«У вас гроші є? – Немає? То будьте здорові!» – у країні знову намагаються реформувати медицину

Медична реформа розпочалася у нас, як стрімкі пологи. Прийняттю першого законопроекту у Верховній Раді 8 червня передували довгі розмови. Втім зрозуміти сутність того, чому вже даний такий швидкий старт, мабуть, не встигли ні депутати, ні лікарі, ні пересічні українці. Що ж означає цей початок, розмірковують наразі не тільки у столиці, але й у кожному місті та у кожній лікарні. Думки про те, як відбуватимуться перетворення у медичній галузі Миколаївської області, зібрав кореспондент «РП».

Гладко на папері

8 червня після чотирьох спроб голосування Верховна Рада України прийняла у першому читанні Закон «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», за який проголосувало 227 депутатів. Цей документ називають ще законом про платні медичні послуги. У пояснювальній записці до закону так сформульована його основна мета: «Створення ефективного механізму фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів за рахунок бюджетних коштів».

Нам обіцяють, що обсяг медичних послуг і лікарських засобів, вартість яких буде покриватися страхуванням, відтепер закріплюється на рівні закону та буде складати так званий державний гарантований пакет. Мова йде про екстрену ургентну допомогу, оплату послуг на первинному рівні, тобто роботу сімейного лікаря, а також паліативну допомогу.

На послуги, які будуть входити до цього переліку, держава гарантує повну оплату за рахунок солідарного медичного страхування. Застрахованими особами вважатимуться всі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, а також особи, які в установленому порядку визнані біженцями, або ті, які потребують додаткового захисту.

Послуги будуть кожного року переглядатися та затверджуватися Міністерством охорони здоров’я України.

Часткова оплата за рахунок бюджетних коштів передбачається також на вторинному та третинному рівнях медичного забезпечення. До речі, особливістю законопроекту, який розглядається, є те, що державні кошти на лікування можна буде використовувати і у приватних клініках.

Ще у листопаді минулого року Кабінет Міністрів України прийняв стратегію змін фінансування охорони здоров’я у нашій країні, які відображені у чотирьох законопроектах: «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів»; «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо витрат на первинну медичну допомогу»; «Зміни до основ законодавства України про охорону здоров’я (зміни в ст. 3, 8 і 35)» і «Про додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів особам, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в антитерористичній операції і забезпечують її проведення».

Отже, з цих чотирьох законопроектів поки що депутати прийняли лише один – «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів». Передбачається, що на засіданні 22 червня до розгляду Верховної Ради будуть запропоновані ті законопроекти, що залишилися, причому вони будуть об’єднані. Окремо прийматимуться зміни до Бюджетного кодексу.

Необхідною умовою повноцінного початку медичної реформи є прийняття закону про обов’язкове медичне страхування. Для здійснення державної політики у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів буде створений окремий центральний орган виконавчої влади, а на місцях – відповідні територіальні органи.

«Дерева ростуть посеред дороги…»

Телефонний дзвінок з редакції застав першого заступника голови облради Івана Кухту у дорозі.

– Повертаюся із Березнегуватого, де проводив робочу нараду із керівництвом Березнегуватського та Баштанського районів та фахівцями Служби автомобільних доріг, – повідомив Іван Кухта. – Дорожнє покриття на трасі Березнегувате – Баштанка відсутнє як таке. По обидва боки все поросло дикою шовковицею, чагарником та акацією. Ями на деяких ділянках настільки великі, що автомобіль повністю уміщується в них. А ще далі дерева ростуть прямо посеред дороги.

Ця дорога обласного значення не ремонтувалася більше 20 років поспіль. Мешканці Березнегуватого вимушені наразі приєднуватися до госпітального округу з центром у Миколаєві, тому що до Баштанки, де є найближча районна лікарня, не те що везти хворого, а просто проїхати практично неможливо. Враховуючи відстань з маленьких віддалених сіл, до лікаря березнегуватцям вже зараз доводиться долати до 100 км!

