Убити сепаратиста

У Ленінському районному суді міста Миколаєва триває судовий процес, в якому 47-річного чоловіка звинувачують у навмисному вбивстві. Передумовою розгляду в стінах Феміди стала раптово виникла бійка, в якій унаслідок сварки та неприязних відносин одна людина позбавила життя іншу.

Здавалося б, типова «битовуха» з трагічним фіналом. Проте, ознайомившись із матеріалами справи та побувавши на одному із засідань, виникають сумніви щодо правильності кваліфікації дій підсудного з боку прокуратури. Ба більше: мимоволі навіть починаєш співчувати вбивцеві…

Обвинувачується у навмисному вбивстві

Отже, що інкримінують підсудному Анатолію Калакуну новобузькі поліція та прокуратура?

Із обвинувального акта:

«Досудовим розслідуванням встановлено, що 17 листопада 2016 року близько 01.00 години Калакун А.Є. разом з Дурдинцем Михайлом Олександровичем (тут і далі прізвища головних дійових осіб змінено в інтересах слідства та з етичних міркувань. – А.Т.) на автомобілі останнього приїхали до домоволодіння, розташованого по вулиці Молодіжна, с. Ганнівка Новобузького району, де проживав Петренко М.К., з метою запитати в останнього про місцезнаходження Павлишка Григорія.

Коли Петренко М.К. вийшов з будинку, між ним та Калакуном А.Є. на грунті неприязних відносин, що виникли раніше, почалася сварка, в ході якої Калакун А.Є. став наносити численні удари кулаками у область голови Петренка М.К.».

Далі, за версією правоохоронців, обвинувачений побачив на печі металеву кочергу та з метою умисного позбавлення життя Петренка М.К. взяв її у руки і почав завдавати ударів в область голови та тулуба. Побачивши це, Дурдинець М.О. відтягнув Калакуна з будинку. Але той, згідно з обвинувальним актом, згодом знову ввірвався до будинку та, витягнувши на вулицю свого опонента, «продовжив свої злочинні дії», а саме – бив того по голові та тулубу кулаками і металевою чистялкою для взуття.

Зрештою Дурдинцеві таки вдалося всадити Калакуна до салону автівки та вирушити подалі від місця гарячих подій.

Унаслідок численних ушкоджень та крововиливів Петренко помер на місці у результаті дихальної недостатності та шоку. Своїми умисними діями, як засвідчили своїми підписами старший слідчий Новобузького відділу поліції О.М. Круль та прокурор Новобузького відділу Баштанської місцевої прокуратури М.В. Коніщук, Калакун Анатолій Євстахійович скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України («Умисне вбивство»).

Анатолій Калакун у залі суду.

Із обвинувального акта, що його затвердила та спрямувала до суду Новобузька прокуратура, багато чого не зрозуміло по суті скоєного злочину. В чому полягали неприязні стосунки між жертвою та обвинуваченим? Як саме виникла сварка та хто її спровокував? Чи насправді вбивство мало навмисний, заздалегідь спланований характер?..

І практично нічого не відомо про особи головних фігурантів конфлікту, що мав кривавий фінал.

Але, як відомо, тільки суд і саме суд має встановити істину та дати належну оцінку діям фігурантів кримінального провадження. Зважаючи на брак служителів Феміди в Новому Бузі та на те, що подібні справи мають розглядатися суддівською колегією в складі трьох осіб, матеріали було передано на розгляд до Ленінського районного суду обласного центру. «Трійку» людей у мантіях очолив суддя Миколай Коновець.

Трагедія сільського ветеринара

Отже, на лаві підсудних – 47-річний Анатолій Калакун, мешканець села Ганнівки Новобузького району. Миколаївщина вже давно стала рідною домівкою для уродженця Львівської області. Закінчивши свого часу Мигіївський сільгосптехнікум, Анатолій Євстахійович ось уже понад чверть століття займається однією з найзатребуваніших на селі справ – ветеринарною. Ветлікаря Калакуна добре знають як у самій Ганнівці, так і в навколишніх селах.

