Про те, як газету «Вперед» назад тягнуть…

Нечасто трапляється, коли скривдженою стороною є журналісти, котрі самі зазвичай приходять на допомогу пересічним громадянам. Та конфлікт, що розгорівся й «палахкотить» ось уже другий рік на теренах Новобужжя між колективом місцевої районки та керівництвом районної ради, не просто затягнувся, а ставить під загрозу виконання Закону України щодо перетворення районного ЗМІ у справді незалежний та економічно стабільний орган масової інформації. Ба, суперечки між райрадою та газетярами навіть перейшли в площину юридичних стосунків…

Ноу-хау новобузьких газетярів

Новобузьку районну газету «Вперед» було засновано далекого 1930 року, й дане при «народженні» ім’я цілком відповідало духу часу – «За колективізацію!». Новітній період у «біографії» районки розпочався наприкінці 80-х років минулого століття, коли з легкої руки тодішнього редактора Степана Парадюка (до речі, Степан Іванович є й першим очільником «Рідного Прибужжя». – Ред.) у самісінькому центрі Нового Бугу було зведено двоповерхове добротне приміщення, в якому й розмістилася редакція газети. А друк свіжих номерів «Вперед» здійснювався у районній друкарні, що розміщалася за іншою адресою.

Згодом, а саме 1995 року, через поламку обладнання поліграфічний випуск новобузької районки було передано до Жовтневої райдрукарні, що, цілком природно, тягло за собою очевидні незручності та додаткові фінансові витрати. Тож редактор часопису «Вперед» Людмила Зубова-Кульчицька (а вона очолювала газету з 1989-го до 2015 року!) разом із колективом наполегливо шукали вихід із непростої ситуації, де у програші були не лише газетярі, а й насамперед – численні шанувальники районного літопису. І світло в кінці тунелю нарешті з’явилося. Об’єднавши колектив редакції та друкарів і придбавши необхідне поліграфічне обладнання, новобузькі реформатори почали не тільки друкувати газету в себе вдома, а й запропонували аналогічні послуги з друку газет своїм колегам із сусідніх районів. Принагідно видавництво займалося виробництвом і реалізацією поліграфічної продукції. За короткий термін Новобузька районна газета «Вперед» стала одним із лідерів регіональних ЗМІ Миколаївщини, причому не лише за змістом, а й за фінансовою стабільністю. Підприємство, до того ж, виконувало важливу соціальну роль, надаючи робочі місця інвалідам.

На сесії районної ради, за підтримки тодішнього керівника району Олександра Замрія, починання поліграфістів та газетярів було підтримано, внаслідок чого на базі редакції газети було створено нову комунальну організацію «Видавництво Новобузької районної газети «Вперед».

– Ех, була б я Нострадамусом, – гірко зітхає сьогодні багаторічний редактор районки Л. Зубова-Кульчицька, – то назвала б нову організаційну форму не «видавництво», а «редакція». І тоді, напевно, не було б наших нинішніх проблем…

Варто також згадати, що згодом поблизу основного приміщення редакції методом народної будівлі було зведено ще одну будівлю, де розмістилися виробничі потужності творчо-виробничого «синдикату».

Вирішили реформуватися. Але…

Можливо, ніяких «заворушень» навколо районки не було б і досі, але подув вітер перемін, і, з набуттям 1 січня 2016 року чинності Закону України «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації», колектив видавництва, не гаючи часу, вирішив одразу скористатися своїм законним правом і 26 січня того ж року подав заявку на участь у першому, пілотному етапі по роздержавленню свого ЗМІ. А саме – у реформуванні друкованого засобу масової інформації – Новобузької районної газети «Вперед» та її редакції – видавництва Новобузької районної газети «Вперед».

Здавалося б, газетярі діяли цілком з духом часу та за буквоюзакону, подавши всі необхідні документи до розгляду співзасновникам. І, відповідно, розраховували на передбачені законодавством кроки з боку своїх «господарів». Але якщо райдержадміністрація, до честі її очільника Сергія Іванова, не чинила газетярам жодних перепон на шляху роздержавлення, вийшовши зі складу співзасновників у чіткій відповідності до чинного законодавства, то в районній раді, схоже, трактували норми і положення закону на власний розсуд.

Газетярі сповнені  рішучості відстоювати свої права.

