Сім доган для директора

Попри незаконні накази, котрі були відмінені у судовому порядку, очільник обласної служби зайнятості Дмитро Оборонько продовжує «штампувати» нові догани «бунтівному» керівнику з Первомайська.

Рік тому наша газета розповідала про конфліктну ситуацію, що виникла довкола Первомайського міськрайонного центру зайнятості (МРЦЗ). У статті «Тепле містечко для родички чиновника, або Як призначають кадри в обласній службі зайнятості» («РП» від 17.11.16) ми розповіли про те, як керівництво Миколаївського обласного центру зайнятості (ОЦЗ) з певного періоду почало приділяти «пильну увагу» діяльності найбільшого в області базового центру зайнятості. Спочатку, в лютому 2016-го, було проведено позапланову фронтальну перевірку діяльності міськрайонного центру зайнятості, а згодом інші перевірки, «методичні допомоги» та моніторинги з ОЦЗ стали своєрідною «візитівкою» Первомайського МРЦЗ. Годі й казати, що на численні відрядження витрачалися значні кошти, адже лише відстань до Первомайська чимала – близько 350 кілометрів в обидва боки.

З чого все починалося

Для чого це все робилося? Директор Первомайського МРЦЗ Вадим Дудченко впевнений: усе здійснювалося заради того, щоб усунути його з посади, а на його місце поставити людину, сім’я якої пов’язана родинними зв’язками з одним із високопосадовців Державної служби зайнятості. Зрештою, В. Дудченка одразу «повалити» не вдалося, і Олену Порхун призначили заступником директора МРЦЗ, створивши для цього додаткову штатну одиницю. І це попри те, що для таких маленьких колективів (а в центрі зайнятості на той час трудилося 25 осіб) відповідно до наказу Державного центру зайнятості № 8 від 28.01.15 передбачено мати по штату лише одного заступника! Адже двох заступників можна мати в штаті того базового центру, де працює понад 75 осіб. В. Дудченко наголошує на тому, що він не надав погодження кандидатури О. Порхун, що є порушенням Положення про державну службу зайнятості. Одне слово, як мовиться у відомій приказці, оженили, мене не спитавши.

Варто зазначити і те, що за карколомним кадровим зростанням О. Порхун, котра досі не працювала в системі служби зайнятості, невдовзі «послідував» не менш блискучий кар’єрний зліт самого Дмитра Миколайовича Оборонька, на той момент – виконувача обов’язків директора Миколаївського ОЦЗ. Судіть самі: у липні 2016 року Олену Порхун призначають заступником директора Первомайського МРЦЗ, а вже наступного місяця Дмитро Оборонько позбавляється приставки «в. о.» і стає повноправним керівником Миколаївського обласного центру зайнятості. «Совпадєніє»?..

Та навіть виконавши «місію» щодо призначення Олени Порхун на високу посаду, пан Оборонько, судячи з усього, не заспокоївся. Перевіряльники з обласного центру зайнятості продовжували ретельно «моніторити» діяльність Перво-майського МРЦЗ, наслідком чого стали доповідні записки та численні дисциплінарні стягнення директору центру зайнятості Вадиму Дудченку та його заступниці Олені Кривошап-ко. Причому, унікальний випадок: одразу дві догани В. Дудченку були винесені директором обласного центру зайнятості Д. Обороньком упродовж одного дня – 10 жовтня 2016 року! Складається стійке враження, що дехто надто поспішав «витурити» з державної установи незговірливого директора, мабуть, образившись на не поступливість керівника МРЦЗ у вирішенні кадрових «оборудок».

Зрештою, «подякою» за багаторічний плідний труд на благо служби зайнятості Миколаївщини двом зазначеним керівникам стало… їх звільнення з центру зайнятості. Підписавши, восени 2016 року, накази про звільнення О. Кривошап-ко та В. Дудченка, Д. Оборонько, вочевидь, не взяв до уваги ні того, що Вадим Леонідович за 20 років роботи в службі зайнятості отримав близько 40 відзнак від обласного центру зайнятості та місцевих органів влади, ані того, що Олена Анатоліївна в 2014 році була визнана одним з кращих працівників служби зайнятості Миколаївщини.

