Щербанівські обрії

Жовтнева днина у Щербанях Вознесенського району виявилася цілком осінньою – примхливою та непередбачуваною, як настрій жінки. Ще зрання небо затягло свинцевими хмарами, накрапав нудний дощик та дув холодний вітерець. Аж ближче до обіду на обрії з’явилося сонечко, яке розігнало докучливі тучі й принесло довгоочікуване тепло бабиного (і знову асоціація з прекрасною статтю!) літа.

Здавалося б, в місцевому господарстві роботи мало б бути невпрогорт, бо осінній день, як і його сестра-весна, також рік годує. Але на мехбригаді виявилося незвично тихо, й залізні коні без своїх повноправних господарів-хлібодарів сиротливо зажурилися у своїх металевих «стійлах».

Моє здивування розвіяв керівник товариства «НТЦ «Лан» Володимир Треножкін:

– Ба, всі основні осінні технологічні роботи в нашому господарстві наразі на 99 відсотків вже завершено, залишилося лише зробити культивацію зябу на декількох гектарах. Також висіяні всі озимі зернові культури, внесено необхідні мінеральні добрива. Тож тепер, – і Володимир Кирилович задумливо подивився у блакить обрію, – всі сподівання на небесну канцелярію.

Гарному настрою знаного аграрія сприяє й той немаловажний фактор, що за декілька днів на тутешні ниви впав добресенький, справді життєдайний дощ. Це, вкупі з продуктивним теплом, дає надію на гарний розвиток рослин. Натомість сіялися щербанівці у суху землю, і ось – такий, справді царський, подарунок від матінки-природи.

Батько і син: Володимир Треножкін і головний інженер Сергій Треножкін.

Та й загалом 2017-й рік порадував тутешніх хліборобів якщо і не рекордними, то цілком пристойними ужинками. До прикладу, соняшникові поля віддячили за старання та дбайливе до них ставлення 28-ма центнерами з гектару – і це в середньому на круг. Із цією культурою тут цього сезону вгадали – кинули насіння в землю ранньої весни, й рослини встигли добре розвинутися до настання аномальної серпневої спеки.

– Але головне завдання, – зазначає В.К. Треножкін, – зберегти вирощену нелегкою працею продукцію до кращої кон’юнктури, адже поточна ціна не відповідає тим зусиллям, що докладено. Пальне, добрива, засоби захисту рослин дорожчають день у день, а ось аграрна продукція…

Слід сказати, що у просторий тік помістилося все вирощене зерно. Для поліпшення умов зберігання збіжжя цьогоріч зроблено новенький дах, а також заасфальтовано майже один гектар прилеглої території.

– Зерно та насіння соняшнику перебувають у доброму стані, зберігається у буртах, – долучається до розмови завідувач току Анатолій Охота. – Збіжжя просушене та відкаліброване.

Натомість у плодовому саду ситуація не така райдужна. Внаслідок травневих заморозків, які сягали до шести мінусових градусів, вщент вимерзли суцвіття кісточкових культур. Аось врожай яблук, як повідомив агроном саду Микола Бебкевич, не перевищив і 20 відсотків від минулорічних обсягів. Що ж, сільське господарство – то й справді справа непередбачувана, така собі «русская рулетка».

Проте, попри великі витрати на догляд за плодовими деревами, Володимир Треножкін і найменшого наміру не має відмовлятися від саду. Бо, по-перше, у кращі сезони яблука, черешні та інша продукція завжди забезпечують надходження чималої копійчини у касу господарства. По-друге, у садових масивах мають постійну роботу майже 25 мешканців села, а під часдеяких технологічних операцій залучається ще більше працівників. Але чи не найголовніша причина, – це те, що Володимир Кирилович ще з дитинства дуже полюбляє садівництво. «Ви знаєте, – зізнається керівник НТЦ «Лан», – вряди-годи трапляються неприємності. Натомість варто тільки-но зайти до нашого саду, який потопає у цвіті квітучих дерев, або гілки тяжіють під вагою налитих рум’яних яблук, і одразу настрій – геть інший».

І все ж, незважаючи на певні труднощі, жоден із 512 пайовиків сільгосптовариства аж ніяк не почувається обділеним. Орендну плату, а вона становить сім відсотків від нормативної грошової оцінки земельних наділів, наразі виплачено стовідсотково – як грішми, так і, за бажанням, натуральною продукцією. Відповідні податки та збори сплачено й до бюджетів і фондів усіх рівнів. «Але чомусь вартість хліба в місті знову виросла, а наша продукція застигла в ціні…», – знову із розпачем кидає Володимир Кирилович.

