На початку вересня один із лідерів аграрного ринку України розпочав будівництво нового елеваторного комплексу з приймання, зберігання і відвантаження зернових та олійних культур у с. Денихівка Тетіївського району Київської області. З того часу пройшов місяць. Можливо, для когось це досить незначний проміжок часу. Проте не для «НІБУЛОНу». У будівництві даного об’єкта задіяно більше тисячі чоловік із п’ятдесяти підрядних організацій та сучасна техніка, роботи просуваються надзвичайно швидкими темпами, тож уже 1 листопада елеватор буде готовий прийняти на зберігання цьогорічний урожай кукурудзи.

Якраз у розпал будівельних робіт до Денихівки завітали генеральний директор «НІБУЛОНу», Герой України Олексій Вадатурський разом із представниками компанії, голова Тетіївської районної адміністрації Іван Миколюк та його заступники, сільський голова Віталій Самозван. Вони детально ознайомилися із ходом будівництва об’єктів нового елеваторного комплексу та терміном його виконання.

У ході виробничої наради Олексій Опанасович звернувся до керівників будівельних організацій із проханням виконувати свою роботу не лише швидко та якісно, а й дотримуючись чинного законодавства: «Напевно, ви вже знаєте про те, що компанією «НІБУЛОН» та Державною податковою службою України було підписано Меморандум про участь в експерименті по впровадженню горизонтального моніторингу роботи компаній-партнерів. Відтепер усі грошові платежі стануть відкритими. Через нашу компанію податкова служба зможе здійснювати моніторинг аграрної галузі в цілому, всіх постачальників палива та енергетики, засобів захисту рослин, будівельної індустрії та суднобудування України. Тому я переконливо прошу вас поставитися до цього з великою увагою та відповідальністю». Слід зазначити, що підписання даного документа відбувалося за обопільною ініціативою ТОВ СП «НІБУЛОН» та Державної податкової служби, тому що остання надзвичайно зацікавлена у співпраці з лідером вітчизняного аграрного ринку.

Також керівник «НІБУЛОНу» запевнив присутніх у тому, що його компанія та підрядні організації до першого листопада завершать усі будівельні роботи на даному об’єкті: «Для цього ми маємо все необхідне: на кожен вид роботи є окремі підрядники, ми забезпечуємо їх повне фінансування на умовах передоплати. Вони, в свою чергу, пройнялися нашою філософією ведення бізнесу, тому зараз спостерігається конструктивний діалог професіоналів – людей, які прагнуть збудувати довірений їм об’єкт у запланований термін. Крім того, будівництво стовідсотково забезпечене електротехнічним, технологічним, транспортним та зерноочисним обладнанням від кращих світових виробників». Після зведення елеваторного комплексу паралельно з пусконалагоджувальними роботами буде здійснюватися приймання сільгосппродукції.

ТОВ СП «НІБУЛОН» – це не тільки один із лідерів аграрного ринку України, а ще й соціально відповідальна компанія, тому до першого листопада планується ввести в експлуатацію і ряд об’єктів, спрямованих на благоустрій села та школи. Зокрема в Денихівці передбачається будівництво стадіону з футбольним полем, баскетбольним, волейбольним, гандбольним майданчиками, біговою доріжкою, роздягальнями та душовими кабінами, парком відпочинку. Значні зміни очікують і сільську школу. Вже найближчим часом тут з’являться новий комп’ютерний клас та кабінет хімії, оснащені найсучаснішим навчальним обладнанням, буде відремонтовано санвузли, водопровід, паркан та ганок.

«Завдяки фінансовій підтримці «НІБУЛОНу» у двох дитячих садках уже було встановлено металопластикові вікна та двері, нові сучасні котли. Крім того, здійснено ремонт тротуарів та території біля обеліска Слави. Найближчим часом планується облаштувати місцеву амбулаторію та забезпечити освітлення усього села з використанням енергозберігальних технологій. Також на черзі – асфальтування та ямковий ремонт доріг. На реалізацію цих соціальних проектів наше село вже отримало 2 млн. грн. від продажу земельної ділянки, 500 тис. грн. – за умовами угоди «Про соціальне партнерство» та додаткову матеріальну допомогу від ТОВ СП «НІБУЛОН», – повідомив Денихівський сільський голова Віталій Самозван.

Також він поділився своїми враженнями від співпраці з цим потужним сільськогосподарським підприємством: «Мені все до вподоби. Адже кожен день, прийшовши на будівництво, я спостерігаю лише позитивні зміни, що відбуваються завдяки застосуванню сучасних технологій та залученню до робіт кваліфікованих працівників. Не приховують щирого здивування і селяни. Якщо ще 3-4 місяці тому люди не вірили, що за такий короткий термін можливо збудувати потужний елеваторний комплекс, то тепер, коли вже завершено приблизно 40% будівництва, вони нарешті переконалися у правдивості даних їм обіцянок. До того ж, ще близько року тому вони їздили на відкриття елеваторів у Полтавській області, а зараз уже до нас приїжджають люди з інших сіл та районів, щоб ознайомитися із ходом будівництва. Тож ми сподіваємося, що після його завершення відвідувачів стане ще більше – будемо спілкуватися, обмінюватися досвідом».

Проте й на цьому не закінчується співпраця «НІБУЛОНу» та Київської області. «Ми вже завершили всі підготовчі роботи, а також отримали необхідні документи та дозволи на початок будівництва річкових терміналів у місті Переяслав-Хмельницький та в селі Стайки. Я думаю, що вже до першого липня наступного року ми введемо обидва об’єкти в експлуатацію, – повідомив Олексій Вадатурський. – Таким чином, «НІБУЛОН» інвестує у Київську область 60 млн. доларів, що складає десяту частину від загальної суми всіх капіталовкладень в аграрний сектор області».

Паралельно з будівництвом об’єкта в с. Денихівка Тетіївського району Київської області відбувається і закладка нового елеваторного комплексу з приймання, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур філії «Тетерів» на території смт Великі Коровинці Чуднівського району Житомирської області.

Менше ніж за місяць на цій ділянці буде збудовано сучасний комплекс європейського рівня, здатний одночасно зберігати 76,8 тис. тонн зернових та олійних культур. Завдяки ТОВ СП «НІБУЛОН» більше півтори тисячи будівельників із різних куточків України отримали гарантовані робочі місця. А після введення об’єкта в експлуатацію його обслуговуватимуть понад 60 працівників. Нині тут панує ділова атмосфера та зразкова дисципліна, всі будівельні роботи координує сама компанія, яка й виконує роль генерального підрядника. Тож незабаром елеватор стане справжньої окрасою та гордістю усього району.

На сьогодні вже завершено зведення фундаментів для трьох зерносховищ та автомобільних ваг, бетонного покриття, здійснено монтаж водонапірної башти. Будівництво елеватора філії «Тетерів» відбувається ударними темпами з використанням сучасного обладнання.

Голова Житомирської обласної державної адміністрації Сергій Рижук, який усіляко підтримував ініціативу компанії ТОВ СП «НІБУЛОН», спрямовану на будівництво елеватора, під час зустрічі на будівельному майданчику з її генеральним директором Олексієм Вадатурським відверто зізнався: «Я відчув, наскільки важлива для розвитку моєї області та нашої держави в цілому взаємна довіра бізнесу до влади. Це найперша умова для вкладення інвестицій». Також Сергій Миколайович зауважив, що будівництво «НІБУЛОНом» елеваторного комплексу має велике значення для економічного розвитку Житомирщини. Адже цього року на території області було вирощено майже 700 тисяч тонн кукурудзи та 1 млн. 300 тисяч тонн зернових культур, які потребують надійного місця для зберігання. Окрім того, в майбутньому ця компанія планує побудувати тут і м’ясокомбінат, який буде займатися виготовленням лише натуральної продукції.

Великокоровинський селищний голова Лариса Пащенко також у захваті від того, що відбувається: «Відтоді, як у наше селище прийшов «НІБУЛОН», воно ніби ожило: з’явилися нові робочі місця, а відповідно – й надходження до місцевого бюджету. На отримані кошти було збудовано водопровід, замінено дах у дитячому садку та вікна у Будинку культури, виготовлено документацію на освітлення усіх вулиць, а незабаром розпочнеться і ремонт доріг. Завдяки цьому проекту від закриття вдалося врятувати місцеву залізницю. Окрім того, наша школа отримала сертифікати на придбання мультимедійної дошки та металопластикових вікон для актової зали. Неможливо передати словами мої враження від стилю роботи цієї потужної компанії, яка за такий короткий термін досягла значних успіхів у будівництві».

