Михайлівська громада: перші кроки і перші уроки

Адміністративно-територіальна реформа, яка швидкими темпами проводиться в Україні, спонукає селян бути справжніми господарями не тільки у власному домі, а й у своєму селі. Популярний лозунг байдужих – «моя хата скраю» – не для тих, хто хоче бачити своє село гарним, зручним і затишним. Яскравим прикладом цьому – новостворена Михайлівська територіальна громада, в якій стався безпрецедентний випадок. За низьку результативність роботи депутати розпрощалися із своїм ватажком…

Під лежачий камінь вода не тече

Трохи недавньої історії. До ідеї адміністративно-територіального реформування жителі навколишніх сіл, що нині з’єдналися в одну Михайлівську громаду, спочатку поставилися насторожено. Бо ж реформаторів від влади у їх житті було достатньо, та тільки кращим воно не ставало. Ось і нині, у період радикальних змін, Перспективний план ротації населених пунктів у рамках територіально-адміністративної реформи обговорювався і готувався не в селах, а у високих чиновницьких кабінетах. Саме там і вирішили, що улянівська, криничанська і степівська громади мають увійти до Степівської ОТГ з адміністративно-територіальним центром у селі Степовому.

Поки у владних кабінетах вирішували кого і з ким з’єднувати, ще на початку квітня минулого року ініціативу взяла в свої руки Улянівська (тепер Михайлівська) сільська рада. Відповідно до закону про добровільне об’єднання територіальних громад сесія розглянула ініціативу депутатів щодо об’єднання, заслухала результати громадських обговорень і дала згоду на добровільне об’єднання сіл Степове і Зелений Гай Степівської сільради, Улянівка і Червоне Поле Улянівської сільради, Кринички, Новоселівка, Новогригорівка, Трихати Криничанської сільради з адміністративним центром в Улянівці. Степівчани від пропозиції відмовилися, побажавши залишатися відокремленою сільською радою. На усіх рівнях улянівці зуміли переконати, що й дві громади здатні господарювати ефективно. А щодо степівчан, то вони завжди зможуть приєднатися, бо чим більшою буде громада – тим вона буде сильнішою. Таким чином утворилося нове об’єднання – Михайлівська ОТГ – із своїм окремим бюджетом і правом самостійно, без вказівок з району чи області, вирішувати свої нагальні проблеми, опираючись на власний фінансовий, земельний і людський ресурс.

Сподівань не виправдав

«Шановна редакція! До вас звертаються депутати Михайлівської об’єднаної територіальної громади, що знаходиться у Миколаївському районі. У нас виникла конфліктна ситуація і ми потребуємо вашої допомоги…». Ось із такої тривожної ноти починався лист до «РП», у якому розповідалося про те, як новообраний Михайлівський сільський голова Володимир Чечуй, на досвід якого покладалося багато надій і сподівань (бо ж до цього він був 7 років Криничанським сільським головою), за неповний рік своєї роботи настільки розчарував депутатський корпус, що на позачерговій сесії 4 серпня його роботу було визнано незадовільною, а 7 вересня на пленарному засіданні було прийнято рішення про припинення його повноважень.

Володимир Чечуй під час судового засідання.

На цій же сесії депутати проголосували за проведення аудиторської перевірки щодо використання бюджетних коштів, майна громади, земельних ресурсів та сплати податків з моменту організації Михайлівської сільської ради, тобто з часу роботи сільського голови Володимира Чечуя.

Що ж спонукало народних обранців до таких радикальних кроків? Словом, лист покликав у дорогу.

«Залишити скаргу… без задоволення…»

Депутатський корпус Михайлівської територіальної громади розпочав свою роботу наприкінці грудня минулого року. Були створені постійні комісії, обрані їх голови. Зокрема головою постійної комісії з питань депутатської діяльності, законності та правопорядку, торговельного та побутового обслуговування населення, освіти, культури, фізичного виховання, охорони здоров’я та соціального захисту обрали Валентину Чечуй. Хоч вона й була дружиною сільського голови Володимира Чечуя, ніхто тривожного у цьому не вбачав.