– Сьогодні вони так само лікуються у Миколаєві, – зазначає І. Кухта. – Пологовий будинок у Березнегуватому не працює. Раніше народжували у Снігурівці, де наразі немає ні анестезіолога, ні акушера-гінеколога. На даний час і Березнегуватський, і Снігурівський райони їздять народжувати в Миколаїв. По суті, госпітальний округ визначено.

У Миколаївській області формуватимуться чотири госпітальні округи: у Первомайську, Вознесенську, Новому Бузі та Миколаєві, тобто там, де є базові, більш-менш обладнані лікарні. Закон дозволяє вирішувати місце розташування госпітальних округів місцевій владі. Втім, за яким принципом визначалася їхня кількість у нашій області, розповів депутат обласної ради Максим Невінчанний.

– Нам зверху, з МОЗу, спустили цифру – 4, – говорить Невінчанний. – Питаю: чому 4? Давайте 5 або 7 – це щасливе число, 8 – схоже на нескінченність. А 4 – чотири сторони світу, давайте 4 зробимо! Я їм кажу: як ви вибираєте, чи є у вас дані, на які ви спираєтесь? Чи збирали депутатів профільної комісії? – Ні! Збирали головлікарів районів? – Ні! Збирали глав районів? Так за яким принципом ми вирішуємо?

За словами Невінчанного, наразі Миколаївський округ охоплює 713 тис. чоловік, а Новобузький – 86 тисяч. От і треба міркувати, як це позначиться на чергах у лікарні та якості обслуговування, не зважаючи на те, як хворі люди добиратимуться до центру.

З тим, що медична реформа у країні вкрай потрібна і навіть перезріла, згодні всі учасники нашого опитування. А от щодо того, які вона матиме результати, думки кардинально розходяться.

– Укрупнення, яке має відбутися, відбудеться, по суті, у центрі, де буде більш якісне медобслуговування і розширений перелік послуг для пацієнтів. Збережуться медичні кадри, – переконаний Іван Кухта. – Адже у нас в кожному районі, як свічки, гаснуть районні лікарні, в яких немає персоналу. Районний пологовий будинок у Снігурівській лікарні відремонтовано, але немає жодного лікаря. Що буде з цим пологовим будинком через два-три роки? Я вважаю, що такі невеликі укрупнення з центром у госпітальному окрузі сприятимуть тому, щоб і кадри втрималися, і була можливість отримувати більш якісне медичне обслуговування.

Нагадаю, що саме Снігурівська районна лікарня ще п’ять років тому була серед кращих лікувальних закладів області. А після того, як за ініціативою райдержадміністрації та депутатів райради на посаду головлікаря прийшов Олексій Ястребов, було одним махом скорочено майже 70 ліжок. І Снігурівська лікарня знову була на слуху – цього разу через найбільшу в області кількість ліквідованих койко-місць.

Наказ про скорочення койко-місць, що надійшов з міністерства, через два місяці було скасовано у суді. Але ж лікарняні ліжка ніхто і не думав відновлювати.

Як би не переплутати торгівлю із медициною

Головний лікар Вітовської центральної районної лікарні Юрій Олексійович Багатий є переконаним прибічником реформи, однак зауважуючи: я – лише виконавець.

– Країна давно у ринку. А медицина залишилася ще там, у Радянському Союзі. Треба все ставити на свої місця. Адже медична послуга – це теж послуга, – каже Юрій Багатий. – Треба поміняти систему фінансування. Що найголовніше хоче зробити реформа? Щоб фінансування йшло за пацієнтом. У мене більше людей, дайте мені більше грошей! Для цього потрібно визначити медичну послугу. І все потихеньку встане на свої місця. Медпослуга буде прорахована. Людина де захоче, де зможе, там їй і зобов’язані надати допомогу. Лікувальна установа буде у цьому зацікавлена, тому що за людиною, за послугою прийдуть кошти на утримання лікувального закладу.

Поважаючи думку досвідченого головного лікаря, все ж таки важко уявити на ділі, що за лікування працівника буде оплачувати… роботодавець, або страхова компанія, як це бачиться сьогодні авторам реформи. Навряд чи українці масово довіряють страховим компаніям, а тим більше мають зайві кошти, щоб оплачувати собі медичні страховки.