Уже через місяць в Україні з’являться ще два сучасні та потужні елеваторні комплекси з приймання, зберігання і відвантаження зернових та олійних культур. Їх будівництво зможе забезпечити українцям не тільки гарантовані робочі місцями, а й покращити економіку країни та її інвестиційний клімат. І все це завдяки лідеру аграрного ринку – ТОВ СП «НІБУЛОН».

Анна НІКУЛІНА
Фото Кирила АХТИМОВИЧА

НА СНИМКАХ: 1 – голова Житомирської облдержадміністрації Сергій Рижук і Герой України, генеральний директор компанії «НІБУЛОН» Олексій Вадатурський; 2 – будівництво сучасного елеваторного комплексу компанії «НІБУЛОН» у селі Денихівка Київської області; 4 – будівництво елеватора компанії «НІБУЛОН» у смт Великі Коровинці Житомирської області.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

У вересні 1951 року будівництво заводу було майже завершене: зведено стапеля, встановлено обладнання, завершено будівництво під’їзних доріг… Наприкінці місяця по тимчасовій ЛЕП на завод уперше була подана електроенергія. Директор заводу П. Філіпов дав наказ розпочати роботу. Загуділи двигуни, верстати, запрацювало обладнання, вдихнувши на повні груди повітря, як жива істота, завод задихав, запрацював. Перша виробнича програма передбачала будівництво серії несамохідних барж. Але вже за кілька років тут розпочали будувати сухогрузи, лісовози, траулери, рефрижератори, нафторудовози, а згодом цілі риболовецькі флотилії та науково-дослідні кораблі. Всі вони відповідали найновішим науково-технічним вимогам і ходили морями та океанами усього світу.

МИСЛЕННЯ  НА  РІВНІ  БАРЖІ?

Першу гостру економічну кризу завод пережив у 1997 році. Це, передовсім, обумовлювалося загальнодержавною економічною нестабільністю. Керівництво заводу, весь колектив доклали неймовірних зусиль, аби вийти з кризи і утримати підприємство на плаву. Але цього виявилося замало. Потрібно було вдаватися до рішучіх дій у напрямку приватизації підприємства, щоб влити у нього свіжу інвестиційну кров. З 2000 року «Океан» потрапляє у бурхливе море світових ринкових відносин, «плаває» то під голландськими, то під норвезькими прапорами. Корабели то успішно працюють на будівництві суден, як правило, іноземних замовників, отримуючи стабільну заробітну плату, то знову відчувають нестабільність. Подібні злети і падіння – звичайне для світової економіки явище. Але наш завод потехеньку почав здавати позиції. Та серйозно заштормило з початку минулого року. До керівництва прийшли не професіонали суднобудівної галузі, а колишні військові, які раптом відкрили у собі сховані раніше менеджерські здібності. Це явище сьогодні поширене і модне, коли «сапоги точит не сапожник». «Господа офицеры», можливо, мали б переможний успіх у бойових баталіях, але складну суднобудівну галузь на «Ура-а!» не візьмеш. А ще хоч і «привыкли руки к топорам», та до грошей вони звикають ще швидше. І все це робиться за всіма законами, документально підтверджено так, що і комар носа не підточить. Маються на увазі не тільки керівники останньої генерації, але й їхні попередники. Наприклад, після звільнення з посади колишнього директора заводу М.П. Романчука йому підприємство заборгувало 2,9 мільйона законно зароблених гривень. А теперішні, скажімо, члени наглядової ради (деякі з них на територію заводу і ногою не ступили) отримують по 15 тисяч гривень зарплати. Сьогодні середньомісячна зарплата керівників підприємства становить близько 8,5 тисячі гривень. А середня зарплата робітника – 1575 гривень. Якраз вистачає на хліб, сіль та воду. Але і цього мізерного заробітку люди не бачать.

ОФІЦІЙНА  ДОВІДКА

2010 року, незважаючи на деяке пожвавлення ситуації у суднобудівній галузі загалом, що сприяло нарощуванню виробництва на інших суднобудівних підприємствах області (зокрема на ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» – у 1,5 разу, ТОВ «Порт-сервіс» – майже удвічі), на ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» продовжилася тенденція до подальшого скорочення виробництва. За підсумками 2010 року, порівняно з 2009 роком, на підприємстві зафіксовано скорочення обсягу виробництва за основними видами діяльності – на 50,8%.

Негативна тенденція до скорочення виробництва, причому в рази, продовжується і у поточному році.

А як їй не продовжуватись, якщо серйозних замовлень на будівництво суден завод не має. Знаєте, чим тут гордяться? Наведемо приклад зі статті президента(!) заводу Л.М. Шуміла, надрукованої у журналі «Судостроение и ремонт», №44: « Главным заказчиком является один из ведущих производителей сельхозпродукции в Украине – СП «Нибулон». Мы уже поставили этой компании 24 сухогрузных баржи дедвейтом 4377 тонн». Звичайно, перед «Нибулоном» треба стати на коліна за те, що не дав можливості заводу остаточно померти. Але хіба не соромно твердити, що баржі є головним виробництвом? З їх будівництва завод починав роботу 60 років тому. Баржа – це не суховантажник «Зоя Космодем’янська», не риболовецька флотилія, не кораблі з науковими лабораторіями, які покликаний і зобов’язаний перед державою і народом будувати такий велетень, як завод «Океан». Мислення на рівні баржі призвело до знедолення, зубожіння і приниження тисячі робітників підприємства. Як воно, майстру з золотими руками, які виготовляли техніку космічного рівня, почуватися у ролі жебрака? Працює на заводі судноскладальником у цеху №11 Володимир Анатолійович Мельничук. Він – батько чотирьох малолітніх дітей. Зарплату не отримував. Через профспілку добився виплати 1 тисячі гривень. А від керівництва заводу «нагороду» – вимушену відпустку за власний рахунок. Ми хотіли з ним зустрітися, але дружина зі сльозами на очах сказала: «Його вдома нема, поїхав на заробітки». Над коментарем для цього прикладу подумайте самі.

Або таке. Провідний інженер заводу(!) Володимир Іванович Мєдушевський заборгував за квартиру 2 тис. грн. Бо змушений був працювати на півставки в режимі неповного робочого дня і неповного робочого тижня.
Інженеру Людмилі Миколаївні Крамаренко у квартирі за несплату відрізали газ і електроенергію.

На заводі працюють цілі династії і страждають вони ще гірше від інших, бо навіть не можуть позичити грошей у своїх рідних – їх вони не отримують. Микола Андрійович Скиртенко – трубоукладальник, його дружина Ніна Антонівна зварник, син Антон також трубоукладальник – ледве зводять кінці з кінцями.

Майстер Ігор Ілліч Криворотов і його дружина інженер Тетяна Миколаївна навчають двох синів студентів. Зарплати не отримують, дітям у навчальних закладах погрожують відрахуванням за несплату коштів за навчання.
Кранівниця, мати-одиначка С.О. Редреєва ледве випросила 600 гривень, щоб нагодувати дітей.

Цей список можна продовжити до цифри 300 – майже стільки заяв надійшло з відчайдушним проханням допомогти: придбати ліки, здійснити хірургічну операцію, похоронити близьку людину чи просто купити буханець хліба. Профспілковий комітет змушений був поставити вимоги перед адміністрацією заводу. На підприємстві створилася конфліктна ситуація. У травні цього року налагодити стосунки між представниками колективу і адміністрацією взялися допомогти працівники Національного управління з посередництва і примирення при Президенті України в особі досвідченого юриста О.О. Євченко. У результаті цієї роботи було досягнуто певної згоди. Зокрема розроблено Графік виплати заробітної плати і погашення заборгованості по заробітній платі на 2011 рік. Згідно із цим графіком до кінця року адміністрація зобов’язувалася виплатити 8692124 гривень. У травні вона спромоглася виплатити 100 тис. грн…. Заявники змогли отримати по 500 гривень. У червні адміністрація від обіцяної суми виплатила лише – 35 відсотків. У липні, серпні, вересні жодної копійки люди не бачили. Не дивно, що конфлікт розгорівся ще з більшою силою. А тиск на працівників підприємства з боку адміністрації став нестерпним.

