Доманівщина: «Гримаси» реформи децентралізації

Наша газета продовжує досліджувати особливості децентралізації місцевого самоврядування на Миколаївщині. На часі – Доманівський район, який також активно включився в процес реформування. Але одразу зауважимо: не все так сталося, як гадалося…

Діти без освіти

Перехідний період щодо передачі більш широких повноважень на місця вряди-годи супроводжується непорозумінням між різними гілками влади, відсутністю конструктивної співпраці між «старими» та «новими» органами місцевого самоврядування і органами виконавчої влади. Поготів прикро, коли від цього потерпають діти. Ось і директор Доманівського навчально-виховного комплексу «Доманівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 1 – Центр дитячої та юнацької творчості» (скорочено – НВК «Доманівська ЗОШ № 1») Віталій Богдан обурений тим, що протягом чотирьох днів (прокуратура, агов!) 22 дитини з села Забари Доманівської ОТГ не мали змоги дістатися найбільшого в районі навчального закладу. Відповідна проблема виникла і довкола забезпечення перевезення до НВК 25 школярів із сіл Коштове, Богданівське, Зелений Яр Зеленоярської сільської ради. В обох випадках причина банальна: не було коштів придбати пальне для заправлення шкільного автобуса…

Віталій Вікторович, який є відмінником освіти України та нагороджений знаком «Василь Сухомлинський», навіть і не може пригадати подібної кричущої ситуації у минулому. А це – 27 років, відколи В.В. Богдан очолює Доманівську ЗОШ № 1…

Варто зазначити, що колишній районний заклад освіти лише з 1 липня 2017 року підпорядкований новоствореній громаді – Доманівській селищній об’єднаній територіальній громаді. І це – попри те, що громада фактично запрацювала з початку цього року, адже вибори відбулися 8 грудня минулого року. Таке організаційне зволікання, як вважає директор НВК «Доманівська ЗОШ № 1», значною мірою й призвело до нинішньої аномальної ситуації, внаслідок якої постраждали діти.

До речі, пунктом 4 статті 13 «Закону про освіту» передбачено, що «особи, які здобувають повну загальну середню освіту, проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів».

Це – відповідно до закону. А на практиці?..

Тож не варто дивуватися і тому, що шкільні автобуси, котрим «виповнилося» по 11–12 років, дихають на ладан і вже давно потребують негайного капітального ремонту, якщо не заміни. «Додатковий транспортний засіб нам був би у пригоді, – каже Віталій Богдан, – бо, до прикладу, дітям із села Володимирівка доводиться виходити на зупинку о 6.20, адже один автобус перевозить близько 100 школярів. А що вже казати про наші автошляхи – дороги до Копанів та Царедарівки у суцільних ямах і вибоїнах. Через це автобуси дуже часто виходять з ладу».

– До того ж, – продовжує шанований на теренах району та області освітянин, – ось уже два місяці керівники наших гуртків не отримують заробітної плати. Начальство ж каже, що буцімто немає грошей…

До речі, Доманівський НВК завжди був зразковим на теренах області щодо організації позакласної виховної роботи. У 102 гуртках різного спрямування – від мистецьких до природознавчих – розумному, доброму, вічному під проводом 40 досвідчених педагогів натепер навчається 1600 (!) вихованців. «Хібаце погано? Завдяки постійній зайнятості дітей за останні роки зафіксовано лише два правопорушення серед наших учнів. Наприклад, до створення розгалуженої мережі гуртків щороку наші вихованці скоювали по 5-6 злочинів на рік. Проте, знову ж таки, керівництво ОТГ каже, що у них не вистачає коштів на фінансування позакласного навчально-виховного процесу, – скрушно додає В.В. Богдан. – Але не секрет, куди підуть наші діти у разі скорочення гуртків. Звісна річ, на вулицю…».

Варто зазначити, що об’єднана громада фінансує зі свого бюджету лише технічний персонал закладу та діяльність гуртків, натомість зарплата вчителів забезпечується з державного бюджету шляхом надання відповідної освітянської субвенції.

– Із цих коштів, що надійшли минулого року на наш заклад, – зазначає Віталій Богдан, – було сплачено 1,2 мільйона гривень податків з учительської заробітної плати у місцевий бюджет. То де ж ці гроші?.. Адже річний кошторис гуртків становить 700–750 тисяч гривень на рік.

