Про те, як «дядя Вася» образився…

20 липня цього року наша газета у публікації «Про те, як газету «Вперед» назад тягнуть…» розповіла про «досвід» роздержавлення друкованих комунальних засобів масової інформації у Новобузькому районі. Адже всупереч вимогам Закону та Постанові Кабінету Міністрів № 848 від 23 листопада 2016 року досі не надано свободу редакції друкованого ЗМІ – видавництву Новобузької районної газети «Вперед». А саме – тамтешня районна рада не вийшла зі складу співзасновників редакції часопису. І, судячи з наявних фактів, головним противником свободи преси (читай – слова) є голова райради Василь Гаркавенко.

Власне кажучи, стаття в обласній газеті не надто сподобалася очільнику районного депутатського корпусу, свідченням чого став оцей лист до редакції, підписаний паном Гаркавенком. Наводимо текст «послання» без скорочень та «купюр», а також, даруйте, шановні читачі, із збереженням авторської пунктуації:

«Новобузька районна рада 28 березня 2016 року на виконання Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» прийняла рішення № 88 (додаток № 1) про вихід районної ради із складу співзасновників друкованого засобу масової інформації-Новобузької районної газети «Вперед», підставою для випуску якої є свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації МК № 286 від 18.03.2000р. (додаток № 2), де одним із співзасновників вказана Новобузька районна рада.

Від того і до цього часу не припиняються тиск і намагання примусити районну раду ще й до виходу із засновників видавництва Новобузької районної газети «Вперед» – комунальної установи, зареєстрованої у Єдиному державному реєстрі від 11.04.1996р., видами діяльності якої є видання газет, книг, виробництво, паперових канцелярських виробів, роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами (додаток № 3).

Одним із прикладів такого тиску на районну раду є публікація в обласній газеті «Рідне Прибужжя» від 20 липня 2017 року № 29 під назвою «Про те, як газету «Вперед» назад тягнуть…», яка передрукована районною газетою «Вперед» від 25 липня 2017 року № 58.

З цього приводу вважаємо за необхідне звернути Вашу увагу на таке.

В статті 1 вищезазначеного Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» № 917-VIII від 24 грудня 2015 року однозначно вказано, що сфера дії Закону поширюється на друковані засоби масової інформації і редакції друкованих засобів масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (додаток № 4), вихід яких із складу засновників (співзасновників) передбачається Законом в процесі реформування. При цьому в Законі мова йде виключно про друковані засоби масової інформації та їх редакції, а також про трудові колективи редакцій. Але жодним словом в Законі ніде не вказано про видавництва, як суб’єкти реформування.

Стаття 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» однозначно визначає, що «під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію» (додаток № 5).

Саме у такому Свідоцтві про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації МК № 286 від 18.03.2000р., яке стало підставою для випуску районної газети, вказано, що воно видане саме газеті «Вперед» Новобузького району Миколаївської області, а не видавництву.

Таким чином, рішення Новобузької районної ради від 28.03.2016р. № 88 (додаток № 1) про вихід районної ради із складу співзасновників друкованого засобу масової інформації – Новобузької районної газети «Вперед» повністю відповідає Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

Що стосується намагань підмінити такі поняття, як «друкований засіб масової інформації» та «видавець» на «видавництво», акцентуючи при цьому увагу на його назві, а не на організаційно-правовій формі та видах діяльності, вимог щодо виходу районної ради із засновників комунальної установи -видавництва Новобузької районної газети «Вперед», то вони аж ніяк не відповідають чинному законодавству і в першу чергу Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», в якому мова про видавництва, як суб’єкти реформування, взагалі не йде, про що вже зазначено вище, і ніякого реформування видавництв не передбачено.

Тож невипадково у вищезгаданій, досить чималій по формату, публікації не знайшлось місця для жодного посилання на будь-яку статтю будь-якого закону. Зате достатньо емоційних і некоректних висловлювань, голослівних звинувачень, інсинуацій…

При цьому у публікації справа виглядає так, що неначе «дядя Вася», тобто голова районної ради Гаркавенко Василь Васильович всі питання вирішує сам, ігноруючи думку депутатів. Але ж районна рада – це колегіальний орган і всі її рішення приймаються на сесіях після відповідного обговорення депутатами шляхом поіменного голосування.

Є в публікації, наприклад, і звинувачення про те, що «в документах сесії слово «видавництво» з усіх пунктів проекту рішення несподівано зникло». Але ж всі питання, які мають бути розглянуті на сесії, спочатку розглядаються депутатськими комісіями, які приймають відповідні рекомендації. Ці рекомендації і лягають в основу проектів рішень, які кожний депутат отримує напередодні сесії і має змогу заздалегідь особисто ознайомитись з їх змістом. Тому просто так слова із документів, які виносяться на сесію районної ради на розгляд депутатів, зникнути не можуть, як про це стверджується в публікації. А слово «видавництво» у рішенні районної ради від 28.03.2016р. № 88 зустрічається чотири рази, з них двічі у пункті 7, який стосується безпосередньо директора видавництва Є. Логінова, який вважає, що це слово «несподівано зникло», як про це йдеться у статті.

