Олександрівська громада: з вірою у власні сили

Стисла, але необхідна передумова для кращого розуміння ситуації. Ще тоді, коли на мапі України стали з’являтися перші паростки децентралізації місцевої влади, у Вознесенському районі почали жваво обговорювати нагальну тему – «Як кому з кимось об’єднатися та кого до себе долучити», а головне – що з того вийде. Так, Вознесенський міський голова Віталій Луков «пішов у маси» з пропозицією створення надпотужної ОТГ, яка б згуртувала зусилля як колись потужного Вознесенська, так і всіх населених пунктів району. Водночас виникла ідея так званої громади-бублика, коли б запропонований конгломерат включав у собі всі села та селища Вознесенщини, а місто б залишалося поза межами ОТГ.

Та зрештою сталося так, як сталося. Нині на територіально-адміністративній карті Миколаївської області вже з’явилися три нові ОТГ – Бузька, Прибужанівська та Олександрівська. І з-поміж них найпотужнішою – як за кількістю населення, так і за економічним потенціалом – є саме Олександрівська селищна об’єднана територіальна громада.

Згідно з офіційними даними, оприлюдненими на сайті громади, населення Олександрівської ОТГ становить 10421 чоловік. До складу великої «родини» увійшла як, власне, Олександрівська селищна рада, так і дві сільські ради Вознесенського району – Воронівська та Трикратівська.

І хоча офіційною датою створення Олександрівської селищної об’єднаної територіальної громади вважається 13 липня 2016 року, фактично органи влади ОТГ було сформовано на грудневих виборах минулого року. З величезною перевагою «булаву» здобув чинний Олександрівський голова Микола Бензар.

– Ініціатором створення об’єднаної громади з центром у смт Олександрівка був саме я, – бере слово Микола Бензар. – Ще у лютому 2016 року, побачивши перші наочні результати реформи місцевого самоврядування в Україні та порадившись з мешканцями Олександрівської селищної ради, ми почали підготовчу роботу зі створення об’єднаної громади. Відповідні пропозиції були надіслані в сусідні сільські ради. Хочу зауважити: ми жалкуємо про те, що не зробили цього раніше, відтак було втрачено можливість отримання додаткових фінансових можливостей, що їх надає реформа децентралізації. Тривалий час від сміливого кроку нас усіляко відмовляли районні керівники. Це і зрозуміло – ніхто не хотів поступатися владою…

На пропозицію Олександрівки пристали дві сільські ради – Воронівська і Трикратівська. І хоча, за офіційними застарілими даними, населення нової громади становить дев’ять з чимось тисяч осіб, фактично у нас проживає майже 12 тисяч чоловік. І населення тієї ж Олександрівки стрімко зростає, адже, до прикладу, багато працівників Южно-Української АЕС, виходячи на пенсію, повертаються до батьківських домівок. Мене тішить і те, що станом на 14 жовтня лише в одній Олександрівці з початку року народилося 60 немовлят. Це означає – наша громада має майбутнє і перспективу.

– Отже, Олександрівська громада відбулася. Та чи є вона спроможною фінансово?

– Так, власних надходжень нам вистачає на утримання як управлінського апарату ОТГ, так і об’єктів соціально-культурного призначення, комунальної інфраструктури тощо. Насамперед, базис економіки новоствореної об’єднаної громади складають промислові підприємства – Олександрівський гранітний кар’єр, що входить до корпорації «Бузькі кар’єри» (керівник – Іван Матвійович Ясиницький, комерційний директор – Тетяна Олександрівна Безкровна), Микитівський гранітний кар’єр (Василь Юхимович Мороз та Віталій Васильович Мороз), Олександрівський цегляний завод (Сергій Анатолійович Білий), Трикратський гранітний кар’єр (Юрій Іванович Гєржов), піщаний кар’єр (Віктор Олександрович Кузик), філія компанії «Кернел» (Володимир Анатолійович Ніцак). Усі вони не лише сумлінно сплачують податки та збори, а й надають благодійну допомогу нашій громаді. З-поміж фермерів завжди йдуть нам назустріч Рожко, Мхітарян, Подзигун, Кривоус, Бойчук.