У серпні 2014 року сім’ю Анатолія Калакуна спіткало велике горе. Його син Віталій Калакун, військовослужбовець Збройних Сил України, смертю хоробрих загинув у Іловайському котлі – згорів у танку, що проривався із оточення… Та, як кажуть, біда не ходить одна. Почорнілі від нелюдських випробувань батьки ще декілька довгих місяців не могли знайти тіло свого сина. Зрештою, лише завдяки проведенню експертизи ДНК, Анатолію Євстахійовичу та його дружині повідомили: одна із могил «невідомого солдата» у Запоріжжі стала останнім притулком для їхньої рідної кровиночки. Утім і досі мати солдата не вірить, що її син загинув, – сподівається, що Віталік перебуває десь у полоні і обов’язково повернеться до рідної домівки…

Немає більшого випробування, аніж батькам пережити своїх дітей… Трагедія згубно вплинула на психіку Анатолія Євстахійовича та його дружини. І якби не донька, яка подарувала дідусеві та бабусі онучку, хтозна, чи повернулися б взагалі до більш-менш нормального ритму життя батьки героя АТО.

Меморіальна дошка Віталію Калакуну.

А ось Микола Петренко лише рік – півтора тому з’явився у селі, де мешкає із своєю родиною Анатолій Калакун. Згідно з інформацією, що пролунала під час судового засідання, Петренко мав сумнівне минуле – свого часу був засуджений за убивство та зґвалтування. Приїхавши ж з іншої області на Новобужжя, пиячив та ніде постійно не працював.

– Того дня, – згадує події листопада минулого року сам Анатолій Калакун, – ми їздили по запчастини у Миколаїв. На зворотному шляху трохи випили із хлопцями. Повернувшись додому, хотів знайти Григорія Павлишка та домовитися, щоб той наступного дня встановив запчастини до трактора. Приблизно знаючи, де той може перебувати, зайшли до однієї із хат.

«У мені проснувся звір»…

Але Павлишка там не було. Натомість вийшов Микола Петренко. Той, за словами Анатолія Євстахійовича, одразу ж поділився побаченим по телевізору: от, мовляв, наші (на Донбасі. – Ред.) дали жару вашим бандерівцям!

– А коли він сказав, навіщо ти посилав свого сину до зони АТО… зі мною щось сталося… То був не я – у мені якийсь звір проснувся… Пам’ятаю, що між нами виникла бійка: він бив мене, я – його, але достеменно не можу пригадати, що саме сталося.

Неважко зрозуміти подібну реакцію. Людина, яка втратила сина – захисника України, пережила неймовірні душевні страждання – і не тільки тому, що хлопець загинув, а й тому, що тривалий час не могли знайти та ідентифікувати тіло, точніше, ті останки, що залишилися. Відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту учасників антитерористичної операції» батьки загиблого воїна потребували медико-психологічної реабілітації за рахунок держави, але так і не отримали її.

– Через ці обставини А.Є. Калакун перебував на грані психічного зриву, – каже адвокат обвинуваченого Сергій Білик. – А коли ще з вуст явного сепаратиста пролунали відверті образи, то він утратив контроль над своїми діями та здатність керувати ними. Відтак вбивство мій підзахисний скоїв раптово, через заподіяння тяжкої образи.

Наразі захист обвинуваченого клопоче про проведення судово-психологічної експертизи підсудного. Але дивує те, з якою затятістю прокуратура підтримує версію про нібито умисний характер дій Анатолія Калакуна й не бачить вочевидь спорадичний характер дій обвинуваченого. У районній газеті прокурор М.В. Коніщук навіть «відзвітував», що підозрюваному «світить» позбавлення волі на строк до 15 років!