Накази Оборонька скасовані як незаконні

У статті «А корупцію і не помітили.» («РП» від 23.03.17) наша редакція продовжила відслідковувати скандальну ситуацію довкола звільнень Олени Кривошапко та Вадима Дудченка. А ці «справи» і справді скандальні, адже, до прикладу, Олену Анатоліївну звільнювали з роботи. декілька разів. Спочатку – за «систематичне невиконання службових обов’язків». А вже 1 листопада. «за власним бажанням», у зв’язку з необхідністю догляду за дитиною віком до 14 років.

Проте вже наступного дня О. Кривошапко написала іншу заяву, в якій зазначила: ніякого «власного бажання» звільнятися не було, а заяву вона написала під тиском працівників регіонального центру зайнятості (аж чотирьох осіб!). Тож таке свавілля мати-одиначка, яка виховує дев’ятирічну дитину, оспорила в судовій інстанції. Відповідно до рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 31.01.17 позов Олени Кривошапко до Миколаївського обласного центру зайнятості задоволено! А саме – жінку поновлено на посаді заступника директора Первомайського МРЦЗ, а також стягнуто з відповідача понад 19 тисяч гривень за період вимушеного прогулу.

Важливо підкреслити: Дмитро Оборонько не лише не зупинився у судовій тяганині щодо звільнення мати-одиначки, яка виховує малолітню дитину, а й оспорив рішення апеляційної інстанції у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. А що – можна і посудитися! Зрештою, не із власної кишені Дмитро Миколайович оплачує судові збори та збитки служби зайнятості від його «геніальних» кадрових та

адміністративних рішень. Ну, знову програв, ну то таке, буває. Напевно, десятки тисяч гривень, яких позбулася ввірена пану Обороньку державна установа за підсумками програних судових процесів, – то суцільні «дрібнички» для служби зайнятості.

Утім хочемо щиро підказати Дмитру Обороньку, що за грубе порушення законодавства про працю передбачено навіть кримінальну відповідальність. Зокрема – за незаконне звільнення матері, яка виховує дитину віком до 14 років. Тож Олена Кривошапко, відстоюючи свої порушені права, звернулася із відповідною заявою про вчинення вищими посадовими особами Миколаївського ОЦЗ кримінального правопорушення за ст. 172 Кримінального кодексу України до Міністерства внутрішніх справ України.

Тепер слово – за правоохоронцями: чи розслідують вони об’єктивно та в розумні терміни кримінальне провадження № 12017150020003646 від 16.08.17, відкрите за фактом порушення прав одинокої матері? У слідчих – чимало фактів та доказів, включаючи судові рішення, що набули чинності. Водночас, поліцією розпочато й кримінальне провадження № 12016150020005451 від 18.11.16 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України – «Зловживання владою або службовим становищем». Редакція «РП» бере на контроль розслідування цих кримінальних проваджень.

Отже, Олена Кривошапко поновилася на роботі, довівши безпідставність та незаконність дій посадової особи – директора Миколаївського ОЦЗ Дмитра Оборонька. Та на цьому «неприємності» Дмитра Миколайовича не скінчилися -згодом на нього чекали нові розчарування та фіаско. Так, рішенням Первомайського міськрайонного суду від 21 квітня 2017 року було повністю задоволено позов В. Дудченка до Миколаївського обласного центру зайнятості щодо визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Цього разу через незаконні та неправомірні дії Дмитра Миколайовича Оборонька бюджет обласного центру зайнятості спустошився ще на близько 35 тисяч гривень.

Нові догани від чиновника

Таким чином, сумарно лише за підсумками двох програних судових справ кошторис обласного центру зайнятості збіднів приблизно на 55 тисяч гривень! Тож тепер, шановні читачі, саме час запитати: чи несе за це особисту відповідальність директор Миколаївського обласного центру занятості Дмитро Оборонько?

Згідно із Положенням про державну службу зайнятості (далі – Положення) – так, відповідь позитивна. У розділі IV Положення зазначено, що директор регіонального центру зайнятості є «відповідальним за належне використання коштів Фонду». Також сказано, що Служба зайнятості у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Це – в теорії. А в реальному житті?