Так, 28 березня 2016 року на сесії Новобузької райради було прийнято рішення № 88 «Про реформування друкованого засобу масової інформації – редакції газети «Вперед», співзасновниками якої є Новобузька районна рада та Новобузька районна державна адміністрація». Як неважко зрозуміти вже із самої назви, із проекту рішення районної ради було виключено видавництво райгазети. Таким чином, орган місцевого самоврядування, очолюваний Василем Гаркавенком, «дозволив» реформуватися лише одній частині юридичної особи, а іншій половині, котра до того ж є невід’ємною складовою виробничого процесу з випуску газети, – зась!

При цьому слід зауважити, що, реагуючи на звернення новобузьких газетярів, 23 листопада 2016 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 848, відповідно до якої до Переліку друкованих засобів масової інформації, котрі підлягають реформуванню, увійшла і газета «Вперед», редакцією якої зазначено, цитую, «видавництво Новобузької районної газети «Вперед». Та, як бачимо, у Новобузькій районній раді вирішили «розчленувати» єдиний виробничий комплекс, єдину юридичну організацію…

Які аргументи у депутатів?

У райраді вважають, що реформуванню підлягає лише газета «Вперед», адже, мовляв, видавництво районної газети «Вперед» не є друкованим ЗМІ та редакцією в повному розумінні цього слова, відтак відповідний закон про роздержавлення засобів масової інформації його не стосується.

Під пильним наглядом Феміди

Непорозуміння між трудовим колективом комунального підприємства та районною радою згодом перемістилося у залу судових засідань. Так, Новобузький районний суд Постановою від 13 липня 2016 року визнав дії районної ради неправомірними та зобов’язав депутатів вийти зі складу співзасновників як газети, так і видавництва районної газети «Вперед».

У своїй апеляційній скарзі представник районної ради Ю. Стерницький вказав на те, що, на його думку, видавництво лише виконує функції редакції газети «Вперед», але не є друкованим ЗМІ у трактуванні закону. Мовляв, керівником видавництва є директор, а не редактор.

Василь Гаркавенко.

Одеський апеляційний суд таки відмінив Постанову Новобузького районного суду, але не через принципові моменти, а тому, що справу належало розглядати в… Господарському суді Миколаївської області. Відтак довготривалий спір між трудовим колективом комунального підприємства та районної радою знову «перетік» у площину офіційної переписки та словесних дебатів, у тому числі – на шпальтах часопису «Вперед». Причому, якщо газетярі висловлювалися по суті проблеми та толерантно, то голова районної ради В. Гаркавенко не обмежував себе у тональності дискусії. Схоже, пан Гаркавенко після найменшої критичної замітки, що розповіла в районці про хід однієї з сесій райради, неабияк обурився. Ба, навіть назвав журналістські матеріали «ріками бруду», а своїх опонентів затаврував «людьми старої генерації». І навіть Василь Васильович безапеляційно розцінив намагання трудового колективу реформуватися як спробу «приХватизації» (виділено нами. – Ред.) друкарні – «досить прибуткового майнового комплексу».

А «дядя Вася» проти…

Отже, Василь Гаркавенко акцентує увагу на прибутковості видавництва. То чи не в цьому «собака порився»?

А ще знаючі люди натякають на «ласий шматок» у вигляді нерухомості редакції в самісінькому центрі Нового Бугу загальною площею понад 400 квадратних метрів. Цей об’єкт цілком можливо переобладнати в успішний комерційний проект – наприклад, магазин чи склади. То чи не цим пояснюється така шалена протидія очільника райради реформуванню друкованого ЗМІ – видавництва районної газети «Вперед»?..

Утім сам Василь Гаркавенко, якого у Новому Бузі добре усі знають як місцевого підприємця та називають не інакше як «дядею Васьою» (а продуктовий магазин «У дяді Васі», що належить нашому «герою», користується неабияким попитом у покупців), усіляко відмітає подібні припущення та звинувачення. Свої потуги щодо ненадання дозволу на реформування друкованого ЗМІ Василь Васильович пояснює винятково турботою про збереження власності районної громади.

– Видавництво належить усьому району, – сказав у бесіді з журналістом «РП» В. Гаркавенко, – і ніяка Постанова Кабміну чи інші документи не можуть впливати на громадську думку та дарити видавництво.