Добрі люди майже таємно передали мені документ внутрішнього призначення. Він не має назви, але його можна назвати приблизно так: «Аналіз виходу на роботу працівників заводу на 16.09. 2011 р.». Не хочеться завантажувати читача цифрами, але їх просто необхідно оприлюднити, бо вони є своєрідним ключем до шифру таємничих причин трагедії занепаду заводу. Всього на підприємстві працює 1502 людини. Так ось, 16 вересня у плановій відпустці перебувало: 79 – основних робітників, 51 – допоміжних робітників, 12 – керівників, 40 – спеціалістів, 3 – службовців, 7 – майстрів основного виробництва. А у відпустці без утримання у той день знаходилося: 412 – основних робітників, 80 – допоміжних робітників, 17 – керівників, 45 – спеціалістів, 1 – службовець, 9 – майстрів основного виробництва. Додамо, що в цей день на лікарняному перебувало – 19 працівників, у академвідпустці – 1, декретній відпустці – 64, ну й через інші причини на заводі не було ще – 88 чоловік. Загалом на роботу не вийшло – 1028 чоловік. А працювало всього – 474 людини. Це удвічі менше, ніж у колишньому моєму рідному колгоспі «Авангард», що на Єланеччині. Це ж треба мати такий менеджерський талант, щоб за неповні два роки перетворити могутнього велетня світового значення у колгосп з найвіддаленішого району області! До речі, той колгосп і сьогодні живе й працює, а люди отримують заробітну плату.

СВЯТИЙ  ОБОВ’ЯЗОК  ЗАХИСТИТИ  ЛЮДИНУ

Голова профкому заводу Анатолій Нємов:
– Ціна обіцянок керівництва заводу не варта й ламаного гроша. Вони говорять одне, а роблять усе навпаки. Члени нашого колективу в цьому давно переконалися. Обов’язок профспілкових працівників захистити інтереси людей. Ми це робили і робитимемо надалі, дотримуючись усіх законів і пунктів чинного законодавства, стукаючи у двері всіх владних структур. Нас звинувачують у тому, наче керівники профспілки від когось отримують гроші за принциповість, що, мовляв, в адміністрації заводу працюють дуже толерантні люди і мудрі керівники, а їх незаслужено ображають. Мушу сказати, що я, як голова профкому, мої підлеглі, як і самі заводчани, теж не отримуємо заробітної плати. Офіційно з працівників відраховуються профспілкові внески, але до нас вони не доходять. Щодо образ на адресу адміністрації, то жодного непристойного слова ніхто не сказав, хоча люди доведені до відчаю. Наші люди – патріоти свого заводу. Ви легко у цьому переконаєтесь, якщо з ними побесідуєте.

ЗАВОД  –  НАШЕ  ЖИТТЯ

Наталя Гаврилова, провідний інженер групи технічної документації:
– Сміливо стверджую, що у нашому відділі зосереджені розум, професіоналізм і душа підприємства. Завод – наше життя. Тобто ми і завод – одне ціле. Слово «банкрутство» у нас асоціюється зі страхом. А страх – це таке почуття, яке може лишити людину життя. Так навіщо нам молодим і красивим його лишатися? Всіма струнами душі хочемо, щоб завод працював і працював завжди.

Любов Пирожевська, комірник:
– Боролася б до останнього за підприємство, не допустила би його закриття. Підприємство для мене дуже дороге, бо тут працювала моя мама, звідси вона пішла на пенсію. Соромно, що на свою пенсію вона тепер ще утримує і мене. Це ненормально.

Валерій Петров, слюсар-монтажник:
– Я на заводі працюю з 1963 року, і для мене його нестабільність – велика трагедія. Зробив би все можливе, щоб завод працював заради наших дітей.

Віктор Шепель, електрозварник:
– Шукав би інвестора, який виконує свої обов’язки.

Роман Лимар, складальник-добудовник:
– Пропустив би завод через процедуру банкрутства, аби люди отримали зарплату хоч би і на біржі. Як можна жити без заробітної плати? Крім того, я не вірю в те, що ведуться переговори по залученню замовлень.

Ось такі наші люди – незлобливі і терплячі. Але це не привід для того, щоб з них безпідставно знущатися. Всякому терпінню є кінець. Одні активно протестують, інші пишуть скарги, а є й такі, як Борис Бедрийчук. Послухаємо його.

ЗВУЧИТЬ  ДИКО,  АЛЕ  Я  РАДІЮ  ХВОРОБІ…

– Я віддав заводу все своє трудове життя. Працював начальником цеху, на інших відповідальних посадах. Коли розпочалися проблеми з невиплатою зарплати, я зрозумів, що вижити не зможу. Молодші у вільний час шукають якісь підробітки, ходять на «халтури». А де мені взяти грошей на прожиток, якщо через хворобу не в змозі виконувати важку роботу? Лікарі мені призначили третю групу непрацездатності. Розумію, що це звучить дико, але я був змушений радіти своїй хворобі. Ці, хоч і не великі гроші, дають мені можливість вижити. Тому і розрахувався з роботи. А на заводі мені заборгували заробітну плату за 9 місяців. Ходив не один раз, просив виплачувати зарплату хоч би невеликими частками. А у відповідь чув одне слово: «Потерпіть.» Ось так і живемо.

ТАКОЇ  НЕПОВАГИ  МИ  ЩЕ  НЕ  ЗНАЛИ

Голова ради ветеранів заводу Тарас Гончар:

– На обліку у ветеранській організації заводу налічується більше тисячі людей похилого віку. Кожний з них віддав рідному підприємству знання, сили і здоров’я. Ми боляче переносимо сьогоднішні негаразди, які виникли на підприємстві. Вкрай неприємно бачити, як руйнуються побудовані нашими руками цехи, занепадає виробництво, рідшає колектив. При мені на заводі працювало 9900 робітників і спеціалістів, а сьогодні нараховується півтори тисячі, але і тих не забезпечують роботою. А ще боляче відчувати свою непотрібність. Чекали на святкування 60-річчя створення заводу. Я, наприклад, прийшов працювати ще у дні його становлення – 1954 року. Присвятив йому життя. Але ніякого свята не відбулося, нас навіть не привітали з цією історичною подією. Ветерани скаржаться, що такої неповаги до себе вони ще не знали.

Після всього побаченого та почутого, звичайно, виникла необхідність зустрітися з президентом підприємства Л.М. Шумілом. І раптом дізнаюся, що його з посади звільнено і переведено на іншу роботу. Рішенням наглядової ради виконувачем обов’язків президента призначено Василя Івановича Хмиза, який до цього працював першим віце-президентом. До честі нового керівника, маю відзначити, що він без зайвого зволікання погодився на нашу зустріч. Відбулася коротка, але, як на мене, обнадійлива розмова.

ЗАПРОШУЮ  НА  ЗАВОД  ЗА  ДВА  МІСЯЦІ

В. о. президента ПАТ «МСЗ «Океан» В.І. Хмиз:

– Я добре розумію ситуацію на заводі. Тут повний розвал. Але дав згоду очолити колектив тільки тому, що знаю, як відродити підприємство. Усвідомлюю, що зробити це буде не просто, завод паралізований, знаходиться в економічній блокаді, бо вже практично півроку закриті всі банківські рахунки. Моя команда має напрацювання щодо укладання серйозних угод на будівництво нових суден. Свої пропозиції стосовно подальшої роботи підприємства я викладу на розширеній нараді правління. Майбутнє заводу я бачу перспективним і міцним. Перші реальні здобутки можна буде відчути вже найближчим часом. Запрошую Вас у гості за два місяці.

Редакція повернеться до проблем колективу заводу. Врешті, настала пора пригасити розбурхані шторми на «Океані». Тож повіримо новому керівникові.

Йосип СТРУК

В первые же дни после назначения Геннадий Зайков пригласил на встречу журналистов николаевских средств массовой информации, к слову, даже до знакомства с мэром Владимиром Чайкой. Новый руководитель завода уверен, что «журналистский корпус – единственная площадка, которая способна сегодня пролить свет на многие закрытые темы – как самого предприятия, так и меня лично» и постарался быть с представителями прессы максимально «открытым, понятным, доступным человеком».

