«Такая корова нужна самому» – не передати, а продати громаді комунальну аптеку пропонують чиновники

У самому центрі селища Первомайського Вітовського району більше 10 років без будь-якого використання стоїть та потроху руйнується будівля аптеки фірми «Фармація». Ще рік тому місцевий депутат Віра Дитюк звернулася до обласної влади з пропозицією передати приміщення на баланс селищної ради та збудувати там квартири для медиків, адже цих спеціалістів у селі гостро не вистачає. В облдержадміністрації нібито погодилися безоплатно передати аптеку з балансу на баланс, але раптом передумали та запропонували первомайській громаді… взяти участь у приватизаційному конкурсі та викупити будівлю за кругленьку суму.

Одна амбулаторія на 10 тисяч населення

Мешканці селища Первомайського Вітовського району, як і в будь-якому іншому населеному пункті країни, замислюються над майбутнім. До селищної ради сьогодні входять 4 села. А є наміри об’єднатися ще з п’ятьма: Новомиколаївкою, Партизанським, Бармашовим (Білозіркою), Новоселівкою та Киселівкою із сусіднього, Снігурівського району. Подання на створення об’єднаної територіальної громади вже передано до облдержадміністрації, та проект децентралізації проходить додаткові уточнення. Восени первомайці чекають виборів і створення об’єднаної територіальної громади (ОТГ), центром якої стане саме селище Первомайське. У лікарню сюди, за п’ять кілометрів, а не за 45 – до Снігурівки, вважають за потрібне добиратися мешканці снігурівської Киселівки. Тому людям зовсім небайдуже, яким буде їхнє життя, а зокрема медичне обслуговування нової громади.

 Наразі на 5 тисяч чоловік Первомайської селищної ради є тільки одна сімейна амбулаторія, де працюють два лікарі та завідувач – усі пенсійного віку, за 80 років! Із створенням громади населення збільшиться до 10-12 тисяч чоловік, з яких – до 2 тисяч дітей. Відповідно, потрібно буде залучати 6-7 лікарів. Потрібні терапевт, хірург, педіатр. Отож у нових медичних кадрах первомайці зацікавлені, як ні в чому іншому.

Відробітку у нинішніх випускників медичних вишів наразі немає, тому, аби привабити на роботу в селі молодих спеціалістів, конче потрібне комфортне сучасне житло для них. Так і виникла думка переобладнати під квартири для лікарів будівлю колишньої аптеки № 123, яка розташована в самому центрі селища та багато років не використовується.

Непотрібна будівля

Будівля ця, зведена ще в далекому 1964 році, довгий час знаходилася під надійним «крилом» ближнього цукрового заводу, була його структурним підрозділом. Завод оплачував усі комунальні витрати за аптеку, місцеві мешканці мали життєво потрібний для них заклад, і всі були задоволені.

Але часи змінилися. І коли відомий Засільський цукровий завод став власністю іноземних інвесторів та змінив назву на «Таврія-Цукор», об’єкт виявився зайвим. У 2001 році аптеку викупило підприємство комунальної власності області (ПКВО) «Фармація», заплативши за неї 30 тис. грн. Щоправда, новий господар виявився не дуже дбайливим, тому, попрацювавши всього років чотири, аптеку через накопичені борги та відсутність фахівців поспішили закрити, а будівлю – законсервувати.

Віра Дитюк.
 

Отож приблизно з 2005 року це приміщення прямо в центрі селища Первомайського стоїть та заростає бур’янами, продовжуючи залишатися на утриманні ПКВО «Фармація». Подейкують, що дійсний розпорядник будівлі – Миколаївська облдержадміністрація – кілька разів намагався її продати, але охочих до майна чомусь не знайшлося, незважаючи на те, що навколо будинку частенько бачать одного з місцевих «крутіїв». Схоже, що бізнесмен придивляється-таки до покинутої будівлі, розмірковуючи, яким чином привласнити її щонайдешевше. У Первомайському так було вже не раз, про що селищний голова Василь Бєлашов сьогодні згадує з прикрістю: «Раніше ця територія і все майно в селищі були заводськими: школа, дитсадок, лікарня, ветлікарня, магазини. А дехто нахабніший позахоплював та користується сам, ані копійки не заплативши за народне майно, та й у бюджет платити не бажає. На жаль, цього ми вже не вернемо. А от аптеку хочемо залишити для селища».