Враховуючи те, що зазначена публікація містить у собі відомості, що не відповідають дійсності, голослівні звинувачення та некоректні висловлювання на адресу голови Новобузької районної ради, як депутата, посадової особи і просто людини, звертаємось до Вас із вимогою надрукувати в газеті «Рідне Прибужжя» це звернення в якості спростування, як це передбачено статтею 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (додаток № 5).

Додатки:

1. Копія рішення Новобузької районної ради від 28.03.2016р. № 881 арк.

2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації-газети «Вперед» від 18.03.2000р. МК № 286-1 арк.

3. Копія інформації про юридичну особу – комунальну установу «Видавництво Новобузької районної газети «Вперед» – 1 арк.

4. Витяг із Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» – 1 арк.

5. Витяг із Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» – 2 арк.

Голова Новобузької районної ради В.В. Гаркавенко».

Ось такий лист… Друкуємо його винятково з тих позицій, що «Рідне Прибужжя», будучи вірне канонам журналістики, завжди надає слово усім учасникам конфліктних ситуацій. Але не можемо не прокоментувати деякі, висловлюючись мовою В. Гаркавенка, «некоректні висловлювання, голослівні звинувачення, інсинуації», що пролунали на адресу редакції.

По-перше, нічого нового. Василь Гаркавенко у своєму «опусі» старанно «пережовує» ті самі свої «аргументи», котрі були викладені в згаданій публікації «Рідного Прибужжя». Тож не будемо повторюватися – всі позиції сторін конфлікту було досить скрупульозно викладено у статті, тож хто має очі та розум – той все побачив і збагнув.

По-друге, зовсім не зрозуміло, які такі «відомості, що не відповідають дійсності, голослівні звинувачення та некоректні висловлювання на адресу голови Новобузької районної ради» має на увазі Василь Васильович, котрий, до речі, говорить про себе в третій особі (?! – Ред.). Жодного такого прикладу очільник райради у своїй «петиції» так і не навів! То, пане Гаркавенко, хто саме веде дискусію голослівно?.. А, можливо, «інсинуаціями» для пана Гаркавенка є відповідні закони та конкретна, з номером та датою прийняття, Постанова Кабінету Міністрів, на які спираються новобузькі газетярі у своїй боротьбі, про що й було зазначено у резонансній статті?..

Третій момент. Дуже схоже на те, що відповідальність за умисне невиконання Закону про роздержавлення друкованих ЗМІ і зухвале невиконання Постанови Кабінету Міністрів України № 848 голова районної ради В.В. Гаркавенко намагається перекласти на «плечі» депутатів, зазначаючи у своєму листі «про колегіальний орган» і те, що «всі її рішення приймаються на сесіях». Тож особисто для пана Гаркавенка ще раз нагадуємо про персональну відповідальність керівника відповідно до статті 364 Кримінального кодексу України, якою передбачено кримінальну відповідальність за, цитую, «зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб» (виділено нами. – Ред.). Звичайно, у правовій державі ступінь провини кожного громадянина, в тому числі посадової особи, визначають слідство та суд. Але невже до цього треба доводити ситуацію?..

До речі, щодо депутатів, за спинами яких, вочевидь, намагається «сховатися» районний чиновник. Віддамо належне народним обранцям. На сесії райради, що відбулася 4 липня ц.  р., вони у більшості своїй не підтримали те питання, яке поставив на голосування В.В. Гаркавенко. А саме – заперечили проти судової тяжби із державним реєстратором, котрий зареєстрував Приватне підприємство «Видавництво газети «Вперед». Судячи з усього, багато хто з депутатів зрозумів: їх просто брудно використовують у чужій «грі», адже на кону – дороговартісні обладнання й будівлі в самісінькому центрі Нового Бугу.

Але «дядя Вася», як називають нашого «героя» багато новобужан, ігноруючи думку колегіального органу, на який, власне, сам і посилається, грізно сказав: «Ми тепер подаємо в суд на реєстрацію всього цього!». У статті в «РП» ми ще риторично запитали: чи не є такі плани посадової особи «звичайнісіньким самодурством місцевого «царька»? Але, на жаль, відповіді на це нагальне запитання Василь Гаркавенко чомусь так і не надав. Немає що заперечити?..

По-четверте. Ми, газетярі «РП», дуже зважаємо на думку місцевих громад, пересічних громадян, заради котрих, власне, й працюємо. Так от: публікація в «РП» і її передрук у райгазеті викликали бурхливу реакцію новобузької громади. При цьому абсолютна більшість людей схвалюють не дії голови райради Гаркавенка, а новобузьких журналістів, котрі твердо вирішили перейти на рейки свободи та незалежності, в тому числі – незалежності від різного штибу самодурів та «князьків». Про це свідчить сила-силенна телефонних дзвінків та звернень громадян як до редакції районної газети, так і до «РП». Намагання газетярів мати свободу відповідно до чинного законодавства підтримали також голова обласної організації Національної спілки журналістів України Микола Стеценко та голова правління Національної асоціації українських медіа, президент Асоціації медіа-юристів Тетяна Котюжинська. Але Василь Гаркавенко не зважає ані на громадську думку, ані на експертні висновки впливових та заслужених працівників медіа, ані на закон…