Первый и главный вопрос журналистов касался связи между назначением Зайкова и возможной приватизацией «далеко не последнего в области предприятия», как оценил комплекс сам Геннадий Зайков.
«Начнем с того, что, во-первых, назначен я на эту должность исполняющим обязанности, – ответил Геннадий Владимирович. – Исходя из этого, делать какие-либо существенные, глобальные выводы касательно приватизации предприятия, на мой взгляд, было бы опрометчиво, а во-вторых, думаю, что такие предприятия приватизировать на сегодняшний день не то что некорректно, а недальновидно. Предприятие, на мой взгляд, очень стабильное, качественное, значимое и не только для Николаева и области, значимо, наверное, на территории всего постсоветского пространства».

Как пояснил Зайков, вместе с Андреем Хоменко ушла и его «команда» – четыре руководителя подразделений предприятия (все – по собственному желанию), замену которым он будет подыскивать из числа лучших менеджеров завода: «Сегодня масса достойных людей в компании, которые способны реально возглавить директорские направления отдельно взятые».

Геннадий Зайков признался, что его приход на завод – это «предложение, которое бывает раз в жизни», и если дальше будет принято решение оставить его на этом посту, то он, безусловно, согласится, «потому что это – колоссальное доверие для меня, ответственность и колоссальные возможности реализовать себя. Если нет – отнесусь к этому с пониманием», – сказал Зайков.

Что касается производственных задач, то новый руководитель собирается придерживаться того вполне реального плана, который оставил прежний директор.
«Первоочередная задача моя – чтобы завод до конца года не потерял те производственные темпы, которые имеет. Чтобы план, который существует на 2012 год, был выполнен. Нам нужно очень постараться, чтобы выдержать все производственные нагрузки, учитывая предстоящие европейские кризисы, о которых говорят во всем мире. Я полагаю, что мы с этим справимся».

Поддерживать производственную программу завода на нынешнем уровне новый генеральный директор намерен посредством правильного построения системы мотивации сотрудников к труду.
«Мое мнение такое: тот, кто заслуживает качественной мотивации, тот должен ее получать», – отметил Зайков.

Отвечая на вопросы, Зайков пообещал журналистам, что никаких изменений не произойдет в социальной сфере, все социальные объекты предприятия будут сохранены.
«По крайней мере, я думаю, что если какие-либо изменения будут происходить, то, наверное, это не по моей инициативе, – отметил Зайков. – И я буду всячески настаивать, чтобы сохранить каждый объект».

Геннадий Зайков охотно рассказал о своей личной жизни. В октябре ему исполняется 45 лет. Он женат, супругу зовут Алена, проживает она в Киеве. У семьи «под Киевом большой хороший особняк».
У Зайковых трое детей. Старшей дочери Марии 22 года, она – дизайнер одежды и обуви. Сыну Евгению 21 год, учится на повара во Франции. Младшая дочка в этом году пошла в первый класс.

Не стал скрывать Геннадий Владимирович и скандальный факт из своей биографии. В прессе были сообщения о том, что в январе 2011 года прокуратура г. Сумы возбудила уголовное дело по факту растраты должностными лицами ОАО «Сумыоблэнерго», где Зайков возглавлял правление, вверенного им имущества путем злоупотребления своим служебным положением. Досудебное следствие установило, что заместитель председателя правления по экономике и финансам ОАО «Сумыоблэнерго», Александр Похилко от имени акционерного общества заключил договор с Киевским национальным торгово-экономическим университетом о подготовке Евгения Зайкова как специалиста по профессиональному направлению «технология питания, ресторанное дело и сервис» на условиях полного возмещения затрат на обучение. Общая стоимость обучения составила 40 тыс. 720 грн.

«На самом деле никакой тайны в этом нет, – пояснил Геннадий Зайков. – Действительно, обучение оплачивала компания, в которой я работал. Это было согласовано с акционерами. Компания дала гарантию, что мой сын будет учиться и стажироваться в обычной заводской столовой поваром. Все свои каникулы он работал в одних и тех же ресторанах г. Сумы».
Геннадий Зайков признался, что по характеру относит себя к категории кризис-менеджеров: «Мне комфортно, когда есть кризис, и мне некомфортно, когда все спокойно».

«Это не значит, что «Зоря» находится в кризисе, – отметил он. – Я сказал, что если это предприятие стабильное и надежное, я еще не знаю, как я буду себя здесь чувствовать. Кризиса здесь нет. Но, повторюсь, учитывая тот объем работ и отношений, который здесь существует, мне никто не даст почивать на лаврах».

Татьяна ФИЛИППОВА
Фото с сайта ГП НПКГ «Зоря»-«Машпроект»

Справка «РП»

Геннадий Владимирович Зайков – исполняющий обязанности генерального директора ГП НПКГ «Зоря»-«Машпроект». Пришел на предприятие в июле 2011 года. До прихода на «Зорю»-«Машпроект» Геннадий Владимирович занимал должность председателя правления ОАО «Сумыоблэнерго».

Геннадий Зайков родился в 1966 году в г. Гомель, Белоруссия, гражданин Украины. В 1988 году с отличием окончил Вольское высшее военное училище и получил квалификацию «Инженер-экономист». В 2004 году окончил Харьковскую национальную академию городского хозяйства по специальности «Инженер-электрик», а в 2006-м получил диплом Национальной юридической академии имени Ярослава Мудрого по специальности «Правоведение».

Геннадий Зайков – неоднократный номинант рейтинга ТОП-100 «100 лучших руководителей Украины», отмечен дипломами Министерства энергетики «Лучший руководитель отрасли энергетики», награжден орденом «За заслуги» III степени и орденом Богдана Хмельницкого ІІІ степени.

Государственное предприятие «Научно-производственный комплекс газотурбостроения «Зоря»-«Машпроект» является крупным производителем газовых турбин для морских кораблей и судов, для сферы электроэнергетики и газотранспортных магистралей.

НПКГ «Зоря»-«Машпроект» – один из крупнейших налогоплательщиков Николаевской области. В прошлом году предприятие перечислило в сводный бюджет 279,2 млн. грн., почти на 7 млн. грн. больше, чем в предыдущем.

Как отметил во вступительном слове заместитель председателя облгосадминистрации Игорь Катвалюк, подобная встреча является своеобразным сигналом для участников хозяйственной деятельности, что в регионе власть заинтересована в развитии малого бизнеса. Конечно, большая роль в этом отводится Региональному фонду поддержки предпринимательства в Николаевской области, который еще несколько лет назад фактически бездействовал, подчеркнул Игорь Анатольевич.

Но сегодня в этой структуре произошли кадровые изменения, а также изменился сам подход к решению проблемных вопросов в отрасли со стороны действующего руководства области.

В подтверждение серьезности намерений именно областная государственная администрация стала инициатором встречи, а также пригласила руководство Украинского фонда поддержки предпринимательства: председателя структуры Любовь Стасив и ее первого заместителя Игоря Богатырева.

По словам Л. Стасив, в этом году запланировано выделение из государственного бюджета средств на сумму 10,3 млн. гривен на микрокредитование малого и среднего бизнеса. Пока что деньги на счет фонда не поступили, но сразу же после этого будет объявлен конкурс, по итогам которого предприниматели смогут получить кредиты на сумму от 50 до 250 тысяч гривен с процентной ставкой 11,65?% годовых, причем в первый год нужно будет выплачивать только проценты, не касаясь тела кредита.

И. Богатырев рассказал о том, что планируется привлечь банковские структуры, чтобы увеличить общую сумму микрокредитования предпринимателей. Но тогда, возможно, возрастет процентная ставка.

Однако такая перспектива отнюдь не тешит бизнесменов: они не особо хотят сегодня связываться с банками, которые ведут непредсказуемую политику. Плюс, как отметил директор Регионального фонда поддержки предпринимательства в Николаевской области Владимир Евсеев, представители всех четырех банков, которые приглашались на заседание «круглого стола», в последний момент отказались присутствовать на мероприятии, что оставляет негативный осадок. И вообще, В. Евсеев посоветовал представителям бизнеса не очень рассчитывать на сотрудничество с банками, а искать альтернативные пути для развития собственного дела.