Неприємно дивує директора і те, що раніше, коли школа фінансувалася із районного бюджету, харчування школярів початкових класів здійснювалося безперебійно. Нині ж за кошти новоствореної Доманівської ОТГ харчуються тільки учні пільгової категорії, решта дітей – за рахунок батьків. Годі й казати, яким чином, за нинішнього безробіття та безгрошів’я, ця ситуація відбилася на здоров’ї та самопочутті найменших школяриків.

Сам колектив НВК не сидить склавши руки. ЗОШ № 1 постійно перебуває у пошуку додаткових коштів задля поліпшення навчально-виховного процесу. Так, минулого року Доманівський НВК посів третє місце в обласному конкурсі серед опорних закладів освіти. І хоча 3 мільйони гривень, якими була заохочена школа з метою поліпшення матеріально-технічної бази, надійшли на рахунок ЗОШ тільки 19 грудня 2016 року, освітянам титанічними зусиллями вдалося освоїти ці кошти. Знову ж таки, податки з бізнесменів, котрі поставили товари закладу освіти, надійшли здебільшого до місцевого бюджету.

Що стосується фінансування гуртків, то, як повідомив Віталій Вікторович, наразі готується звернення до органів влади та прокуратури щодо значної заборгованості педагогам по заробітній платі. «Прикро, що таке ставлення не лише до мене та вчителів, а насамперед до дітей, – підкреслює Віталій Богдан. – І проблема – не тільки у такому відношенні до нас, а й у кадровому голоді. На жаль, так сталося, що просто немає кваліфікованих керівників одразу для декількох відділів освіти».

Пояснення чиновників і думка депутата

Кореспондент «РП» запитав у місцевих посадовців: чому сталася така кричуща ситуація в освітній галузі?

Голову Доманівської районної ради Тараса Кушніра застати в його робочому кабінеті не вдалося. Телефоном посадовець повідомив, що буцімто перебуває на виїзному засіданні якоїсь комісії, а потім поїде «на Миколаїв».

– То у Вас не буде часу поспілкуватися з кореспондентом обласної газети?

– Ні, не буде, – сказав, як відрізав, пан Кушнір.

І все ж мені вдалося, вже телефоном, поспілкуватися із цим районним чиновником.

– Чому мало хто із сільських рад хоче об’єднуватися з Доманівською ОТГ?

– Тому що ця громада поки що не є успішною.

– Але ж і зараз багато хто на місцях каже, що і при районі всі податки ідуть до центру, і все там осідає…

– Хтось може так говорити…

– Але Ви так не вважаєте?

– Для цього потрібно мати аналітичні матеріали і дивитись, де вони осідають, куди іде перерозподіл вільних залишків.

– А як прокоментуєте критичну ситуацію щодо підвезення дітей із Забар та Коштового до Доманівського НВК? Чому влада не діяла на випередження проблеми?

– Є законодавство, яке чітко регламентує, хто і за що відповідає. Якщо до повноважень місцевих органів самоврядування первинного рівня відноситься підвезення учнів та учителів до навчального закладу, то це чітко прописано.

– Тобто Вас, як голову райради, ця проблема не стосується?

– Стосується. Але є першочергові повноваження.

– А чи Ви доклали зусиль, щоб попередити цю ситуацію?

– Я взагалі не хочу з Вами спілкуватися, тому що друкуєте перекручені версії, – несподівано заявив пан Кушнір, вочевидь, уникаючи відповіді на досить неприємне для себе запитання.

– Я викладу наше інтерв’ю повністю. Вас це задовольнить?

– Мене задовольнить, коли Ви взагалі мене не будете згадувати. Ви ж задаєте питання такого характеру…

– Вибачте, але ж є я питаю Вас не про Ваше особисте життя, а про суспільно важливі проблеми.

– Але ж Ви ставите запитання з таким уклоном.

За декілька секунд чиновник кинув слухавку, навіть не попрощавшись…

Ось таке спілкування. Утім про рівень культури та компетенції керівника районного рівня судіть самі, шановні читачі.