А ще дуже дивно чути стосовно медицини слова «ринок» та «послуга», нібито ми і справді на базарі. Але ж торгівля і охорона здоров’я громадян – це дуже різні речі. І відповідальність за те, щоб громадяни були здоровими, а населення збільшувалося, а не скорочувалося, завжди лежить на державі, є її турботою і обов’язком.

Усе – на плечі людей?

На усіх рівнях влади про медичну реформу говорять красиві слова. Одночасно навіть чиновники погоджуються із тим, що у пересічних громадян «немає грошей» на оплату лікування та купівлю ліків. Задля збереження здоров’я, а часом і життя, люди ладні віддати останнє. А як бути, коли віддавати просто нічого?

– Така реформа тільки погіршить стан медичного обслуговування наших українців. Його і так немає, а тепер зовсім не буде, – вважає голова Ради ветеранів села Пересадівка Микола Компанієць. – Наша організація об’єднує 728 чоловік. І хто лікується, про що ви говорите? От моя жінка від цукрового діабету страждає 15 років. Сидить на самих пігулках, і більше ніхто нічого не може порадити! До 800 грн. на ліки йде кожного місяця. Чим і як лікуватися? До кого йти?

А в однієї нашої пенсіонерки хворі нирки. Діти повезли її у місто. І що? Треба робити операцію. Порахували скільки – десь 35 тыс. грн. Де їх взяти? Повернулися додому, так і мучиться людина.

У проведенні реформи все покладається на плечі людей, вважає голова постійної депутатської комісії з питань соціальної політики, охорони здоров’я,материнства, дитинства, розвитку зон відпочинку та туризму обласної ради Микола Лучний: «Екстрена допомога надається тільки перші три дні безкоштовно. І то відсотків на 80! А далі – за свої гроші. На п’ять-шість районів буде одна лікарня. І знову ж таки лікування там не передбачається безкоштовним. Людині доведеться все одно купувати медикаменти, обстежуватися за свої гроші – держава все поклала на народ? Дороги – чому не робляться? Чекають, коли громади почнуть робити, у яких немає грошей? У держави немає грошей. Нема грошей – ніхто ж не затіває будівництво. Що ми будуємо таким чином? Хоча б зберегти те, що є».

Розчаруванням обернулося для депутата і лікаря започаткування сімейної медицини, яке було першим етапом реформи. Нещодавно він повернувся із Києва, де у Мінздраві розподіляли кошти на наступний, другий етап реформування сімейної медицини. За його словами, Миколаївська область удостоїлася виділення лише 858 тис. на рентгенапарат для Первомайської лікарні та 13 тис. грн. на утеплення вікон у Вітовській районній лікарні.

– У порівнянні з іншими областями нас образили відверто, – говорить Микола Лучний. – Відстаємо ми і по медицині, і по дорогах. Не збагну, чому таке ставлення до нас.

Введення госпітальних округів залишить, замість лікарні на кожен район, одну лікарню на декілька районів, переконаний депутат.

– На даному етапі, як я бачу, краще нікому не буде, – вважає М. Лучний. – З Кривого Озера хворого треба везти у Первомайськ!І це по дорогах, яких немає. А скільки там «швидких»? У Казанці – одна «швидка», в Новому Бузі – дві, у Баштанці – дві машини, у Березнегуватому – одна, в Снігурівці – дві. У минулому році занесло Миколаїв, два дні не могли розгребти. Що за село говорити? Все це непродумано, я вважаю!

«Немає медицини – немає людини. Є медицина – є надія на життя»

На запитання, скільки госпітальних округів буде оптимальним для Миколаївської області, депутат обласної ради Тетяна Демченко відповідає різко: ніскільки, працювати повинні ті лікарні, які у нас є. І їх потрібно зміцнити матеріально і кадрово.

– Госпітальні округи – це жирний хрест на сільській медицині області, – оцінює нововведення Тетяна Демченко. – Багато хто у районних лікарнях вважає, що їм щось дадуть, – це все блеф. Є положення про госпітальні округи, затверджене постановою КМУ, де чітко сказано, що вони фінансуються з місцевих бюджетів.