Судячи з усього, Дмитро Обо-ронько не тільки жодним чином не відповів та не «покаявся» за свої незаконні рішення як керівник регіонального центру зайнятості, а поставив завдання будь-що «поквитатися» з «опальним» керівником, котрий – бачте, який негідник! – вирішив судитися із «Самим»! Принаймні лише з квітня 2017 року, коли відповідно до рішення суду Вадима Дудченка було поновлено на посаді директора Первомай-ського МРЦЗ, він отримав від пана Оборонька цілу купу нових доган та інших дисциплінарних стягнень!

А тепер давайте уважно розберемося, а що ж поставив у провину своєму підлеглому директор ОЦЗ?

Так, 1 серпня цього року з-під пера пана Оборонька побачив світ наказ № 252-к, згідно з яким Вадиму Дудченку оголошується догана «за систематичне порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього трудового розпорядку» та інші «смертні гріхи». У самому ж тексті наказу йдеться про те, що директор МРЦЗ у певні години окремих днів у період з 01.03.17 по 30.06.17 був відсутній на робочому місці «з невідомих причин». При цьому голові ліквідкомісії Первомайського МРЦЗ О. Порхун нібито не було нічого відомо про викладацьку діяльність В. Дудченка.

Проте Вадим Дудченко категорично заперечує факт порушення ним трудової дисципліни. По-перше, він вказує на те, що його навчальний план становив 144 години, а чинним законодавством дозволяється викладацька діяльність навіть у робочий час, якщо обсяг не перевищує 240 годин на рік і ця робота не є сумісництвом. При цьому, щоправда, потрібно мати дозвіл вищого керівництва.

–              Такий дозвіл у мене є,- каже Вадим Леонідович,- я його отримав ще від попереднього директора обласного центру зайнятості Олени Димчишиної. Натомість ніде в законодавстві не сказано, що я маю отримувати дозвіл на ведення викладацької діяльності щоразу, як поміняється директор ОЦЗ. До речі, оригінал цього погодження містився в моїй особистій справі, що зберігається у відділі кадрів обласного центру зайнятості. Але, як з’ясувалося пізніше, цей оригінал дивним чином зник.

В. Дудченко оскаржив даний наказ у суді. Але рішенням судді Первомайського міськрайонного суду Т. Ю. Фортуни йому позов не задоволено. Суд критично поставився на надані позивачем докази – фотокопію заяви Дудченка з позитивною резолюцією тодішнього директора ОЦЗ Димчишиної щодо надання такого дозволу, а також оригінал письмового підтвердження своїх дій від екс-керівника обласного центру зайнятості.

І тут виникає цілком логічне запитання: яким чином Вадим Дудченко міг надати суду оригінал дозволу, якщо він згідно з нормами діловодства мав зберігатися не в нього, а в обласному центрі зайнятості?! Утім сам Вадим Леонідович не має сумнівів у своїй правоті, тож подав апеляційну скаргу на рішення судді Фортуни. У ній він також вказав на те, що «про мою викладацьку діяльність особисто був обізнаний Оборонько Д. М. з початку вступу ним у грудні 2015 року на посаду керівника Миколаївського ОЦЗ. З ним особисто було погоджено та особисто отримано і продовжено дозвіл на здійснення діяльності, який мною отримувався від його попередників. Заборони, у жодному вигляді, особисто від Оборонька Д. М., займатися викладацькою діяльністю протягом його керування не здійснювалось».

–              До речі,- зазначає В. Дудченко,- і в центрі зайнятості всі знали про мою викладацьку діяльність, адже я займаюсь нею вже близько п’яти років, і ні від кого це не приховую. Та й предмет, який я читав – «Техніка пошуку роботи» – має безпосереднє відношення до моєї основної роботи. Тож, «зачепившись» за мою викладацьку діяльність, мої опоненти знайшли причину, щоб оголосити мені чергову догану і мати додаткові підстави звільнити мене з посади директора.

Відсутній на робочому місці… 13 хвилин

Власне кажучи, на цьому пан Оборонько не «заспокоївся», і вже 13 вересня «видає на-гора» наказ № 297-к, яким оголошує нову догану «бунтівному» директору. Знову ж таки, підставою стала відсутність на роботі В. Дудченка. Але Вадим Леонідович наразі оскаржує у судовій інстанції і це дисциплінарне стягнення з боку свого вищого керівника.