Дізнався я і позицію райдержадміністрації щодо актуальних питань сьогодення. Заступник голови РДА Анатолій Коваленко вважає (голова адміністрації якраз перебував у відрядженні), що працювати «на випередження» проблеми перевезення учнів сіл Зеленоярської сільської ради мала б насамперед влада Доманівської об’єднаної громади. А перший заступник голови Доманівської РДА Наталія Фалько зауважила, що кращим варіантом для всіх був би варіант «Один район – одна громада». Але сталося так, як сталося.

– Проблема Доманівської об’єднаної територіальної громади полягає в тому, – каже Наталія Іванівна, – що, практично не маючи потужної промисловості та великих сільгосппідприємств, ОТГ із центром у Доманівці несе значне навантаження у вигляді розгалуженої мережі об’єктів соціально-культурного призначення. Велика проблема виникла і з кадрами.

– А як щодо взаємодії районної влади та Доманівської ОТГ?

– Намагаємось завжди допомагати. Проте у законодавстві чітко не виписаний механізм взаємодії між громадою і районом. Вони нам не підпорядковуються, відтак працюємо на партнерських засадах.

– То чому виникла колізія щодо підвезення до школи дітей з сіл Забари та Коштове?

– Забари відносяться до Доманівської ОТГ, тож це їхня внутрішня проблема. Щодо Коштового, то це справді територія району, а саме Зеленоярської сільської ради. Отже, це і наша зона відповідальності. Учора (2 листопада. – Ред.) я була на сесії зазначеної сільради, де й було прийнято рішення виділити кошти на підвіз школярів.

– А Ви знали про проблему коштовських учнів?

– Інформація з цього приводу до нас не надходила. Можливо, це проблема директора НВК, котрий не калатав в усі дзвони, сповіщаючи про проблему.

– Отже, до адміністрації В.В. Богдан не звертався?

– До мене особисто – ні. Ми дізналися про проблему лише тоді, коли надійшло повідомлення на нашу «гарячу лінію».

Що ж, саме час зробити необхідну ремарку. У розпорядженні редакції є зареєстрований лист від 28 вересня 2017 року, в якому директор НВК «Доманівська ЗОШ № 1» В.В. Богдан офіційно звертається на ім’я Зеленоярського сільського голови Н.І. Пасніченко, в якому закликає ту виділити необхідні кошти на підвезення маленьких мешканців Зеленоярської сільради до Доманівського НВК, а також клопоче про заміну застарілих запчастин до шкільного автобуса.

Зеленоярська сільська рада адміністративно входить до Доманівського району. То, виходить, не було необхідної комунікації між сільрадою та райдержадміністрацією? А якщо була, то чому район нічим вчасно не зарадив сільській раді?..

Щодо того, чим займаються і переймаються у робочий час працівники Зеленоярської сільської ради, то про це поговоримо дещо згодом. А поки послухаємо позицію Доманівського селищного голови Олександра Доги:

– НВК відвідують не тільки діти з нашої ОТГ, а й із сусідніх сільських рад, – зазначив Олександр Олексійович. – Сільські ради відшкодовують проїзд своїх школярів. Директор НВК за наші кошти підвозить їхніх дітей. Потім гроші скінчилися, і діти нашої Доманівської селищної ради виявилися у заручниках цієї ситуації. Коли батьки звернулися до мене, все необхідне ми надали.

– А чому два місяці керівники гуртків не отримують заробітної плати?

– Я не фахівець у галузі освіти. Але кількість гуртків, на мою думку, надто завищена.

– Прокоментуйте питання харчування дітей молодших класів…

– Відповідно до закону харчуємо, але забезпечити всіх дітей харчуванням не маємо можливості.

– А чому так мало сільських рад бажають приєднатися до Доманівської ОТГ?

– Гадаю, тому, що всіх лякає НВК, який «проїдає» всі бюджетні кошти.

Досить парадоксальна позиція. Адже, здається, місцева влада повинна дбати насамперед про поповнення дохідної частини бюджету, а не заощаджувати на освіті, поготів – на дітях. І як можна не взяти до автобуса дітей із Коштового? Вони що, чужі?..

Депутат районної ради Віктор Власюк переконаний: річ навіть не в тому, що «на арені все ті ж самі».

