Справа доманівських «жниварів»: чи буде покарання?

У статті «Битва за урожай, або Як голова Доманівської райдержадміністрації разом із начальником міліції «жнивували» («РП» від 24.07.14) та подальших публікаціях ми розповідали про те, як за активною участю голови Доманівської райдержадміністрації Василя Іванченка та керівника районного відділу міліції Ігоря Паламарчука посеред білого дня з ділянки площею 25 гектарів був незаконно зібраний урожай, який належав приватному підприємцеві Ларисі Мірошніковій.

Писали ми і про хід розслідування кримінального провадження, і про численні судові засідання в різних судах та інстанціях. Проте… минуло вже майже три роки, а остаточну крапку в цій досить простій справі так і не поставлено. Фактом є й те, що порушені права громадянина України досі не відновлено, а понад 111 тонн добірного зерна третього класу перетворилися в непотріб…

Ласі до чужої пшенички

Стисло нагадаємо хід резонансних подій, що неабияк збурили громаду Доманівщини. При цьому насамперед будемо спиратися на факти, встановлені судом першої інстанції.

Отже, згідно з розпорядженням голови Доманівської райдержадміністрації № 438 від 29.10.12 підприємцеві з села Зелений Яр Доманівського району Л.Й. Мірошніковій надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 25 га ріллі терміном на 10 років для городництва із земель державної власності в межах території Зеленоярської сільської ради.

Доклавши чималих зусиль, Лариса Мірошнікова так і не встигла зібрати повний пакет документів, необхідних для укладання договору оренди, – помінялося законодавство, не вистачало коштів і так далі. Проте, маючи на руках розпорядження голови РДА, восени 2013 року Лариса Йосипівна засіває поле озимою пшеницею, водночас плануючи ближчим часом дооформити за собою право користування даною земельною ділянкою.

Пшениця вродила нівроку, й це не могли не помітити «добрі люди». 3 липня 2014 року начальником Вознесенського міжрайонного відділу УСБУ в Миколаївській області на адресу голови Доманівської РДА В.М. Іванченка направлено листа про порушення Л.Й. Мірошніковою вимог земельного законодавства.

На лаві підсудних (перший план) – Ігор Паламарчук та Василь Іванченко.

Того ж дня розпорядженням голови Доманівської РДА з метою встановлення обставин використання зазначеної земельної ділянки створено комісію, якою встановлено, що земельна ділянка площею 25 га, що розташована в межах Зеленоярської сільської ради Доманівського району, засіяна озимою пшеницею. Відзначимо оперативність, з якою діяв Василь Миколайович: у той час, як по району десятки (!) земельних ділянок використовувалися взагалі без будь-яких документів, а чимало площ значно перевищували клаптик ріллі під Зеленим Яром, очільника РДА надто зацікавила саме ділянка, яку засіяла Лариса Мірошнікова.

Далі суд встановив, що 4 липня 2014 року В.М. Іванченко, всупереч установленому законом порядку, не встановивши фактичного землекористувача зазначеної земельної ділянки та не маючи жодних повноважень щодо володіння, користування чи розпорядження посівами сільськогосподарських культур, оскільки ст. 90, 95 Земельного кодексу України право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур закріплено лише за власниками земельних ділянок та землекористувачами, використовуючи авторитет представника органу державної влади, самовільно надав указівку приватному підприємцю О.В. Курінському зібрати зерно озимої пшениці із земельної ділянки, яка обстежена комісією адміністрації, і зберегти його, оскільки воно є нібито безхазяйним та підлягає поверненню в дохід держави.

Жнивувати допомагала… міліція

Надалі, як йдеться у судовому рішенні, вранці 4 липня Іванченко безпідставно, перевищуючи повноваження голови Доманівської РДА, надав указівку начальнику Доманівського РВ УМВС України в Миколаївській області І.Ф. Паламарчуку забезпечити безперешкодний збір зерна пшениці з земельної ділянки ПП Курінським.

Наступного дня О.В. Курінський зібрав чуже зерно за допомогою знайомого комбайнера, з яким уклав відповідний договір.

Утім, жнивував того дня не тільки комбайнер, а й… співробітники районного відділу міліції. Міліціянти біля поля (!) впродовж майже двох діб (!!) нібито охороняли громадський порядок!!! Коли ж власник урожаю Лариса Мірошнікова разом зі своїм чоловіком Сергієм Мірошніковим, на той момент Зеленоярським сільським головою, терміново приїхали до поля та почали вимагати припинення незаконних дій, працівники міліції жодним чином не завадили збиранню збіжжя та подальшому перевезенню 111 тонн добірного зерна до складів Курінського у смт Доманівці.

