«Родзинка» цього року – в тому, що кожна новорічна ялинка перед продажем отримала певний штрих-код, що міститься на пластиковій бирці. Тому «неідентифіковану» ялинку легко вирахувати, відтак – запобігти незаконному промислу. Бирки централізовано розповсюджуються через обласне управління лісового та мисливського господарства. А самі лісові красуні, відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації №339-р від 24.11.11, дозволено реалізовувати лише в спеціально відведених для цього місцях. Зокрема в обласному центрі визначено 105 місць для продажу ялинок та сосен.

Саме завдяки цьому нововведенню кількість браконьєрів, котрі підступно піднімають сокиру на беззахисну ялинку чи сосну, зменшилася уп’ятеро порівняно з минулою зимою. Далися взнаки й майже дві сотні рейдів з охорони хвойних молодняків, проведених у грудні лісівниками краю. Так, на території ДП «Березнегуватське ЛГ» виявлений факт самовільної вирубки 89 дерев сосни кримської. Матеріали передані для проведення слідчих дій до Березнегуватського РВ УМВС. Аналогічне порушення закону зафіксовано на теренах Вознесенщини, тут браконьєри «вкоротили віку» 205 молодим сосонкам.

Стосовно підсумків року, що минає, то державними лісомисливськими господарствами Миколаївщини за цей період створено понад 2 тисячі гектарів лісових культур, а під час осінньої посівної кампанії висаджено 191 га захисних лісових насаджень за кошти обласного цільового фонду охорони навколишнього природного середовища. В зелених зонах міст та селищ створено 345 гектарів насаджень та 386 га водоохоронних лісонасаджень (уздовж річок, лиманів, навколо ставків).

Як наголосив Петро Миколайович, при складанні бізнес-плану акцент у цьому році був зроблений на наданні рекреаційних послуг, реалізації декоративного посадкового матеріалу та здійсненні ландшафтного дизайну. Миколаївські лісівники готові й усіляко розвивати зелений туризм. Це – нові напрямки в роботі обласного лісомисливського управління.

Щодо безпосередньо виробничих завдань, то в лісових розсадниках посіяно 60 деревних і чагарникових порід на площі 26,2 га при плані 23,5 га, або 112 відсотків. Закладено 34,8 га плантацій новорічних ялинок, ще 2,1 га площ відведені під тополю Топогрицького. В тепличках і парниках закладено 63,7 тис. живців.

2011 року в лісових розсадниках вирощено 8,5 мільйона штук сіянців деревно-чагарникових порід, у тому числі 1,4 млн. шт. – дворічних сіянців. Догляд за лісовими культурами проведений на площі 14,8 тисячі гектарів.

Щодо другого напрямку – мисливського, то, як зазначив начальник управління, про стан справ у цій галузі свідчить бодай той факт, що цього року на територію область навіть зайшла пара лосів. Їх усіляко підгодовують та турбуються про них працівники Володимирівського лісгоспу. А ось із хижими тваринами, насамперед вовками, ведеться непримиренна боротьба: цьогоріч відстріляні два десятки сіромашних, що дошкуляли не лише диким мешканцям лісу, а й людям і свійським тваринам. Зокрема масштабна облава на вовків була успішно проведена в Братськом районі.
У розрізі структурних одиниць лісомисливського управління, як відзначив Петро Паламарюк, найкраще у поточному році спрацювали Врадіївське, Вознесенське та Володимирівське лісомисливські господарства.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Как отметил заместитель председателя облгосадминистрации Игорь Катвалюк, сегодня наиболее приоритетным для Николаевщины является развитие машиностроения, ориентированного на экспорт, морехозяйственного комплекса, транспортной и логистической инфраструктуры, сельского хозяйства (в частности, переработка сельхозпродукции), а также использования земли.

По словам Игоря Анатольевича, за три квартала этого года в область иностранные инвесторы вложили почти 14 миллионов долларов. А общие инвестиции составляют более 140 миллионов долларов.
Сейчас на территории Николаевщины работают 239 предприятий с иностранным капиталом, 99 из них в уставном фонде имеют 100% иностранных инвестиций.

Но, вместе с тем, сегодня 80% всех иностранных инвестиций сконцентрированы на двух десятках предприятий, таких, как «Сандора», «Лакталис», судостроительный завод «Океан», «Гипромост», «Элика» и другие.
Далее члены совета, который был утвержден 13 января текущего года распоряжением председателя ОГА Н. Кругловым, поделились опытом привлечения иностранного капитала.

В основном речь шла о морехозяйственном комплексе, который представляли руководители крупнейших предприятий Николаева.
Так, начальник Николаевского морского торгового порта Василий Иванюк уделил внимание опыту сотрудничества со стивидорными компаниями.

Хорошим примером такого сотрудничества является морской перегрузочный терминал «Евери», в строительство которого инвестировано 20 миллионов долларов. Сегодня комплекс способен проводить перегрузку растительных масел и мелассы на уровне 500 тысяч тон в год.

Заместитель начальника Никморпорта Сергей Савинков рассказал о строительстве лихтеровочного терминала в акватории порта Очаков. Сейчас проект находится на государственной экспертизе. Сложность ситуации в том, что собственных средств для реализации проекта у порта нет, поэтому он усиленно занимается привлечением инвестора. Вполне возможно, что решить вопрос удастся во время транслогистического форума, проведение которого планируют в Николаеве в следующем году.

По словам И. Катвалюка, относительно строительства лихтеровочного терминала сейчас готовится соглашение между Николаевской ОГА, областным советом и Кабмином.
Об опыте МСП «Ника-Тера» рассказал технический директор предприятия Валерий Утюжников. После прихода инвестора, ставшего новым владельцем порта, планируется, что перевалка на предприятии составит 15 миллионов тонн в год.

Сегодня идет разработка проекта, однако уже ясно, что существующая железнодорожная ветка, идущая через центральную часть Корабельного района, попросту не выдержит по 500-600 вагонов ежедневно – это парализует движение по проспекту Октябрьскому.

Поэтому единственным решением проблемы является строительство объездной трассы и объездной ветки железнодорожных путей. Причем в этом заинтересован не только порт «Ника-Тера», но также порт «Октябрьск», Николаевский глиноземный завод и другие предприятия.

Далее выступал председатель правления Николаевской областной общественной организации «Днепро-Бугская ассоциация морского бизнеса» Василий Капацына, который подчеркнул, что необходимо объединить усилия заинтересованных сторон (в основном портов) для лоббирования проекта по строительству автомобильной развязки, которая будет располагаться вдали от жилых домов.

Не секрет, что основной поток грузовых машин, направляющихся в николаевские порты, идет по проспекту Октябрьскому, что вызывает не только загазованность, но и заторы на дороге.
В свою очередь, бывший начальник Николаевского морского торгового порта уделил значительное внимание проекту, реализованному компанией Bunge в морском порту.

