села Христофорівки?

Між тим «полковник» рішучим стройовим кроком швидко пройшов повз групу обурених пайовиків та, сівши до дорогої автівки, вирушив далі боротися з рейдерами. Пан Любченко не захотів слухати ані простих селян, ані спілкуватися з пресою.

Між тим, чимало запитань накопичилося і до полковника-аграрія. Чому, до прикладу, приїхавши до села Капустиного Вітовського району агітувати селян здавати йому паї в оренду, М. Любченко обіцяв платити «на тисячу гривень більше, ніж Іванова»? І чи не є такі дії проявом недобросовісної конкуренції і навіть рейдерства?

А якщо зважити, що войовничий обіцяльник у договорах оренди прописує 3 відсотки, то чи немає тут ознак ухиляння від сплати податків?

Питання, питання…

І на них навряд чи можуть дати відповідь самопроголошені так звані борці із земельним рейдерством. Адже, аналізуючи високі гасла та реальні справи, мимоволі постає запитання: чи не зібралися на «установчих зборах» саме ті «князьки» та «царьки», хто звик жити не по закону, а жирувати, грубо порушуючи права простих землевласників?

То… фермери… чи рейдери?

Андрій ТЮРІН

Сообщение:

*

НОВОСТИ