Взірець мужності та патріотизму

Я побував у селі Ганнівці, де мешкає родина Калакунів. У місцевій школі 26 квітня урочисто відкрили меморіальну дошку на честь загиблого героя. Директор ЗОШ Тетяна Гусарова згадує свого учня лише добрими словами.

– Віталій був винятково чуйною, порядною та відповідальною людиною, – каже колишній класний керівник Віталія. – Він був душею класу, дуже веселим та позитивним. Мені ж вкарбувалася у пам’ять одна подія. Якось я їхала до райцентру. Тільки-но зайшла до рейсового автобуса, як він єдиний з чоловіків та хлопців підвівся та запропонував мені присісти. Здавалося б, дрібничка, але цей вчинок вичерпно характеризує Віталія. А воїнський шлях В. Калакуна, безперечно, стане взірцем мужності та патріотизму для нинішніх та майбутніх учнів нашої школи.

Портрет Віталія Калакуна доповнює стаття на першій сторінці новобузької районної газети «Вперед». Ось що написали про захисника Вітчизни наші колеги:

«Закінчивши Ганнівську школу, Віталій вступив до Новобузького педколеджу. Отримавши диплом, пішов служити до лав української армії. А коли повернувся, задумався, як влаштуватися на роботу. З батьком порадився і вирішив, що піде до війська на службу за контрактом. Так і зробив. Було це 2013 року.

Бути військовим Віталію личило. Це була справжня чоловіча робота з достойним заробітком і всіма умовами, щоб створити сім’ю, облаштувати домашній побут. Батьки також чекали, що син одружиться і все в нього буде добре».

Та не судилося…

Жорстокий убивця чи жертва провокації?

Мені вдалося зустрітися і з єдиним свідком сумнозвісних подій. Михайло Дурдинець добре пам’ятає те, що відбулося минулої осені:

– По приїзді з Миколаєва Анатолій Калакун запросив мене додому. Коли я зайшов до хати, там уже сиділи двоє односельців. Поспілкувалися, трохи випили. Згадали добрим словом і пом’янули Віталія Калакуна. Коли вже я став збиратися додому, Анатолій підійшов до мене і сказав: «Там коло тебе живе Павлишко, який обіцяв полагодити мені трактор. Підвезеш?». Я погодився.

Але Павлишка вдома не виявилося. Тож чоловіки почали шукати того в тих домівках, де той частенько бував. Біля однієї з хат на стукіт вийшов Петренко…

– Калакун, – згадує Михайло, – одразу запитав у того, чи є всередині приміщення Павлишко. Натомість той сказав, що дивився телевізор і там буцімто передали, що «наші б’ють бандерівців». Анатолій запитав: «А за що мій син воював і загинув?». На це Петренко відповів: ти, мовляв, сам винуватий, пославши його туди…

За словами М. Дурдинця, саме на тлі цього конфлікту між чоловіками сталася бійка. Як каже свідок подій, він добре знає Анатолія, але в такому стані збудження не бачив його жодного разу – ба, навіть не міг зрушити Калакуна з місця, хоча і сам досить міцної статури. Той несамовито завдавав удари своєму кривднику предметами, що потрапили під руку…

Коли ж Михайлові таки вдалося відтягти Анатолія до своєї автівки, він побачив Петренка, котрий був у свідомості та намагався встати на ноги. «Я й не передчував лихого та ще й подумав, що згодом вони помиряться, – згадує М. Дурдинець. – І лише наступного дня дізнався, що Петренко помер».

Михайло та інші мешканці Ганнівки кажуть, що Микола Петренко з’явився в їхньому селі невідомо звідки. Був неодноразово судимий, про що свідчили численні татуювання на тілі, з місцевими поводився зверхньо. Чимало селян скаржаться на те, що той їх обкрадав. Також люди чули, що Петренко висловлював проросійськи гасла, із зневагою ставився до України.

Отже, Анатолію Калакуну інкримінують навмисне вбивство, і якщо його вина в скоєнні цього злочину буде доведена, чоловікові загрожують довгі роки позбавлення волі. Але, аналізуючи ситуацію, чи можна назвати дії підозрюваного заздалегідь спланованими з метою завдання шкоди іншій людині?..