Один из крупнейших мировых трейдеров зерна всего за полтора года и 100 миллионов долларов построил терминал, который является едва ли не самым современным в Европе, поскольку по степени компьютеризации и автоматизации у него нет аналогов. Этот зерноперевалочный комплекс имеет мощность 3 миллиона тонн. Также в планах компании – реализация инвестиционного проекта по строительству производственно-перегрузочного комплекса по перевалке наливных пищевых грузов с грузооборотом 1,5 миллиона тонн в год.

В общем, участники заседания сошлись во мнении, что для дальнейшего привлечения инвестиций необходимо развивать транспортную инфраструктуру как в Николаеве, так и в области. А компаний, заинтересованных в инвестировании нашего региона, предостаточно.

Дмитрий ШВАРЦ
Фото автора
НА СНИМКЕ: на заседании совета.

– Рік, що минає, – бере слово Очаківський міський голова М.Б. Топчий, – був для нас не дуже простим, натомість вдалося реалізувати ряд важливих для Очаківської громади проектів. Найважливіше, найболючіше питання – застаріла проблема водозабезпечення та водовідведення, котра дошкуляла городянам ось уже понад двох десятиліть. Але за підтримки області, – і я, і жителі міста за це дуже вдячні губернатору Миколі Петровичу Круглову, його першому заступнику Геннадію Борисовичу Ніколенку, голові обласної ради Ігорю Сергійовичу Дятлову, – цього воза було зрушено з місця. Замовником робіт з прокладання Матросівського водогону є управління капітального будівництва облдержадміністрації, а підрядник – фірма «Генір-Буд». Але попри те, що проект не фінансується з міського бюджету, це – наш об’єкт, відтак особисто контролюю хід робіт мало не щодня.

– Коли буде введений в експлуатацію Матросівський водогін?
– До кінця року. На наступний рік плануємо залучити кошти державного бюджету на реконструкцію очисних споруд, водопровідної насосної станції, паралельно будемо міняти водопровідні мережі.

Всі ці проекти наразі знаходяться на експертизі.
– Що ж, якісною питною водою очаківці незабаром будуть забезпечені. Але ж, проїжджаючи містом, хочеш не хочеш звертаєш увагу й на дороги…

– За останні п’ять років у місті відремонтовано тверде покриття вулиць Кірова, Урицького, Бебеля, Цокуренко, Курортної, Шмідта, Кутузова, Юрасова, Жовтневої, 8-го Березня, Першотравневої. В цьому році відновлено тверде покриття на вулиці Південній.

А шляхом залучення спонсорських коштів з боку Посольства США в Очаківській загальноосвітній школі №2 ім. Шмідта здійснений капітальний ремонт покрівлі, фасаду, спортивної зали та декількох класних приміщень. Реалізацію проекту активно підтримав губернатор області М.П. Круглов.

З метою заощадження бюджетних коштів нами розроблено Програму енергозбереження. Зокрема в будівлі міської ради (тут іще розміщуються райрада та райдержадміністрація. – А.Т.) вже встановлене нове обладнання – німецькі газові котли, сучасні лічильники тощо. Економія на місяць, залежно від погодних умов, становить від 20 до 30 тисяч гривень. А в ДНЗ №1 «Дзвіночок» нині встановлюється система електроопалення, що також дасть вагомий економічний ефект. Показово, що в 80-ти відсотках житлових будинків, де створено ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків), мешканці також запровадили економні системи опалення. Відповідне переоснащення плануємо здійснити в найближчі роки й на інших об’єктах комунальної власності.

Загалом, цьогоріч капітальні видатки на реконструкцію та ремонт об’єктів комунальної власності становили близько 25 мільйонів гривень.
– Очаківська промисловість, що називається, почила в бозі, і це об’єктивно відбулося ще задовго до Вашого обрання на посаду мера в 2006 році. Тож, напевно, головним рушієм економіки є приватні підприємці?

– Саме так. У нас, у місті, зареєстровано близько 1300 приватних підприємств та фізичних осіб-підприємців, котрі задіяні в рекреаційній сфері, торгівлі, організації громадського харчування, наданні різноманітних послуг.
– Рік тому було обрано новий склад міської ради. Чи є у Вас, як мера Очакова, порозуміння з депутатським корпусом?

– Одразу зауважу, що 63 відсотки всіх депутатів міської ради п’ятого скликання зберегли свої повноваження й у новій каденції, що, безперечно, говорить про довіру до них з боку виборців. Проте й депутати-новачки внесли нові ідеї, свіжий імпульс у діяльність представницької та виконавчої гілок влади. Це, зокрема, секретар міської ради, й водночас мій заступник, Сергій Миколайович Бичков – молода, енергійна та ініціативна людина. У всьому можна покластися й на заступника з гуманітарних питань Сергія Феліксовича Кошеля. Щодо політичних питань, то їх у нас не може бути апріорі, адже злагоджено та продуктивно працюємо над вирішенням невідкладних соціально-економічних питань.

– А чи відчуває місто увагу до його проблем з боку депутатів обласної ради, насамперед Алли Сергіївни Могилевської та Олександра Григоровича Голодницького?

– Безперечно, відповідь ствердна. У того ж О.Г. Голодницького щосереди відбувається особистий прийом громадян, на якому буває або сам Олександр Григорович, або його заступник Олександр Іванович Лапшін. З боку цього обласного депутата постійно надається різноманітна дієва допомога – як окремим громадянам, так і школам, дитсадкам, районній організації Товариства Червоного Хреста. А депутат А.С. Могилевська більше уваги приділяє вирішенню проблемних питань галузей освіти і культури. Ділові й конструктивні відносини склалися в нас і з головою обласної ради Ігорем Сергійовичем Дятловим.
– А чи не перевелася на очаківській землі славна когорта добродійників?

– Гадаю, що ні. Чимало добрих справ – на рахунку міського благодійного фонду «Очаків для людей», який діє вже рік. Він покликаний відродити традиції благодійництва та меценатства. Завдяки консолідації Фондом коштів як місцевих добродійників, так і з інших регіонів, успішно реалізується чимало соціальних проектів. Це – підключення приватних будинків до мереж водопостачання та водовідведення, придбання ортопедичного взуття для дітей-інвалідів, здійснення ремонтів місць загального користування та дорожнього покриття у дворах багатоквартирних будинків, забезпечення міста контейнерами для сміття, освітлення вулиць міста у нічний час тощо.

Особливої уваги заслуговує співпраця влади і фонду «Очаків для людей» щодо розв’язання проблем освітянської галузі. Протягом року значно покращилася матеріальна база Очаківського навчально-виховного комплексу «Сонечко». Спільними зусиллями вдвічі зменшена черга до дитячих садків міста – завдяки ремонту приміщень ДНЗ і відкриттю в них додаткових груп.
– Отже, підсумовуючи нашу бесіду, очаківський вектор спрямований на розвиток та ренесанс старовинного приморського міста?