Кстати, вышеуказанную государственную программу по поддержке отрасли наша область постарается использовать по максимуму: пусть еще не принято окончательно решение о выделении денег из Госбюджета, а Региональный фонд поддержки предпринимательства уже ведет прием документов на конкурс от субъектов хозяйствования.

Кроме этого, Владимир Евсеев посоветовал нашим предпринимателям поторопиться с развитием и оптимизацией, ведь пока что приход иностранных компаний-конкурентов в Украину отложен на год-полтора из-за второй волны мирового финансового кризиса (им бы сегодня со своими проблемами разобраться). Тем более, что после чемпионата Европы 2012 года некоторым украинским предприятиям придется несладко.

Но бизнесмены, заверил директор Регионального фонда, могут рассчитывать на помощь со стороны его структуры: в плане обучения, представительства в судебных органах и так далее. Всех желающих ждут по адресу: г. Николаев, улица Декабристов 1/1, второй этаж. В этом же здании находится и единый консультационный центр для предпринимателей.

Дмитрий ШВАРЦ

Днями рада старійшин при голові облдержадміністрації провела виїзне засідання у Новоодеському районі. Очолював делегацію голова ради старійшин, відомий державний діяч Іван Трохимович Грицай, за плечима якого і Афганська війна, і відповідальна робота на посаді голови облвиконкому. З ним такі легендарні особистості, як Олексій Гаврилович Захарченко, який з провідними вченими СРСР упроваджував плоскорізну систему обробітку грунту, госпрозрахунок і бригадний підряд, уперше на теренах держави впровадив пластикові труби для газифікації сіл області; Віктор Миколайович Бордовський, колишній начальник обласної податкової інспекції, а тепер голова ветеранської організації податкових службовців України; Олександр Фомич Молчанов, який двічі обирався мером м. Миколаєва і багато зробив для його мешканців; Олена Олексіївна Омельченко, яка багато разів обиралася депутатом обласної ради; Олександр Володимирович Аркавенко, унікальна особистість, очолював систему народної освіти області, особливо турбувався про дітей-сиріт; Михайло Миколайович Москаленко – мудрий господарник, на посаді голови обласної ради очолював депутатський корпус області.

Чергове виїзне засідання аксакали вирішили провести у Новоодеському районі. Чому обрали саме цей район?
– Річ у тім, – сказав голова делегації І.Т. Грицай, – що новоодесити зробили серйозну заявку на успіх у всіх галузях виробництва. З розвитку економіки, наповнення бюджету, створення робочих місць район займає друге місце в області, а по розвитку промисловості – на першому місці. Нам важливо ознайомитися з цим досвідом, проаналізувати його з тим, щоб розповсюдити по Миколаївщині. Мені здається, що ми сьогодні живемо в унікальний час стрімкого відродження всієї економіки області. Тому, думаю, що новоодеситам не буде зайвим почути і наші думки, пропозиції, поради.

Символічно, що зустрічали старійшин біля відомого монумента воїнам-визволителям на кургані Слави. Їх щиро вітали голова райдержадміністрації Микола Заболотний, голова районної ради Олександр Делікатний, мер м. Нової Одеси Олександр Поляков, голова ради ветеранів району Олександра Байбарак, багато дітей з квітами і щирими привітаннями. Разом з очільниками влади старійшини поклали до монумента квіти. О.Г. Захарченко згадав, як зводився монумент, висловив теплі слова подяки його творцям і будівничим.

Після того розпочалося знайомство з виробництвом району. За короткий термін на Новоодещині постав завод зі збирання тракторів. ТОВ «Торговий Дім Бєларус-Україна» щомісяця ставить на колеса до 250 тракторів різних модифікацій.

Старійшини уважно ознайомилися з виробництвом, побесідували з керівниками, спеціалістами заводу, поспілкувалися з людьми і дійшли висновку, що завод обрав правильну стратегію, має хороші перспективи і побажали новому молодому колективу подальших успіхів.

Вразив своєю могутністю, сучасним обладнанням новий елеватор Новоодеської філії СП «Нібулон». Щоб здешевити продукцію, її перевозять водним транспортом, а сам елеватор постав на березі Південного Бугу на колишньому непрохідному болоті. Об’єкт обладнаний найсучаснішою технікою і технологіями. Тут майже відсутня важка ручна праця. Керівник Новоодеської філії цього підприємства В’ячеслав Клименко ознайомив гостей з виробництвом.

– Здається, що ми потрапили у світ фантастики, – висловив хтось свою думку. І він мав рацію, бо елеватор побудований за допомогою найсучасніших технологій. Завдяки йому забезпечено робочі місця для 100 людей, а бюджет району за рахунок нового підприємства щорічно поповнюється на 1 мільйон гривень.

Голова райдержадміністрації Микола Заболотний підкреслив, що завдяки злагодженій роботі керівників усіх ланок район успішно розвивається. За підсумками першого півріччя по соціально-економічному розвитку він утримує друге місце в області серед сільських районів.

Старійшини, які за багаторічну діяльність дуже багато зробили для області і яких не так легко здивувати, все ж дали високу оцінку роботі керівників району, особисто голові райдержадміністрації. А Микола Миколайович «на закуску» вирішив повезти старійшин на тваринницький комплекс у село Сухий Єланець у фермерське господарство Сергія Степановича Іванова. Новоодеська земля завжди була багата на талановитих, творчих людей, ентузіастів своєї справи. Старійшини згадали багатьох з них. І тепер таких ентузіастів є чимало. Серед них Сергій Іванов. Він народився у цьому селі, тут жили його батьки. Він не зрадив своїй землі, а на колишній батьківській оселі збудував найсучасніший тваринницький комплекс. Щоб досягти поставленої мети, Сергій Степанович наполегливо вчився. За освітою він технолог харчової промисловості, зоотехнік. Тваринницький комплекс по вирощуванню племінних свиней він власними руками будував десять років. Для того, щоб максимально підвищити продуктивність, зменшити витрати на вирощування свиней, він побував у десятках країнах: Англії, Нідерландах, Чехії, Польщі, де запозичив нові технології і значно їх удосконалив уже на своєму виробництві. Сьогодні успішно співпрацює з французькими та німецькими колегами. Тваринницький комплекс більше нагадує лікарняні палати. За всім процесом племінної роботи стежить комп’ютер. Сьогодні комплекс вирощує 640 високоякісних племінних свиней. А за рік ця цифра сягає 12 тисяч голів. За ними приїздять з усіх куточків країни – від Донецька до Луцька. Вирощує фермер не тільки племінне поголів’я, але й утримує свиней на відгодівлі, займається вирощуванням великої рогатої худоби. Тим самим створив робочі місця для 150 односельчан.

Підбиваючи підсумки роботи ради старійшин у Новоодеському районі, гості висловили багато цікавих пропозицій, вражень і зауважень, які, варто сподіватися, допоможуть у подальшій роботі. А найбільшою оцінкою роботи новоодеситів стали слова, які висловив керівник делегації ради старійшин І.Т. Грицай: «Так тримати!».

Йосип СТРУК
Фото автора
Новоодеський район
НА ЗНІМКАХ: на кургані Слави; під час відвідин тваринницького комплексу в Сухому Єланці.

У 2007 році на підприємство прийшла довгоочікувана стабільність. Новоодеський маслосирзавод влився у дружню родину групи компаній «Терра Фуд». Інвестор, маючи «за плечима» ринки збуту в Україні та за кордоном, сучасні технології і фінансовий ресурс, вдихнув новий імпульс у життя колишнього флагмана промисловості Новоодещини. Було підвищено технологічну та виробничу дисципліну, розширено асортимент продукції.

– Вже з 2008 року, – розповідає директор ТОВ «Молочна компанія «Дружба» Олександр Фесенко, – ми стали щодоби виробляти 8 тонн сиру і сирної продукції та 16 тонн масложирових виробів. Збільшення обсягів продукції відбулося за рахунок існуючих та встановлення нових ліній. На всіх етапах виробничого ланцюжка – від закупівлі молока до відвантаження готової продукції замовникам – здійснюється ретельний контроль за якістю та дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

Завдяки відродженню діяльності заводу постійну роботу та гідну зарплату мають 214 новоодеситів. Середня заробітна плата, до слова, становить 2400 гривень.