Акцентуючи на тому, що значить медицина для життя будь-якого села, Тетяна Демченко зауважує, що і розпорядження, якими вирішують долю районних лікарень, і проведення реформи, і збереження медицини на селі повністю залежить від позиції місцевої влади та районних, селищних, сільських депутатів. Тільки вони можуть вирішити, чи збережуться медичні заклади у сільських районах, чи їхні мешканці залишаться взагалі без будьякого медичного обслуговування.

– На 100 % це залежить від депутатів районних, міських рад, – підкреслює вона. – Вони піднімають руку, не читаючи ні документів, ні рішень, не вникаючи у зміст. Або як на сесіях обласної ради – навіть не обговорюючи. На останній сесії хтось щось обговорював?

Тетяна Демченко вважає, що наразі мова повинна йти не стільки про суто медичну реформу та госпітальні округи, скільки про глобальні процеси, які відбуваються у нашій державі.

– Дивіться глибше, – розмірковує Т. Демченко. – Це робиться у зв’язку з необхідністю проведення у нас в країні адміністративно-територіальної реформи. Не все виходить швидко із об’єднанням територій. Громада – це мета, а способом досягнення цієї мети є створений безлад у медицині, що, таким чином, буде змушувати людей, які проживають у сільських районах області, йти на об’єднання. Насправді з добровільним волевиявленням, з усвідомленою добровільністю щодо об’єднання територіальних громад вийшла халепа, тому що реального добровільного об’єднання ніхто не спостерігає. Люди цього не хочуть. За наявних обставин вони змушені це робити, аби врятувати залишки районних медичних закладів, які ще не знищив маховик під гаслом: «Дайош госпітальний округ!». Справа не в тому, хто як це називає – благими намірами чи злочинними, а у тому, що ми матимемо через 5-10 років? Щорічно населення Миколаївської області зменшується на 8-10-12 тис. чоловік. Ця тенденція спостерігається в останні роки незалежності України. По кількості – це два середніх райцентри, таких, як Єланець, Братське, Арбузинка або Криве Озеро. А скільки це сіл, у яких проживає по 50-100 чоловік? Навіть складно порахувати, але ж близько 80 сіл як корова язиком злизала – щороку!

Питання не просто у реформах медичних, а в тому, навіщо, чому і кому це треба? Щоб наші люди у сільській місцевості і далі вимирали як мухи?

Покращення, а, може, просто економія

Зміни, які пропонуються Міністерством охорони здоров’я, призведуть тільки до погіршання ситуації, тому що в основі передбачають не поліпшення умов для людей, а мають суто фінансове підґрунтя, впевнений депутат обласної ради, член постійної депутатської комісії з питань соціальної політики, охорони здоров’я, материнства, дитинства, розвитку зон відпочинку та туризму Максим Невінчанний.

– Госпітальні округи – це, по суті, реформа фінансова, тільки у сфері медицини, – говорить Невінчанний. – Сенс у тому, щоб за пацієнтом йшли гроші, ідея реально благородна.

Наразі до людей у лікарнях і поліклініках ставляться формально, послугу надають абияк. Всі це розуміють. У вас гроші є? – Ні? То будьте здорові! Як в анекдоті. А от якщо є – будемо лікувати.

Розпочалася адміністративна реформа, яка чомусь називається децентралізацією. Об’єднують кілька сіл, скорочують – де лікарню, де – школу для того, щоб залишити по одній школі та лікарні на всіх у одному населеному пункті, який буде називатися об’єднана територіальна громада – ОТГ. Мовляв, оптимізуємо витрати. Кажуть: гроші йтимуть за пацієнтом. Та ще й послуги усі тарифікують. Передбачається, що буде сплачуватися з бюджету. Але ми прекрасно розуміємо, що сплачуватиметься нічого не буде. Сьогодні створені територіальні громади навіть не можуть собі замовити транспортне перевезення – вибрати перевізника, який буде їх возити. Таке питання ніяк не вирішити без облдержадміністрації. Насправді відбувається, навпаки, централізація, а кошти розподілятимуться з області у ручному режимі – їх отримають лише ті голови ОТГ, які лояльні до влади та виконують її вказівки.