Ймовірно, працівникам прокуратури та поліції Новобузького району конче потрібна позитивна статистика по розкриттю важких та особливо важких злочинів. Або, можливо, їм не вистачає фахового рівня по розкриттю та правильній класифікації цього злочину. У будь-якому разі аж ніяк не віриться у припущення, що в стінах державних установ засіли сепаратисти, котрі всіляко мстять родичам патріота України за «свого».

Та є сподівання, що високий суд об’єктивно та ґрунтовно розбереться в усіх перипетіях цієї резонансної справи й винесе справедливе та законне рішення. Адже Віталій Калакун віддав своє життя саме за європейську та правову державу Україну, в якій ступінь покарання за скоєний злочин має відповідати тяжкості скоєного.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Комментарии:

  1. Наталя:

    Це нагла, підла брехня. Син у нього справіді був ЛЮДИНОЮ. А А.Єю все життя "пробухав". Вбитий справді був засуджений, але він взяв на себе вину. Він був тихий, і з його вуст ніколи не звучали проросійські вислови.

  2. Татьяна:

    Я підтримую Наталю,це нагла і підла брехня.Вбитий був справжьою людиною,а Калакун А.і Д.М–звірі ,ця стаття обурила все село.І мені дуже прикро що до цього звірського вбивства вмішують добре імя Віталія.

  3. Оксана:

    Не треба бути ясновидцем, щоб зрозуміти куди пішли гроші за вбитого сина-героя, справжнього героя! Тільки щось не зрозуміло, якщо батьки й досі не вірять у смерть сина, ждуть його повернення з полону, ЧОМУ ж вони взяли гроші???!!!! які видали батькам, як компенсацію за смерть героя-сина??????? вони ж "зовсім не вірять у його смерть" ??????????????? витратили гроші на свої блага, а великий шмат заплатили адвокату( 10000 доларів), який тепер любими підлими методами старається "відбілити" вбивцю, прикриваючись навіть таким святим, як смертю рідного сина!!!!!! Сором і великий гріх!!!!! більше не має, що сказати! Підла брехня! Але ж нічого не проходить просто так, Бог все бачить, і кожен отримає те, що заслужив. 

     

  4. Іван:

    Я в шокі від цієї брехливої статті. Син Калакуна справжній герой, ніхто й не сумнівається. А от батько далекий від "геройства". Хіба шо, як шо вважається ГЕРОЙСТВОМ пити, бити жінку, байдикувати то тоді він точно герой. Вбивця є вбивця! Та він позоре світле імя свого синочка!!!! прикривається його імям. Це він КАЛАКУН А,Є,  і є справжній сеператист і зрадник!!! він зрадив світлу память свого сина!

     

  5. 1:

    Читаю коментарі якоїсь однієї навіженої особи, яка залишила одразу 4 коменти,і диву даєшся. Засуджений за вбивство і згвалтування – це СПРАЖНЯ ЛЮДИНА?

    А заздрити тому, що батьки отримали кошти – не варто. Не дай Бог Вам таку долю і такі гроші…

     

  6. Оксана:

    Поперше коменти писала не одна "навіжена особа", можете мене вважати ким завгодно, я написала свою думку. А вбивство кого б то не було, гвалтівника  чи героя, є ВБИВСТВО!!! І ніхто нікому не заздрить!!! Не доведи Боже! Просто Брехня і Правда – велика різниця!!!! Не позорьте імя Віталія! Бог вам суддя!!!!

     

  7. М:

    Да, видно, адвокат "перестарався". Цьою статьою він добре "поміг" Калакуну. Все село возмущається, люди збираються на сходку села, обговорити "брехиву статтю" й вирішити, що робити дальше. хай би приїхав цей брехивий Тюрін, він би побачив, що він "заварив" в селі.

