«Остання крапля» для жителів Коштового

Поки селяни збирали гроші, аби документально оформити землю, де споконвічно знаходилися городи місцевих жителів, і плавні, де роками випасалися телята, місцевий фермер Віктор Боєв загнав трактори й переорав усю територію аж до самого очерету, заявивши, що відтепер ця земля належатиме йому.

«І селянам, і худобі затягують зашморг на шиї…»

Сьогодні з допомогою Інтернету без будь-яких проблем можна зазирнути у публічну кадастрову карту України й дізнатися, скільки землі має кум, сват чи сусід. Враховуючи зухвалу поведінку Боєва, зазирнули й селяни Коштового у комп’ютер – як виявилося, кадастровий номер території, що захопив Боєв, не привласнений, а це означає, що фермер землю переорав незаконно. На юридичній мові такі дії називаються самоуправством.

«Звертаються до вас жителі села Коштове Доманівського району. Наше село невеличке, роботи немає, школу закрили – продали колишньому прокурору району. Живемо з того, що вирощуємо велику рогату худобу. До нинішнього року ми користувалися земельними наділами біля річки Бакшали, які жителям села надала сільська рада ще у вісімдесятих роках. У наших непростих кліматичних умовах з цих наділів ми отримували сякий-такий урожай, бо городи біля хат сухі, водогону у селі немає. За цими городами біля річки селяни досі припинали телят, кіз та косили траву».

Варто нагадати: село Коштове – віддалена убога глибинка Доманівщини. Тут мешкає трохи більше двохсот жителів, передусім похилого віку. Правильніше було б підкреслити: люди тут не проживають, а виживають, бо на крихітну пенсію, яку отримують від держави, без підсобного господарства, без тяжкої фізичної праці не вижити. Вирощують худобу, доять корів, косять, сіють… У своїй аскетичності село Коштове таке не одне – на території Зеленоярської сільської ради по сусідству ще чотири села – Богданівське, Вікторівка, Зелений Гай, Новолікарське, де загалом населення – менше тисячі чоловік.

«На початку цього року голова ПСП «Коштівське» В.Г. Боєв заявив своїм пайщикам, котрі мали городи на плавнях, що він ці городи забирає, – пишуть люди. – У нього, буцімто, є право на цю землю, а у людей на неї немає жодних документів. Ми звернулися до Зеленоярського сільського голови Н.І. Пасніченко стосовно такої заяви Боєва, на що Наталя Іванівна відповіла, що цими землями розпоряджається Доманівська райдержадміністрація (хоча податки справно нараховувала й приймала Зеленоярська сільрада). А хто, мовляв, хоче користуватися городами, нехай пишуть заяви на оренду землі на 49 років і оформляють технічну документацію».

«У березні цього року, – йдеться далі у листі, – ми приїхали у сільську раду, де написали заяви на землю. І то тільки на 0,15 гекара, бо для жителів усього села Боєв залишив тільки 1,5 гектара – це хіба що для десяти душ, а решта селян залишається без землі. Заяви у нас прийняли. Варто зазначити, що перед нами на ці півтора гектара землі написала заяву наша односельчанка Г.І. Даціва – щоб оформити землю в оренду єдиним масивом, а затим розділити її між охочими по 15 соток. Цей варіант був би значно дешевшим при виготовленні технічної документації на землю. Та Боєв загнав трактори, переорав усі городи, плавні, де паслися телята, до самого очерету (раніше там ніколи не оралося). Не залишивши навіть місця на прогін телят до водопою, не кажучи вже про випас. Коли приїхали із земельного відділу наміряти Дацівій півтора гектара, виявилося, що землі не вистачає, а тому вирішили відрізати частину городів від хатів крайньої вулиці, що межує з наділами».

Боєв, пишуть люди, «поводить себе по-хамськи, розповідає, що землю взяв не тільки собі, а й якимсь воїнам АТО, прізвищ яких навіть сільський голова не знає. Нас обурює також і поведінка сільського голови Н.І. Пасніченко: ні сходки села, ні зборів про виділення землі Боєву і воїнам АТО не було, людей просто поставили перед фактом, нічого не пояснюючи й відмовчуючись на прямі запитання».

Аргументом для вилучення у селян городів була відсутність технічної документації на оренду землі. Хоча за всі ці роки ніхто про офіційне оформлення наділів у оренду не говорив, городи переходили із рук у руки, хтось відмовлявся, хтось писав заяву у сільраду і забирав у обробіток цей клаптик землі, сплачуючи податок.