– Безперечно. Попри відсутність прибуткових промислових підприємств, кризу та інші негаразди сьогодення, місто здатне успішно долати проблеми і соціальної, і комунальної сфер, словом, вирішувати усі питання, якими повинні займатися органи місцевого самоврядування України.
– Дякую за інтерв’ю. Успіхів у задуманому!

Андрій ТЮРІН
НА ЗНІМКАХ (2-3): Свято-Миколаївський собор; пам’ятник Суворову.

ПП «Грищенко» – одне з перших підприємств на території Очакова, що спеціалізується на реалізації побутової техніки передових виробників, а також м’яких меблів. До уваги клієнтів представлений надзвичайно різноманітний асортимент, не гірший від того, що можна побачити у великих супермаркетах обласного центру.

Проте успіх та повага з боку оточення нікому не даються задарма. Для того, щоб їх заслужити, необхідно пройти довгий та нелегкий шлях. Не стала винятком і родина Грищенків. Про те, як усе починалося, нам по секрету розповів Анатолій Семенович. У 1992 році, після звільнення із військової служби та виходу на заслужений відпочинок, для того, щоб прогодувати родину, він разом із дружиною Тетяною почав працювати на ринку реалізатором. Із часом започаткували невеличкий власний бізнес. Паралельно родина займалася вирощуванням на дачі та реалізацією картоплі, яку доводилося возити за 12 кілометрів… велосипедами. Торгували овочами не лише в Очакові, а й на Лагерній косі. Звичайно, з таким напруженим графіком роботи Грищенки не знали ні вихідних, ні свят. «Тоді ми навіть моря не бачили, – пригадує Анатолій Семенович. – Хоча живемо зовсім поряд». Згодом, орендувавши торговельну «точку» в місцевому супермаркеті, «переключилися» на побутову техніку. І не прогадали – попит на такі товари завжди був високий, тому клієнтів вистачало. Окрім того, родина підприємців Грищенків ніколи не нехтувала думкою споживача, а, навпаки, дослухалася до неї, враховуючи актуальні потреби місцевого населення.

За довгі двадцять років сімейного бізнесу Анатолій Семенович визначив для себе головні секрети успіху, яких він повсякчас дотримується. Перш за все – залізна дисципліна. Напевно, це в нього ще з часів військової служби, адже в армії без порядку – нікуди. Якби не дисципліна та відповідальне ставлення до всього, що робиш, то навряд чи родині Грищенків вдалося б витримати жорстку конкуренцію. «Якщо покупці звикли навідуватися до твого магазину, наприклад, о восьмій годині ранку, а ти можеш відчинити магазин о пів на дев’яту, а то й пізніше, то вони прийдуть раз, другий, а втретє уже не захочуть», – пояснює власник магазину. Дисципліна повинна бути в усьому, переконаний Анатолій Грищенко, навіть у фінансах. Бездумно витрачаючи зароблені гроші, неможливо втримати свій бізнес «на плаву». Недарма ж у народі кажуть: копійка рубль береже…

Ще одна складова успішного ведення бізнесу – довіра та партнерські стосунки з постачальниками. Без них надзвичайно складно забезпечити покупців якісними товарами та зберегти конкурентоспроможність магазину.
 

Не менш важливу роль у цьому нелегкому ділі відіграє і ставлення підприємця до своїх покупців. Анатолій Семенович упевнений, що кожен клієнт заслуговує на увагу. Тому в цьому магазині завжди раді відвідувачам, тут вони можуть отримати безкоштовну вичерпну консультацію із будь-якого питання. Більше того, в разі необхідності майстер завітає до оселі замовника (навіть якщо вона знаходиться у найвіддаленішому населеному пункті!) та допоможе встановити чи полагодити придбаний товар. Власник магазину «Техносвіт» постійно працює над розширенням асортименту, намагається забезпечити клієнтів різноманітним найменуванням продукції, аби їм не доводилося їздити за нею аж до Миколаєва.

Звичайно, не всі покупці мають однаковий достаток та можуть собі дозволити купити не досить дешеву побутову техніку чи меблі. Анатолій Семенович це добре розуміє, тому його магазин уклав договори з провідними банківськими установами, які дають можливість придбати необхідні товари в кредит на вигідних умовах. Окрім того, його постійні клієнти мають дисконтні картки, що дозволяють суттєво економити. Також у магазині весь час діють знижки на різні групи товарів.

Бізнес є бізнес, але про благодійність та добрі справи Анатолій Грищенко теж не забуває. Він по можливості надає матеріальну допомогу міським та районним соціальним службам, дарує м’які іграшки школам, дитячим садкам та дітям із малозабезпечених сімей, активно співпрацює із благодійною організацією «Червоний Хрест», виступає спонсором місцевої баскетбольної команди. І це не пусті слова. Під час візиту до магазину ми переконалися у цьому на власні очі: на стільцях біля столу, за яким працює Анатолій Семенович, лежали великі білі пакунки з новорічними подарунками для діточок. Окрім того, магазин «Техносвіт» допомагає Очаківському міському молодіжному центру в придбанні туристичних путівок за зниженими цінами.

Звісно, Анатолій Грищенко не зміг би досягти таких висот у веденні бізнесу без підтримки родини. Старша донька Ірина та молодший син Дмитро з самого малечку допомагали батькам. От що значить правильне виховання! Зараз Дмитро – права рука Анатолія Семеновича, він завжди поряд із батьком – вчиться у нього, набирається досвіду, адже власний бізнес – це нелегка справа. І непідготовленій, слабодухій людині він не під силу.

Підготували Андрій ТЮРІН і Анна НІКУЛІНА
НА 1-му ЗНІМКУ: Дмитро і Анатолій Грищенки.

Так сложилось, что из-за удачного географического положения наша область является уникальным местом, где можно с успехом развивать ветровую и солнечную энергетики, чем не преминули воспользоваться инвесторы, которые в этом году в районе села Дмитровка Очаковского района начали строительство десяти ветроэнергетических установок, ставших первой очередью Очаковской ветроэлектростанции.

А уже 18 декабря при участии первого заместителя председателя облгосадминистрации Г. Николенко и заместителя председателя облгосадминистрации В. Рукоманова состоялся ввод в эксплуатацию семи ветроустановок (на трех остальных продолжаются пуско-наладочные работы).

По словам директора ООО «Ветряной парк «Очаковский» Владимира Подгуренко, все десять ветроустановок имеют общую мощность 25 МВт. Всего же планируемая мощность парка – 500 МВт, то есть пока что введено в действие около 5% от запланированного. Стоимость строительства первой очереди Очаковской ВЭС составила 360 миллионов гривен, а всего запланировано построить не менее 120 ветроустановок.

По словам Геннадия Николенко, место для электростанции выбрано с учетом того, что Северное Причерноморье имеет ветреность (продолжительность ветров в год) гораздо большую, чем в Крыму. К тому же, как показывает сравнительный анализ, за последние пятьдесят-шестьдесят лет в центральных районах из-за климатических изменений ветровой потенциал вырос, поэтому не использовать такую возможность было бы недопустимой роскошью.
 

