Доля дитини: у пошуках омріяного щастя

Сьогодні в усьому світі відзначається Міжнародний день захисту дітей. Зазвичай цього дня можновладці не жалкують красивих та пафосних слів стосовно «квітів життя» та обов’язково розповідають, наскільки вони ефективно та всіляко дбають про забезпечення прав наших малолітніх співгромадян. Утім та проблема, з якою звернулося до редакції «РП» миколаївське подружжя Лембергів, змушує замислитися: а чи завжди різні органи влади дбають про «наше майбутнє»?..

Чвари, скандали, бійки…

Уже із звернення до редакції стало зрозуміло, що доля не балувала восьмирічну Дашу. «Мати дитини померла 14 жовтня 2015 року, а батько не цікавився життям дитини і був позбавлений батьківських прав», – йдеться у листі. Саме Павло та Жанна Лемберги й усиновили дитину – дівчинку, ставши для неї новими мамою та татом. Але, звертаючись до журналістів, миколаївці повідомляють, що біологічний батько не залишає у спокої дитину, а також побоюються незаконного рішення суду, що має відбутися саме цими днями.

На підтвердження своїх слів батьки дитини надали величезний стос документів, а також розповіли про всі перипетії конфліктної ситуації, що триває вже декілька років.

Отже, рідна сестра Жанни – Лілія – у червні 2008 року вийшла заміж за Валерія Мураховича, узявши прізвище свого чоловіка. За словами батьків та сестри жінки, з перших днів спільного життя сімейні стосунки не заладилися – чоловік, який на той час працював у міліції, часто ображав та бив дружину, поготів коли був у стані алкогольного сп’яніння. «Ще після першого серйозного побиття, – каже батько Лілії Всеволод, – донька хотіла розлучитися із Валерієм, але той залякав її, і вони продовжували жити разом…».

Незабаром Лілія народила доньку, але ситуація не змінилася на краще – сімейні чвари та скандали стали звичайним явищем у родині Мураховичів. При цьому донька, що підростала, ставала свідком звірячих побиттів своєї матері, через що у дитини виникли проблеми з мовою та, відповідно, особистим розвитком. Саме через ці постійні приниження, як кажуть рідні жінки, вона й не прописала Валерія у квартирі, котру їй купила та подарувала мати ще до шлюбу.

Мабуть, саме в інтересах доньки Лілія намагалася зберегти родину. «Попри те, – згадує її батько Всеволод, – що я дуже часто бачив свою доньку у синцях, на всі мої запитання вона відповідала: «Все у порядку». Але, як каже мати Лілії Наталя, постійними приниженнями та знущаннями Валерій морально зламав її доньку. Власне кажучи, це підтверджують і сусіди Мураховичів, і постійні виклики міліції до оселі, в якій проживала молода сім’я. Дебошир навіть притягався до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство.

«Я, – свідчить одна із сусідок квартири, де проживала родина Мураховичів, – неодноразово чула скандали з криками та бійками. Лілія часто була з синцями, пригнічена. Дитина сильно кричала, коли траплялися скандали… Мурахович ніде не працював, розмовляв нецензурно, ображав сусідів, на зауваження реагував неадекватно». «Я часто бачила його п’яним, – зазначає ще одна сусідка. – Здебільшого він ніде не працював. Він часто піднімав руку на дружину, й це бачила донька. Валера ніколи не займався дитиною»…

Трагедія на тлі конфлікту

Не витримавши безперервних знущань, Лілія все ж добилася розлучення із Валерієм наприкінці 2011 року. Суд постановив: дитина має залишитися жити із матір’ю, а батько дитини мусить сплачувати аліменти у розмірі приблизно 700 гривень.

Утім навіть судове рішення Валерій трактував по-своєму, сплачуючи ту суму аліментів, котру сам собі і встановив, – близько 300 гривень. І це попри те, що дитина у зв’язку із проблемами розвитку потребувала підвищеної уваги до свого виховання та лікування!

Крім того, як стверджують рідні Лілії, колишній чоловік продовжував ще деякий час навідуватися «у гості», погрожуючи у разі спротиву зробити Лілію «дурочкою» і забрати квартиру та дитину.