Заготівлю молока здійснює власний автопарк підприємства. В умовах жорсткої конкуренції молоковози «Дружби» щодоби привозять у своїх ємностях близько 100 тонн молока. А всі 70 приймальних пунктів підприємства, розташованих у восьми районах Миколаївщини та двох у Кіровоградській області, обладнані холодильниками, що запобігає псуванню сировини.

Годі й казати, що попит на новоодеські сири і сирні продукти, масло та спреди зростає день у день. Нині фірмова продукція під торговими марками «Нова Одеса» та «Укрсирпром» реалізується не лише майже в усіх регіонах України, а й експортується в Грузію, Азербайджан, Вірменію та Молдову.

ТОВ «Молочна компанія «Дружба» цілковито можна назвати соціально відповідальним підприємством. Податки і збори до бюджету сплачуються вчасно і в повному обсязі. Давно забули тут і про затримки із виплатою заробітної плати. Товариство, неначе виправдовуючи свою назву, бере активну участь у житті міста і району, спонсоруючи чимало добрих справ.

А у планах підприємства – багато нових задумок і проектів. Це, зокрема, розгалуження власної мережі фірмової торгівлі по району та області. Ці починання усіляко підтримує районна влада.

Підготував Андрій ТЮРІН

З тих пір підприємство зі збирання та реалізації сільськогосподарської техніки невпинно нарощує свій промисловий потенціал, удосконалює асортимент та якість продукції. Наразі товариство вийшло на проектну потужність у 250 тракторів на місяць, а крім трактора «Бєларус-82.1», збираються моделі «Бєларус-892», «Бєларус-920», «Бєларус-1221.2», «Бєларус-320» (на мини-снимке), «Бєларус-3022 ДЦ.1». До речі, технологія збирання останньої моделі відрізняється від процесу виробництва традиційних моделей тракторів «Бєларус». Через надвеликі розміри та потужність цей трактор збирають на стаціонарних гідравлічних стапелях із застосуванням підйомно-транспортного обладнання.

Новим етапом розвитку спільного підприємства стало налагодження випуску зернозбиральних комбайнів «Полісся». Перші подібні агрегати залишили заводські цехи близько місяця тому.

Варто зауважити, що контроль якості складання тракторів протягом усього технологічного циклу здійснюється контролерами відділу технічного контролю та спеціалістами Мінського тракторного заводу. Про те, що співвідношення ціни та якості на продукцію товариства є оптимальним, свідчить і той факт, що її реалізація зростає місяць у місяць, а в квітні цього року з конвеєра зійшов уже п’ятитисячний за ліком трактор.

На виробництві постійно задіяні 90 працівників. Для них створені гідні умови праці – крім достойної заробітної плати, тракторобудівники забезпечені гарячим харчуванням, їх підвозять до місця роботи.

Підготував Андрій ТЮРІН

Будівництво нового елеватору філії «Тетерів» у селищі міського типу Великі Коровинці на Житомирщині компанія розпочала у тиждень святкування двадцятої річниці незалежності України. Це водночас і випадковість, і закономірність. Випадковість – тому що «НІБУЛОН» ніколи штучно не «підганяє» початок чи закінчення будівництва до якоїсь дати, хай навіть вагомої та знаменної. Що ж стосується закономірності, вона полягає в тому, що ТОВ СП «НІБУЛОН» – це справжній патріот України, якій своєю інвестиційною програмою дає роботу тисячам будівельників, інвестує значні кошти в агропромисловий комплекс, надає серйозний поштовх для розвитку багатьох інших галузей вітчизняної економіки: металургії, транспорту, суднобудування. «НІБУЛОН» особистим прикладом довів, що й в умовах кризи варто вкладати кошти в українську економіку. А всього за два десятиліття ця миколаївська компанія – до речі, ровесниця незалежності України – вклала в розвиток аграрного сектора нашої країни 1 млрд. 300 млн. доларів США! Назвіть ще хоча б одне миколаївське підприємство, яке б не спрямувало в офшори, а інвестувало у розвиток та модернізацію української економіки такі великі гроші?! Чи багато таких, чи є такі взагалі?

На занедбаній ділянці у 6,57 га поряд з Великими Коровинцями, де ще досі залишилися напівзруйновані рештки колишньої бази райагротехніки, ударними темпами протягом двох місяців буде зведено високотехнологічний комплекс європейського рівня, розрахований на одночасне зберігання 76,8 тис. тонн зернових та олійних культур. За добу цей елеватор зможе приймати та просушувати 5 тис. тонн сільгосппродукції, паралельно відвантажуючи ті ж самі 5 тис. тонн. Кошторис будівництва терміналу становить понад 120 млн. грн. Тут будуть працювати 50 будівельних організацій, більше 1,5 тис. будівельників з різних регіонів України, в тому числі з Миколаївщини та Житомирщини. Зовсім скоро чуднівчани на власні очі побачать усю красу «НІБУЛОНівського» будівництва: потужні вантажівки, екскаватори, крани, яскраве освітлення. Об’єкт з кожним днем зростатиме. А після вводу його в експлуатацію елеваторний комплекс з найсучаснішим обладнанням обслуговуватимуть понад 60 працівників. Цей об’єкт, поміж іншим, стане справжнім місцевим культурним центром: на екскурсії сюди приходитимуть усі – від місцевих мешканців до іноземних гостей.

На урочистостях з нагоди початку будівництва комплексу першим перед присутніми виступив голова Житомирської обласної державної адміністрації Сергій Рижук. Слід зазначити, що ця людина у свій час була міністром аграрної політики України, а тому прекрасно знає, що таке «НІБУЛОН» і як він працює, що таке «НІБУЛОНівські» стандарти. До того ж, він сам ініціював прихід компанії з проектом будівництва зернового елеватора до Чуднівського району і всіляко підтримував керівництво «НІБУЛОНу» в цьому починанні.

– Ми повинні від щирої душі вітати активну державницьку позицію «НІБУЛОНу», – звернувся до присутніх Сергій Миколайович, – тому що це великий, реальний фундамент для продовольчого задоволення людей та стабільного соціально-економічного зростання. Зрозумійте, що більшість наших негараздів породжує насамперед бідність. Так от, проект цієї компанії – це великий крок на шляху подолання бідності, на шляху розвитку такого сільськогосподарського регіону, яким традиційно є Житомирщина. Вкладення капіталу в регіон – це нова інфраструктура, нові робочі місця, де зарплата виплачується офіційно, а не в так званих конвертах, це соціальний захист трудівників, це розвиток аграрного сектора, врешті-решт це народження нового робітничого класу на селі.

Губернатор додав, що обласна влада Житомирщини сьогодні особливо зацікавлена у розвитку інвестиційної програми з нарощування ємностей для зберігання зерна. Ініціатива «НІБУЛОНу» сприймається особливо позитивно, тому що ця компанія допоможе встановленню справедливих цін на збіжжя, нарощуванню його валових зборів, розвитку аграрного сектора в цілому, а також забезпеченню продовольчої безпеки у регіоні. «Це не просто елеватор, це повернення гідного життя до Чуднівського району», – підсумував він.

– Приходу такого інвестора радіють сусідні села, радіє весь район, – зізнався голова Чуднівської районної державної адміністрації Максим Савчик. – І це не випадково. «НІБУЛОН» – це еталон господарювання, інноваційного розвитку села, до того ж не тільки його виробничої, а й соціальної сфери. Це компанія, яка вже сьогодні втілює в життя технології майбутнього. Треба дякувати Богові, що в нашому районі ведеться таке будівництво.

На думку районного керівництва, прихід такої компанії приємний і зручній для місцевих сільгосптоваровиробників. Бо невдовзі вони вже не будуть шукати, кому продати свої зернові культури, куди їх везти. Вже не треба буде їх вивозити, інколи за сотні кілометрів, оскільки компанія «НІБУЛОН» буде скуповувати збіжжя за реальну ціну на місці.