     

  8. 1:

    Для "М", "Оксана", "Іван", "татьяна","Наталя"  – не старайся, брехуха. Я знаю, хто ти, якщо будеш дальше брехать, назву твоє прізвище!А ще дам по морді при зустрічі!!!

  9. Саша:

    я знав Калакуна Толю. він хароший ветеренар багато помагав людям з худобою. та тешо він зробив не вкладається в голові. вбитий Серьога був тихим і сумирним боявся слова сказати. копав людям городи. рубав дрова. В селі за ним жалкують пенсіонери. він був їм справжньою поміччю. а Толю я після цього більше не поважаю. яким нада буть звіром шоб так убити людину

  10. Саші:

    Сашко, ніхто не сперечається що Толя вбивця. Але ж це не навмисне вбивство,як це "ліпить" прокуратура!

  11. Ха-ха:

    Саша, ти хто? Та твій "тихий і сумирний" пияччив без остановкі, та ще й півсела обворував.

  12. 2:

    а я знаю кто такой 1: и что? Єто родная дочь К.А.Е. ведь так Юлечка? чего же ты не назвешься своим именем? ведь все коменты правда. Незнаю кого ты имеешь ввиду под БРЕХУХОЮ и что она тебе сбрехала но я сней согласен.

  13. Н:

    Люди,ви уважно прочитали всі коментарі? Тут говориться не про те, що убитий був хорошим, а його безжально катували. Хай він і скоїв злочин такий тяжкий. Але навіщо його вбивати таким варварським чим. Тут обурені тим,що виходить В.Є. зовсім не винен. І можна всім жорстоко вбивати людину просто так, бо йому він не сподобався. А батькові СОРОМ. За прикриття, своїм мертвим сином
    .

  14. 2:

    Да ничего не "ліпить" прокуратура!!!!! Это предумышленное убийство! Калакун его искал, чтобы наказать, он знает за что. и он его нашел и убил. Тварь.А сергей пил, никто не спорит, но агресивным он не был, в отличии от К.А.Е.!

     

  15. Деяким дописувачам:

    Будьте людьми! Батько втртатив сина, а його ще цим попрікали… Поставте себе на місце Толі, а потім вякайте. Неважко зрозуміти, в якому психологічному стані він перебував на момент вбивства.

  16. Ответ Ха-ха::

    Если он "пиячив без остановкі, та ще й півсела обворовував" значит его надо убить?????!!!!!!!!! классное оправдание! ну вы и даете!

  17. Ответ "деяким дописувачам":

    Действительно давайте будем людьми! Хватит вранья! какой психологический стан?! Он был пьяным и приехал его отдубасить, но так вышло, что убил. даааа, в этом нада ему посочувствовать!

  18. Ответ "деяким дописувачам":

    як я поняв 1: це Калакун Юля. Я Іван, і понятя немаю про тих хто писав коменти до мене. Хай я буду "брехуха" і називай моє прізвище та по морді – це вже врядлі. краще б не позорилась ти своєю писаниною. люди правду пишуть в отлічії от тебе.

  19. Юрий.:

    Тюрин оббрехав покойного и отбелил убийцу..Пусть прочитают заключение судмедэкспкрта-там печень у покойного отбита от тела..

  20. 123:

    Впервую очередь надо было сына перехоронить. Лежит бедный на чужой земле. А вы все за его “похоронные” машины покупаете да за вранье платите, а на него у вас денег нет. Бог вам судья.

  21. R:

    Бог все видит!!!!! Вам это с рук не сойдет "родные". предать сына за ради убийцы!