Кстати, неоценимую помощь в возведении ветроустановок оказали немецкие коллеги: использовалось современное оборудование, которое произведено в Германии.
Кроме строительства ветроустановок, была решена еще одна проблема – Николаевская область нашла применение территориям, имеющим малый слой плодородной почвы. В общем, уже сегодня «ветровая» электрическая энергия из Николаевской области поступает в общую сеть.

Однако, как отметил В. Подгуренко, у реализации проекта ВЭС есть некоторые преграды, которые придется решать уже в следующем году. Запуск только 10 ветроагрегатов объясняется тем, что большего количества электроэнергии существующая сеть попросту не выдержит, так как она на такие величины не была рассчитана.
Поэтому сейчас основной задачей для дальнейшего развития ветрового парка является совместная работа с «Николаевоблэнерго» по модернизации существующих или строительству новых сетей.

Дмитрий ШВАРЦ
Фото автора

НА СНИМКАХ: Директор ООО «Ветряной парк «Очаковский» Владимир Подгуренко (второй слева) и представители ООО «Фурлендер Фельбермаер Винд Логистик»; на церемонии открытия ветропарка: директор В. Подгуренко (слева), первый заместитель губернатора Г. Николенко (справа).

Что касается вопросов приватизации, то с начала текущего года региональным отделением ФГИУ было приватизировано 9 объектов государственной собственности, из которых шесть – группы А (малая приватизация), два – группы Д (незавершенное строительство) вместе с земельными участками, один – группы Ж (социальной сферы) вместе с земельным участком. Также на конкурсной основе был продан пакет акций ОАО «Украинский научно-исследовательский институт технологии судового машиностроения» размером 50% + 1 акция. Кстати, по последнему объекту инвестор уже выполнил взятые на себя обязательства, так что есть реальная возможность, что НИИ будет функционировать на полную мощность, не в пример другим подобным учреждениям, которые выживают за счет реализации своих основных фондов, а не благодаря основной хозяйственной деятельности.

По состоянию на 14 декабря региональным отделением обеспечено поступление средств от продажи объектов государственной собственности группы А, Д, Ж на сумму 1,797 миллиона гривен, что составляет 93,8% от годового задания, из них от продажи земельных участков – 847,2 тысячи гривен. Кроме того, обеспечено поступление средств от продажи акций на сумму 670 тысяч гривен.
Всего за отчетный период региональным отделением обеспечено поступление средств от приватизации государственного имущества на сумму 2,47 миллиона гривен.

Далее был рассмотрен блок корпоративного управления. Как подчеркнул Евгений Казанский, все предприятия, находящиеся в управлении регионального отделения, по итогам 9 месяцев нынешнего года отработали с прибылью. Общая сумма выручки от реализации по сравнению с 9 месяцами прошлого года увеличилась на 42,7%. Объем произведенной продукции (оказанных услуг) этими предприятиями за три квартала 2011 года по сравнению с аналогичным периодом прошлого года вырос в 4,2 раза.

Также региональное отделение ФГИ выступает арендодателем по 440 договорам аренды государственного имущества, всего находится на контроле 585 договоров аренды государственного имущества общей площадью 483,9 тыс. кв. м.
На 14.12.11, региональным отделением обеспечено поступление средств от аренды государственного имущества в Государственный бюджет Украины в сумме 11,294 миллиона гривен.

Всего от приватизации (с учетом НДС) и аренды государственного имущества в Государственный бюджет поступило 14,16 миллиона гривен.
Но не обошлось и без проблем. Как отметил заместитель начальника РО ФГИУ Олег Сокол, в текущем году не удалось решить несколько поставленных задач. Во-первых, не состоялась приватизация государственного предприятия «Владимирское» из-за несогласованности между министерствами финансов и аграрной политики относительно доли продаваемого имущества. Во-вторых, не реализованы акции ПАО «Детское учреждение оздоровления и отдыха «Приморье» из-за отсутствия желающих принимать участие в аукционе.

Среди планов РО ФГИУ на следующий год Олег Васильевич назвал реализацию двух объектов незавершенного строительства, а также продажу части акций все того же ПАО «Детское учреждение оздоровления и отдыха «Приморье».

Достаточно времени Евгений Казанский посвятил вопросу государственной программы приватизации, которая будет проходить в три этапа. Кстати, в конце ноября текущего года Кабинет Министров внес в парламент проект закона о Государственной программе приватизации на 2011-2014 годы. Предполагается, что на первом этапе (2011-й – начало 2012 года) будет определен перечень объектов малой, массовой приватизации. Далее начнется индивидуальная приватизация крупных предприятий. В 2014 году все процессы приватизации в стране планируют завершить. Конечной целью должен стать такой результат, когда доля государственного сектора в ВВП страны будет равна 25%, что можно наблюдать во многих странах, имеющих рыночную экономику.
Пока не известно, какие предприятия будут приватизироваться, ведь прежде должно быть решение определенных министерств, которые являются их балансодержателями.

Дмитрий ШВАРЦ

– Якщо говорити про сільськогосподарський сезон, то він був для Первомайщини вдалим, попри те, що складні метеоумови «радують» нас уже третій рік поспіль. Але наші сільгоспвиробники мають серйозний досвід, аби успішно долати примхи погоди. Серед керівників аграрного сектора економіки немає жодної випадкової людини! Це, зокрема, Олег Юрійович Маляренко, Анатолій Миколайович Біднарик, Василь Володимирович Кульчицький, Василь Іванович Колесніченко, Араїк Феліксович Чатикян та інші. Й найцікавіше, що серед них є своєрідне змагання, котре, втім, не заважає їм обмінюватися досвідом, підставляти плече один одному в скруті. Водночас приємно відзначити, що ці знані керівники змагаються між собою не лише в суто виробничій площині, а й у тому, хто найбільше допоможе соціальній сфері села. Це радує.

Або такий приклад. Є в нас у Кумарах Віктор Анатолійович Солтановський. За кошти власного господарства для задоволення потреб земляків у питній воді він побудував три кілометри водопроводу. Деякі питають: які мотиви такого вчинку? Він відповідає: я досяг певних результатів у роботі, є злагоджений колектив. Але, крім цього, я повинен ще щось залишити по собі. І це – попри те, що Віктор Анатолійович мешкає не в селі, а в місті.

– Але, повертаючись до початку нашої розмови. Минула осінь стала надскладною для аграріїв області. Як у цьому сенсі на Первомайщині?
– На відміну від південних районів, осінні дощики трохи окропили первомайські землі, проте наступний рік буде дуже напруженим. Таких урожаїв, як у цьому році – по 50-70 центнерів ранніх зернових із гектара, вже не буде. Хоча по ячменю ще рано говорити.