Очевидно, через юридичну необізнаність, ніхто тоді не подумав про конфлікт інтересів, який безумовно виникне у процесі роботи. Тож коли депутати побачили, що трохи дали маху, стали вимагати від Володимира Чечуя, щоб той урегулював це питання. Проте все залишалося так, як і було, – ситуація цілком влаштовувала подружжя. Тож упродовж року, незважаючи на постійні нагадування депутатів та посилання на закон, Чечуї так і не повідомили Національне агентство з питань запобігання корупції (як того вимагає Закон) про існуючий конфлікт інтересів та заходів до його усунення не вжили. Словом, депутатський корпус проігнорували.

Михайлівські депутати стверджують: сімейний тандем Чечуїв і секретар ради Наталя Чех поводилися зухвало й безвідповідально саме тому, що були впевнені у своїй безкарності. Контроль за виконанням більшості рішень сільради (особливо з бюджетних питань) Михайлівський сільський голова самовільно перекладав на непрофільні постійні комісії.

Наприклад, контроль за виконанням рішення сесії про виділення коштів на соціальноекономічний розвиток громади та виготовлення проектно-кошторисної документації на об’єкти соціальної інфраструктури невідомо з якої причини (депутати не приймали такого рішення) було покладено… на комісію з питань АПК, земельних відносин, будівництва, власності, екології та охорони навколишнього середовища.

Більше того, скарги на дії Володимира Чечуя та працівників виконавчих органів ради направлялися на розгляд у комісію, яку очолює дружина сільського голови. Тож зрозуміло, як там вони розглядалися.

Один із прикладів: до депутата Анатолія Мамеєнка ще у травні звернулася із скаргою на сільського голову вихователь дитсадка Корінецька. Він переадресував заяву до сільради і невдовзі отримав відповідь за підписом… сільського голови, на якого скаржилися. Чечуй повідомляв, що скаргу направлено на розгляд, думається, вже зрозуміло якої комісії. Не дивно, що скарга працівниці дитсадка «залишена без задоволення у зв’язку з відсутністю фактів і доказів щодо висловлювання її звинувачень на дії посадових осіб Михайлівської сільської ради». Хоча звинувачення стосувалися конкретно саме сільського голови Володимира Чечуя. Ось таку відповідь отримав депутат Мамеєнко, яка переповнила чашу депутатського терпіння.

З огляду на порушення закону депутати направили запит у Національне агентство з питань запобігання корупції про роз’яснення щодо наявності конфлікту інтересів. Відповідь про результати розгляду ще не надійшла.

Як тато сказали, так по-маминому й буде…

Депутатське терпіння лопнуло іще з однієї причини: як виявилося, сесійні рішення вже у письмовому варіанті після «редакторської правки» сільського голови Володимира Чечуя та секретаря ради Наталі Чех формулювалися вже дещо по-іншому. Наприклад, позачергова сесія сільради призначила перші місцеві вибори старост у селах Кринички, Новогригорівка, Новоселівка, Трихати і затвердила положення про старосту. Про вибори було оголошено у районній газеті «Маяк».

Та Чечуй чомусь подав у Центральний виборчком тільки рішення про вибори старости у селі Кринички. А як же інші сільські громади, чому така дискримінація? Хіба сільський голова не зобов’язаний дбати про інтереси усіх людей, які проживають на території сільради?

Депутати за роботою.

Виявивши фальсифікацію, депутати надали сільському голові депутатський запит від 24 квітня про невідповідність письмового рішення прийнятому фактично і зажадали винести це питання на розгляд позачергової сесії. Незаконне рішення було скасовано. Така ж ситуація і з рішенням про виділення коштів на соціальноекономічний розвиток громади та виготовлення проектно-кошторисної документації на об’єкти соціальної інфраструктури. Зокрема мова йде про кошти на капремонт Криничанського будинку культури, ДНЗ «Васильок» та будівництво навколо нього бетонної загорожі. Як стверджує голова планово-бюджетної комісії Тетяна Тетенькіна, вказані питання депутати ні на комісії, ні на сесіях не розглядали. Але ж мова йде про мільйонні видатки! Логічно, що самоправне рішення голови сільради депутати також скасували.

