Як обминути пастку?

Лариса, мати 12-річного Сергія, звернулася у редакцію газети, зрозуміло, розраховуючи на беззаперечну підтримку журналістів. Обурено і з багатьма подробицями розповідала вона про те, як з її сина знущаються у школі два однокласники, а адміністрація ніяк не реагує на численні випадки конфліктів між хлопцями.

Утім після розмов із дійовими особами цієї історії, журналістський матеріал вийшов не зовсім на підтримку молодої жінки. Чому, кореспондент «РП» пояснює у своїй публікації.

У школу – під наглядом поліції

У телефоні голос жінки звучав дуже схвильовано. А те, як вона описувала події, що з нею відбуваються, було дуже схоже просто на знущання з людини.

– Наразі поліція везе мене у школу, хочуть змусити підписати якійсь папір, у якому обвинувачують мене. Нібито я – погана мати, не виховую як слід свого сина, не відвідую батьківські збори, а дитина веде себе неадекватно, – майже у сльозах розповідала 34-річна Лариса (імена героїв змінені з етичних міркувань).

Зрозуміти суть того, що відбувається: що, чому, заради чого? – було дуже складно, а Лариса тим часом розповідала одну за одною жалісні історії, які сталися з її сином-шестикласником, який навчається у загальноосвітній школі сусіднього села Шуриного, що у Миколаївському районі області.

Зі слів матері, її сина у школі всі ображають, вчителі і директор не реагують на численні випадки образ з боку однокласників, а дитина кожного разу страждає.

Минулого року, як розказала Лариса, трапилася надзвичайна подія. Однокласники Сергія – Олексій та Семен – вилили йому на голову якусь невідому рідину, після чого той півроку ходив із залисинами, поки випалене волосся не відросло.

Як зазначає Лариса, тоді винуватцям це зійшло з рук, а їхні батьки та директор школи не здійснювали ніяких виховних заходів. А напади на беззахисного Сергія продовжуються до сьогодні.

Нещодавно у черговій бійці Сергієві поламали руку, а раніше – Олексій нахабно зірвав з шиї однолітка хрестик. Колись Сергієву куртку розписали лайливими висловами, підсунули стілець приятеля, на якому він нібито написав: «Семен – лох». В усіх цих історіях жертвою виступає саме Сергій, а кривдниками – Олексій та Семен.

У лютому нинішнього року на одній з перерв Олексій та Семен посварилися настільки, що розбили Сергієві ніс. І через що? Сергій нібито переклав на іншу парту портфель одного з хлопців. Після цього виникла бійка, де Олексій – чи то спеціально, чи випадково влучив ліктем Сергієві в обличчя. Вчителька відправила Сергія у скривавленому одязі вмиватися самого, ніхто з дорослих з ним не пішов, змінного одягу, зрозуміло, у хлопчика не було, отак він і просидів до кінця занять. А ввечері, коли приїхав шкільним автобусом додому у село Безводне, мати Лариса побачила, що у нього перебита носова перегородка. Довелося не просто їхати до лікаря у Миколаїв, а буквально знімати побої та звертатися до правоохоронців.

Як вважає Лариса, у школі всі настроєні проти її Сергійка, а Олексій і Семен так взагалі «чіпляються» до нього ще з першого класу. Чому? Бо він «бідний», як нібито пояснюють нападники свої дії.

Постраждалий або винуватий

Між тим на запитання, чого Ларису везуть у школу поліцейські і що змушують її підписувати, жінка відповісти не могла. Напевне тому, що і сама на той момент ще не розібралася. А журналісту це вдалося з’ясувати тільки після того, як відбулися розмови з усіма зацікавленими посадовими особами. Тоді і стало ясно, що Лариса не зовсім права.

По-перше, не можна погодитися з її думкою, що кривдники не отримують ніякого опору. Зокрема після випадку із розбитим носом мати Олексія вимушена була заплатити штраф у 360 гривень.

У той же час, мабуть, треба говорити не про покарання кожного разу, коли діти сваряться, а шукати причини давньої неприязні між хлопцями, які і живуть по сусідству в одному селі, і є якісь зв’язки між їхніми сім’ями, і навчаються у школі з першого класу, а от дружби у них не виходить.

Тим часом і про Сергія говорять різне. Вчителі відгукуються про нього, як про хорошого хлопця, але задиристого, який і сам може кого хочеш побити. Мати Олексія стверджує, що саме Сергій завжди затіває бійки. От і спробуй розберися, хто тут правий.