Розуміючи складність ситуації, я провів бесіди з аграріями району щодо забезпечення підвалин урожаю 2013 року. Відтак з цією метою у кожному господарстві робимо насіннєвий резерв. А за умови, якщо в наступному році наші сільгоспвиробники матимуть достатньо зерна, готові поділитися ним із південними районами Миколаївщини.
– Промисловість району представлена насамперед підприємствами з видобування корисних копалин…

– Так, погоджуюсь із Вами. Але ситуація з кар’єрами є досить неоднозначною. Так, проблемною залишається виробнича діяльність Первомайського гранітно-щебеневого кар’єру. На цьому підприємстві, власником якого є держава Молдова, існували значні заборгованості з виплати заробітної плати – на початок року цей борг доходив до 800 тисяч гривень. Проте, провівши системну роботу з керівництвом видобувного підприємства – це і бесіди, і листи, і перевірки, домоглися зниження заборгованості по заробітній платі до 194 тисяч гривень. Та на цьому зупинятися не намірені, аж до повного погашення боргу та створення умов задля запобігання подібних ситуацій у майбутньому.

Щодо інших видобувних підприємств, то стабільно працює «Первомайський кар’єр граніт». У цього кар’єра є значний потенціал і щодо збільшення виробництва, і відносно розширення географії збуту власної продукції. Крім того, підприємство, як і ще два кар’єри району, активно бере участь у вирішенні нагальних питань Первомайщини, зокрема вони надали посипні матеріали для підготовки автодоріг до зими.
– Яким видався для регіону інвестиційний рік?

– У вересні у промисловому режимі запрацював Бандурський олійно-екстракційний завод. Таким чином, на повну потужність задіяні мільйонні інвестиції 2009-2010 років. Відзначу й соціальний ефект, який спричинило відкриття промислового підприємства: на ньому створено 250 робочих місць із достойною зарплатою, істотно збільшилися податкові надходження до бюджетів різного рівня. Укладено вагомі за об’ємом договори соціального партнерства із Софіївською та Тарасівською сільськими радами. Про добропорядність інвесторів говорить і те, що додатково до укладених угод вони виділили у цьому році 200 тисяч гривень для ремонту даху будівлі сільського клубу. Ремонт покрівлі розпочато, і незабаром культурний заклад відчинить двері перед відвідувачами.

Принагідно зазначу, що вигоду від запуску нового заводу матимуть і аграрії нашого та сусідніх районів, збуваючи продукцію власного виробництва, а саме насіння соняшнику, на більш вигідних для себе умовах.

А щодо безпосередньо цього року, то мали місце значні внутрішні інвестиції. Наші сільгоспвиробники придбали багато сучасної техніки, застосовують новітні технології, зводять нові будівлі аграрного призначення тощо.

– Які пріоритети Ви визначили у розбудові сільської інфраструктури соціального спрямування?
– 2010 року, коли я прийшов на цю посаду, нами була запроваджена програма «Енергоефективність». Вона має на меті скоротити бюджетні видатки на енергоносії та водночас поліпшити відповідність санітарним вимогам щодо забезпечення належного температурного режиму в школах, дитсадках, ФАПах і подібних закладах. Не забуваймо й про екологічну складову при вирішенні цього питання.

Минулоріч ми встановили акумулятивне електроопалення з використанням лічильника «день-ніч» у сільських школах Софіївки й Чаусового. Це вже дозволило нам заощадити з початку опалювального сезону близько 100 тисяч гривень. Наразі подібний проект реалізується у Степківській ЗОШ, гадаю, до нового року електроопалення запрацює і там.

Продовжуючи тему загальноосвітніх закладів, зазначу, що кожного року в школах нами встановлюються металопластикові вікна, проводиться заміна звичайних електроламп на економні. Тільки в тих школах, які вже обладнані цими енергозберігальними елементами, бюджет заощаджує до 200 тисяч гривень на рік.

– Частина Первомайського району розміщується у так званій «30-кілометровій зоні»? Яким чином використовуються кошти, що надходять до регіону у рамках відповідної державної програми?
– Сьогодні вже завершується ремонт покрівлі Степківського клубу, здійснюється заміна вікон у Романобалківській ЗОШ, замінено вікна у ФАПі с. Генівки. По цій програмі також установлені нові вікна практично у всіх дитячих садочках, що розташовані у зоні спостереження.

– Загалом, і на рівні області також, приділяється велика увага відновленню діяльності дошкільних навчальних закладів у сільській місцевості, зокрема ось уже декілька років діє відповідна обласна програма. Які зрушення у цьому напрямку на Первомайщині?

– Великою подією для місцевої громади стало відкриття дитячого садочка в селі Лиса Гора, де проживає понад три тисячі мешканців. Цей дошкільний заклад відкрили на базі колишньої школи після проведення масштабної реконструкції. Задля доброї справи були консолідовані кошти – близько 1 мільйона 700 тисяч гривень – із обласного, районного та сільського бюджетів.

А в селі Полтавка, де садочок працював сезонно, ми створили навчально-виховний комплекс на базі загальноосвітньої школи. Тепер діточки залюбки відвідують теплі, затишні, облаштовані до сучасних освітніх вимог приміщення.
– Якою є співпраця виконавчої влади та органів місцевого самоврядування?

– Ви ж, напевно, помітили (посміхається), що в мене на лацкані піджаку прикріплений значок депутата Первомайської районної ради. У шостому скликанні підібралася дуже конструктивна, дієва депутатська група однодумців. Активно працюють усі комісії, депутати надають серйозну допомогу районній державній адміністрації, часом корегуючи наші дії. А інколи навіть впливають на ситуацію там, де вплив виконавчої влади обмежений.
– Борисе Олексійовичу, а як реалізується рекреаційний потенціал української, чи то пак первомайської Швейцарії?

– Нами розроблена районна Концепція розвитку туризму на теренах Первомайщини. Створено також кластер місцевих підприємців, котрі мають бізнес у сфері відпочинку та туризму, з тим, щоб ми системно й регульовано розвивали рекреаційні можливості, дані нам самим Богом. Серед першочергових планів – спорудити навісний міст через річку в районі села Мигія, аби туристи та відпочивальники могли дістатися бази «Дубрівка», розташованої на іншому березі Південного Бугу.
– Дякую за інтерв’ю.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

– Избранному в законном порядке, решением наблюдательного совета, В. Федину никто никаких препятствий не чинил, – отметил корпоративный советник. – Он зашел в свой рабочий кабинет, после чего расторг договор с бывшей охранной фирмой.

Несколько слов к портрету нового руководителя предприятия. 43-летний топ-менеджер имеет несколько высших образований, в том числе закончил с красным дипломом хорошо известный николаевский вуз НУК им. адмирала Макарова. В свое время работал в банке, финансовым директором в Кривом Рогу и на аналогичной должности в Днепропетровске. А в 2005 году Федина «призвали» спасать тонущее предприятие – Херсонский судостроительный завод (ХСЗ). За достаточно короткое время Василий Викторович сумел не только улучшить производственные и финансовые показатели на этом предприятии, но и вывести его в лидеры судостроительной отрасли Украины. В. Федин входит в число топ-менеджеров компаний «Смарт-холдинг», контролируемых известным российским бизнесменом Вадимом Новинским.