Ринковий підхід до справи

Ідею про влаштування у приміщенні колишньої аптеки квартир для медиків висловила Віра Дитюк, депутат Первомайської селищної ради, людина небайдужа до всього, що відбувається в рідному селищі. До речі, вона все життя працювала в місцевій лікарні медсестрою. Цікаво, що у Вітовській райдержадміністрації їй спочатку навіть не повідомили, хто ж формально утримує будинок, який не потрібен господарю. Назву балансоутримувача Віра Антонівна знайшла сама в Інтернеті та звернулася з листом до начальника ПКВО «Фармація» Євгенії Редькіної, яка роз’яснила: «Відповідно до власних повноважень та положень Статуту, ПКВО «Фармація» є виключно балансоутримувачем зазначеного нерухомого майна, власником якого є територіальні громади сіл, селищ, міст Миколаївської області в особі Миколаївської обласної ради».

Подальше роз’яснення в січні нинішнього року надійшло від голови Миколаївської облради Вікторії Москаленко: «Миколаївська облдержадміністрація, яка здійснює делеговані повноваження щодо управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, листом № 5683/0/05-30/3-16 від 30.12.2016 визнала доцільним безкоштовну передачу зазначеного нерухомого майна із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальної громади селищної ради».

Подальше вирішення питання тоді здавалося чистісінькою формальністю: варто лише на папері зазначити передачу об’єкта із однієї власності в іншу – і справу вирішено. Втім не так все сталося, як бажалося. Потягнулися довгі місяці, поки питання «проходило» один за одним чиновницькі кабінети, де і з’явилася світла думка не передати, а… продати своїй же громаді напівзруйновану будівлю, про яку нещодавно в адміністрації навіть не згадували. Та й ціну виставили як на справдешньому аукціоні – більше 100 тис. грн. До речі, у відповіді облдержадміністрації наводяться такі дані: первісна вартість будівлі аптеки № 123 площею 116,90 кв. м становить 33 тис. 045,68 грн., залишкова вартість станом на 31 травня 2017 року – 7 тис. 077, 51 грн.Отже, ринок є ринком!

Хто повірить «палаючим очам»?

Повідомлення про необхідність заплатити за майно, яким первомайці користувалися не один рік, на засіданні однієї з постійних комісій обласної ради на початку липня пролунало, як грім серед ясного дня. Це рішення заступник голови облдержадміністрації О.В. Кушнір так роз’яснив у своїй відповіді: «Враховуючи рекомендації постійної комісії з питань житлово-комунального господарства від 16.05.2017 № 4, згідно з якими облдержадміністрації необхідно вживати дієвих заходів щодо пошуку потенційних покупців майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області з метою запровадження конкурентних способів та збільшення доходної частини обласного бюджету, вважається за доцільне при прийнятті управлінського рішення щодо зазначеного нерухомого майна розглядати питання в контексті включення його до Переліку об’єктів… які підлягають приватизації, і у випадку продажу до обласного бюджету надійдуть кошти, які в подальшому будуть використані для задоволення потреб територіальних громад області».

– Тут немає якогось принципового «проти», – говорить перший заступник голови облдержадміністрації В’ячеслав Бонь. – Але для того, щоб віддати безкоштовно, повинні бути причини. І дійсно вагомі. Проблеми з медиками та житлом для них є. Але це ж від депутатів прозвучало: чи не дешевше купити готові квартири? Вони конкретної відповіді не дали. Немає у них чіткого розуміння, скільки треба грошей. Вони можуть думати, що це 100 тис. грн., а виявиться – 200.

В обласній адміністрації вважають, що первомайці повинні прийняти рішення про передачу будівлі на сесії селищної ради і в гарантійному листі вказати, звідки фінансуватиметься ремонт. Надати такі ж письмові гарантії від спонсорів. А ще на папері засвідчити, що не змінюватимуть цільового призначення приміщення протягом мінімум 10 років. «А то ще надумають там відкрити якийсь генделик!», – навіть таке прозвучало від співробітників облдержадміністрації.

– Під чесне слово і палаючі очі – це все добре, вони роблять добру справу, – розмірковує В’ячеслав Бонь. – Але ж скільки людей ошукано «під чесне слово та палаючі очі». І скільки людей не розрахували свої сили!

І якщо в облдержадміністрації сумніваються у щирих намірах первомайців використати будівлю задля суспільних інтересів та у спроможності розрахувати власні сили, то в обласній раді мешканці селища мають однозначну підтримку.