Зазначимо, що високі «нібулонівські» стандарти передбачають тісну співпрацю з місцевою громадою з метою покращення соціальної інфраструктури сільської місцевості. Ще до початку будівництва місцевий бюджет отримав від компанії близько 1 млн. грн., що вже дозволило забезпечити стале централізоване водопостачання на чотирьох вулицях Великих Коровинців. На черзі початок будівництва водопроводу ще на чотирьох вулицях цього селища. Також замінені вікна у Будинку культури, заплановано капітальний ремонт даху місцевого дитячого садочка. А потім селище міського типу отримає ще півмільйона гривень на відновлення освітлення вулиць, огорожу того ж дитячого садочка, початок ремонту доріг. Чи не буде вдячна селищна громада такому інвесторові? Запитання, здається, риторичне…

У рамках тісного співробітництва, що вже розгортається, генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН», Герой України Олексій Вадатурський прямо на урочистостях підписав меморандуми про партнерство з головою Житомирської облдержадміністрації та Великокоровинським селищним головою.

Біля мікрофона гендиректор миколаївської будівельної компанії «Житлобуд-НІКО» Сергій Назаренко. Він вітає компанію «НІБУЛОН» з поновленням та розширенням інвестпроекту з розвитку українського зернового ринку та його логістичної складової, а також висловлює щиру подяку за можливість надати роботу багатьом будівельникам.

Також перед присутніми виступили інші представники влади та місцевої громади. Вони зробили наголос на тому, що, на їх думку, «НІБУЛОН» вигідно вирізняється поміж інших інвесторів у питаннях культури землеробства, тваринництва, розвитку соціальної сфери. Інвесторів з таким системним підходом в аграрному секторі Житомирської області, на жаль, більше поки що немає.

– На таких заходах «НІБУЛОНу» я бував багато разів, – сказав на церемонії закладки зернового комплексу керівник Української аграрної конфедерації Сергій Стоянов. – І кожен раз мене переповнює хвилювання. Адже це руйнування монополії, це лояльність до товаровиробників та найкращі закупівельні ціни для них. Дійшло до того, що сайт компанії зі зазначенням закупівельних цін «НІБУЛОНу» вже є справжнім барометром ринку, на який рівняються і товаровиробники, і зернотрейдери. А як швидко будує «НІБУЛОН» ви побачите, коли через два місяці ми з вами зберемося на введення цього комплексу в експлуатацію.

У свою чергу, президент Української зернової асоціації Володимир Клименко зазначив, що тенденція найближчих десятиліть лишається незмінною – це стрімке зростання населення планети. Тому попит на зернові та олійні культури буде стабільно зростати. Україна вже стає одним із серйозних гравців на ринку зернових. Але де їх зберігати, якщо, наприклад, прогноз врожаю цього року в Україні становить близько 50 млн. тонн і навіть більше, а загальна ємність елеваторів у країні складає лише 30 млн. тонн. Тому справа, яку робить «НІБУЛОН», – це державна справа, це збереження продовольчої безпеки та експортного потенціалу нашої держави. Особливо, якщо не забувати, що внутрішні потреби країни становлять не більше 26 млн. тонн зернових, а решта – це експорт. Отже, компанія допомогає селянину зберегти те, що він виростив.

Паралельно з цим не менш актуальними для компанії «НІБУЛОН» залишаються перспективи розвитку тваринництва на Житомирщині. Адже на Поліссі сьогодні існують сприятливі умови для розвитку цієї галузі. «НІБУЛОН» уже розпочинає приведення до ладу тваринницького комплексу, який, на жаль, був доведений попередніми господарями до незадовільного стану. Компанія також відновила лінії з виготовлення ковбасних виробів, що випускаються без будь-яких добавок, ферментів та м’ясної продукції сумнівного походження, а виключно з якісної продукції тваринництва, вирощеної безпосередньо в господарствах самої компанії.

І ось довгоочікуваний виступ генерального директора ТОВ СП «НІБУЛОН» Олексія Вадатурського. Від дякує за підтримку обласній адміністрації та за довіру – місцевій громаді:
– Три роки тому до мене вперше звернулися власники землі Чуднівського району Житомирщини з пропозицією створити тут виробничій філіал компанії. Раніше на цих землях успішно працювало і процвітало господарство під керівництвом Героя Соціалістичної Праці Дмитра Лонського, але після важких 90-х господарство стало розпадатися на очах у людей. Саме вони, жителі цих місць і звернулись до мене як до Героя України. З тих пір почалася плідна співпраця Житомирщини і компанії «НІБУЛОН». А зараз ми вже будуємо у вас елеваторний комплекс. Наша філософія полягає в тому, що там, де ми беремо землю під сільгоспвиробництво, ми будуємо власні елеватори, а там, де ми будуємо елеватори, ми беремо і обробляємо землю. По нашій компанії створюється уявлення про інвестиційну привабливість того чи іншого регіону. Якщо ми інвестуємо в Житомирщину, значить і інші інвестори отримують сигнал: сюди можна вкладати кошти. І я особливо радий подякувати вашому губернаторові, місцевій владі за оперативне вирішення питань, пов’язаних з виділенням земельної ділянки.

Біля яскравого стенда гендиректор «НІБУЛОНу» презентує майбутній комплекс, розказує про його особливості. Під звуки православної молитви О. Вадатурський разом з почесними гостями свята закладають символічну капсулу з посланням потомкам у фундамент однієї з будівель терміналу. Присутні дружно аплодують. Усі чудово розуміють, що Житомирщина зробила ще один великий крок на шляху відновлення та розвитку. Тому що інвестиційна програма компанії «НІБУЛОН» – це наша спільна, загальнонаціональна справа, від якої буде мати користь кожен українець.

Станіслав КОЗЛОВ

НА  ПУТИ  В  ЕВРОПУ

Предприятие, образованное в недалеком 1998 году, за относительно короткий срок из региональной структуры выросло в государственный центр управления и координации судоходства на морских коммуникациях Украины. Зона ответственности ГП «Дельта-лоцман» теперь простирается на сотни морских миль от Мариуполя на востоке до Рени на западе: в нее входят подходные каналы и акватории 18 морских портов Украины, общегосударственные судоходные пути на всем украинском Азово-Черноморском побережье, а также глубоководный судовой ход (ГСХ) р. Дунай – Черное море.

В 2008 году ГП «Дельта-лоцман» получило сертификат Регистра судоходства Украины. Система управления качеством предприятия соответствует требованиям ГСТУ ISO 9001-2001. Действие сертификата распространяется на лоцманские услуги и услуги служб регулирования движения судов (СРДС); подготовку и переподготовку государственных морских лоцманов и лоцманов-операторов СРДС; содержание судоходных фарватеров и каналов общегосударственного значения; выполнение топографических, геодезических и промерных работ.

Время требует совершенствования, поэтому ГП «Дельта-лоцман» находится на пути к внедрению европейских стандартов работы лоцманской службы. Ведутся подготовительные работы для внедрения Кодекса ISPO – Международного стандарта для лоцманских организаций, который поддерживается Европейской ассоциацией морских лоцманов (ЕМPА). Кодекс ISPO охватывает комплекс требований в сфере предоставления как лоцманских услуг и услуг РДС, так и управления безопасностью мореплавания.

Как член ЕМPА ГП «Дельта-лоцман» принимает участие в работе ассоциации. В частности 45-е общее собрание делегатов ЕМРА (май 2011 г., Амстердам) способствовало дальнейшему внедрению международных стандартов лоцманских служб, обмену опытом между Европейскими морскими лоцманскими организациями.

Сегодня EMPA четко осознает, что конкуренция – это не путь с точки зрения безопасности и качества и не способ реализации высоких стандартов лоцманской службы. Профессия лоцмана занимает существенное место в морском порту и в мероприятиях по обеспечению безопасности и надежности транспортных потоков в портах. ЕМПА отрицательно оценивает перевод лоцманов из государственных в частные компании. Это отрицательно сказывается на взаимодействии между агентскими, лоцманскими и буксирными компаниями, приводит к снижению обеспечения безопасности мореплавания, росту количества профессионально неподготовленных лоцманов. В погоне за прибылью используется недостаточное количество буксиров. Нет четкой системы сертификации лоцманов и получения лицензий на лоцманскую проводку. Отрадно заметить, что именно такие подходы к организации деятельности лоцманской службы реализуются в ГП «Дельта-лоцман».