– Ситуация на заводе сложная, – отметил Василий Федин. – Задолженность по зарплате и перед Пенсионным фондом составляет 38,5 миллиона гривен. При численности персонала 1450 сотрудников предприятие в данный момент способно обеспечить загрузкой лишь 100-150 человек. Кстати, на ХСЗ шесть лет назад была аналогичная ситуация. Поэтому мы понимаем, какие меры надо принять, чтобы вывести «Океан» на безубыточный режим работы. Перед собой я ставлю задание через год поднять завод на уровень 2005 года.

Среди своих основных задач новый президент ПАО «СЗО» назвал реанимацию производства («надо заключить больше контрактов») и погашение задолженности по зарплате и перед ПФУ. Хотя, посетовал В. Федин, сложно налаживать сотрудничество с заказчиками судов, когда в прессе вылито столько негатива о заводе.

Основным стратегическим партнером «Океана», как, впрочем, и других судостроительных предприятий Украины, Василий Федин видит Россию. Там государство каждый год направляет миллиарды долларов из бюджета на развитие собственного флота и судостроения. Но, поскольку производственные мощности не позволяют северному соседу освоить эти колоссальные деньги, у Украины появляются определенные перспективы по подписанию новых контрактов. В то же время ПАО «СЗО» намерено и дальше продолжать сотрудничество с «Нибулоном». На ближайшее время запланированы также переговоры с «Укрречфлотом» по вопросу переброски некоторых заказов «из Херсона на Николаев».

«РП» поинтересовалось: как в случае загрузки завода большими объемами удастся решить кадровую проблему, ведь ныне из-за безденежья и безработицы сотни высококлассных николаевских судостроителей трудятся вдали от Николаева?

– Действительно, – согласился президент ПАО «Океан», – кадровая проблема является очень острой. Конечно же, попытаемся вернуть домой опытных судосборщиков, но сделать это будет крайне сложно, ведь в той же России они получают от полутора тысяч долларов и выше. Поэтому совместно с николаевскими властями планируем возродить систему профессионально-технического образования. В Херсоне на аналогичный проект ХСЗ выделяет 1 миллион гривен в год.

Продолжая кадровую тему, В. Федин отметил: 99 процентов управленцев «Океана» останутся на своих местах. В свою команду Василий Викторович возьмет лишь двух-трех менеджеров в области маркетинга. В то же время он не намерен мириться с тем, что у бывшего президента было аж пять советников с зарплатой по 50 тысяч гривен – и это при долгах в 38 миллионов! «Мы им предложим другую работу, в соответствии с их профессиональными качествами», – пообещал В. Федин. Будут урезаны и другие непрофильные расходы.
Что ж, как сказал бы поэт, планов – громадье. Хотелось бы, чтобы у нового руководства завода «Океан» слова не разошлись с делом.

Андрей ТЮРИН
Фото Виктора ЩЕРБИНЫ
НА СНИМКЕ: В. Нусинов и В. Федин.

Слід зазначити, що місцева громада вже встигла відчути на собі значні переваги та плюси співпраці з таким солідним аграрним підприємством, як ТОВ СП «НІБУЛОН»: на території області успішно працюють його три виробничі підрозділи – «Романівський» (смт Романів), «Бистрицький» (смт Бистрик) та «Чуднівський» (смт Чуднів).

За цей короткий час, відведений на зведення нового елеваторного комплексу, було освоєно 192 млн. грн. інвестиційного капіталу. На будівництві були задіяні більше 50 підрядних організацій, тобто майже 1500 професіоналів з різних куточків України. Об’єкт оснащений найсучаснішим транспортним, технологічним та лабораторним обладнанням. Не останнє місце займає й благоустрій та озеленення прилеглої території. Тож тепер елеватор філії «Тетерів» – це найсучасніший та найгарніший технологічний об’єкт у регіоні, який уже з 22 листопада поточного року розпочне прийом першої партії кукурудзи.

І ось 15 листопада відбулося його урочисте відкриття. Першим до вітального слова запросили голову Житомирської обласної державної адміністрації Сергія Рижука. Він від щирого серця привітав усіх, хто долучився до будівництва елеватора, а особливо – генерального директора «НІБУЛОНу» Олексія Вадатурського, з цією блискучою трудовою перемогою. «Ми всі разом є учасниками реалізації найпершого завдання Президента України Віктора Федоровича Януковича, який зауважив: «Ми повинні вийти на дорогу прогресу і стати кращими серед держав, перш за все, завдяки залученню і освоєнню інвестиційного потенціалу». Це зараз і відбувається!», – зазначив Сергій Рижук.

У зв’язку з цим голова Житомирської облдержадміністрації додав, що новий елеваторний комплекс у Великих Коровинцях є не лише внеском у розвиток сільського господарства і всього аграрного сектора економіки країни, що дуже вагомо само по собі, але і дає потужний поштовх розвитку всієї соціальної інфраструктури населеного пункту і району.

«Це не просто елеватор, це – ті ворота, які відкривають можливості для системного розвитку всього агропромислового виробництва. Адже, якщо нема де зберігати, урожай пропаде. А в примітивних умовах на зерні кукурудзи з’являться тріщини, грибок, і з такою якістю зерна не вийдеш на світовий ринок. А завдяки такому елеватору отримуєш високу якість зерна, а якщо є якість, є і ринок, і не за півціни, а за повну вартість. А раз є хороша ціна, є і бюджет, є гроші на соціальну сферу. Вже не говорю про зарплати та інші речі… Ось наскільки важлива роль нового сучасного елеватора!» – підкреслив С. Рижук.

Зі словами вдячності звернувся до генерального директора ТОВ СП «НІБУЛОН», Героя України Олексія Вадатурського голова Житомирської обласної ради Йосип Запаловський: «За останній рік нам довелося відкрити не одне підприємство, але того, що лише за 80 днів зробила ваша потужна компанія, ми аж ніяк не очікували. Тому те, що ви для нас робите, заслуговує на велику увагу з боку влади та подяку від людей. А ми, в свою чергу, обіцяємо зробити все можливе, щоб вам працювалося комфортно й ви увійшли в нашу область із надією, що ваш бізнес тут лише процвітатиме».

«Результатом співпраці з незаперечним лідером аграрного ринку України, компанією «НІБУЛОН» є, звісно, наші фінансові показники. На сьогодні ми можемо похвалитися одним із найвищих по області темпів росту доходів місцевих бюджетів. І в цьому є її незаперечна заслуга», – наголосив голова Чуднівської районної державної адміністрації Максим Самчик. А голова Чуднівської районної ради Валерій Копчик та Великокоровинецький селищний голова Лариса Пащенко від імені всієї громади подякували Олексію Вадатурському за будівництво елеватора, створення нових робочих місць, яких так не вистачало в районі, та стрімкий розвиток місцевої інфраструктури.