– Головна причина нинішніх негараздів, у тому числі на освітянській ниві, – вважає Віктор Дмитрович, – полягає у тому, що у можновладців не був вироблений єдиний підхід до забезпечення функціонування тих чи інших галузей, відповідно, не визначені пріоритети щодо їхнього фінансування. І це стосується як району, так і новоствореної Доманівської ОТГ, сільських рад Доманівщини тощо. Тож цілком логічно і виникають такі негаразди, як-то «збої» у підвезенні учнів до школи. А подібні ситуації потрібно було передбачити завчасно, з урахуванням можливих наслідків тих чи інших конфігурацій системи місцевого самоврядування. Усі ж чиновники чомусь думали, що на Доманівщині буде одна-єдина районна громада і, відповідно, нічого не робили. А у програші, як завжди, дитина…

До речі, Віктор Дмитрович не голослівно критикує, а достеменно знає, про що говорить. Адже саме за часів, коли Власюк був районним керівником, тій же освіті, культурі, спорту приділялася першочергова увага. У ті роки вишукувалися додаткові кошти та джерела фінансування, за рахунок чого робилися масштабні ремонти в освітніх закладах, закуповувалося дороге обладнання, створювалися нові гуртки та секції. Та нині, схоже, освіта стала «бідною родичкою» на теренах Доманівщини…

Маринівка хоче «втекти» до Первомайщини?

Вельми непростою та суперечливою є ситуація щодо обріїв децентралізації довкола об’єднання в нові територіальні громади сіл Маринівської, Богданівської, Зеленоярської та Щасливської сільських рад. Свого часу виникла ідея щодо єднання зусиль цих громад в одну потужну ОТГ. Але з тих чи інших причин не виявили такого бажання мешканці Зеленоярської та Богданівської сільрад.

А ось Маринівська сільрада спочатку нібито була не проти такого «конгломерату», але, довідавшись про наміри сусідів з Богданівки та Зеленого Яру, не забажала створювати громаду із щасливчанами.

Чому так сталося? Щоб дізнатися позицію маринівців, мій редакційний шлях проліг на північ Доманівського району.

– Ми прорахували спроможність такої громади, – каже Маринівський сільський голова Володимир Бройченко, – і дійшли висновку, що власних надходжень, а це близько 2,5 млн. грн., нам не вистачить задля задоволення своїх потреб. А про розвиток навіть і не йшлося б у такому разі.

– То чому не йшлося про приєднання до Доманівської ОТГ?

– Наші люди не хочуть цього. Коли Доманівка зробила нам запрошення, то спочатку потрібно було чимось поступитися нам. Можливо, ми б і погодились. Але і зараз, поки ми ще у складі району, Доманівка не враховує всі наші запити та проблеми. А одну Щасливку ми не потягнемо, бо там немає нічого. Крім того, планується зробити об’єднання районів Миколаївщини у чотири великі територіально-адміністративні одиниці, зокрема з центрами у Вознесенську та Первомайську. І географічно нам їздити до Вознесенського району дуже далеко, а в Первомайський – набагато ближче. Та й історично так склалося, що до базару, магазинів, в лікарню наші люди здебільшого їздять до Первомайська.

– Тож ви і вирішили приєднатися до Кам’яномостівської сільської об’єднаної територіальної громади?

– Так, я був ініціатором такого об’єднання. Такий крок підтримали майже 90 відсотків тих, хто був на обговоренні. Вважаю, що дана громада дуже перспективна, адже, окрім Маринівки, до цієї ОТГ виявили бажання долучитися Степківська та Грушівська сільські ради Первомайського району. Але ми бачимо, що цей процес гальмується.

– Ким саме?

– Думаю, що облдержадміністрацією. Принаймні, висновок ОДА щодо спроможності такої ОТГ досі не наданий. Але ми будемо твердо відстоювати нашу модель адміністративно-територіальної реформи і готові на радикальні заходи впливу – аж до перекриття доріг.

На думку Маринівського сільського голови, серед опонентів приєднання Маринівки до Кам’яномостівської ОТГ – як районні ватажки, так і підприємство «Меліоратор-Юг», яке нібито хоче мати свої землі в межах однієї громади. Також стало відомо, що депутат сільської ради Олександр Горошко та член ініціативної групи від громади Любов Янковська ініціювали відкриття «якоїсь» кримінальної справи, що буцімто стосується безпосередньо Володимира Миколайовича, а також директора Маринівського професійного аграрного ліцею (ПАЛ) М.В. Косінчука.

