Районка проти чиновника: пан Гаркавенко отримав відкоша

Продовжуємо висвітлювати гучні події, що супроводжують процес роздержавлення Новобузької районної газети «Вперед» та її редакції. Минулої п’ятниці в Миколаївському окружному адміністративному суді мали поставити крапку в судовому процесі щодо намагань голови Новобузької райради Василя Гаркавенка призупинити процес перетворення районки у справді незалежний засіб масової інформації. Позов стосувався оспорювання законності дій державного реєстратора Новобузької райдержадміністрації по реєстрації приватного підприємства «Видавництво газети «Вперед» – правонаступника редакції комунальної газети.

Останнього робочого дня минулого тижня Василя Васильовича очікувало суцільне розчарування. Суддя Тетяна Гордієнко, детально розібравшись у нюансах та хитросплетіннях досить незвичної справи, винесла рішення на користь державного реєстратора і, відповідно, новобузьких газетярів. У задоволенні позовних вимог пану Гаркавенку відмовлено повністю! І це – попри те, що інтереси високопоставленого чиновника райради захищали одразу два юристи: один «штатний» – Ю. Стерницький, а ще одного представника було залучено, що називається, «у пожежному порядку». Але не допомогло…

– Це – абсолютно логічне та законне рішення, – прокоментувала судовий вердикт голова правління Національної асоціації українських медіа, президент Асоціації медіаюристів Тетяна Котюжинська, – яке відкриває шлях багатьом редакціям до реформування. Закон про роздержавлення комунальних ЗМІ приймався спеціально в тому числі і для того, щоб редакції в результаті реформування мали достатню матеріальну базу для випуску газети. Закон передбачає, що редакціям передається наявне майно та здаються в оренду за одну гривню на рік усі ті приміщення, що у них є на балансі.

Ми попросили прокоментувати ситуацію і голову Новобузької районної ради В. Гаркавенка, зателефонувавши йому. Даємо нашу розмову майже дослівно, із збереженням стилістики нашого співбесідника.

– Василь Васильович?

– Шо?

– Добрий день. Це «Рідне Прибужжя», Тюрін. Як Ви прокоментуєте сьогоднішнє судове рішення?

– Та ну що його коментувати. Я одне хочу сказати, що цим людям, які хочуть поцупити майно громади, нічого не получиться. Понімаєте?

– А чи будете подавати апеляцію?

– Ну аякже. Обов’язково.

– А Ви подавали позов як приватна особа?

– Нє, чого це як приватна я б подавав.

– Але ж депутати не дали згоду на те, щоб Ви подавали позов проти державного реєстратора…

– Це майно – районної громади. Які тут можуть бути негаразди?

– І все ж Ви подавали як приватна особа, адже депутати не давали згоди подавати до суду?

– Та я не помню… – на цьому нашу розмову було завершено.

Дивна забудькуватість посадової особи досить високого рівня. Адже до розпорядження редакції потрапила копія адміністративного позову проти державного реєстратора Новобузької РДА. Так ось: чорним по білому у позовній заяві зазначено: позивачем є… Новобузька районна рада! І позов підписав саме голова Новобузької районної ради Василь Гаркавенко.

Отже, виходить, пан Гаркавенко грубо наплював на думку депутатського корпусу райради, котрий на сесії районної ради не дав йому згоди щодо оспорювання в суді дій держреєстратора? То що це, як не волюнтаризм та самоуправство посадової особи «районного пошибу»?

До речі, такі дії голови Новобузької райради Гаркавенка є прямим порушенням Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Адже згідно з пунктом 16 частини 6 статті 55 даного Закону голова районної ради, цитуємо, «за рішенням ради (виділено нами. – Ред.) звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів». Але, як на цьому вже наголошувала наша газета у попередніх публікаціях, такого рішення Новобузька районна рада не приймала. Ну немає його в природі, як би того не хотілося умовному «дяді Васі» чи, до прикладу, «дяді Пєті»!

Відповідно, закликаємо компетентні органи надати правову оцінку такому свавіллю посадової особи.

Зрештою, виникає логічне запитання: хто в такому разі оплачував судовий збір і чи не завдано через це шкоди районному бюджету, отже – усій громаді Новобужжя? Якщо оплачував сам пан Гаркавенко, то він це робив як приватна особа. Відтак – при чому тут районна рада? А якщо судовий збір сплачувався з коштів районної ради, то на це мали дати згоду депутати на сесії. То хто в такому разі відшкодує витрати бюджетних коштів? Аналогічні питання виникають і щодо оплати праці адвокатів пана Гаркавенка.

Утім нам удалося повторно зв’язатися з Василем Васильовичем та поставити йому ці зовсім не риторичні запитання.

– Судовий збір заплатив я, – щиросердно зізнався пан Гаркавенко.

– Заплатили як приватна особа?

– Ну да.

– Але ж позов поданий від Новобузької районної ради, відповідно, саме вона мала сплатити судовий збір!

– Ну… райрада не заплатила, бо в нас заблоковані всі рахунки.

І тут несподівано Василь Васильович пом’якшив свій тон і повідомив, що нібито він буде шукати «компромісне рішення» з редакцією районної газети.

– Давай не будемо більше тероризирувати, я тебе просто прошу, – по-свійськи звернувся до автора цих рядків «дядя Вася».

– Але ж компромісне рішення Ви не знайшли і подали до суду…

– Але ж ми подали не на газету, а на реєстратора.

І тут Василь Васильович, м’яко кажучи, лукавить. Адже у разі визнання дій держреєстратора неправомірними колектив районки було б відкинуто далеко назад у процесі отримання газетярами справжньої незалежності та матеріальної самодостатності. Що ж до «терору», то і з редакцією газети «Вперед» вже були суди, і не один. А як тоді розцінити звернення пана Гаркавенка до суду з позовом проти «Рідного Прибужжя» та журналіста, який висвітлює цю суспільно важливу тему?..

– Тобто Ви не будете більше чинити перепон газеті «Вперед»?

– Та скільки можна вже чинити! Вже тошнить від цього, – побідкався голова райради на свою «нелегку долю».

Насамкінець запитую у Василя Гаркавенка: хто оплачував працю під час судових процесів його адвокатів?

– Та нє, вони по собствєнному жєланію. То один адвокат Саші Бондаря, депутата обласної ради. А цей Юра (вочевидь Стерницький. – Ред.) по своїй ініціативі тренерується.

– У робочий час?

– Чого ти смієшся, ну хай учиться молодьож. Всі і так кажуть, що він такий слабий. Ну слабий, то слабий. Сильніших немає.

Ну що, посміялися, шановні читачі? Та й годі. Адже новобузьким газетярам поки що не смішно. Адже навіть якщо скінчаться, нарешті, всі судові процеси проти газети, то як їм у подальшому будувати конструктивну співпрацю з «деструктивними» по своїй суті чинушами від влади?..

Андрій ТЮРІН

Сообщение:

*

НОВОСТИ