Суд також встановив, що, продовжуючи свою протиправну діяльність, голова Доманівської РДА Іванченко того ж дня надав начальнику Доманівського РВ УМВС Паламарчуку вказівку прибути до вказаного зерносховища пана Курінського та передати зазначеному приватному підприємцю незаконно зібрану пшеницю. У свою чергу І.Ф. Паламарчук, не маючи ніяких підстав та повноважень, підписав накладну, відповідно до якої Доманівський РВ УМВС через нього передав ПП О.В. Курінському зібраний врожай пшениці, що належить Л.Й. Мірошніковій.

«Зусилля» двох високопосадовців по збиранню чужого врожаю Первомайський міськрайонний суд оцінив у шість років позбавлення волі на двох, щоправда, умовно.

Дивний «ляп» судді Закревського

При цьому суддя Володимир Закревський грубо порушив вимоги кримінально-процесуального кодексу (КПК), а саме: під час перебування в дорадчій кімнаті одночасно ухвалював інші судові рішення. Тож через цей «ляп» апеляційною інстанцією вирок Первомайського міськрайонного суду було скасовано, а кримінальне провадження повернуто до Первомайська на новий розгляд.

Якщо читач думає, що суддя Закревський за допущене суттєве порушення вимог КПК був суворо покараний, то він глибоко помиляється. Ба, більше: суддя Закревський пішов на підвищення: нині він є… головою Первомайського міськрайонного суду. Отакої! Не дивно, що візит журналістів на чергове засідання по справі доманівських «жниварів» викликав не захоплення, а явне роздратування у Володимира Івановича. Принаймні моїм колегам з обласного телеканалу «Миколаїв» у будівлі первомайської Феміди навіть не захотіли відмітити посвідчення про відрядження! Попри те, що ми зверталися і до голови, і до інших працівників суду. Пояснили нам це тим, що, мовляв, журналістів… не викликали і не запрошували на судове засідання. Гадаю, подібна «відкритість» первомайських суддів пояснюється лише тим, що їм не надто вигідне висвітлення процесу в засобах масової інформації.

Усе перемішалося в залі Феміди…

Та повернемось до судової зали. Отже, 11 квітня судова колегія у складі суддів Т.В. Маржиної, О.А. Максютенко та О.В. Мельничука продовжила розгляд резонансної справи. Того дня допитували свідків нашумілих подій майже трирічної давнини. До честі головуючої у судовому засіданні, Т.В. Маржина не перешкоджала роботі журналістів. Проте часом було важко здогадатися, хто є потерпілим у справі, а хто – обвинуваченим. Василь Іванченко, який наразі вже не є головою РДА, зайняв явно наступальну позицію відносно потерпілої: мовляв, та не мала жодного права засівати вказану земельну ділянку. Водночас Лариса Мірошнікова вже давно понесла адміністративну відповідальність за це дрібне порушення та заплатила відповідний штраф. А от ознак кримінального злочину в діях підприємця не було – на відміну від знахабнілих високопосадовців.

І ось тут первомайські судді мали б чітко акцентувати: хто є потерпілий у справі, а хто – обвинувачений.

На мій погляд, не зовсім чіткою щодо захисту прав потерпілої сторони та правової оцінки ходу процесу є й позиція прокуратури. Так, покази свідків під час першого та другого судових процесів часом різняться діаметрально! До прикладу, судом першої інстанції під проводом судді В.І. Закревського було однозначно встановлено, що співробітники міліції Мінько та Мороз 4 та 5 липня охороняли громадський порядок поблизу поля, забезпечуючи фактично «силове прикриття» незаконним діям по збиранню чужого врожаю. Власне кажучи, це підтвердили й самі міліціянти, пояснивши, що усну вказівку їм надав їхній начальник І. Паламарчук.

Проте під час останнього судового засідання вже «новий поліцейський» В. Мінько під присягою повідомив, що начальник райвідділу І. Паламарчук наказував їм чергувати біля… лінії електропередач з метою попереджання крадіжок енергообладнання. І це посеред чистого поля, та ще й зі службовою машиною! Абсурдність даного твердження настільки очевидна, що не потребує навіть якихось коментарів. А ось вказівок охороняти поле начебто не надходило. При цьому, як пізніше засвідчив свідок Курінський, саме міліціонери показали комбайнеру, з якого конкретно поля потрібно убирати урожай! А ще один співробітник Доманівського РВ міліції Кужель чітко вказала: міліціянти охороняли на полі громадський порядок.