А в липні 2012 року, навіть не сповістивши родичів Лілії, її колишні чоловік та свекруха поміщають жінку до психіатричної клініки. Коли ж ті забрали доньку із закладу, та була буквально нашпигована невідомими ліками, й знадобився ще деякий час, аби вивести невідомі речовини з її організму.

У жовтні 2015 року Лілії не стало – вона вкоротила собі віку… Як вважають родичі загиблої, до суїциду її довів саме Валерій Мурахович, котрий постійно не давав спокою колишній дружині.

Відповідальність за долю маленької дитини взяли родичі Лілії – її мати, сестра та її чоловік. А ось Валерій, навпаки: щойно дізнався про смерть колишньої дружини, то одразу ж перестав платити аліменти та надавати іншу допомогу доньці. І це при тому, що заборгованість по сплаті аліментів на той момент була чималенькою – близько 36 тисяч гривень, а дитина потребувала додаткових фінансових витрат на лікування.

Тож бабуся дівчинки у тому ж 2015 році звернулася до Центрального районного суду з позовною заявою про позбавлення В. Мураховича батьківських прав – у зв’язку з тим, що «він не брав участі у вихованні доньки, після смерті матері не виявляв бажання проживати з донькою». Байдужість батька до своєї дитини підтверджується й офіційними документами – висновками соціально-психологічного дослідження, відповідно до якого «стосунки з батьком є емоційно дискомфортними, між ними відсутній будь-який емоційний зв’язок». Натомість, як констатували фахівці, «стосунки з бабусею є емоційно комфортними, доброзичливими, дитина відчуває любов та підтримку з її боку».

Позбавлений батьківських прав

Свій висновок підготували і члени комісії з питань захисту прав дитини, до складу якої ввійшли представники служб у справах сім’ї Миколаївської міської ради і адміністрації Центрального району. Члени комісії неодноразово намагалися обстежити житлово-побутові умови проживання батька дитини Валерія Мураховича, але двері їм ніхто не відчинив. Натомість спеціалісти служби залишили запрошення на дверях квартири. Той «об’явився» лише тоді, коли разом зі своєю матір’ю звернувся до служби із заявою «про надання допомоги в реалізації права дитини жити та знаходитися поруч із батьком». При цьому, як свідчить офіційний документ, «батько поводився агресивно, вживав нецензурну лайку відносно своєї матері». Натомість після подачі заяви Валерій… зник:  до служби не звертався, на засідання комісії не з’являвся,  попри те, що йому повідомляли про дату поштою та в телефонному режимі.

Що це, якщо не свідоме ухиляння від співпраці із соціальними службами щодо визначення подальшої долі дитини?

Тож члени комісії з питань захисту прав дитини ухвалили рішення про доцільність позбавлення Валерія Мураховича батьківських прав. Спираючись на цей висновок, Центральний районний суд м. Миколаєва 15 лютого 2016 року позбавив В. Мураховича батьківських прав.

Важливий нюанс – це рішення Феміди було заочним, адже на судове засідання горе-батько так і не з’явився, і це незважаючи на повістки, а також оголошення в обласній газеті.

Відповідно рішенням виконкому Миколаївської міськради 25 березня 2016 року опікуном дитини було призначено її бабусю по матері. Активну участь у вихованні дитини брало й подружжя сестри Лілії. Саме Лемберги згодом звернулися до відповідних органів із заявою про усиновлення дитини, і 13 липня 2016 року суд, зваживши всі «за» і «проти», надав таке право Павлу та Жанні, в яких на той момент вже було двоє своїх дітей. Ба більше: аби зберегти таємницю усиновлення, дитині було змінено її ім’я та прізвище, а також дату народження. Тож дівчина стала Дашею Лемберг. Але для неї це було не так і важливо. Головне, що вона, нарешті, відчула любов та турботу з боку близьких  людей. А про те, що в діях нових батьків не було корисливих мотивів, свідчить і такий факт: вони могли б отримувати значну допомогу на неповнолітню дитину та аліменти в разі встановлення опікунства. «Але гроші для нас не мають ніякого значення, – кажуть Павло і Жанна, – головне, щоб Даша виховувалася в повноцінній сім’ї і ні в чому не почувалася обділеною». Тож Павло навіть переписав на дівчинку половину своєї квартири.