– Обласна рада вважає, що потрібна безоплатна передача, і я, зокрема, не бачу іншого вирішення питання, – говорить перший заступник голови облради Іван Кухта. – Наша громада звернулася до нас, у них є чіткий план, бачення того, що вони хочуть зробити з цією будівлею. Вона знаходиться на їхній території, вони самі її колись зводили. Хочуть зробити муніципальне житло для медиків? Добре! Думаю, варто їм простягнути руку допомоги хоча б у цьому мінімальному питанні. Я двома руками «за»!

Більше того, Іван Кухта вважає, що варто мотивувати й інші райони за прикладом вітовчан. І це на противагу побоюванням співробітників облдержадміністрації, що, віддавши первомайську аптеку, вони створять «небезпечний прецедент», і всі райони почнуть просити також віддати їм майно.

До речі, нещодавно будівлю в центрі Казанки місцева громада викупила за 450 тис. грн. Мовляв, а чому вітовцям ми повинні віддати аптеку безоплатно?

На це Віра Антонівна Дитюк відповідає так: «У кожному конкретному випадку треба шукати рішення індивідуально, не треба всіх причісувати під один гребінець!».

Є мета – буде громада

У своїх силах первомайці впевнені. Знають, що знайдуть спонсорів, звернуться до них із проханням, і їм не відмовлять заради загальнокорисної справи. Усі необхідні комунікації для облаштування квартир знаходяться поряд із будівлею. Переведення приміщення із нежитлового в житлове також не здається невирішуваним питанням. Аби тільки не заважали. Майбутніх лікарів шукатимуть серед своїх, місцевих: звернуться до батьків студентів-медиків та запросять спеціалістів на роботу.

– Ми це зробимо, не можемо цього не зробити, – переконана Віра Дитюк. – Це мета, яка повинна втілитися в життя. Це гостра необхідність для місцевих жителів!

Наші чиновники подекуди виявляють просто дивну винахідливість, пропонуючи способи наповнювати бюджет: підвищують комунальні тарифи, збільшують податки та акцизні збори, запроваджують податок на житло більше 60 кв. м тощо. А миколаївські держслужбовці винайшли свою «фішку»: напівзруйновану будівлю, про яку вже й самі забули, взяти і продати за позахмарну ціну! Своїм – своє! Пожалкували за старим майном, як дідусь із відомого вірша Сергія Михалкова «Как старик корову продавал», мовляв, «такая корова нужна самому».

На жаль, такий наразі час: продається і купується все! Але ж є і в цьому певна межа. Мабуть, варто пам’ятати, що 100 тисяч гривень за будівлю заплатять лише один раз, і чи це такі великі гроші для області? Витратяться вони швидко, а збудовані квартири будуть служити відомчим житлом роками. Безоплатна передача будівлі селищній громаді – це інвестиція набагато вигідніша, на роки, це вкладення у здоров’я своїх людей. Окупиться вона сторицею для бюджету не однією сотнею тисяч гривень.

Отже, бачимо бажання чиновників заробити миттєво, зірвати куш сьогодні, продати все, що тільки можна і не можна, зараз, а потім – хоч трава не рости. Це позиція тимчасових правителів. Але ж завдання чесної влади – дивитися вперед на кілька кроків і робити все для людей. Чи не так? Не можна жити одним днем. Призначення влади – мислити на перспективу та допомагати своїм громадам і громадянам, а як же інакше? Натомість багато в чому чиновники тільки ускладнюють вирішення проблем, навмисне створюють перешкоди. Недарма люди кажуть: влада гальмує нові починання.

Через рік після першого звернення до влади з питання передачі аптеки активістка Віра Дитюк дійшла висновку: «Система прийняття рішень у владі не змінилася на краще. Якщо є розпорядження, то держслужбовці по кабінетах не поспішають виконувати його. Схоже на те, що цьому сприяє байдужість до потреб громадян і вбачається конфлікт інтересів».

Сьогодні навіть школярі розуміють, що реальне наповнення бюджету візьметься не з перепродажу однієї власності в іншу, а з розвитку економіки, сільського господарства та підприємництва, до чого чомусь ніяк не доходять руки у наших можновладців. Адже набагато легше робити вигляд заробляння коштів отак, перекладаючи гроші з однієї державної кишені до іншої.

От якби їхня фантазія так само буйно працювала щодо створення нових робочих місць, відкриття підприємств, організації переробки сільгосппродукції задля створення додаткової вартості продукту, щоб наповнювати бюджет реальними, а не уявними прибутками!

Хочеться сподіватися, що саме так будуть міркувати очільники майбутньої Первомайської об’єднаної громади, яка незабаром з’явиться в Миколаївській області.

Тетяна ФІЛІППОВА

Сообщение:

*

НОВОСТИ