–              Це взагалі абсурдна ситуація,-пояснює В. Дудченко.- Адже я був відсутнім на робочому місці в центрі зайнятості тому, що виконував свої безпосередні обов’язки – зустрічався з роботодавцями. Акт про мою відсутність на роботі є неправомочним і тому, що його складали мої підлеглі, чого не може бути апріорі. Тож цей наказ є ще одним свідченням дискримінаційного та упередженого ставлення мого керівництва до мене як працівника, вчинення директором ОЦЗ тиску, спробою за будь-яких надуманих обставин, із застосуванням ним адміністративних повноважень, створити несприятливі умови для роботи, спонукання до звільнення, що є порушенням вимог ст. ст. 2-1, 5-1 КЗпП України.

Щодо об’єктивності та неупередженості Дмитра Оборонька, то наведемо бодай такий факт. В одному із своїх доручень директор ОЦЗ доручає В. Дудченку надати пояснення щодо відсутності на роботі 1 листопада з 9 год. 45 хв. до 10 год. 18 хв. та з 10 год. 58 хв. до 11 год. 11 хв. Як неважко порахувати, у другому випадку Вадим Дудченко був відсутній на робочому місці аж цілих… 13 хвилин. Яке зухвале, грубе порушення трудової дисципліни! Ганьба такому керівнику!!! А якщо ще врахувати, що загальний час відсутності директора МРЦЗ на роботі у цей день нібито становив 46 хвилин, то Дудченка треба четвертувати – і це щонайменше! Погодьтеся, шановні читачі, ця повна дискредитація надуспішної діяльності служби зайнятості Ми-колаївщини, очолюваної «великим кормчим» цієї прогресивної структури,- Дмитром Миколайовичем Обороньком!

Власне кажучи, виявляється, директору Первомайського МРЦЗ навіть звертатися до суду – зась. Принаймні, як вбачається з наказу директора ОЦЗ № 378-к від 10.11.17, Вадима Леонідовича було покарано черговою доганою за те, що він посмів («какая несльї-ханная дерзость!») звернутися до окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень. Звісно ж, Вадим Леонідович оскаржує у суді і це дисциплінарне стягнення з боку Д. Оборонька. Позивач у тому числі спирається на статтю 34 Конституції України, відповідно до якої кожному громадянину гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Реформа чи… цькування директора?

Що ж до змісту самого позову до окружного адмінсуду, то він стосується питання реорганізації Первомайського міськрайонного центру зайнятості. Близько року тому процес реформування розпочався по всій Україні, але чомусь одним із пілотних проектів по Миколаївщині було обрано саме Первомайський МРЦЗ – попри довготривалий конфлікт між директором цієї установи та очільником обласного центру зайнятості. Чи не тому, щоб якнайскоріше позбутися «бунтівного директора»?..

Власне кажучи, таке припущення певним чином підтверджує той факт, що Вадим Дудченко як директор МРЦЗ навіть не був включений до складу комісії з припинення діяльності Первомайського МРЦЗ! Натомість, за інформацією Вадима Леонідовича, в усіх базових центрах зайнятості Миколаївської області -крім Первомайського! – головами ліквідкомісій були призначені саме чинні директори центрів зайнятості. І тільки Первомайський МРЦЗ став винятком із правил – ліквідаційну комісію очолила вже добре знайома нашим читачам Олена Порхун. Так-так, та сама добродійка, незабаром після призначення якої на посаду заступника директора значно поліпшив свій службовий статус і сам Дмитро Оборонько. «Призначення головою ліквідкомісії пані Порхун зроблено не тільки «в піку» мені, а й усупереч чинному законодавству»,-переконаний Вадим Дудченко.

До речі, внаслідок реформи на місці базового центру зайнятості створюється філія обласного центру зайнятості. Її керівник призначається директором ОЦЗ вже без погодження, як це було раніше, з головою служби та головою місцевої держадміністрації. Отже, у якогось умовного держиморди та корупці-онера (борони Боже, вельмишановний Дмитро Миколайовичу, ми не конкретно Вашу «світлу» особу маємо на увазі!) – керівника одного з обласних центрів зайнятості України – може виникнути бажання на законних підставах усунути з посади невгодного директора базового центру та поставити керівником ново-створеної філії такого собі «пішака», котрий беззастережно заглядатиме тобі в рота та виконуватиме всі вказівки боса, аж до незаконних.