Кіднепінг при потуранні правоохоронців

Здавалося б, на цьому поневіряння маленької Дашеньки мали б закінчитися. Та не так сталося, як гадалося… Наприкінці жовтня 2016 року її… викрадають зі школи. Попри те, що біологічний батько після усиновлення втрачає будь-які юридичні права розпоряджатися біологічною дитиною, той зухвало вирішив вкрасти свою, як він, напевно, вважав, доньку. Зранку, коли дівчинка прийшла на навчання, до неї підійшов Валерій та, забравши із навчального закладу, відвіз на автовокзал, звідки разом вони виїхали до Одеси. І лише після того, як батьки Даші почали бити на сполох та, зокрема, звернулися до поліції, пізно ввечері мати Мураховича привела дитину до Інгульського ВП. «Даша була дуже зголоднілою та наляканою, – згадує Павло. – Вона казала, що Мурахович її не годував, зате, щойно по приїзду до Одеси, купив собі велику пляшку пива».

Але, за словами батьків, поліція всіляко гальмувала відкриття кримінального провадження за фактом викрадення їх доньки. Неабиякі зволікання були й під час розслідування кримінального провадження, відкритого за заявою про доведення Лілії Мурахович до самогубства.

– Після написання заяв про скоєння злочинів у поліцію Інгульського району, – обурюється Павло Лемберг, – слідчі до нас більше не зверталися та не інформували про хід розслідування. Ми неодноразово скаржилися на бездіяльність як відділу поліції Інгульського району, так і працівників Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 2. Незважаючи на те, що внаслідок скоєння злочинів неабияк травмувалася психіка нашої малолітньої доньки, правоохоронні органи не поспішали виконувати свої службові обов’язки. А, до прикладу, скарги на бездіяльність прокуратури Інгульського району до Генеральної прокуратури України поверталися на розгляд тому органу, чиї дії ми оскаржували…

Більше того: батьки Даші стверджують: і в поліції, і в прокуратурі у Валерія Мураховича є зв’язки, тож він досі уникає кримінальної відповідальності. Ба більше: за даними Павла та Жанни, всі кримінальні провадження, відкриті за їхніми заявами, вже… закриті. Нібито – немає складу злочину. Виходить, за версією правоохоронців, викрадення восьмирічної дитини – це невинна витівка, за яку не передбачено жодної відповідальності?

Шановні пани та пані з прокуратури і «нової поліції»! А якби подібне зробили з вашою дитиною, як би ви реагували?..

«Справа Даші» на вагах Феміди

11 листопада 2016 року Валерій Мурахович звертається до Центрального районного суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення, котрим його позбавили батьківських прав. У своїй заяві Валерій вказує, що судова повістка за місцем його постійного проживання не надходила і йому не вручалася, відтак він не прибув на судове засідання і не зміг захищати свої права.

Людина, яка вважає себе батьком, говорить про свої права. А про обов’язки? Адже протягом понад року – після смерті Лілії – батько не надавав ніякої матеріальної допомоги на виховання і лікування своєї доньки.  Ба, навіть не цікавився, чим живе його донька, які в неї інтереси та проблеми. А після подачі в службу у справах дітей заяви «про надання допомоги в реалізації права дитини жити та знаходитися поруч із батьком» Валерій протягом року не вчинив жодних інших кроків по відновленню своїх прав як батька.  І це навіть тоді, коли знав про початок процесу щодо позбавлення його батьківських прав.

Чому ж горе-батько так різко «спалахнув» нібито любов’ю до своєї біологічної доньки?

Як переконані Павло та Жанна, причиною тому – чималенькі гроші, котрі можна отримувати на дитину та потім витрачати на себе. Припускають також те, що Валерій зазіхає на власність, що йому не належить, – двокімнатну квартиру, в якій він колись жив, але навіть не був прописаний.