Принагідно В. Бройченко побідкався на погані дороги – як між Щасливкою та Маринівкою, так і у ввіреному йому селі. Водночас Володимир Миколайович навіть похвалився: за 200 тисяч гривень із сільського бюджету силами «наших хлопців-вірмен» була зразково відремонтована ділянка автодороги у Маринівці.

Ось тільки сільський голова не уточнив, де саме розташована ця «диво-ділянка». Згодом стало відомо: за дивовижним збігом обставин рівнесенький асфальт покладений якраз поблизу обійстя… директора Маринівського ПАЛ М.В. Косінчука. Отакої! До речі, злі язики натякають на доволі тісні ділові та партнерські зв’язки між цими панами.

Не всі згодні з паном Бройченком

Аби дотриматися в статті балансу думок, я зустрівся і з опонентами пана Бройченка – активістами зі створення громади довкола Маринівки О. Горошком та Л. Янковською.

– П’ять депутатів сільської ради, у тому числі я, ініціювали створення об’єднаної територіальної громади із центром у Маринівці, – бере слово депутат Маринівської сільради Олександр Горошко. – До неї мали ввійти Маринівська, Зеленоярська, Щасливська та Богданівська сільські ради. Маринівський сільський голова В.М. Бройченко видав розпорядження про вивчення пропозиції, потім сільською радою було прийнято рішення «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань з питань добровільного об’єднання громад». В усіх населених пунктах Маринівської сільської ради громада одноголосно надала згоду на таке об’єднання.

26 травня, виконуючи волю громади, Маринівською сільською радою прийнято рішення щодо надання дозволу на добровільне об’єднання територіальних громад. Але потім…

– А потім, – продовжує депутат, – В.М. Бройченко особисто передав відповідні пропозиції Щасливському, Зеленоярському та Богданівському сільським головам і, як стало нам відомо від сільських голів, з проханням найскоріше надати нам відмову на об’єднання.

У підсумку згоду на створення Маринівської ОТГ дала лише Щасливська сільська рада. Було створено спільну робочу групу з підготовки проектів рішень щодо добровільного об’єднання Маринівської та Щасливської сільських рад у Маринівську ОТГ з центром у с. Маринівці. Дане розпорядження 27 червня 2017 року було надіслане в облдержадміністрацію і обласну раду.

– Ми були на громадських обговореннях в усіх чотирьох сільських радах, – долучається до розмови член ініціативної групи Любов Янковська, – бачили настрої людей. Щасливка одразу дала згоду на об’єднання, Богданівка взяла час на роздуми. Два села Зеленоярської сільської ради дали згоду, а сам Зелений Яр був проти. Мовляв, ми побачимо, до кого саме «пристати».

Відтак повторне обговорення плану об’єднання мало пройти лише в двох сільських радах – Маринівській та Щасливській. І ось тут почали коїтися дивні речі…

– На цьому етапі, – кажуть активісти, – ми побачили повний саботаж з боку Маринівського сільського голови. Він заявив: швидше завершуйте «свій процес», і я ініціюватиму процес об’єднання з громадами Первомайського району. На громадських зборах по обговоренню проекту рішення «Про добровільне об’єднання територіальних громад», тобто плану організаційних заходів щодо створення Маринівської ОТГ, Бройченко лякав і тим, що нас приєднають до Доманівки, і тим, що на базар доведеться їздити аж до Вознесенська. А з 11 липня почалися прямі погрози розправою з боку противників такого об’єднання…

До речі, спочатку депутатів Маринівської сільської ради возили «свататися» до Романобалківської сільської ради. Аж поки згодом  несподівано для моїх співрозмовників виник варіант із приєднанням до Кам’яномостівської ОТГ. Несподівано – тому, що Маринівська сільська рада не є суміжною до даної громади, а приєднання не відповідає Перспективному плану. Крім того, відстань до центру Кам’яномостівської ОТГ становить понад 30 кілометрів.

Отже, складається враження, що В.М. Бройченко має на меті будь-що «чкурнути» подалі від Доманівщини. Але навіщо?