А втім, надамо слово багаторічному редактору газети «Вперед», а нині – члену редколегії районного часопису Людмилі Зубовій-Кульчицькій – людині дуже відомій та шанованій на теренах Новобужжя (на відміну від деяких можновладців):

– Скажу відверто, я особисто сподівалася, що така багатофункціональна редакція. як видавництво, буде сприйматись місцевою владою, як надбання району. Тим паче, що на всіх рівнях наш досвід називали прикладом успішної редакції, яка зуміла освоїти, окрім основного виду діяльності «видання газет», й інші. Нові послуги виявилися затребуваними не тільки на Новобужжі, а й у сусідніх районах нашої та Кіровоградської областей та навіть у місті Миколаєві.

Логічно було думати, що депутатський корпус райради, до якого ввійшли політичні сили, що позиціонують себе як демократичні, підтримають колектив видавництва і пишатимуться тим, що саме вони дали зелене світло незалежності місцевої преси та радітимуть, що газетярі зуміли своїми силами створити достатню матеріально-технічну базу для випуску газети і вона не загине, отримавши самостійність (до речі, медіа-експерти прогнозують, що багато малотиражних районок не виживуть після реформування через фінансову неспроможність).

На першому ж засіданні депутатських комісій було одноголосно прийнято рекомендацію по реформуванню газети «Вперед» цілком відповідно до законодавства. Але далі не так сталось, як гадалось…

Головним противником свободи преси в районі став голова районної ради В.В. Гаркавенко. Ігноруючи рішення райради як колегіального органу, він категорично відмовився підписувати Договір про передачу права засновника газети та, за чутками, особисто віддає усні «накази» не співпрацювати з нашою газетою. Читачі «Вперед» із подивом сприймають той факт, що вперше за багато-багато років у райгазеті не публікуються навіть оголошення про дату і порядок денний сесій райради. Між тим, депутати прийняли рішення, запланувавши кошти на висвітлення діяльності районного органу самоврядування. Та Василю Васильовичу райрада – не указ!

…І все-таки, можливо, треба все ж надіятись, що наш голова зуміє розібратись у законодавстві? Тим паче, що переважна більшість депутатів це вже зробила. І газетярі цьому дуже радіють. Бо у нас же одна мета – сприяти розвитку району, який, на жаль, в останні роки так довго топчеться на місці, – завершує свій крик відчаю Людмила Іванівна.

Що ж, на боці газетярів і закон, і підтримка громади Новобужжя, зрештою, здоровий глузд. Але Василь Гаркавенко, як отой казковий персонаж, проти.

До речі, про юридичну мову. Голослівно звинувативши редакцію у відсутності доказової бази, В.В. Гаркавенко у своєму листі до редакції жодного із зазначених додатків так і не надіслав… Мабуть, «ліплячи» в одне ціле досить хаотичний набір слів та фраз, Василь Васильович перебував у стані сильного полемічного запалу та збудження…

Андрій ТЮРІН

P.S. Коли матеріал готувався до друку, журналіст «РП» зателефонував до колег у Новий Буг, аби дізнатись про останні події у «сазі» щодо реформування часопису «Вперед». Це було 10 серпня десь в обідню пору. Але із слухавки почули не тільки голос місцевого журналіста, а й… шум-гам. Виявилось, що це В.В. Гаркавенко розпорядився «наскоком» влаштувати обстеження майна видавництва – без попередження тих, до кого мали завітати «в гості». Робоча група (так її назвав голова у своєму розпорядженні) з’явилась на порозі редакції районки не в повному складі – в тому числі не прийшов і депутат обласної ради Олександр Бондар, якого ввели до групи «за узгодженням».

Директор видавництва Євгеній Логінов відповів несподіваним гостям, як і належить у таких випадках: він пообіцяв допомогти вирішити питання, поставлені головою райради перед робочою групою, але після консультації з юристом. І тут же запросив гостей до приміщення та провів екскурсію, розповівши, як народжується газета. Після дещо емоційного, але мирного діалогу депутати й інші члени групи пішли, погодившись із пропозицією директора видавництва.

Але питається: навіщо накаляти до краю й без того гарячу обстановку? Чи Ви, Василю Васильовичу, знову «не при ділах»?..

Комментарии:

  1. Віталій:

    Свобода слова тільки "сниться" і в Казанці, без цензури чиновників жодної статті не "випустять".   Маючи майже 50 років робсількоривського стажу і являючись головою постійної комісії селищної ради я не маю можливості висловити свою думку в газеті "Голос Казанківщини".  Місцева влада забула, що головним кореспондентом має бути читач, а не мужновладець і тому я не дивуюсь подіям в Н-Бузі, де намагаються одягнути вуздечку на місцеві ЗМІ.    Дякую "Рідному прибужжю" за підтримку новобужанів, завдяки яким виходить на світ і казанківська районка, крапку в цій проблемі ставити ще рано і чекаю продовження на сторінках РП.

Сообщение:

*

НОВОСТИ