Отакої! Виходить, ані закони України, ані рішення вищого органу виконавчої влади України – уряду – для голови Новобузької райради не указ? То чи не є це проявом «махновщини» з боку чиновника досить високого рангу, котрий, вочевидь, має діяти в правовому руслі держави Україна?

Василь Гаркавенко щиро переконаний: за його словами, друкованим засобом масової інформації є не цілісний комплекс з випуску газети, а тільки газета «Вперед». На підтвердження своїх слів Василь Васильович зазначає, що є два державних свідоцтва – на видавництво і газету.

– Видавництво видає буклети, книги, іншу поліграфічну продукцію. Це – бізнес, і вони не звітують нам, – обурюється пан Гаркавенко.

Про «тупих заробітчан» і «нерозумного» реєстратора

Проте треба зазначити, що в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб основним видом діяльності видавництва Новобузької районної газети «Вперед» зазначено якраз видання газет (виділено нами. – Ред.). І хіба це кримінал, що видавництво принагідно займається й іншими прибутковими проектами, поліпшуючи не лише матеріальне становище власних працівників та газети в цілому, а й – районного бюджету? Районного бюджету, над наповненням якого, треба думати, якраз і має щодня працювати та мізкувати голова районної ради.

– Вони тупо заробляють на цьому, і всьо, – емоційно додає «дядя Вася». Але ж стривайте, пане Гаркавенко. Чи Вам особисто відомо, що великою мірою завдяки підприємницькому хисту щороку цілісний редакційно-видавничий комплекс перераховує до райбюджету кількасот тисяч гривень?.. І хіба ж це погано, що районне підприємство є прибутковим?

Судячи з усього, неабияк обурює голову райради й те, що, діючи у повній відповідності до чинного законодавства, 17 працівників редакції скористалися даним їм Законом правом та прийняли рішення створити Приватне підприємство «Видавництво газети «Вперед». 19 травня 2017 року державний реєстратор, прийнявши до розгляду відповідні документи, припинив діяльність Видавництва Новобузької районної газети «Вперед» як комунальної організації та зареєстрував Приватне підприємство «Видавництво газети «Вперед», зробивши запис у Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб.

– Ми тепер подаємо в суд на реєстрацію всього цього! – грізно каже голова райради.

І тут Василь Васильович, м’яко кажучи, чи то вводить в оману журналіста, чи то нехтує рішенням колегіального органу – Новобузької районної ради. Адже на 20-й сесії райради, що відбулася 4 липня цього року, В. Гаркавенко поставив на голосування питання – про звернення райради до суду з позовом до державного реєстратора щодо реєстрації видавництва. Так от: лише сім депутатів з 19-ти підтримали запропонований проект рішення. То даруйте, Василю Васильовичу: якщо Ви збираєтесь вчиняти всупереч рішенню органу, котрий самі ж і очолюєте, то чи не є це звичайнісіньким самодурством місцевого «царька», котрий діє не за законом, а за принципом «я так рєшіл»?

А юридично підкований читач, напевно, ще й додасть: згідно зі статтею 364 Кримінального кодексу передбачено ще й кримінальну відповідальність за, цитую, «зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб». Чи не підпадають під цю статтю Кримінального кодексу явні дії «дяді Васі» щодо перешкоджання цілком законним прагненням трудового колективу редакції реформуватися за законом і, зрештою, отримати довгоочікувану свободу в здійсненні журналістської діяльності, в тому числі – щодо об’єктивного висвітлення діяльності місцевої влади?

Не вийде, пане Гаркавенко, не вийде…

На завершення нашої розмови Василь Васильович звернувся до мене з «цікавою» пропозицією: ви, мовляв, вивчіть усі ці «бумаги», пройде суд, а потім – «ми Вам позвонимо і скажемо – вперед».

Та ні, пане Гаркавенко, не вийде. Журналісти «Рідного Прибужжя» завжди принципово відстоювали порушені права як окремих громадян, так і цілих трудових колективів. Тож про подібний «компроміс» навіть мови не може бути.

До того ж достеменно незнаємо, про який рух уперед говорив Василь Гаркавенко. Адже, судячи з усього, своїми діями голова Новобузької районної ради веде районну газету «Вперед» не до свободи та незалежності відповідно до чинного законодавства, а тягне назад – до тих часів, коли суспільно важливі питання вирішували на свій власний розсуд та «смак» держиморди від влади – такі собі умовні «дяді васі».

Андрій ТЮРІН

Сообщение:

*

НОВОСТИ