  22. Ирина:

    да, молодець Тюрін! зробив з Калакуна героя. Хоч ще одну дошку замовляй. тільки чи захочуть її повішать хоч де небуть

  23. ***:

    Дуже прикро що іменем героя прикривається такий злочин. Та ще й хто це робить – рідний батько. Якому коштів для перепоховання сина не вистачило. Як би там не було, а цей вчинок показує справжнє обличчя вбивці.
    Якщо я правильно зрозумів журналіста, то тепер А.Є. треба співчувати за його вбивство… І будь-яке вбивство можна прикрити “сепарптизмом”, хай і “липовим”?
    Єдиний позитивний момент у цьому всьому – громада села об’єдналася і засуджує цю аморальним брехню

  24. Аноним:

    уже прикро що іменем героя прикривається такий злочин. Та ще й хто це робить – рідний батько. Якому коштів для перепоховання сина не вистачило. Як би там не було, а цей вчинок показує справжнє обличчя вбивці.
    Якщо я правильно зрозумів журналіста, то тепер А.Є. треба співчувати за його вбивство… І будь-яке вбивство можна прикрити “сепарптизмом”, хай і “липовим”?
    Єдиний позитивний момент у цьому всьому – громада села об’єдналася і засуджує цю аморальну брехню

  25. Іван:

    Тепер рідні бачать, що це коменти не одніїє людини? чи все ж Юля вважає що всі їх писала одна "брехуха"? Не стидно?! все село піднялось проти вашої брехні. Може всім підеш "морди бить" тепер????? на що ви надіялись?! що цю брехню хтось підтримає? ви ще більше настроїли людей проти себе.

  26. Тт:

    Калакун ти мужик чи баба? за свої поступки треба отвічать.

  27. Светлана:

    Даааа,а поступков то много и за все перед Богом нада будет отвечать.

  28. Аноним:

    Ніхто не має права відібрати життя у людини, якою б вона не була. СОРОМ купити машину, за гроші які вони не заробили, і їздять на крові дитини, замість того, щоб перепоховати дитину так як треба. А тим паче прикриватия ним. Та рано чи пізно відповіте, хай не перед законом, так перед Бгом

  29. Светлана:

    Баратовка в шоке!!!!!!!!  Как можно оправдать убийц.

  30. Инна:

    И не только Баратовка, этих же не впервой он такое чудит. Сегодня оправдали, а завтра опять кого то прикончит. Таких сажать нужно и надолго!!!!!!!!!!!!

  31. ...:

    чому досих пір немає спростування цієї статті. де нахабний журналюга, який боїться з’явитися в селі. і справді поспілкуватися з громадою селян. А головному редактору потрібно скурпульозніше підбирати собі
    працівників. Газета повинна називатися “жовта преса”

  32. Светлана:

    Чому газета ніяк не реагує на брихливу статтю свого "журналіста".Люди обурюються все більше.

  33. Олена:

    Чому ж….. "Впередка" "відреагувала"….. Не зрозуміло для чого було писать, те що вони написали?! Щоб поставить галочку?! тіпа "ми ж відреагували"! Сором!!!! я думала, що хоч "Вперед" напише, щось справедливе. Статтю можна назвати "І нашим і вашим" – щоб нікого не образить. Люди обурюються, а вони "світле, темне…." Читаєш і тошно робиться. Ви правду не можете написать???!! Чому написали "село розділилось"??? на кого воно розділилось?! на сімю Калакунів і на всіх жителів села?! "Вперед" брехлива та боягузлива газета! – такий висновок. Обурення тільки ще більше зросло, люди тепер ще більше обговорюють тільки тепер ще й хитру статтю Зубової. 

     

  34. Светлана:

    Я підтримую Олену, "наша" газета завжди пише те що комусь подобається,я більше виписувати не буду і другім не раджу. Люди хотіли щоб написали правду ,а вийшло що Тюріні і в нас є.Сором………………………….4

  35. Оксана:

    Дійсно сором! А "Вперед" теж більше не виписуватиму, вона (газета) й раніше шокувала своїми побрехеньками, а тепер це вже……….. слів не має!!! І це не тільки моя думка, це думка багатьох людей. Так що читайте самі свої "геніальні" статті, пані Зубова.

     

Сообщение:

*

НОВОСТИ