«З нашими достатками нелегко знайти близько двох тисяч гривень на оформлення землі, – йдеться у листі. – А тут знайшовся «господар», який легко може скупити всіх і вся, ще й оптом, то чому б не надати перевагу йому? Мабуть, за це люди виходили на Майдан?

Просимо вас зупинити свавілля Боєва, бо його дії призвели до того, що ми вже не маємо змоги прогодувати худобу, з якої живемо. Ми вже переживаємо, що він зазіхне на офіційні пасовища, які були виділені для громади села, – для цієї людини немає нічого неможливого, гроші відкривають перед ним усі двері. На жаль, до цього всього причетні продажні чиновники, без яких він би не провернув свої афери.

Просимо редакцію не залишати без розгляду наше звернення, бо це вже остання крапля – позбавити селянина землі й худоби. З ваших публікацій ми знаємо, що у Миколаївській області це не перший випадок, коли селянам і худобі затягують зашморг на шиї», – на такій розпачливій ноті закінчувався лист жителів села Коштове Зеленоярської сільської ради Доманівського району.

«Як коняку припинають – то на цеп метрів тридцять»

Віктор Боєв – людина далеко не нужденна. Очолює місцеве приватне сільськогосподарське підприємство «Коштівське», має в аренді переважну більшість паїв сільських мешканців, а це означає, що люди від нього великою мірою залежні і навряд чи хто наважиться не те що воювати проти нього, навіть правду в обличчя сказати. До того ж він – впливовий депутат сільської ради.

Чому пішов на конфлікт із місцевими селянами, пояснює просто:

– Не думайте, що я такий вже й багатий – обробляю 300 гектарів землі, у моєму господарстві працює 80 чоловік. Земля, про яку пишуть у скарзі, за межами населеного пункту, вона є державною власністю і сільська рада нею не розпоряджається, – підкреслює фермер. –При Радянському Союзі тут були городи, та село потроху вимирає, земля заростає бур’янами. Я взяв собі тут тільки два гектари для ведення особистого підсобного господарства. Інші гектари взяли атовці. Я здогадуюся, хто написав листа у редакцію, навіть прізвища можу назвати. Скажу більше – тут один-два господарі на три села, які не крадуть і не п’ють горілку. Інші ж ходять по селу і сміються… Городи, і не по одному, тримають, а платити ніхто не хоче. Городи бур’янами позаростали… Як коняку припинають – то на цеп метрів з тридцять. Своїми городами нехай займаються – землі там вистачає. А оті 9,6 гектара – то вільна державна земля, які можуть бути претензії?

Попросили Віктора Григоровича допомогти з транспортом, бо ж має таку можливість, щоб на власні очі переконатися, чи й справді у людей позаростали бур’янами приватні городи, то не дав.

Профінансував усе з власної кишені

Судячи з нашої розмови, Віктор Григорович Боєв не дуже-то переймається проблемами своїх земляків, більше того, дратують вони його своєю недолугістю й примітивністю, а, можливо, й самим своїм існуванням – бо ж нероби, п’яниці, ходять собі вулицями, та ще й сміються… Очевидно, стримують селяни його широкий фермерський розмах – своїми житлами, городами, а тепер вже й скаргами. Шкода, що забув Боєв: завдяки саме цим «нікчемам» він став депутатом, очолив господарство, має власний стабільний бізнес, який гарантує майбутнє не тільки йому, а й його дітям та внукам.

Координатор спілки воїнів АТО Доманівського району Олег Доманов підтвердив: так, земельні ділянки поряд з Боєвим взяли також і два доманівці – учасники АТО. Оскільки один з них, Олег, зараз воює, два гектари оформила на себе його мати – Тетяна Лисейко. І Олексій Сорокін, який також воював і пройшов дебальцевський котел, отримав два гектари землі.

– Віктор Григорович Боєв, – з вдячністю підкреслив Олег Доманов, – профінансував із власної кишені воїнам виготовлення технічної документації.

Не знаємо, яку суму «профінансував» з власної кишені депутат, та можемо з упевненістю стверджувати – учасники АТО відповідно до ст. 12 (п. 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають першочергову пільгу на отримання земельних ділянок, причому за законом це – БЕЗКОШТОВНО.