Прихильники створення ОТГ з центром у Маринівці припускають, що таким чином сільський голова намагається уникнути відповідальності за можливі махінації у земельній сфері:

– Маринівська сільська рада має 14 тисяч гектарів землі сільгосппризначення, а Щасливська сільрада – 9 тис. грн. Але чомусь Маринівськасільрада збирає податків на 1 млн. грн. менше, ніж Щасливська, – кажуть активісти. Також сільський голова розраховує, що, «сховавшись» за «спиною» набагато потужнішої громади сусіднього Первомайського району, можна і надалі безбідно жити, як тепер, ні про що особливо не піклуючись.

– Але не вийде, – переконаний керівник ТОВ «Агро-Юг» Сергій Устінов, – адже Кам’яномостівська ОТГ, маючи приблизно таку ж кількість землі, як і Маринівська сільська рада, збирає податків у декілька разів більше. Тож закономірно постане запитання: а чому із земель довкола Маринівки стягується настільки мало податків? Можливо, тому, що багато хто працює у «тіні»?.. Зрозуміло, що в будь-якому разі ніхто не захоче стати добровільним донором для Маринівської сільської ради. Адже у Маринівці є розгалужена соціальна сфера, яку потрібно зберегти та утримувати за чималі бюджетні кошти. І єдина можливість вижити і розвиватися – це створити свою об’єднану громаду.

А у Зеленому Яру дехто… «червоний»

По дорозі до Доманівки вирішив заїхати до Зеленоярської сільської ради, аби поспілкуватися стосовно теми об’єднання громад із Зеленоярським сільським головою Наталією Пасніченко. Але попри те, що обід закінчився ще 15 хвилин тому, двері до сільради були зачиненими. Після настійливих стуків хтось таки відкрив замок, і з будівлі «випурхнули» дві особи з вельми характерним «рум’янцем». А одразу в коридорі сільради мене та мого супутника Сергія Мірошнікова, колишнього сільського керманича Зеленого Яру, ледве не збило з ніг «святкове амбре».

Зрештою, представляюсь сільському голові, але та категорично відмовляється від прямого інтерв’ю. Мовляв, напишіть запитання, а я потім відповім по… електронній пошті. І все ж, після тривалих зволікань, Наталія Іванівна «люб’язно» погоджується поспілкуватися з журналістом обласної газети.

Пані Пасніченко пояснила, що «люди зараз взагалі бояться будьяких новацій», тому відмовилися об’єднуватися з будь-ким, зокрема з Доманівською селищною радою. Не вдалося «побратися» Зеленоярській сільській раді і з Маринівською, Щасливською та Богданівською сільськими радами. «Наші люди поки думають, до кого піти. Єдиної думки громади не існує», – зазначила Наталія Іванівна.

Тут наше спілкування несподівано переривають… співробітники Доманівського відділу поліції. Представник правопорядку повідомляє, що надійшло повідомлення від громадянина С. Мірошнікова про те, що на робочому місці в робочий час працівники сільської ради споживають алкогольні напої. «А він що, це бачив? – парирує Н. Пасніченко. – Ми обідали до часу».

Утім страж правопорядку непохитний. На місці у працівників сільради беруть тести на вживання алкоголю. У частини сільських «клерків» зміст спирту у крові перевищує гранично допустимі норми. Одразу ж виписуються протоколи про адміністративне правопорушення, у тому числі на Наталію Пасніченко, котра відмовляється пройти тест, мотивуючи це тим, що вона перебуває… у відпустці з вчорашнього дня.

Ось така вона, децентралізація по-зеленоярськи.

– Краще примкнути до Доманівської селищної ради, ніж до Щасливської сільради, – вважає член виконкому Зеленоярської сільської ради, пенсіонер Євгеній Ситінський. – Що в тій Щасливці є? А в Доманівці всі структури є.

Щасливка залишилася у розбитого корита

Щасливський сільський голова Людмила Лабзін зустріла мене цілком у тверезому розумі та «при пам’яті».

– Після створення Доманівської ОТГ до нас надійшла пропозиція приєднатися до цієї об’єднаної громади, – розповіла Людмила Олександрівна, – але наше населення та депутати відмовилися від цієї пропозиції. Ніхто не хотів працювати на когось, бо і зараз всі кошти осідають у районному бюджету, а до нашої сільради мало що доходить. Ми навіть пропонували голові Доманівської районної ради Тарасові Кушніру прозвітувати про використання коштів районного бюджету. Але звіту ми так і не дочекалися – то він кудись поїхав, то ще щось… (сам Т. Кушнір спростовує факт такого запрошення. – Ред.).