Щодо конкретних фактів, а не припущень, то 3 жовтня цього року Вадимові Дудченку стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-під-приємців та громадських формувань керівником та підписантом ввіреної йому установи значиться не він, а. інша особа! А саме – голова ліквідкомісії Леся Омельченко (ця пані змінила на цій посаді Олену Порхун, котра звільнилася з посади.-Ред.). І це попри те, що на момент реєстрації державна установа лише знаходилася у стані припинення, і в неї був правомочний керівник -директор Вадим Дудченко.

Як згодом з’ясував В. Дудченко, відповідні зміни до реєстру внесені державним реєстратором Миколаївської міської ради Іриною Катаною, а заявником, який подав документи на реєстрацію, був саме Миколаївський обласний центр зайнятості.

Наразі Вадимом Дудченком як керівником Первомайського МРЦЗ направлено до Міністерства юстиції скаргу, в якій не лише оскаржуються дії державного реєстратора, а й міститься заклик перевірити справжність поданих заявником даних. У разі ж виявлення фальсифікації документів логічним наслідком може стати відкриття кримінального провадження відносно вищих посадових осіб обласного центру зайнятості. Та й проста логіка підказує: ну не може бути одночасно в однієї установи одразу два керівники!

Вадим Леонідович під час спілкування з журналістом «РП» побідкався і на неабиякий психологічний тиск з боку директора ОЦЗ:

–              Я неодноразово на особистих зустрічах з Д. М. Обороньком просив залагодити цей конфлікт, не підвищувати градус напруги. Але щоразу Дмитро Миколайович мене запевняв – до тебе, мовляв, жодних претензій як до керівника, і між нами немає ніяких особистих конфліктів. Але якось поїхав після однієї такої зустріч додому, а наступного дня дізнаюся про нову догану.

–              А мені влітку,- долучається до розмови Олена Кривошапко,-заступник директора ОЦЗ Людмила Алпєєва пропонувала піти на іншу посаду (сама Л. Алпєєва спростовує це.- Ред .). Я відмовилася. Матеріально я і так позбавлена всіх премій, інтенсивності.

Варто додати, що на сайті Миколаївського ОЦЗ у розділі «Директори міськрайонних та міського центрів зайнятості Миколаївської області» директор Первомайського МРЦЗ узагалі не вказаний. Як таке могло статися? Чи не є це черговим елементом «психологічної війни», розв’язаної проти непокірного керівника?

«Здобутки» і гнів Дмитра Миколайовича

Звісна річ, ми звернулися по коментарі і до іншої сторони конфлікту – керівництва обласного центру зайнятості. Слід надати належне Дмитру Обороньку – від зустрічі він не ухилявся, а одразу погодився на спілкування з журналістом обласної газети. Вельми подякуємо обласному керівнику і за те, що, на відміну від попередньої зустрічі з кореспондентом «РП», він не став влаштовувати «шоу» із відеофіксацією кожного слова та руху журналіста.

–              Хочу звернутися до журналістів «Рідного Прибужжя»,- несподівано замість відповіді на моє конкретне запитання щодо ситуації з В. Дудченком розпочав «спіч» Дмитро Миколайович,- і до Вас особисто з проханням: не збирайте, будь ласка, негатив, необ’єктивний, по службі зайнятості Миколаївської області. За 90 відсотками показників наша регіональна служба входить до десятки кращих в Україні, – несподівано похвалився мій співрозмовник.

Потому ж пан Оборонько пожалівся на те, що, мовляв, попередньо подана на шпальтах «РП» інформація буцімто була «надана необ’єктивно».

–              Щодо питання по Дудченку,-нарешті, після тривалої «прелюдії», перейшов до суті мого запитання Дмитро Оборонько, – то це трудовий спір, і зараз він знаходиться в площині судових розглядів. Тому, думаю, ще завчасно давати якусь оцінку -до того часу, поки не будуть надані рішення судовими інстанціями. Що стосується мого відношення до Дудченка, то Ви вже задаєте питання, яке по суті своїй перевертає ту ситуацію, яка склалася,- несподівано обурився пан Оборонько. – Я до всіх підлеглих ставлюся з однаковою повагою та шаною.