Можу навести такий приклад соціального партнерства між керівниками промислових підприємств та Олександрівською громадою. Так, істотному збільшенню надходжень до бюджету ОТГ сприяла принципова позиція керівництва Олександрівського кар’єру – заробітна плата повністю виплачується «по-білому», завдяки чому суттєво зросла податкова база. Тож лише це підприємство щомісяця сплачує до нашого бюджету до 250 тисяч гривень.

Чималий зиск маємо й від співпраці із Южно-Українською АЕС, і це стосується не лише компенсації за ризик проживання у 30-кілометровій зоні довкола атомної станції. Генеральний директор цього підприємства, депутат обласної ради Володимир Анатолійович Лісніченко – дуже чудова людина, завжди іде назустріч у вирішенні соціально-економічних питань нашої ОТГ.

А щодо компенсації за «зону ризику», то чомусь у цьому році районна влада дивним чином розподілила кошти між громадами: Бузька ОТГ з населенням 4200 чоловік отримала 1,5 млн. грн., а Олександрівська ОТГ, де мешкає до 12 тисяч осіб, – всього 700 тисяч гривень.

«Атомні» гроші насамперед спрямовуємо на освітлення населених пунктів. Олександрівка наразі освітлена на 95 відсотків. Тож ставлю завдання «підтягнути» у цьому плані і нові села ОТГ.

Водночас, за часів прем’єрства Яценюка, було змінено, і не нашу користь, формулу сплати податку за надра. Раніше 75 відсотків цього платежу йшло в ті місцеві громади, на території яких розташовані кар’єри, але тепер стовідсотково – на Київ. Де ж справедливість? Сподіваюсь, що таку «схему» буде усунено, адже самі місцеві громади мають негативні наслідки від експлуатації таких об’єктів – розбиті дороги, шкоду екології і таке інше.

До речі, про автошляхи. Нам вдалося знайти порозуміння з керівниками кар’єрів, і вони на безоплатній основі надають нам щебінь та пісок для ямкового ремонту комунальних доріг.

– У дечому вашій громаді пощастило, адже повз Олександрівку проходить національна

траса Р‑06 Улянівка – Миколаїв, тож місцеві мешканці мають можливість додаткового заробітку, відкриваючи заклади харчування та відпочинку. Водночас, створюються аварійно небезпечні ситуації, адже далеко не всі водії зважають на знаки обмеження дорожнього руху…

– Так, це серйозна проблема, яка мене особисто дуже хвилює. Статус траси, на жаль, не дозволяє встановити на ній «лежачі поліцейські». Тож ще вперше обійнявши цю посаду, я почав звертатися до Укравтодору з вимогою вирішити цю проблему. До того ж, наша школа розташована прямо обабіч траси й раніше траплялися навіть ДТП із летальним наслідком. Однак лише здобувши статус об’єднаної територіальної громади, ми отримали законну можливість самим зробити поблизу школи регульований пішохідний перехід. І незабаром такий довгоочікуваний світлофор таки буде встановлено!

У дитсадочку «Калинонька», що в селищі Олександрівка, виховується 70 діточок. Родзинкою ДНЗ є те, що тут створено музеї – по напрямках безпеки життєдіяльності дітей, ремесла, фотовиставка «Я люблю Україну!», міні-музей «Українська оселя».
У дитячому закладі дуже тепло, адже недавно селищна рада поміняла систему опалення, а ззовні будівлю пофарбували, перекрили дах тощо. Крім того, нещодавно за кошти селищної ради були придбані нові матраци, подушки, ковдри. «Микола Миколайович Бензар завжди нам допомагає, а у цьому році пообіцяв придбати нові меблі», – каже завідувачка ДНЗ «Калинонька» Наталя Філінок.