На червневій сесії депутати проголосували за щоквартальне преміювання голови сільради відповідно до його особистого внеску у спільний результат. «На виході», вже у письмовому варіанті після редакторської правки голови сільради із секретарем, читалося так: «Здійснювати щоквартально преміювання Михайлівського сільського голови відповідно до його особистого вкладу в загальні результати роботи… у розмірі до 150% посадового окладу згідно з рішенням сесії». Словом, як у тому народному фольклорі: як тато сказали, так по-маминому й буде…

– Ми ж депутати, дорослі й серйозні люди, яким довірено представляти інтереси селян, дбати про їх добробут і безпеку, то ж навіщо нам ось така самодіяльність? – справедливо обурюються місцеві народні обранці.

У жовтні було зареєстровано кримінальне провадження за фактами підробки рішень сесії сільської ради, що розслідується Миколаївським відділенням поліції.

Витрачати кошти розумно і дбайливо

– Це зовсім не означає, що ми проти покращення умов у криничанському дошкільному закладі «Васильок», проти капітального ремонту Будинку культури у селі Кринички, – кажуть депутати. – Хто ж проти покращення життя людей? Але ж є багато питань, які потребують негайного вирішення. Водопостачання, заміна вікон, дверей у школах та дитячих садках, вуличне освітлення сіл, ремонт доріг, ФАПів тощо. На пленарні засідання наші депутати виносили питання першочергової важливості, які розглядалися на засіданнях постійних комісій, проте сільський голова не здійснював організацію їх виконання, а тому ці рішення так і залишилися на папері. До числа першочергових завдань депутати включили необхідність поточного ремонту ФАПів у селах Кринички, Новогригорівка та Новоселівка, вуличне освітлення сіл Новоселівка, Новогригорівка, Червоне Поле, ремонт доріг у селах Кринички, Михайлівка, Червоне Поле та багато іншого. Чечуй прикривав свою дев’ятимісячну бездіяльність тим, що займався питаннями проектної документації.

– Але нам потрібен не сільський проектант на високу зарплату із 150-процентною премією, а відповідальний голова сільради, який паралельно з підготовкою проектної документації займався б вирішенням сільських проблем і грамотно організовував роботу виконавчих органів місцевого самоврядування. Бо ж для поточних ремонтних робіт, яких накопичилося в селах безліч, готувати проектну документацію не треба? – цілком справедливо зауважують депутати.

Дійсно, на ряд об’єктів (зокрема водогін, капітальний ремонт та утеплення шкіл тощо) на сесіях приймалися рішення про виготовлення технічної документації. Однак до вересня (часу звільнення Володимира Чечуя) доля цих проектів невідома, незважаючи на те, що у бюджеті під них зарезервовані мільйонні кошти.

«Ми б не стали звертатися із своїми проблемами до преси, бо розуміємо, що все нове йде тяжко з помилками та проблемами, але, як не дивно, Володимир Чечуй звернувся до Миколаївського районного суду із позовом про поновлення на роботі, посилаючись на правові помилки, що допущені нами при його звільненні, – написали у листі до редакції михайлівські депутати. – Може, ми й допустили якісь помилки, хоча намагалися бути чесними та об’єктивними, але незрозуміло одне – як людина, яка, за великим рахунком, безпідставно отримувала заробітну плату, з якою не хоче працювати депутатський корпус через її бездіяльність і лінощі, роботою якої не задоволені жителі сільської ради, може вимагати поновлення на роботі?».

Автори листа звернулися до редакції з проханням направити свого кореспондента у сільську раду та у судове засідання з метою об’єктивного висвітлення конфліктної ситуації.

Треба сказати: на сесії сільської ради ми побували. Сільрада має на своєму рахунку 10 мільйонів гривень і перевиконання бюджету на 137 відсотків. Там справді гаряче. Знаємо з досвіду: на сесії міської та обласної ради чимало депутатів приходять подрімати або погратися мобільними телефонами. У Михайлівці такий би номер не пройшов. Депутати і на комісіях, і на сесії, можливо, дещо запально, беруть активну участь у обговоренні злободенних питань першочергової ваги, що напряму впливають на якість життя селян та їх безпеку. Однозначно, що серед депутатів байдужих ми не помітили.