– Тож Ви вирішили об’єднатися з подібними собі сільськими радами і господарювати самостійно?

– Так, але не вийшло, як планувалося. Зрештою ми пристали на пропозицію Маринівської сільської ради створити громаду з центром у Маринівці. Усі необхідні документи ми передали до Маринівської сільської ради, але звідти надійшли документи, що вони нам відмовляють.

– Чому?

– Бо їхня громада захотіла йти до Кам’яномостівської об’єднаної громади. Вони вирішили, що громада у разі об’єднання із Щасливкою буде неспроможною. Тож у підсумку Щасливка залишилася ні з чим…

Чекаємо на коментарі…

А тепер поговоримо про юридичний аспект проблеми. На думку сільських активістів, Маринівський керманич В.М. Бройченко своїми діями допустив суттєві порушення Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Відтак активістами було написано заяву на ім’я начальника Слідчого управління ГУНП І.М. Вигівського. У заяві вказується й на нібито незаконні дії сільського голови В.М. Бройченка та директора Маринівського ПАЛу М.В. Косінчука.

Редакція направила запит на ім’я очільника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Юрія Мороза, поцікавившись, чи відкрито кримінальне провадження за заявою сільських активістів, та на якій стадії перебуває хід розслідування.

Отже, очікуємо відповіді на сторінках обласної газети від головного поліцейського Миколаївщини. Хотілося також почути на сторінках газети позицію з порушених проблем профільного заступника голови облдержадміністрації Олександра Кушніра та інших зацікавлених посадових осіб.

Замість післямови

Звичайно, процес децентралізації органів місцевого самоврядування передбачає процес ДОБРОВІЛЬНОГО об’єднання місцевих рад. Саме місцевим громадам вирішувати – з ким і на яких умовах об’єднатися. Водночас цілком зрозуміло, що цей процес має відбуватися у рамках чинного законодавства і ні в якому разі не повинно відбутися погіршення умов надання освітніх послуг, як-то має місце в Доманівській ОТГ.

Пересічні громадяни мають також чітко відстоювати власні інтереси і ні в якому разі не йти на поводі у місцевих «князьків» та кланів, котрі передусім відстоюють свої, «шкурні», інтереси. Тож саме час дослухатися до порад кваліфікованих фахівців у галузі децентралізації, а також зважити на чіткий економічний розрахунок та здоровий глузд. Адже у разі невдалого варіанта об’єднання звичайні мешканці якраз і відчуватимуть першими «гримаси» реформи місцевого самоврядування.

Андрій ТЮРІН
Фото автора та з відкритих джерел

Миколаїв – Доманівський район – Миколаїв

Комментарии:

  1. Автор):

    Страшне перо не в гусака

    А Тюріна писаки!

    Заказік виполнить з «лєгка»,

    Лиш бабок треба дати!

     

    Служить писака вже мастак

    Прислугує ще краще,

    Бо за копійку лівака,

    Все зробить як найкраще!

     

    «Писню» він видає за правду

    За совість, честь і за добро

    Але коли знайомишся поближче

    То розумієш, що «мурло»!

     

    Так журналістів справжніх мало

    Вони зазвичай у тіні

    Бо курці тільки б зерня підсипали

    Гребтиметься що в харчу, що в лайні!

  2. папєрєднєму паєту:

    Ахтар ти жжошь.  давай ісчо! 

  3. Сруль:

     

    …..навіщо їм ті діти, автобуси і харчування….

    завжди готові євнухи стягнуть з людей останнє,

    ..тарасики – івасики кінчають наш район,

    коли потрібен області на аеропорт мільон….

  4. Народна творчість:

    Розкажу вам,  дітки,

    казку про начальників

    Правду-ж бо ніде не діти

    Навіть і від  «чайників » .

     

    У селі , та за місточком

    За високим пагорбом

    Жив-був собі парубочок

    Звали йо Тарасиком.

     

    Прикупив собі Тарасик

    Файну книжицю

    І дарма , що він  карасик.

    Став –  освіченим.

     

    Знали люди всі в селі,

    Що недолугий він.