– Це добре. І все ж, об’єднавши зусилля трьох місцевих рад та, відповідно, бюджетів, який ефект відчули?

– Одразу скажу – ефект не настільки відчутний, як про те кажуть по телевізору. Натомість зрушення на краще безперечні. Так, власні надходження збільшилися вдвічі і становлять близько 17 мільйонів гривень. А загальний обсяг бюджету, з урахуванням усіх трансферів, складає до 38 млн. грн.

– А як щодо впорядкування земельних відносин, виведення недбайливих землекористувачів «із тіні»?

– Працюємо і над цим, адже земля сільгосппризначення – другий вагомий чинник прибуткової частини бюджету об’єднаної громади. Два наших землевпорядники та два юристи якраз і працюють над цими питаннями. Хоча, звісно, повний порядок в аграрній сфері ми наведемо лише тоді, коли землі за межами населених пунктів на території відповідних рад передадуть місцевим громадам.

– Деяким новоутвореним громадам районні чиновники чинять неабиякий спротив щодо передачі комунальних об’єктів, зокрема загальноосвітніх шкіл. Як із цим справи у Олександрівської громади?

– Усі чотири школи вже передані на наш баланс. У липні цього року створено відділ освіти, який укомплектований кваліфікованими фахівцями, у том числі – досвідченими бухгалтерськими кадрами районного відділу освіти. Очолила нову структуру Наталя Володимирівна Савенко.

Водночас, у галузі дошкільної освіти маємо приємний клопіт. Через збільшення дітей віком до 6 років виникла нагальна проблема щодо розширення мережі та місткості дитячих садочків. Так, у трьох ДНЗ селища Олександрівки виховується і навчаєтьсяблизько 200 діточок, але є потреба в місцях ще для ста дітей. Тож селищна рада виготовила проект по реконструкції ДНЗ з тим, аби збільшити кількість груп. Наші об’єкти навіть потрапили до кошторису ДФРР, проте потім із незрозумілих причин фінансування «заморозилося».

У гарному стані – й будівля Олександрівської ЗОШ I-III ст.імені Т.Г. Шевченка. У 2006 році тут зробили капітальний ремонт, і щороку в класах та інших приміщеннях здійснюються косметичні ремонти, закуповується нове обладнання. 2014 року школі присвоєно високе ім’я школи імені Великого Кобзаря – за перемогу в обласному конкурсі, присвяченому  200-річному ювілею поета.
У школі навчається 650 учнів, а трудовий колектив з 54 педагогів та 25 техпрацівників очолює В’ячеслав Аркадійович Шевченко. Взірцем для молодих педагогів є два заслужені вчителі України – Тетяна Вікторівна Волохова і Євгенія Іванівна Косоротова. Напрямок закладу – філологічний. Гармонійному розвитку молоді сприяють 13 гуртків з різних напрямків. Щороку Олександрівська школа вітає своїх вихованців – переможців і призерів обласних олімпіад та конкурсів.
На фото: урок проводить вчитель інформатики А.І. Павлова. У пригоді школярам та їхнім наставникам – сучасна інтерактивна дошка, придбана за кошти селищної ради.

Але, як би там не було, будівельні роботи в дитсадках ведуться за кошти селищної ради. При цьому робимо наголос на ремонті дахів та утепленні стін і вікон. Це дає змогу значно заощадити бюджетні кошти на закупівлю дорогого природного газу, який використовується на обігрів приміщень.

– Миколо Миколайовичу, проблемне питання Олександрівської лікарні свого часу виносилося навіть на шпальти обласних і всеукраїнських видань. То – бути чи не бути цьому закладу в умовах децентралізації?