Побували ми і на першому судовому засіданні за позовом Володимира Чечуя до Михайлівської сільської ради. Прийшов він на суд сам, без адвоката. До початку засідання вдалося поспілкуватися. Чечуй переконаний, що виконав майже все з того, що наобіцяв. Не сидів склавши руки, а займався виготовленням проектів, бо ж справа ця клопітна, довга й марудна. Просто цієї роботи було не видно.

На запитання, навіщо він судиться з депутатським корпусом, бо ж очевидно, що спільної результативної роботи не вийде, Володимир Чечуй кинув коротко: «Побачимо».

За півтора місяця зроблено більше, ніж за дев’ять

– Наша Михайлівська громада буде найкращою і найсильнішою в області, – переконана Світлана Орлова, яку на виборах минулої неділі жителі чотирьох сіл обрали старостою Криничанського старостинського округу. – Треба визнати, що Володимир Чечуй – людина грамотна і досвідчена, проте, очевидно, на ефективність його роботи вплинув і передпенсійний вік, і відсутність ефективної команди і спільної мови з депутатським корпусом. Володимиру Васильовичу треба було бути більш активним, не розслаблятися і радитися з депутатами, бо ж надворі вже зовсім інший час і зовсім інші вимоги. Ви самі побували на сесії у Михайлівці і відчули, яка там обстановка, – депутати уміють рахувати гроші, уміють активно працювати й відстоювати інтереси своєї громади.

Світлана Миколаївна запевнила: ні про яке відділення, про що останнім часом поширюються чутки, й мови бути не може. Люди налаштовані на співпрацю, бо вже побачили реальні результати.

На останній сесії, що відбулася минулого тижня, депутатський корпус виділив 630 тисяч гривень на придбання сучасних вікон у бюджетні установи сільської ради, зокрема школи і дитсадки, 350 тисяч гривень на довгоочікуваний ремонт під’їзної дороги до Новогригорівки, виділено кошти на техніку для комунального господарства, на огорожу для місцевого цвинтаря, на паркан і облаштування дитячого майданчика. Село Новоселівка на цій сесії отримало кошти на впорядкування пам’ятника і цвинтаря, а також на ремонт даху сільського клубу. У Кринички завезено будівельні матеріали для прокладання тротуарної доріжки через село по вулиці Перемоги. Робота очевидна. Люди бачать реальні результати, а це й є найвагомішим аргументом того, що при бажанні можна зробити дуже багато.

– Ми дуже вірили у Володимира Васильовича й сподівалися, що він, як досвідчений адміністратор, перейметься проблемами селян і подальша наша робота буде чіткою, злагодженою та ефективною. Але згодом депутати розчарувалися в Чечуї, бо фактично нічого з того, що пропонувалося на комісіях і сесіях, не бралося до уваги, не фіксувалося і не виконувалося, – стверджують депутати Михайлівської сільської ради Людмила і Олександр Квасницькі.

– За дев’ять місяців роботи практично нічого не зроблено, – обурюється депутат Тарас Кос. – При залишку більше п’яти мільйонів гривень з минулого року не були використані навіть ці кошти. Тільки й чули: проекти, проекти… На сесіях голосуємо за одне, а читаємо виправлені рішення. Взяти село Червоне Поле. Можна ж було виконати поточні ремонти водогону, та сільський голова знову зробив по-своєму, упершись в підготовку проекту, який вже затягнув на сто тисяч гривень, а сам водогін – іще на сім мільйонів. Стали рахувати й виявилося, що три кілометри тут зайві. Що ж за робота така? На підрахунках ми зекономили для бюджету 3 мільйони 600 тисяч гривень. Іще. Посилаючись на підготовку проектів, Чечуй, як з’ясувалося, щодня на своєму службовому авто накручував по 245 кілометрів. Ми порахували: година на обід, 5-6 годин за кермом, а коли ж займатися поточними справами?