А що ж високоповажний суд? Ухвалою від 21 листопада 2016 року Центральний районний суд задовольнив прохання В. Мураховича і, скасувавши рішення про позбавлення Валерія батьківських прав, направив судову справу на новий розгляд. Через цей вердикт Феміди виникла чимала правова колізія: Мурахович де-юре, виявляється, не позбавлений батьківських прав відносно дитини, якої не існує! Адже після усиновлення дівчинка має зовсім інші ім’я, прізвище та дату народження.

Тож «справа Даші» знову стала предметом розгляду працівників соціальних служб та судів, через що, безперечно, завдається нова психологічна травма дитині, котра тільки-но, завдяки піклуванню членів її нової родини, почала відновлюватися та повноцінно розвиватися.

Чи захистять права дитини?

Комісія з питань захисту прав дитину надала для суду такий висновок: оскільки, відповідно до статті 232 Сімейного кодексу України, з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, то надання висновку щодо доцільності (недоцільності) позбавлення заявника батьківських прав стосовно його доньки є недоцільним. Адже вони є сторонніми особами і родинні стосунки між ними припинені.

Крім того, згідно з соціально-психологічним висновком Даші Лемберг від 14.04.17, дівчинка сприймає себе частиною своєї сім’ї, стосунки з батьками, братиком та сестричкою є доброзичливими, довірливими. Позитивною є й характеристика зі школи, де навчається дівчина: «Даша вміє самостійно працювати з книгою, контролювати себе, дотримується режиму дня. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Має багато друзів. Батьки приділяють належну увагу навчанню і вихованню доньки. Систематично відвідують школу та цікавляться шкільним життям дитини».

3 травня 2017 року Центральний районний суд м. Миколаєва повторно позбавляє В. Мураховича батьківських прав. Невдоволений цим рішенням, представник інтересів біологічного батька Даші подає апеляцію, в якій просить скасувати рішення райсуду.

Судове засідання в Апеляційному суді області має відбутися саме сьогодні, в Міжнародний день захисту дітей. Сподіваємось, що, ухвалюючи своє рішення, колегія суддів буде не лише спиратися на Закон, а й максимально враховувати інтереси маленької Дашеньки. Адже багаторічні кошмарні випробування, що випали на долю цієї маленької дитини, нарешті мають закінчитися…

Звісно ж, редакція і надалі стежитимете за цією резонансною ситуацією й повідомлятиме своїх читачів про розвиток подій.

Андрій ТЮРІН

P. S. Ми неодноразово намагалися зв’язатися телефоном як з Валерієм, так і з його матір’ю. Побували й на роботі Мураховича, передавши керівнику контактні дані журналіста та прохання з’єднатися із ним. Також нам вдалося додзвонитися до представника інтересів В. Мураховича, котра пообіцяла зв’язатися із Валерієм та прийти в редакцію. Однак до нас інша сторона конфліктної ситуації так і не прийшла. Що ж, це їхнє право…

Прізвища головних дійових осіб змінено з етичних міркувань та в інтересах малолітньої дитини. Особисті дані посадових осіб подано без змін.

КОММЕНТАРІ:

Наталя Бакалова, начальник служби у справах дітей Адміністрації Центрального району м. Миколаєва:

– Ми запрошували Валерія Мураховича на засідання комісії, на якій мали зробити висновок щодо доцільності (недоцільності) позбавлення його батьківських прав. Він телефоном постійно відповідав, що проживає в м. Одесі, але на засідання комісії обіцяв приїхати. Також ми залишали письмові повідомлення із запрошенням за місцем його реєстрації.

На засідання комісії перед першим судом про позбавлення його батьківських прав В. Мурахович не з’явився. Відтак уже під час засідання комісії ми йому зателефонували по гучному зв’язку і він сказав, що йому треба підготувати деякі документи. Тож ми повідомили Валерію дату засідання наступної комісії, на якому розглядатиметься це питання, і це чули близько 15 чоловік. Але на повторне засідання Мурахович уже не з’явився, на телефонні дзвінки не відповідав.