Надалі ж свідка Мінька спіткала мало не амнезія. Так, він ще пам’ятає, що під час збирання чужого урожаю на місце подій приїхав його начальник Паламарчук. Але геть не пригадує, з якою метою прибув начальник райвідділу!

Запитали свідка й про те, чи супроводжував він зерно до складу Курінського. «Ні, не пам’ятаю», – звично сказав В. Мінько. Проте, коли потерпіла Л. Мірошнікова зазначила, що В. Мінько супроводжував зерно у вантажівці, заходив на вагову та фіксував тоннаж, правоохоронець раптом згадав: так, він їздив на КамАЗі до Доманівки, але зійшов ще до прибуття на склад О. Курінського – з тим, щоб… купити цигарки та пляшку мінеральної води. А вже потім, мовляв, сів у вантажівку та повернувся на поле.

Свідок чи потенційний обвинувачений?

Ще більше запитань – до самого приватного підприємця Курінського. Свої дії по збиранню та вивезенню чужого урожаю Олександр Курінський пояснив тим, що йому зателефонував сам голова райдержадміністрації В. Іванченко та попросив надати допомогу у збиранні зерна. Не моргнувши оком та не маючи жодних на те правових підстав, підприємець погодився на сумнівну пропозицію посадової особи та вчинив певні дії, котрі, цілком можливо, також підпадають під норми Кримінального кодексу. Принаймні Лариса Мірошнікова днями внесла дані про скоєння кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У матеріалах справи є копія накладної, яку завірив своїм підписом приватний підприємець О. Курінський. Але під час судового засідання важливий свідок (поки що просто свідок?) надав буцімто оригінал накладної про прийом зерна. При цьому дані цих двох документів не збігаються! Зокрема у копії накладної, що її було долучено до справи по «гарячих слідах», вказано, що збіжжя доставлено Доманівським райвідділом міліції. Водночас в «оригіналі» зазначено, що зерно надійшло з… поля поблизу Зеленого Яру. Цілком природно припустити, що другий «документ» складено з метою уникнення відповідальності екс-керівником Доманівського РВ міліції.

Ось тільки прокуратура не квапиться дати правову оцінку суттєвим розбіжностям у показах свідків та очевидній підробці документів.

– Давайте дочекаємось кінця розгляду цієї справи і лише тоді дамо правову оцінку розбіжностям у показах свідків, – бадьоро «відрапортувала» державний обвинувач у справі прокурор Любов Нижник.

Щонайменше дивує й те, що речовий доказ у справі – 111 тонн добірного зерна – досі не повернуто його власниці Ларисі Мірошніковій. Навіщо було «гноїти» таку велику кількість збіжжя, і яке це має значення для встановлення істини, зрозуміти важко. Внаслідок такого нехлюйства, як уже зазначалося, урожай остаточно зіпсувався і втратив свою товарну цінність як продовольче зерно.

Усе іде за планом… За чиїм?

То чи професійно захищає інтереси потерпілої сторони прокуратура? Навіть суддя Маржина поцікавилася в прокурора, як та забезпечує збереження зерна, проте Л. Нижник зняла із себе всю відповідальність: «За законом я не маю цього робити». До речі, на попередньому судовому засіданні суддя дав доручення прокурору перевірити стан зерна. Натомість на останньому засіданні про це доручення навіть не згадали!

Зрештою, виникає зовсім не риторичне запитання: чому від моменту скоєння злочину минуло вже майже три роки, а крапку в справі досі не поставлено? Прокурор Л. Нижник каже, що все відбувається «за планом», відтак не можна говорити про порушення розумних строків у розгляді справи відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Та хіба? І чому, до прикладу, не дано правову або дисциплінарну оцінку діям судді Закревського, котрий грубо порушив вимоги КПК?

Загалом, навіть і думати не хочеться, що відбувається якийсь симбіоз судової та прокурорської ланок з метою затягування процесу та, зрештою, уникнення відповідальності тими, хто, будучи на високих посадах, грубо порушив закон і права інших громадян. Але як інакше пояснити такі дії людей у мантіях та при чинах?..

Прокурор Нижник зробила свій прогноз: розгляд справи завершиться за кілька судових засідань. Та коли, зрештою, будуть відновлені законні права Лариси Мірошнікової? І чи зрештою понесуть покарання колишні високопосадовці? Редакція «РП» продовжує стежити за ходом цієї резонансної справи.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Сообщение:

*

НОВОСТИ