Що ж, Вадим Дудченко сповна отримав «шану» від свого начальника -у вигляді незаконного звільнення, семи доган та інших дисциплінарних стягнень упродовж трохи більше року.

–              Але якщо людина дозволяє собі порушувати чинне законодавство, -немов пояснюючи таку надмірну «шану» та «повагу», продовжив Дмитро Миколайович,- то відповідно звідси – й реакція.

Дмитро Оборонько також вважає, що, на його думку, всі догани, які отримав від нього В. Дудченко, є «законодавчо вірними та лежать у правовому полі».

Дивна забудькуватість пана Оборонька! Тож нагадуємо йому, що судами були відмінені як НЕЗАКОННІ (виділяємо спеціально для Дмитра Миколайовича. – Ред.) і його накази про догани Вадиму Дудченку, і НЕЗАКОННІ звільнення як пана Дудченка, так і його заступниці Олени Кривошапко – одинокої матері, яка виховує дитину віком до 14 років. То тоді про яке «правове поле» мовить Дмитро Оборонько?..

Уточнюю у Дмитра Миколайовича: хіба йому не було відомо про статус О. Кривошапко, коли він підписував наказ про її звільнення?

–              Можливо, я десь і чув. Але у нас немає таких документів, які підтверджують її статус! – зазначив Д. Оборонько. – Ми зверталися із відповідним запитом до Кривошапко, але відповіді не отримали.

–              Ви як керівник якимось чином відповіли за незаконні накази про звільнення Дудченка та Кривошапко, адже поміж-іншого такі дії спричинили значні фінансові втрати державної установи?

–              Ми несемо втрат від пана Дудченка набагато більше в плані іміджу та моралі,- спробував «перевести стрілки» очільник ОЦЗ. – Ви дивилися на ті догани, що йому давалися в 2017 році?

–              Ви не відповіли на моє запитання.

–              А чому Ви не відповідаєте на моє запитання?

–              Слухайте, але ж це я прийшов до Вас поставити питання як журналіст, який хоче краще розібратися в ситуації.

–              У судових рішеннях нічого не говориться про мою відповідальність,- зрештою, «вичавив» відповідь Дмитро Оборонько.

Тут укотре Дмитро Миколайович змінив тональність свого голосу на гнівний і заговорив «на підвищених тонах»:

 

–              Ви збираєте сміття! У минулому матеріалі ви написали невірні речі!.. Я залишаю за собою право звернутися до суду по тій статті, що буде опублікована з вашими необ’єктивними припущеннями, які не відповідають чинному законодавстві!

Що ж, це право кожного громадянина. Тож навіть не сприйматимемо «попередження» Дмитра Миколайовича як погрозу журналісту, аж надто банальною і передбачуваною є така реакція чиновника, зважаючи на досвід нашої газетярської практики. Якщо ж пан Оборонько настільки не полюбляє критику, то нагадуємо йому: він являється посадовою особою, яка апріорі є відкритою для більш серйозної, а часом і нищівної критики порівняно із пересічним громадянином.

–              Не задавайте мені дурних питань! – знову «закипає» і часом переходить мало не на крик Оборонько, коли запитую його про викладацьку діяльність Дудченка, але при цьому виявляється, що в мене немає «на руках» рішення суду з цього приводу (до речі, воно не набуло чинності.-Ред .) – Ви питайте правильно! От і напишіть, що через викладацьку діяльність Дудченка страждали наші клієнти! Вам ці речі не цікаві?!

Що ж, ярість чиновника зрозуміла. Але ж і місія журналіста – не в тому, щоб ставити чиновникам «правильні», «приємні» запитання, що тішать дифірамбами «вельможне вухо», а в тому, щоб докопатися до істини. І при цьому неприємних запитань якомусь місцевому «царьку» чи звичайнісінькому самодуру аж ніяк не уникнути.

–              А як пояснити те, що в актах вказується на відсутність Дудченка на робочому місці протягом 13 хвилин, адже такий час можна, до прикладу, витратити на відвідування туалету? – знову ставлю пану Обороньку, вочевидь, не надто «правильне» запитання.