    Та обрали головою ой-лю-лі

    А потім стали жить в гімні.

     

    А Тарасик не дрімав,

    Шустрий парубок

    Він до  селища подавсь

    «Схеми» планувать.

     

    Хваткий, цєпкій був

    цей Тарасанько

    Пха і пха він до кишень

    Чуже салонько.

     

    От і дума наш народ

    Скільки ще терпіть ?

    Ненажерливий той рот

    Треба затулить!!!

     

     

     

  5. хочу айфон Х:

    наш тарасик купував магазини, Мани..

    в магазині торгував і івась трусами….

    та єднало іх іще спільноє корито

    бо  вони недавно були головами.

    шиєю в одного був

    пан степн зборовський

    другого собі узяв

    міша доманьовський…

    завжди в нас в районі були схеми – оригамі

    міші стьопи планували

    – голови сиділи в креслах

    й плямкали губами..

    поки жирні шиї є 

    – злодії при владі

    один пнеться в ОТеГе

    інший сидить в раді.

    хай ідуть собі, торгують,

    васики тарасики, 

    щоби воду не мутили 

    вумниє карасики…

  6. Зелений Яр:

    А в Зеленому Яру – весело,  так класно

    У сільського голови – що не день, то свято.

    Ллється водка з-під поли аж занадто рясно

    Аж приїхали мєнти… хвать Наташку … лячно !

     

     

    Тут прикинулась мадам невіновной вовсє

    Мол, нє віновата я… я тут випадково .

    Призадумались мєнти… та сказали їй готовсь

    Якщо п’яна , сплатиш штраф , бо закон суворий!

  7. Рома:

    ну, нарешті дочекались, про наталку оди,

    бо здалося, що вона никуя не робе..

    чо ж не робе? водку пьє, дні села гуляє,

    за два роки, школи дві – просто про#бала…

  8. Борець за правду:

    Ви хвалите Богдана, тому,що по його заказу й написана ця стаття!!! Та йому місце – тюрма !!!

    За аварійний корпус гуртожитку – до якого він сам його і довів.

    Адже можна було хоча б чкими-небудь щитами закрити проєми вікон,щоб не псувалось перекриття поверхів!!!

    А зараз у змові з тим самим Тарасиком – переростком вони хочуть відмити кошти, чких так бракує району.

    Вони хочуть у аварійний корпус поставити нові пластикові вікна, тим паче що він розвалюється, адже Богдан вирив котлован, який вже більше п'яти років розвалює корпус гуртожитку. Ви подивіться – в якому стані харчоблок НВК – повна антисанітарія, тим паче, що вже валяться стіни.

    Залишилося поставити нові вікна, щоб рухнуло все красиво – як кажуть "З підведеними губами" – тим паче, що НВК – школа – підпорядкована Доманівському ОТГ. Є школи, які більше потребують капіталовложень Району – наприклад Кузнецівська – яка є районною!!!

    А відношення до лікарні !!! Професійна геологорозвідувальна експертиза зробила висновок щодо аварійного корпусу терапії – що треба перш за все ремонтувати фундамент, а потім займатися тріщинами стін. Але ж "ВСЄЗНАЙКИ РАЙРАДИ" – комісія у тому числі в скаді – і Богдан, і Тарасик і "РОЗУМНИЙ" пан Курчак кажуть "ми комісія – ми знатоки, хватить стягнути стіни прутами і все, А те, що вона потім завалиться – можливо навіть і з людськими жертвами – це вже після нас. Після нас – хоч потоп". Це ж треба так любити гроші !!! На межі припинення існування району – як говориться – "УРВЕМО ХОЧ ЩОСЬ НА СВІЙ КАРМАН" !!!

  9. Неупереджений читач:

    Попередній оратор, схаменіться. Такі люди, як Богдан, -це  гордість і золотий фонд освіти Доманівщини. Побільше б таких керівників!  А то кругом засіли одні тарасики-івасики-воровасики, і району криндець настав!

  10. Зоя:

    Да, золотий ! Скільки золота в еквіваленті він поклав у свій карман через НВК, тільки не світиться. А коли ж їх тратить  – так і часу не залишиться. Адже час не в молодість !!!

    Як кажуть у гроба карманів нема!

Сообщение:

*

НОВОСТИ