Утім я спілкувалася  з ним і особисто, зокрема коли він прийшов із заявою, що нібито бабуся незаконно утримує онучку в себе. При цьому Валерій поводився дуже агресивно, зухвало, грубив нам, штовхав свою матір, висловлювався до неї нецензурно. Склалося враження, що він був під впливом дії чи то алкоголю, чи то якихось медикаментозних засобів…

Бачила я Мураховича і тоді, коли він приходив на засідання нашої комісії перед другим судом щодо позбавлення його батьківських прав. На запитання комісії: «Чому не надавав допомогу дитині?» він відповів, що дитина і так забезпечена, тож нічого не потребує. У своїй заяві про перегляд рішення Мурахович написав, що проживає в Одесі. Ми попросили назвати точну адресу, а також надати інформацію щодо роботи і доходів. Але ніякої інформації Валерій так нам і не надав.

Станіслава Соколова, головний спеціаліст служби у справах дітей Адміністрації Центрального району м. Миколаєва:

– На декілька запрошень нашої служби Валерій Мурахович не реагував. На телефонні дзвінки він також здебільшого не відповідав. У судовому засіданні, якщо не було його адвоката, то Мурахович поводився зверхньо, на деякі запитання відповідав дивно, зокрема посміхався судді. Декілька разів підвищував голос. Але найдивніша поведінка була в його матері, котра, будучи на процесах у статусі слухача, брала якийсь молитовник, щось бурмотіла – чи то молитву, чи то заклинання… Одного ж разу вона принесла портрет померлої Лілії Мурахович, тицячи під час перерви цю фотографію всім присутнім. Навіщо вона це робила?..

Суддя наголосила, що є некоректним і неетичним приносити в суд портрет померлої жінки, адже там присутні її родичі.

Ганна Панич, практичний психолог:

– Усиновлення дитини, її прихід в іншу родину – це в будь-якому разі стресова ситуація для дитини, адже змінюється її звичне середовище та умови перебування. Тож перехідний період є нелегким.

Якщо дитину усиновили, але біологічний батько, порушуючи таємницю усиновлення, намагається втрутитися в її життя, то у дитини з’являються такі емоції, як страх, сором, невпевненість, підвищується тривожність. Дитина опиняється між двома вогнями – між новими батьками, котрі її люблять та піклуються про неї, і біологічним батьком. І це дуже серйозна психоемоційна травма для дитини…

Ірина Шамаріна, начальник служби у справах дітей Миколаївської міської ради:

– Долю Дашеньки я відстежую досить давно. Коли після смерті матері дитини до нас звернулася бабуся щодо позбавлення батьківських прав В. Мураховича, то дівчинка відставала в своєму розвитку. Мурахович неодноразово не з’являвся на засідання щодо позбавлення його батьківських прав, попри численні запрошення…

Рідна тітка та її чоловік усиновили дитину у повній відповідності до чинного законодавства. Вони добре дбають про дитину, тож вона виховується в атмосфері тепла і турботи про неї. У Даші практично не простежується тих вад, що були у неї перед усиновленням.

Моя особиста думка – рішення суду про позбавлення В. Мураховича батьківських прав є обґрунтованим і не підлягає перегляду.

Із позовної заяви до суду Лілії Мурахович від 18.07.11:

«З липня 2009 року Валерій Мурахович перестав приділяти увагу сім’ї, не бажав працювати, зловживав алкоголем, вчиняв рукоприкладство. Через це між нами відбувалися сварки, скандали… На даний момент ми проживаємо окремо. Прошу розірвати шлюб із відповідачем…».

Євген Шевченко, заступник Миколаївського міського голови:

– 21 лютого 2017 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Мураховичу вказано на неправдивість вказаної ним інформації щодо його необізнаності про позбавлення батьківських прав. Зазначене питання двічі розглядалося на комісії, під час якої заступник голови комісії спілкувався з батьком у телефонному режимі. Він відмовився прибути на засідання комісії, посилаючись на свою зайнятість та проживання у м. Одесі. До того ж Мурахович надає неправдиву інформацію щодо його теперішнього проживання. Він у своїй заяві вказав на проживання у м. Миколаєві, але на цей час він проживає у м. Одесі у новій родині.

Відповідно до психологічного висновку дитина у новій родині почуває себе комфортно, вважає усиновлювачів своїми батьками, себе – частиною їх родини. До В. Мураховича дівчинка відчуває страх, боїться, що він може її викрасти.

Сообщение:

*

НОВОСТИ