– Однозначно – бути! І він має не тільки зберегтися, а й активно розвиватися з метою надання якісних медичних послуг нашому населенню. Натепер, поки ми створюємо свій відділ охорони здоров’я та оформлюємо медичні ліцензії, тимчасово делегуємо відповідні кошти на утримання лікарні до району. Завдяки цьому збережено 10 койко-місць, тож люди можуть отримати медичну допомогу терапевтичного спрямування на місці, не виїжджаючи до Вознесенська чи Миколаєва. Є у нас і своя машина швидкої медичної допомоги, яка може дістатися крайньої точки громади протягом 20-30 хвилин. Крім того, у приміщеннях стаціонару та амбулаторії нами зроблений ремонт. А прийом здійснюють лікарі сімейної медицини та досвідчений стоматолог Володимир Анатолійович Рябець.

Щодо інших напрямків, то створені також фінансовий відділ (Сергій Володимирович Береговий) та відділ культури (керівник – Руслана Дмитрівна Рожко). До речі, на нашій території функціонують одразу дві школи мистецтв – у Олександрівці та Трикратах. Філії цих закладів є у Прибужанах та Щербанях. Але якщо прибужанці погодилися фінансувати свою філію, то щербанівці відмовилися зберегти підрозділ школи мистецтв для обслуговування своїх мешканців, відтак ми плануємо закрити цю філію. Деякі наші діти навчаються чи відвідують культурні заклади у Вознесенську, і ми компенсуємо місту ці витрати.

Крім того, 1 січня 2018 року запрацюють відділ соціального захисту населення Олександрівської ОТГ та відділ агропромислового розвитку.

– А чи стали ближчими до людей адміністративні послуги?

– Видача довідок, як і раніше, здійснюється на місцях, тож населення не відчуло жодних незручностей. Цим займаються виконувачі обов’язків старост та діловоди. Більше того: мешканці приєднаних до Олександрівки громад відчули таку звичну для олександрівчан допомогу, як матеріальна підтримка онкохворих. З початку року на ці цілі виділено до 120 тисяч гривень.

Також ми компенсуємо перевізникам вартість проїзду населення пільгової категорії, на ці цілі виділяється понад 200 тис. грн. на рік. А до Дня Перемоги ми організовуємо спільно з нашими підприємствами святкові столи та надаємо матеріальну допомогу нашим шанованим ветеранам – учасникам бойових дій у роки Другої світової війни.

– Наскільки доступними для населення є комунальні тарифи?

– Стараємось іти назустріч людям, але судіть самі. Максимальний тариф на вивіз сміття становить 25 гривень на один двір. Принагідно проводимо перемовини із зацікавленими інвесторами щодо будівництва сміттєспалювального заводу. Географічне становище Олександрівки вельми сприяє реалізації цього плану, адже селище розташоване поблизу залізниці, автомобільної траси. Тож це задовольнить потреби у такому об’єкті не лише нашої громади, а й міст Вознесенська, Южноукраїнська, смт Братського, Доманівки та Арбузинки.

Вартість одного кубометра води та водовідведення становить 24 гривні. І це у той час, коли у місті Вознесенську аналогічний тариф – 44 гривні за куб води.

– Миколо Миколайовичу, чи повністю сформовано вашу команду?

– Цей процес майже завершено. Моїм першим заступником я призначив колишнього Трикратського сільського голову Наталію Павлівну Озерянську. А екс-секретар Воронівської сільради Ольга Миколаївна Рабко обійняла посаду начальника відділу кадрів. Обов’язки старости села Воронівки виконує Олександр Олександрович Якушкін, а в Трикратах відповідні функції покладені на Риту Сергіївну Жукову.

До речі, на вибори голови ОТГ ми йшли однією командою, навіть ніхто із сільських голів не подав свою кандидатуру.

– Як використовує громада потенціал грантових програм?

– Намагаємось залучати додаткові кошти на розвиток нашої ОТГ. От і нещодавно ми виграли конкурс Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» («DOBRE»), завдяки чому отримали матеріальних цінностей на 450 тисяч гривень. Це – п’ять дитячих майданчиків, які ми розмістили в п’яти населених пунктах, а також матеріали вартістю 300 тисяч гривень на облаштування сесійної зали ОТГ. Також плануємо залучити за програмою «DOBRE» ще до 400 тисяч – але вже не гривень, а доларів.