Не приховував свого захвату й генеральний директор Української аграрної конфедерації Сергій Стоянов: «Я, мабуть, уже вдесяте беру участь у подібних урочистостях і кожен раз дивуюся казці, яку творить компанія «НІБУЛОН», мимоволі потрапляючи під магію її славних справ. І якщо в Україні й надалі зберігатиметься тенденція по нарощуванню обсягів виробництва кукурудзи, то тепер житомирці, маючи такий потужний елеваторний комплекс, нічого хвилюватися із цього приводу. Це стосується й України в цілому, адже в наступному році Олексій Вадатурський та його компанія збираються ввести в експлуатацію ще кілька сучасних елеваторних комплексів».

У свою чергу, президент Української зернової асоціації Володимир Клименко зазначив, що будівництво подібних об’єктів за такий короткий термін – це унікальна справа не лише в українській, а й у світовій практиці. А щоб цього досягти, необхідно працювати так, як це робить Олексій Вадатурський.

Останнім слово взяв сам ініціатор проекту з відродження аграрного сектора, Герой України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури Олексій Вадатурський і висловив подяку особисто голові облдержадміністрації Сергію Рижуку за сприяння в реалізації інвестиційного проекту. Він також відзначив високу роль і 52 будівельних організацій, задіяних у будівництві елеваторного комплексу, оскільки більше 1500 чоловік щодня працювали на об’єкті, щоб якісно та в строк закінчити всі роботи.

«Нашій компанії 20 років. Ми починали будувати елеваторний комплекс у Великих Коровинцях напередодні 20-річчя України, а здаємо об’єкт напередодні 20-річчя нашої компанії. Адже вже п’ятого грудня «НІБУЛОНу» виповниться 20 років. Ми і надалі маємо серйозні плани по розвитку нашої компанії, по розвитку інфраструктури зернового ринку, по розвитку суднобудування. Ми сподіваємося, що нам вдасться зробити все можливе, аби наша Україна дійсно стала світовим лідером на аграрному ринку, зокрема що стосується поставок високоякісного продовольчого зерна», – окремо підкреслив Олексій Вадатурський.

Розповідаючи про найближчі плани компанії, генеральний директор «НІБУЛОНу» повідомив, що дуже скоро у Житомирській області буде презентовано сучасний цех з виробництва м’ясних продуктів без будь-яких домішок, ферментів, м’ясних складових сумнівного походження або продуктів з ГМО. У планах також будівництво власного тваринницького комплексу. А вже наступного тижня буде зданий в експлуатацію 20-й елеватор «НІБУЛОНу» – в селі Денихівка Київської області.

ТОВ СП «НІБУЛОН» – одна з небагатьох вітчизняних компаній, яка, в першу чергу, переймається проблемами українського аграрного ринку. Її генеральний директор Олексій Вадатурський добре розуміє, що створення інвестиційного клімату в державі – це справа аж ніяк не одного дня, тому він і надалі продовжує над цим працювати.

Анна НІКУЛІНА
Фото Кирила АХТИМОВИЧА
НА 1-м СНИМКЕ: Сергій Рижук та Олексій Вадатурський.

Скажете, у цій місцині, на самому кордоні з Кіровоградщиною, таки пройшли життєдайні опади? Помиляєтесь, шановний читачу. Тамтешні старожили навіть і не пригадують, коли восени протягом трьох місяців у грунт не впало жодної краплини дощу. Справді, посушливі весни вряди-годи траплялися, хай їм грець. Але щоб така суха осінь!
То в чому ж тоді розгадка миролюбівського феномену?

Насамперед, – у дбайливому, новаторському підході до організації аграрного виробництва. У неухильній трудовій дисциплині. А головне, тут ставляться з неабиякою любов’ю та пошаною до землі-годувальниці, розуміючи: перед тим, як щось узяти із матінки-землі, треба вкласти в неї значні кошти. І – душу. Без цього немає успішного сільгоспвиробництва.

Із року в рік у ЗАТ «Добробут», сповідуючи високу культуру землеробства, домагаються і високих виробничих показників. Так, цього сезону ранні зернові дали у середньому по 37 центнерів на круг. Кожен гектар із златоглавими соняшниками віддячив людям 25-ма центнерами добірного насіння. Неабияк пом’якшали миролюбівські трударі й гостроту «гречаної проблеми»: цієї дієтичної крупи зібрано по 25,5 центнера з гектара.

– Але і це ще не межа, – переконує мене керівник ЗАТ «Добробут», депутат Миколаївської обласної ради від Партії регіонів, заслужений працівник сільського господарства України Олександр Мезнік. – Ось я нещодавно їздив до Німеччини і побачив там…

Буваючи у цій та в інших європейських країнах, Олександр Миколайович щоразу привозить на рідні терени цілу валізу нових ідей і підходів. Останнє ноу-хау – це технологія передпосівного обробітку грунту та подальший посів із максимальним збереженням вологи у верхньому горизонті землі. Задля реалізації цього передового досвіду товариство придбало сучасну сівалку фірми «Case», трактор марки «New Holland», дискову борону та культиватор суцільного обробітку грунту.

– Завдяки цій техніці, – ділиться О.М. Мезнік, – впроваджуємо технологію збереження вологи при посіві. Глибина обробітку та культивації грунту, між іншим, регулюється з точністю до сантиметра. А за допомогою пневматики насіння лягає у пухку землю на задану глибину, приблизно 4-5 сантиметрів.
– Звичайно, – погоджується Олександр Миколайович, – імпортні агрегати коштували товариству значних інвестицій, проте і результат, як говориться, більш ніж переконливий!

Що ж, на придбання лише високоякісних насіння, засобів захисту рослин, добрив та сільськогосподарської техніки миролюбівські аграрії грошей не шкодують. Але чималі капіталовкладення не лише за декілька років окупаються, а й приносять прибуток. Вільні ж кошти, як правило, знову спрямовуються на подальшу інтенсифікацію аграрного процесу.

Як ще один приклад такого розумного підходу – металевий, новенький велет степових просторів – потужний комбайн «Claas Lecsion-670». Цей шедевр інженерної думки останнього покоління дозволяє кожного жнивного дня зібрати збіжжя із 50-ти гектарів, при цьому – із мінімальними втратами врожаю. Отакої! До слова, такого комбайна я особисто на полях Миколаївщини ще не бачив.

А загалом, машинно-тракторний парк дозволяє товариству «Добробут» самостійно обробляти власний земельний клин. Уся техніка наразі відремонтована та поставлена в ангари.
– На жаль, – зазначає депутат обласної ради, – така посушлива осінь дещо зіпсувала наші плани, тож озимина зійшла лише там, де застосували новітню техніку та технологію. Зелені сходи вже повністю готові до зими – підживлені, оброблені від шкідників.