І тут на допомогу своєму «босу» приходить начальник юридичного відділу ОЦЗ Олеся Хабловська, яка пояснює, що Вадим Дудченко має узгоджувати свої робочі плани зі своїм безпосереднім керівником, яким, за її словами, є. голова ліквідкомісії.

–              Ви не перекручуйте факти,-знову переходить на менторський тон пан Оборонько. – Це ж не я складав ті акти, а люди, які працюють у Перво-майському МРЦЗ. Якби вони знали, що Дудченко знаходиться в туалеті чи там залі, то таких актів не було б.

Цікаво: а чи діяли при цьому зазначені працівники за власною ініціативою? Чи, можливо, вони виконували чиїсь особистий «заказ» із метою подальшого цькування «опального» директора?..

Далі Дмитро Миколайович розповів про реформування служби зайнятості Миколаївщини й, зокрема,- включення до пілотного проекту Первомайського та Снігурівського базових центрів зайнятості.

– Але при цьому,- підкреслює директор ОЦЗ,- у мене немає мети усунути Дудченка чи Кривошапко. До того ж, при реорганізації тому ж Дудченку запропоновані вільні вакансії.

Отакої! Виявляється, численні перевірки, дисциплінарні стягнення та незаконне звільнення з роботи Вадима Дудченка треба трактувати не як намагання усунути з посади «бунтівного» директора, а щось інше? А якщо врахувати, що серед вільних посад, котрі нещодавно запропонували Вадиму Леонідовичу за наявності у нього значного досвіду та кваліфікації, – рядові посади в Пер-вомайській філії, а також у центрах зайнятості Доманівки, Баштанки та Миколаєва (а це за десятки та сотні кілометрів від дому), – то хіба це не знущання з опального керівника?!..

На завершення розмови прошу пана Оборонька прокоментувати те, що угоду на здійснення охорони приміщень Первомайського МРЦЗ було підписано не з первомайською фірмою, а з миколаївською фірмою, яка не має філії у Первомайську. Але, за словами Дмитра Миколайовича, він тут ні при чому – мовляв, усі документи підписував керівник Пер-вомайського МРЦЗ, а саме – голова ліквідкомісії.

Замість післямови

Загалом Дмитро Оборонько вважає всі свої дії відносно Вадима Дудченка «адекватною реакцією на порушення трудової дисципліни». Причому службову інформацію щодо фактів таких порушень пану Обороньку наразі надає голова ліквідкомісії – себто людина, призначена на цю посаду безпосередньо Дмитром Обороньком! Звичайно, можна припустити те, що голова не знає про те, що роблять руки. Натомість про об’єктивність та незаангажованість пана Оборонька як керівника обласного центру зайнятості судіть самі, шановні читачі, – з огляду на ті події, які відбулися довкола персони «бунтівного директора».

Водночас варто наголосити на тому, що своїми незаконними діями (і на те є рішення судів, які набули чинності!) саме Дмитро Оборонько призвів до чималих фінансових та іміджевих втрат служби зайнятості Миколаївщини. Але, як бачимо, ніякої відповідальності за те не поніс, на чому звертаємо увагу керівництва Державної служби зайнятості та голови Миколаївської облдержадміністрації Олексія Савченка.

Щодо іміджу. Пан Оборонько, зважаючи на його досить болісну реакцію на критичні статті в пресі, вочевидь, «хворобливо» ставиться до будь-якої критики на свою адресу. Але ж завдання журналістів – якраз і розповідати суспільству про всі негаразди нашого життя-буття, ставлячи вряди-годі «неправильні запитання» посадовцям. І з цього шляху ми не звернемо навіть попри погрози чи «попередження» чиновників, котрі повірили в свою непогрішимість та безкарність.

У будь-якому разі продовжуємо стежити за розвитком подій та повідомлятимемо про те наших читачів.

Андрій ТЮРІН

Р. S. Коли цей матеріал готувався до друку, стало відомо: Вадим Дудченко отримав від директора обласного центру зайнятості Д. Оборонька чергову догану… Далі буде?

Комментарии:

  1. Читатель "РП":

    Читал  несколько лет назад на сайте "Сексуальные хроники уходящей аминистрации", то смеялмя … Теперь плакать больше  хочется ….