– Я працюю сімейною медсестрою ось вже сорок років, – говорить депутат Михайлівської сільради Наталя Мальована. – Добре знаю людей із навколишніх сіл, їх проблеми й характери і мушу сказати: у наших людей загострене почуття справедливості. І кажу я це з гордістю. З цього приводу я часто жартую – «наше маленьке Чікаго». І це добре, бо не буває нічого страшнішого за людську байдужість. Народ тут легкий на підйом, демократичний, соціально активний, не терпить демагогії, брехні, не боїться відстоювати правду, словом, справжні козаки. Тому темпи, стиль і методи роботи Володимира Чечуя, звичайно ж, виявилися неприйнятні.

– За 9 місяців своєї роботи голова Михайлівської територіальної громади нічого корисного не зробив для жителів віддалених сіл – Новогригорівки і Новоселівки, хоча на рахунку громади гроші були, – стверджує завідуюча Новогригорівським сільським клубом, депутат Оксана Просолова. – А за останні півтора місяця на вулицях цих сіл з’явилося освітлення. Ніхто в це не вірив, бачили б ви радість людей! Причому на освітлення трьох вулиць було заплановано більше 270 тисяч гривень, та депутати, розпрощавшись із Чечуєм, порахували і знайшли більш прийнятний варіант, зекономивши для громади більше 50 тисяч бюджетних коштів…

– Усе почалося з поганої новини – люди дізналися, що земельні ділянки, призначені для випасу і прогону великої рогатої худоби, без відома громади, без громадських слухань продали приватній фірмі під установку сонячних батарей, – говорить депутат, виконуюча обов’язки секретаря сільради Галина Маркіна. – У нас багато хто живе за рахунок того, що утримує велику рогату худобу, здає молоко. Громада поїхала у район на обговорення питання, де одноголосно проголосувала проти зміни цільового призначення цієї земельної ділянки.

Депутат Анатолій Мамеєнко з приводу конфлікту депутатського корпусу із сільським головою висловився чи не найлаконічніше:

– Якщо в сани запрягти не трійку жвавих коней, а більш повільнішу тяглову силу, чи будуть вони пересуватися швидше? Ось так і в нашій ситуації: якби Володимир Чечуй думав про розвиток громади, а не про власне фінансове благополуччя, та про те, як би спокійно досидіти до пенсії, ніякого конфлікту не було б.

Уроки даються для досвіду

Під час процедури об’єднання, за словами михайлівських депутатів, Миколаївська райрада в особі Алли Воробйової усіляко перешкоджала цьому процесу – районну владу дратувало, що михайлівці чинять по-своєму, а не так, як було заплановано. Складається враження, що у владних кабінетах тільки й чекають, коли запал новоствореної громади вичерпається і вона розвалиться. Та так не буде, бо на боці громади, яка прагне жити по-новому, без корупції та чиновницького свавілля, в інтересах простих людей є закон, який дає їй «зелену вулицю» для розвитку.

Відповідно до закону «Про місцеве самоврядування» та у зв’язку з достроковим припиненням повноважень Михайлівського сільського голови Володимира Чечуя депутати звернулися з клопотанням до Верховної Ради про призначення позачергових виборів на вакантне місце.

У Михайлівці не роблять трагедії з того, що сільська рада залишилася без ватажка. За останні півтора місяця зроблено для людей більше, ніж за дев’ять місяців правління Володимира Чечуя. Так що втрата не дуже велика. Просять тільки щоб районна влада не заважала там, де не може допомогти.

Перші самостійні кроки і перші практичні уроки. Вони для того й даються, щоб винести з них відповідні висновки. Життя продовжується.

Галина ПОРФИР’ЄВА,
Тетяна ФАБРИКОВА

Комментарии:

  1. Віталій:

    Спасибі авторам, таких матеріалів треба побільше.     Може і спавді серед зими будемо частіше чути "правдивий град " сільських громад, який заглушить гул переможних піарних рапортів Савченко та Москаленко.     Газетарі, читачі на вашому боці, бо прада не на на стороні "дяді Васі" !

Сообщение:

*

НОВОСТИ