Утім члени трудової родини НТЦ «Лан» впевнено вдивляються в обрій прийдешнього дня. Колектив тут – високопрофесійний, відповідальний, старанний. Бо ж і заробіток достойний, і керівництво з батьківською турботою ставиться до невтомних трудівників нив та садів. Навіть взимку, коли немає ніякої роботи в полі, жодного із працівників господарство не відправляє на біржу праці.

Анатолій Охота (в центрі) і працівники току Олег Гузін та Станіслав Мухаревич.

– Непросто навіть когось із них виокремити, – каже В. Треножкін, – бо всі заслуговують лише на гарні слова і величезну подяку за свою нелегку, самовіддану працю. І все ж назву імена механізаторів Віктора Мукомела та Максима Гарманова, котрим довіряємо найвідповідальніші завдання. Не збавляють обертів і наші ветерани, такі як Володимир Довбаш та Микола Александров.

А ось Денис Мартиненко не так давно долучився до хліборобського цеху НТЦ «Лан». Хлопець у 2015-2016 роки боронив незалежність та територіальну цілісність України під час Антитерористичної операції. Демобілізувавшись, вправний кулеметник із великим бажанням та завзяттям пристав на пропозицію керівника «Лану» та приступив до виконання обов’язків механізатора току. Денис цілком задоволений умовами праці та гарними стосунками у колективі.

Щодо трудівників саду, то серед лідерів – Галина і Володимир Тарєлкіни, Віра Стрельчук, Ольга Кашу. Приємно також відзначити, що цієї осені площі під плодовими насадженнями будуть збільшені.

Денис Мартиненко.

…Під час нашої розмови Володимир Треножкін неодноразово згадує свого уславленого попередника – заслуженогопрацівника сільського господарства, Героя Соціалістичної Праці Миколу Миколайовича Рябошапку. Саме цей легендарний керманич тутешнього господарства спромігся не лише вивести занедбаний колгосп із прірви безгрошів’я та безнадії, а й зробив його взірцем виробничих звитяг та розгалуженої соціальної інфраструктури. Всі більш-менш значимі об’єкти у селі побудовані за сприяння Миколи Рябошапки. Це і просторий будинок культури, і школа, і дитячо-юнацька спортивна школа. А поблизу села постало рукотворне море. Тоді ж було заасфальтовано сільські вулиці, що раніше потопали у багнюці, зведені ошатні будиночки для доярок, механізаторів та інших спеціалістів…

– Але й ми, мабуть, чогось варті, – розмірковує керівник НТЦ «Лан». – От раніше за врожайність ранніх зернових 30 центнерів зірку героя на груди чіпляли, а у нас врожаї по 50-60 центнерів на круг не є дивиною.

Як і його Вчитель, Володимир Треножкін повсякденно турбується про підтримку рідного села. З усіх нагальних питань керівники соціальних закладів звертаються саме до очільника місцевого базового господарства і той, звісно ж, по мірі сил, нікому ні в чому не відмовляє. Так, цього року за спільного фінансування з бюджету та допомогою ТОВ «НТЦ «Лан» були поставлені новенькі металопластикові вікна та замінено опалювальні котли у будівлі ДЮСШ, встановлено вікна у загальноосвітній школі. Доклало зусиль підприємство і до латання автодоріг у селі та за його межами.

Яблуневі жнива.

І, звичайно, щороку за меценатської допомоги В. Треножкіна та очолюваного ним товариства відбуваються меморіальні заходи, присвячені М.М. Рябошапці. Так, наприкінці квітня традиційно віддали данину пам’яті великій людині. А у вересні пройшли змагання з веслування, котрі зібрали майже 200 юних спортсменів з Миколаєва, Херсона та інших міст та сіл України. Усі витрати на проведення змагань, а це і проживання, і харчування учасників турніру, а також формування призового фонду, забезпечив НТЦ «Лан». Чи багато в нинішньому жорстокому та буремному соціумі знайдеш подібні позитивні приклади? Поготів, якщо врахувати: добрі справи Володимир Кирилович робить не заради особистої вигоди чи інших преференцій, а винятково – за покликом своєї доброї душі. Та й, зрештою, «статус» наступника Рябошапки зобов’язує.

Тож я залишав Щербані із переконанням у тому, що, попри труднощі, Щербані живуть і розвиваються. А це означає, що і все українське село згодом встане з колін, а з ним – і наша ненька Україна.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Миколаїв – Вознесенський район – Миколаїв.

P.S. Користуючись нагодою, колектив «Рідного Прибужжя» із великим задоволенням та щирістю вітає нашого друга Володимира Кириловича Треножкіна із його днем народження. Бажаємо Вам міцного здоров’я, сімейного щастя, гарних ужинків та всіх гараздів!

Сообщение:

*

НОВОСТИ