  2. Читатель:

    Вот Вы, Андрей Тюрин, пишите о человеке, которого совсем не знаете. Он такой бедный и несчастный, прямо пожалеть хочется.,.. А то что это монстр, который сам сожрет любого, Вы не знаете. Правильно Оборонько делает, гнать надо таких как Дудченко  паршивой метлой. 

  3. Прохожий:

    Очередная проплаченная дудченко статья. Эта тварь, наконец, должна получить по заслугам, хоть чуть-чуть. Вы, редакторский состав газеты все продажные? За предыдущие статьи Филипповой дудченко переводил деньги ей на карточку. Сообщить номер карточки? Да вы пообщайтесь с работодателями, которым он писал на бумажках или показывал на калькуляторе суммы взяток за выдачу дотации. Пообщайтесь с бывшими безработными, которые получая деньги для предпринимательской деятельности вынуждены были платить 10 % (даже бывшие его коллеги). Пообщайтесь с предпринимателями, которых он обложил податью за неоформленных работников. Хотя при этом, фактически занимаясь бизнесом, не имел ни одного ОФОРМЛЕННОГО наемного работника. То есть физ.лицо Дудченко Н.Н. (мать) круглосуточно в течение 4-месяцев сама наливала, разносила пиво, жарила шашлык, убирала за клиентами. И это в 74 года!!! Так что сколько веревочке не виться, а конец все равно будет. Вспомнить хотя бы историю предыдущего Наполеона (так называют в городе малыша дудченко). Но если того сослали, то этого В ТЮРЬМУ.

  4. Свідомий:

    Прочитав статтю. Її загальний зміст це – все що робиться “зверху” добралося і до нас. Хаос в органах державної влади, свавілля, повний ігнор вимог закону і т.д.т.д. Логічно коли є питання до таких керівників як Оборонько і сумно, що такі як він не здатні на них відповісти.
    P.s. спеціально для Читателя та Прохожего: коментарі звелися до викиду жовчі, це просто не коректно, мабуть у вас суто особисті підставі таке писати; ви не уважно читали, стаття не лише по Д., Хоча як Ви таке могли побачити? Ви ж гроші на картці рахували….

  5. Ліквідатор:

    Если быть объективным то нужно учесть предысторию "попадания" вышеуказанных в статье клоунов, которые от жадности и тупости подставляют своего шефа-организатора Валеру по смещению предыдущего руководства с одной только целью: жрать, пускай даже ценой человеческих судеб. Главное "заправляло" в этой службе это базарная баба на лечение детей которой собирали все, потому что за грехи своих родителей дети отвечать не должны, но видимо барыжная жадность и отсутствие элементарного покаяния, заставляют отвечать даже самых "праведных и честных", которые вдруг возомнили себя богами способными судить остальных. Главный клоун этой службы все решает через своего папашу, – без папаши он способен только на бабскую истерику и интенсивное потовыделение. Еще кого не хватает для полной картины так это уволеной красавицы и граматейки, которая как последняя "ш@вк@", подобна Иуде готова за 30  серебряников забыть о всех тех нарушениях, которые она же и выявила, но получив "хлебное место" резко вдргу забыла что сокрытие криминальных правонарушений, выявленых в ходе своей "дешевой общественной деятельности", может послужить достаточным основанием для привлечения в будущем к юридической ответственности за. Короче, господа, не оправдывая самого Дудченка (потому что не знаю его лично), думаю это болото ожидает такая же судьба, как и предыдущее руководство. Формула очень проста: грядущие выборы + время = увольнение с занимаемой должности главаря Валеры, за которым последуют остальные. Ему то все равно – он предпенсионник и ему старость обеспечена, а вот остальным повезет меньше….Вспомните мои слова.

  6. Игорь:

    Читая некоторых "комментаторов", не испытываешь ни малейшего сомнения в их авторстве . Ах , какой негодяй Дудченко! Ах, какой милый невинный ангелочек  Оборонько !

    А ведь статья  о другом. Статья  – о незаконных действиях Оборонько по увольнению Дудченко. И тут, по сути, "комментаторам" сказать нечего.

Сообщение:

*

НОВОСТИ