Що ж, ЗАТ «Добробут» славиться своїми здобутками у галузі рослинництва на всю область. Але тут зберегли й тваринництво. Нехай і не у великих промислових обсягах, але свиноферми, вівцеферма та птахокомплекс дозволяють протягом року мати свіже та якісне (без усіляких там біодомішок!) м’ясо до столу сільських трудівників. Ласують натуральним продуктом і відвідувачі місцевих навчальних закладів – школи та дитячого садочка. Зазначу також, що у капітально відремонтованих тваринницьких приміщеннях тепло та сухо, й панує ідеальний порядок. Щодо перспектив розвитку тваринницької галузі, то за більш сприятливих умов у Миролюбівці готові істотно наростити поголів’я хоч завтра: законсервовані молочно-товарні ферми знаходяться під надійною охороною.

Вище я розповів про один бік медалі – виробництво. Але у ЗАТ «Добробут» не менше піклуються про створення гарних умов для праці та відпочинку сільських трудівників. Так, у цьому році, попри фінансово-економічну кризу, середня заробітна плата у товаристві зросла на 25 відсотків, і фонд зарплати становив близько 2 мільйонів гривень. А всіляких податків та зборів сплачено понад одного мільйона гривень!

Крім того, товариство повністю забезпечує село, причому безкоштовно для споживачів, водою, яка за допомогою потужного насосу подається цілодобово. Також безплатно людям орються городи, доставляється до обійсть солома. За сприяння районної влади, а саме голови райдержадміністрації Тетяни Підборської та голови районної ради Тамари Фесько, вирішуються й інші соціальні накази земляків. Останнім часом реконструюються та ремонтуються об’єкти соціально-культурного призначення – бювет для додаткового очищення води, дитсадок. Будинок культури, до речі, й понині залишається на балансі ЗАТ «Добробут». Сьогодні в ньому закінчується ремонт – замінено сцену, пофарбовані та поштукатурені стіни та стеля. А буквально пару місяців тому акціонерне товариство придбало для сільських аматорів вокалу комп’ютерну студію звукозапису фірми «Ямаха». Такого сучасного музичного обладнання немає навіть ув обласному центрі!

У Будинку культури сумлінно та творчо трудяться три працівники, котрі отримують зарплату з каси товариства. На утриманні господарства – два народні ансамблі – ВІА «Добробут» і жіночий ансамбль «Гармонія». Тепер, з придбанням музичної студії, самодіяльні артисти мають змогу записувати професійні диски із власними піснями. Завідує культурним закладом молодий випускник Миколаївського вищого училища культури (нині – коледж культури і мистецтв) Микола Гамалій. Йому, як молодому спеціалісту, наданий у власність зручний будинок. Та й загалом, через подібну турботу, молодь охоче йде працювати «до Мезніка»: працівники віком до 35 років становлять близько 70 відсотків усього трудового колективу. «От іще б народжуваність підтягнути», – хитро посміхається у свої пишні козацькі вуса Олександр Миколайович.

Щороку на «соціалку» ЗАТ «Добробут» спрямовує 350-400 тисяч гривень. Завдяки цьому, а також увазі районної та сільської влади, село не лише живе, а й розвивається. Миролюбівка стрічає світлими просторими вулицями, вздовж яких вишикувалися добротні цегляні будинки з усіма зручностями – холодною та гарячею водою, газом. «У селян, – каже Олександр Мезнік, – повинні бути не лише робочі місця з достойною заробітною платою, а й комфортні умови для відпочинку вдома. Тоді й людина почуватиметься захищеною у соціальному плані. Інакше на селі – не можна».

Тільки добрі слова кажуть на адресу Олександра Мезніка й пайовики. Ще б пак: цього року кожному із власників земельних паїв нараховано по 5218 гривень. Це навіть більше, ніж передбачено договорами оренди – замість 5 відсотків від вартості паю виплачено шість! Чому так? «Та врожай цього року видався нівроку, – скромно зазначає Олександр Миколайович, – тож вирішили ще якось заохотити земляків». Принагідно варто зауважити: як би не було важко господарству виживати у неврожайні сезони, протягом останніх 15 років орендна плата сплачувалася вчасно і в повному обсязі – до копійки.

Те, що кожного зі своїх працівників керівник знає поіменно, говорить багато про що. Із шанобливістю у голосі Олександр Миколайович називає прізвища тих, хто створює золотий кадровий резерв ЗАТ «Добробут». Це – головний агроном О.О. Тищенко, головний інженер Ю.В. Ступак, заступник директора Г.Л. Коц, головний економіст Л.В. Немченко, головний бухгалтер А.В. Мартин, головний ветлікар Г.В. Кіторага, бригадир тракторної бригади М.Ф. Немченко, завмайстернею І.О. Підлісецький, агроном із захисту рослин М.М. Горінський. До славної когорти хліборобів входять і механізатори В.П. Михайлюк, А.Ю. Волков, М.М. Горінський, О.В. Железняк, В.А. Юхно, С.В. Кравчук, водії О.О. Єленчук, І.Ю. Скальовий, А.М. Сліпченко, Ю.А. Михайлюк, А.В. Мартин, Д.А. Михайлюк, В.В. Найдьонов, І.М. Безверхий. Дбайливо дивляться за «чотириногими підлеглими» тваринники Н.В. Заркова, О.О. Зарков, С.Г. Кириченко, В.І. Немченко, Л.І. Шмиголь, Г.І. Шкепу, Ф.С. Шкепу, С.М. Немченко, ціла династія Слодзиків – Анатолій, Юрій, Володимир і Микола.

…А у центрі села Олександр Мезнік вибудував православний храм святого Олександра Невського. Церква – справжня перлина населеного пункту та всієї округи: розписана іконами, вона немов магніт притягує до себе парафіян не лише з Братського району, а й навіть із сусідньої Кіровоградщини. Біля церкви висаджено молодий березовий парк.

Розмовляємо з настоятелем храму отцем Михайлом. Говоримо про вічні духовні цінності. Відродження, каже священик, починається в душі кожного із нас. І один із його поводирів, – саме Олександр Миколайович Мезнік, котрий перетворив Миролюбівку та навколишні села у справжню оазу.
Зі святом вас, шановні трудівники Миролюбівки! Гарних вам урожаїв, достатку, родинного затишку. Нехай вас і надалі завжди супроводжують Віра, Надія і Любов!

Андрій ТЮРІН
Братський район
Фото автора

НА ЗНІМКАХ: 1-3 – Олександр Мезнік; у дитсадку «Джерельце»; степові фрегати; 5-9 – храм св. Олександра Невського; отець Михаїл; Микола Гамалій у музичній студії; завідувачка свинотоварної ферми Вікторія Немченко;  бухгалтер Ніла Шумовська, секретар Ірина Коц, головний економіст Лариса Немченко, бухгалтер Юлія Пушкаревська.