Якщо адміністративно-териоріальна реформа запроваджується в цілому, то медична йде слідом за нею. Повинна бути, у першу чергу, завершена адміністративно-територіальна реформа, коли будуть визначені нові населені пункти, щоб люди розуміли, де, що і як у них знаходиться.

Натомість наразі створюється ажіотаж, і людям кажуть: якщо ви не робите госпітальний округ, то не отримаєте фінансування, об’єднуйтеся, робіть округ добровільно, інакше грошей не буде. Ось так ставиться питання!

Нам кажуть, що у нас децентралізація. Але в дійсності, як бачимо, навпаки, скорочуються повноваження на місцях, започатковуються тільки цільові програми, причому схвалені центром, не місцевими радами! Ідея: «Вся влада – радам!» – знівельована. Будується жорстка тоталітарна держава і приклад цьому – адміністративно-територіальна реформа, яку називають децентралізацією. Це медична реформа, це прийняття бюджету, який спускають «зверху», тощо – все направлено на те, щоб формувати підконтрольні, зручні урбаністичні моделі регіонів України, щоб із сіл народ виходив.

Але ж залишається ще єдина величезна цінність – земля, яку вони намагаються продати. І для цього їм треба, щоб люди розійшлися з сіл, щоб села перестали існувати.

Можу висловити свою окрему думку: дуже схоже на те, що закриття шкіл і медпослуг призведе до того, що відбудеться перетікання народу до великих міст, причому прискореними темпами, а вивільнені землі будуть продані на «благо» залучення інвестицій і свободи, і нарешті! – ринку, про який так багато говориться, – вважає депутат Максим Невінчанний.

Небезпечна посада

На жаль, у той час, коли у медицині області мають відбуватися такі серйозні перетворення, обласне управління охорони здоров’я залишається без керівника. Екс-начальницю управління Маргариту Капусту було звільнено у лютому нинішнього року після настійливих вимагань громадських активістів, які протягом року заявляли про корупційні діяння чиновниці. Зокрема її звинувачували у потуранні протиправним діям головних лікарів обласних лікарень, у безладі, що панує у миколаївських пологових будинках, у недоплаті комунальному підприємству «Фармація» більше 100 тис. грн. за безплатні ліки від гіпертонії.

Пізніше, у квітні, після обшуку у приміщенні управління на вул. Спаській, 18, Маргариті Капусті було оголошено про підозру у зловживанні службовим становищем щодо фінансових махінацій при закупці інсуліну та гемодіалізу, які відбувалися під кураторством колишнього віце-губернатора Оксани Янішевської. Справу так і охрестили – «інсуліновою».

До речі, у суді за Капусту заступилися тоді народні депутати Ігор Бриченко та Тарас Кремінь, який навіть був присутнім на засіданні.

Прокуратура вимагала для Капусти арешту строком на два місяці, або заставу аж у 10 млн. грн., для чого, мабуть, були якісь підстави. Судом колишній очільниці управління охорони здоров’я було визначено запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. Тоді, за словами заступника прокурора Миколаївської області, свідком по справі повинна була виступити і Оксана Янішевська.

Запобіжний захід для Маргарити Капусти діяв до 6 червня 2017 року. Наразі строк вийшов, але про хід розслідування поки що нічого не повідомляється. Цікаво, чи буде ця кримінальна справа доведена до завершення, або, як і багато інших розслідувань стосовно миколаївських високопосадовців, у тому числі й у медичній сфері, спущена на гальмах та успішно замовчана для громадськості. Тим часом смільчаків, які б бажали зайняти вакантну посаду начальника управління охорони здоров’я Миколаївської ОДА, не спостерігається. Хтозна, чим може обернутися для наступного кандидата призначення на високу посаду із хитким кріслом.

Тетяна ФІЛІППОВА

Від редакції. Зрозуміло, в одній публікації неможливо висвітлити усі нюанси медичної реформи, її плюси та мінуси, а головне, передбачити той результат, який вона принесе. Втім цю нелегку розмову ми розпочали на сторінках газети. Редакція запрошує висловити свою думку з цього приводу всіх бажаючих та чекає на змістовні зацікавлені роздуми читачів про те, як зробити нашу медицину кращою та доступнішою для громадян.

Сообщение:

*

НОВОСТИ