Лариса вважає, що батьки Олексія і Семена ніби не помічають поведінки нащадків та не дуже хвилюються з цього приводу, а от вона не мовчить і активно захищає сина. Неодноразово зверталася вона до районного відділу освіти, до поліції, до директора школи. Втім, в усіх інстанціях (що не дозволяє припускати якусь змову) Ларису характеризують як «людину скандальну, дуже конфліктну, яка з будь-якого приводу знаходить «гарячі лінії» і скаржиться на всіх і вся».

– Хочу знайти людей, які б допомогли мені не тікати від цих проблем, а вирішувати їх, – пояснює Лариса своє невдоволення усіма посадовими особами одразу та мету звернення до газети. – Треба ж вжити якихось заходів до вчителів, директора, до районного відділу освіти, до поліції, адже всі вони бездіяльні!

Прихована загроза

Утім захищати Сергія, як виявилося, треба зовсім не від задирливих однокласників, а від справді страшних речей. Намагаючись розібратися, що ж стало приводом для майже примусового приводу до школи Лариси, та який документ від неї вимагали підписати поліцейські, журналіст з’ясував те, про що ані словом не обмовилася сама жінка, і, здається, досі не надає цьому ніякого значення. І лише зі слів начальника служби у справах неповнолітніх Миколаївської райдержадміністрації Наталі Бичкової стала зрозумілою причина обвинувачень Лариси у неналежному виконанні нею батьківських обов’язків.

– Разом з поліцією і медиками ми проводили акцію на дуже серйозну на даний момент тему, – повідомила Наталя Бичкова. – Перевіряли дітей на наявність у них будь-яких порізів або татуювань. Одночасно просили дітей написати, як вони розуміють такі «прикраси» на власному тілі, що це означає і для чого вони.

Отже, мова йде про так звані «дитячі групи смерті», які педагоги та медики вважають реальною загрозою для дітей та які стали останнім часом дуже розповсюдженими не тільки у нашій країні.

Як з’ясувалося за підсумками перевірки, Сергій, один-єдиний не тільки у класі, але й у школі, написав, що він виконав усі татуювання, які вимагають так звані «куратори», переконував однокласників і вчителів, що майже підійшов до статусу «обраного» у цій небезпечній грі та незабаром повинен виконати останній крок – зчинити самогубство.

Лариса дізналася про це тільки від поліцейських, та й тоді, схоже, аніскільки не хвилювалася з цього приводу. А про «Синіх китів», до речі, вона вперше почула, коли напередодні у школі батькам видали листівки із попередженням. Вочевидь, із сином розмов на цю тему у неї не було, а до комп’ютера матір не сідає.

А мама не вірить…

Зрозуміло, що таке зізнання не могло не насторожити педагогів, і до школи було направлено комісію у складі поліцейських, працівників освіти. Запросили і Ларису, щоб пояснити їй усі негативні наслідки подібних «поранень». Сергій же наступного дня заявив у школі, що «пожартував», а подряпини на руці з’явилися нібито від того, що він пошкрябав там нігтем. Нібито можна і заспокоїтися…

– Якщо мама не працює, займається тільки вихованням сина та не помічає таких речей, це вже називається неналежним виконанням своїх обов’язків, – упевнена Наталя Бичкова. – Ми не могли не забити на сполох, тому що це дуже серйозно. Лариса чомусь це сприйняла у штики. Ми хочемо допомогти, попередити батьків, тому що більшість з них навіть не знає про таке явище. А йде літо, діти залишатимуться сам на сам із комп’ютером. Лариса ж не вважає це небезпекою та відкидає усі наші застереження. Її позиція залишається такою: «Я одна права, а ви всі нічого не розумієте!».

Навіть не згадуючи про причину перевірки у школі та відповідь Сергія, у бесіді з кореспондентом Лариса натомість із готовністю продовжувала переказувати численні подробиці приватного життя своїх опонентів, плітки та розмови, що зовсім не стосуються справи: хто і де краде, хто кому є родичем, і у кого які «зв’язки». Складалося враження, що мати зовсім не помічає того, що насправді загрожує її дитині.

Отож приводом для приїзду у школу поліцейських було «зізнання» Сергія, а також те, що, за повідомленнями вчителів, Лариса не відвідує батьківських зборів. Ларису обвинуватили у тому, що вона неуважна із сином та виховує його неналежним чином. Поліцейський протокол вона підписувати відмовилася. Наразі матеріали про це, підготовлені інспектором сектора реагування патрульної поліції Миколаївського районного відділу поліції Оленою Саркісян, передані… до суду (!). Поліцейські вважають, що спір можна вирішити лише таким чином, а головною проблемою залишається те, що Лариса і адміністрація школи ніяк не можуть дійти згоди у поглядах на виховання. Та хіба ж це можливо зробити у залі суду?