Але за умови, що земельна ділянка має бути вільною, тобто не повинна мати власників та користувачів. Певні, працівники Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області не тільки читали, а й знають напам’ять зміст розпорядження від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, згідно з яким Держкомзем повинен ОБОВ’ЯЗКОВО враховувати позиції органів місцевого самоврядування при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення державної власності. А Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області дало дозвіл на виготовлення документації, перескочивши через сільську раду, навіть не поцікавившись, чи обробляється ця земля іншими людьми, на якій підставі і з якого часу, створивши таким чином черговий конфлікт інтересів.

На запитання, яким чином було отримано дозвіл на оформлення проекту, Олег Доманов відповів чесно й відверто:

– Цю землю ми «знайшли» по публічній карті, пішли до архітектора, зустрілися з керівником Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Сергієм Мутьєвим і його заступником Сергієм Коцюбою, поїхали в адміністрацію. Нам сказали – «немає питань». Так, ми обминули сільську раду. У нас по району 224 – атовці, а землю оформили тільки на 117 чоловік. Причому тридцять відсотків землі – це рілля, інші – крутосхили. Тільки на території Зеленоярської сільської ради 27 атовців, із них менше половини отримали землю. Нам у сільській раді тоді відмовили, пославшись на те, що вільної землі немає.

Цікаву позицію зайняла й Зеленоярський сільський голова Наталя Пасніченко. «Яка там ще скарга в редакцію? – чи то щиро, чи награно обурилася жінка. – Вперше чую про якийсь конфлікт…».

Склалося враження, що Наталя Іванівна взагалі не в курсі щодо існування соціальної напруги у селі Коштовому й не знає, що депутат Боєв зухвало порушив звичний уклад життя селян, переорав територію, на якій ще діди й прадіди косили траву й випасали худобу.

– Землі знаходяться за межами села. Ми погодження на виготовлення проектів технічної документації на ці землі нікому не давали, і ніхто такі погодження у нас не просив. А хто там узяв землю і її переорав – нам невідомо, – відрізала Наталя Іванівна.

Отакої! То чому ж так лукавить сільський ватажок? Бо ж чи не в цю сільську раду люди здавали свої заяви на землю? І хіба не залишок саме цієї землі у вигляді півтора гектара збиралася отримати громадянка Даціва? Чи ж не ця сільська рада по господарській книзі років з тридцять справно брала податки за цю землю, яка чомусь наразі вже стала «чужою»? І наостанок – чи ж не в цій сільській раді Боєв числиться депутатом?

Після цього вже не виникає запитання, чому сільська влада, зокрема Наталя Пасніченко, навіть не ворухнулася, щоб висловити протест свавіллю сільського обранця, не викликала поліцію, не оформила актом самоуправство, яке зачепило інтереси сільської громади. Бо ж правоустановчих документів на землю у Боєва не було.

З огляду на байдужу позицію місцевої влади, певні: сільська рада навіть не збирається зупиняти незаконну передачу землі Держгеокадастром на початковому етапі, поки не оформлені проекти й не привласнені кадастрові номери ділянкам… Бо ж потім, коли земля стане приватною власністю, землю доведеться вилучати тільки через суд.

Не хочеться вірити, та, судячи з усього, так воно й є – під прикриттям місцевої влади й чиновників від Держгеокадастру прибираються до рук людські землі й брутально порушуються закони. Бо ж, як відомо, розпорядження райдержадміністрацій про безоплатну передачу у власність земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування громадянам відповідно до рішень сільських чи селищих рад, є БЕЗСТРОКОВИМИ і чинність свою не втратили, незважаючи на те, що землями цими наразі розпоряджається Держгеокадастр.

Нещодавно Верховна Рада вкотре продовжила мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення – тепер вже до наступного року. Це значно активізувало розвиток тіньового ринку землі. Простих людей, як жителі Коштового, що прагнуть відстояти своє законне право на безкоштовну приватизацію земельних ділянок, спритно «обскакують» ті, у кого є гроші, такі, як Віктор Боєв. Тут, як то кажуть, усі способи хороші й навіть з цинічним душком – учепившись вагончиком за локомотив під назвою «АТО» розжитися й собі земелькою. Та й не тільки собі, а ще й родичам.

То чи це не корупція?

Галина ПОРФИР’ЄВА

Редакція далі слідкує за розвитком подій. Публікацію направляємо на реагування в обласну прокуратуру.

Комментарии:

  1. Евшений:

    А чим думали жителі Коштів, коли власними руками посадили на “трон” і одягли корону цій сільській голові? Що заслужили те тепер і маєте. Мені навіть не жалко цих недолугих і тупих селюків.

  2. Валя:

    М-да…

Сообщение:

*

НОВОСТИ