А ось кошти державної інфраструктурної субвенції плануємо витратити здебільшого на об’єкти у Воронівці, Трикратах і Актовому. Лише на заміну даху в Трикратському будинку культури та косметичний ремонт передбачено 860 тисяч гривень. Ще 700 тисяч спрямовано на Воронівський БК, а 800 тис. грн. – на реконструкцію водогону в смт Олександрівці. Відповідні кошти виділяються й на інші соціально-культурні заклади, освітлення сільських вулиць тощо.

А за допомогою народного депутата України Олександра Лівіка реалізується проект реконструкції Олександрівської ЗОШ І–ІІІ ступенів імені Т.Г. Шевченка з прибудовою надсучасного спорткомплексу. Вартість проекту – 16,5 млн. грн., він передбачає не лише будівництво просторої спортивної зали для занять міні-футболом, баскетболом та волейболом, а й тренажерної зали, роздягалень тощо. До речі, на цьогорічний День села, що відзначався на Покрову, ми вже отримали перший мільйон гривень задля реалізації цього амбітного плану. Зведення спортивного комплексу дасть змогу навіть проводити там міжнародні змагання.

Тож користуючись нагодою, хотів би на шпальтах обласної газети висловити від імені нашої громади подяку народному депутату Олександру Петровичу Лівіку за сприяння у реконструкції Олександрівської ЗОШ.

– Упевнений, що чи не найболючіше питання Олександрівської ОТГ – ремонт і утримання автодоріг місцевого значення…

– Маєте рацію. Поки ми не можемо витрачати власні кошти на утримання доріг національного та обласного значення в межах населених пунктів, хоча це планується дозволити з 1 січня наступного року. Водночас за рахунок благодійної допомоги з боку кар’єрів у цьому році зроблений ямковий ремонт у Трикратах та Воронівці. До латання шляхів залучаємо спеціалізовані підрядні організації передусім з Вознесенського району. Але в планах – отримати ліцензію на ремонт доріг та здійснювати латання автодоріг силами власного комунального господарства. Це дасть змогу як ретельніше контролювати якість ремонту доріг, так і залишати всі податки в нашій об’єднаній громаді.

– Актуальне питання порядку денного – чи піднімати рівень води в Олександрівському водосховищі з метою підвищення потужностей Ташлицької ГАЕС? Ваша думка з цього приводу?

– Однозначно – варто піднімати, бо треба думати за живих, а не за мертвих. При цьому буде затоплено лише декілька метрів берегової лінії, натомість матимемо повноводну річку. До речі, якби цього посушливого літа не спустили в Південний Буг воду, то він перетворився б на струмок. А де тоді брати воду для потреб місцевих мешканців?..

– Далеко не в кожному районному центрі є така велика кількість футбольних команд, як то є в Олександрівці…

– Не тільки команда з Олександрівки, а й футбольні колективи з Воронівки та Трикрат беруть участь у футбольній першості Вознесенщини. Крім того, ФК «Олександрівка» протягом останніх років є постійним учасником чемпіонату Миколаївської області. Тішить те, що до занять спортом активно долучається місцева молодь, а це і здоров’я молодого покоління, і профілактика негативних соціальних явищ.

Традиційними є й футбольні матчі між ФК «Олександрівка» та командою ветеранів миколаївського «Суднобудівника». Одним із головних організаторів цього заходу, що присвячується вшануванню пам’яті футболістів, котрих немає вже серед живих, є уродженець нашого селища, відомий організатор миколаївського спорту та екс-футболіст Валерій Семенович Запорожець.

Андрій ТЮРІН
Фото автора і з архіву Олександрівської ОТГ

Сообщение:

*

НОВОСТИ