«Інформація для службового користування»

Подібні ситуації, які можуть вплинути на самолюбство дитини, нашкодити її авторитету у шкільному колективі, зазвичай педагоги намагаються обговорювати на своїх внутрішніх засіданнях, де немає сторонніх осіб. Тому в районному центрі соціальних служб журналісту порадили у матеріалі змінити імена дітей і батьків.

Директор центру, районний психолог Світлана Подима зауважила, що так само, «за зачиненими дверима», обговорюється тривожний прецедент, зафіксований не так давно у Миколаївському районі.

– У нас є 16-річна дівчинка, яка пов’язана з групою «Сині кити». Уже кілька разів поліція її розшукувала та повертала додому, – повідомила журналісту Світлана Подима. – Дівчина їздить до Миколаєва, зв’язується там із іншими прихильниками цього руху – так званими «синіми китами».Там – усі її думки. А скільки розмов з нею проводилося! Начебто вона розуміє, але минає місяць, півтора, два, і знову все повторюється. Разів зо три вона вже збігала точно. З нашими дітьми такого ще не відбувалося! – зазначає психолог.

Утім, як не ховати та не замовчувати такі факти від громадськості, вирішувати проблему доведеться: змінювати свідомість і дітей, і батьків. Одним махом це не зробити. Досить сумнівним здається мені спосіб змусити матір уважніше ставитися до своєї дитини за допомогою поліції та суду: невипадково Лариса усіляко чинить опір такому тиску на неї. Так само не змушувати, а переконувати треба дитину не відвідувати «сайти смерті». Тут, мабуть, повинні працювати досвідчені психологи та педагоги. І робити це максимально делікатно і протягом тривалого часу.

– Коли діти йдуть у «Сині кити», «тихі будинки», тут є недогляд батьків, – переконана Світлана Подима. – Діти не отримують належної уваги з їхнього боку. Вони сидять вдома, а мами і тата вічно зайняті своїми справами. Підлітки йдуть у соцмережі, у віртуальний світ. Раніше ми боролися із захопленням комп’ютерними іграми. Залежність від груп, подібних «Синім китам», набагато серйозніша, вона реальна, екстремальна, яка балансує на межі дозволеного.

Як потопити «синього кита»?

Психолог нагадує, що у підлітковому віці психіка дітей нестійка, вони легко піддаються сторонньому впливу. У групах «Сині кити», «Рожеві ельфи», «Розбуди мене опівночі» і їм подібних, вони отримують максимум уваги та опіки з боку невідомих їм людей, відчувають себе потрібними. На відміну від близьких та рідних, що не завжди опиняються поруч.

Світлана Подима зазначає, що до 80 % підлітків намагаються привернути до себе увагу батьків екстремальними методами. І добре, коли ці намагання обмежуються лише словами або фантазіями. А якщо ні?

– Це вікові особливості дітей у віці від 12 років і старше, щоб на них звернули увагу: ми не такі,як всі, – говорить Подима. – А чим виділятися? Екстримом. Хтось біжить з дому, а хтось стає спортсменом. Один іде в групу «Синіх китів», інший – перемагає в олімпіадах. І ті, і ті – помічені. Інше питання: де батьки в цей час? Яким чином батьки забезпечують безпеку сина або доньки, яким чином встановлені межі поведінки підлітка? Якщо дитина привертає до себе увагу небезпечним для життя способом, то чи не є це упущенням з боку батьків?

Не можна не згадати і про іншийбік проблеми. У нас є відділи по боротьбі із кіберзлочинністю. Спеціалісти високого класу мають змогу відслідковувати та блокувати роботу небезпечних для дітей та підлітків інтернет-ресурсів. Чому цього не робиться?

Натомість справжній ажіотаж сьогодні відбувається із блокуванням роботи проросійських «Яндексу», «Мєйл. Ру», «ВКонтакті». Буквально «на вуха» поставлена діяльність мільйонів користувачів цих сайтів. Міняються електронні пошти, перериваються налагоджені зв’язки у соцмережах, на заблокованих сайтах губиться багато необхідних та корисних відомостей. Урешті-решт, цим грубо порушуються права громадян на отримання інформації. Таким чином нас, дорослих людей, намагаються «вберегти» від впливу ворожої інформації і пропаганди. А хіба свідомість та у буквальному розумінні життя наших дітей не настільки важливі та не варті навіть ще більших зусиль? Хто відповість на ці запитання? А головне – зробить для цього дійсно результативні кроки?

Тетяна ФІЛІППОВА

Сообщение:

*

НОВОСТИ