В 2009 году ГП «Дельта-лоцман» принято в члены руководящего комитета по внедрению проекта Речных информационных служб (РИС) IRIS Europe II. Решение было принято на первом заседании руководящего комитета, которое проходило в Европейской экономической комиссии ООН в Брюсселе. В большей степени РИС касается ГСХ р. Дунай – Черное море как седьмого транспортного коридора – это своеобразная комплексная система безопасности мореплавания и логистики. Она предполагает внедрение услуг для обмена данными по транспортным и грузовым потокам, а также событиям, связанным с предотвращением чрезвычайных происшествий. В связи с проведением ЕВРО-2012 Министерство инфраструктуры Украины уже поставило перед ГП «Дельта-лоцман» задачу по созданию речных информационных служб в бассейне р. Днепр.

ТАМ,  ГДЕ  ПЛАВАНИЕ  ОПАСНО,  НУЖЕН  КВАЛИФИЦИРОВАННЫЙ  ЛОЦМАН  И  НАДЕЖНАЯ  СРДС

Определяющее значение в обеспечении безопасности мореплавания занимает лоцманская служба предприятия. Она объединяет государственных морских лоцманов Украины и создана для предотвращения аварийных морских происшествий, защиты окружающей среды и человеческой жизни в территориальных водах, на подходах и в акваториях портов, на фарватерах и каналах – везде, где есть опасности для плавания и требуются услуги лоцмана.

Государственные лоцманы Украины на основе высокой квалификации и накопленного практического опыта в сотрудничестве с экипажами судов, службами регулирования движения судов и морских портов выполняли самые сложные технологические лоцманские операции. Осуществляя проход и швартовку к причалам крупнотоннажных кепсайзов и паномаксов, крупнейших контейнеровозов, пассажирских лайнеров, специализированных судов и боевых кораблей в ходе международных учений, лоцманы тем самым обеспечивали прохождение экспортно-импортных грузопотоков, являлись существенным элементом транзитного потенциала страны, способствовали развитию экономических, культурных и внешнеполитических связей Украины.

С самого начала своего основания предприятие ведет строительство объектов регулирования движения судов (РДС). Все начиналось с отдельного поста РДС «Русская Коса» на Бугско-Днепровском лиманском канале. Затем возведенные объекты были объединены в региональные службы регулирования движения судов (ПРДС «Русская Коса», «Очаков» и «Широкая Балка», автоматизированные РЛП «Днепровка», «Малая Корениха» и «Богдановка» – в морском регионе Одесской, Николаевской и Херсонской областей; ЦРДС «Севастополь», АРЛП «Михайловский» – в АР Крым, г. Севастополь). С учетом опыта эксплуатации СРДС правительство утвердило государственную программу мониторинга надводной обстановки в территориальном море Украины. Согласно этой программе в украинских водах в соответствии с национальными стандартами и рекомендациями Международной морской организации (IМО) ведется строительство и модернизация объектов РДС.

Так, в 2008 году в эксплуатацию были введены ПРДС «Феодосия» и одноименный автоматизированный радиолокационный пост (АРЛП). В 2009-м завершилось строительство радиотехнического поста связи (РТПС) «Ени-Кале», проведена модернизация аппаратно-программного комплекса ПРДС «Южный». Фактически заново с начала строительства ГСХ р. Дунай – Черное море создана региональная служба РДС «Дунай» (включает ПРДС «Рении», «Измаил» и «Вилково»), которая обеспечивает безопасность судоходства на всем украинском участке р. Дунай.

В январе 2011 года после завершения модернизации принят в опытную эксплуатацию самый современный ЦРДС «Ильичевск». Центр оборудован аппаратно-программным комплексом «Navi Harbour», где впервые в Украине использована опция 3D-видеоизображения движения судов – качество поступающей непосредственно лоцману-оператору информации позволяет осуществлять радиолокационную проводку судов в условиях пониженной видимости.

В стадии строительства еще два объекта. В 2011 году предприятие планирует ввести в эксплуатацию автоматизированный радиолокационный пост «Фиолент» в районе Севастополя и АРЛП «Такиль» близ Керчи. Объекты возводятся в районах интенсивного судоходства и позволят как расширить зону, так и улучшить качество радиолокационного контроля за обстановкой на морских коммуникациях.

Сегодня в службе РДС предприятия функционирует 13 центров и постов РДС, 12 АРЛП, четыре радиотехнических поста связи. У всех – дублированное автономное обеспечение жизнедеятельности. ГП «Дельта-лоцман» работает над модернизацией и интеграцией всех центров и постов в единую систему согласно концепции Евросоюза VTMIS.

Повышение интенсивности судоходства, рост габаритов судов с ужесточением условий безопасности мореплавания требует выверенных и сбалансированных решений, которые принимает служба регулирования движения судов предприятия.

На базе ГП «Дельта-лоцман» создан отраслевой тренажерный центр (ОТЦ) подготовки и переподготовки морских лоцманов и лоцманов-операторов служб РДС. Создавали его с нуля. Была разработана концепция, подготовлена материально-техническая база, сформирован коллектив преподавателей-инструкторов. В итоге – «Дельта-лоцман» создал национальный Тренажерный центр, который сегодня является одним из лучших в Восточной Европе и в странах в СНГ.

Центр располагает четырьмя навигационными ходовыми мостиками, тремя постами служб РДС, имеет мультимедийный компьютеризированный лоцманский класс. В 2010 году проведена модернизация навигационного тренажера, новая версия NTPRO-5000 создана с использованием последних технологических разработок компании «Транзас».

На базе отраслевого тренажерного центра проведен ряд международных мероприятий, направленных на повышение безопасности судоходства. Так, в рамках проекта Европейской комиссии SASEPOL, где Министерство инфраструктуры Украины выступало в качестве бенефициария, в ОТЦ ГП «Дельта-лоцман» проведены тренинги и семинары по подготовке операторов систем управления движения судов (СУДС). Слушателями были руководители морских администраций Грузии, Азербайджана и Украины. В ходе тренингов зарубежные участники на практике познакомилась с украинским тренажерным комплексом и высоко оценили его возможности.

ФЛОТ  ДЛЯ  ЛОЦМАНОВ

После образования предприятия для обеспечения потребности в специализированном флоте под эгидой Министерства транспорта Украины по заказу ГП «Дельта-лоцман» началось проектирование и строительство судов. Вначале были разработаны проекты лоцманского катера (пр. 70161) и катера скоростного, универсального (пр. 09132). «Лоцман Коханов», судно пр. 70161, построено и спущено на воду в 2001 году на СЗ «Дамен Шипярд Океан». Два судна пр. 09132 – «Гард» и «Орлик» построены на ЗАО «СЗ «Лиман» в 2003-м и 2004 годах.

В феврале 2006 года введен в эксплуатацию один из самых мощных в Черноморско-Азовском бассейне морской многоцелевой буксир ледового класса «Гайдамака» (пр. 14060, проектант ОАО «Черноморсудопроект», построен на ГП «СЗ им. 61 коммунара»).
Вступили в строй скоростные лоцманские катера пр. 1200у «Стрімкий» (2005 г.), «Спритний» (2005 г.) и «Проворний» (2006 г.), построенные ПАО «Приморец».

В 2008-2010 годах приобретены два новых современных лоцманских катера, построенных по последним европейским стандартам. Они высоко автоматизированы (класс автоматизации – А1, что позволяет практически без технического обслуживания управлять ими продолжительное время), экономичны и маневренны. Последний приобретенный катер «Балтийский» – дизель-электроход, который может выполнять работы в ледовую кампанию при толщине льда до 40 см, что особенно важно для зимней навигации на Азовском море.

На сегодня специализированный флот ГП «Дельта-лоцман» состоит из 17 лоцманских, трех служебных катеров и одного многоцелевого буксира.
Строительство судов продолжается, в стадии строительства находятся еще три лоцманских катера пр. 1500 на ЧАО «Приморец».

УКРАИНА  ДОВЕРИЛА

Задача обеспечения безопасности судоходства подразумевает для ГП «Дельта-лоцман» не только поддержание паспортных характеристик судоходных путей общего пользования, входящих в зону ответственности предприятия, но и их модернизацию с расширением возможностей для захода в украинские порты все более крупных судов.

Сегодня, например, предприятие работает над проектом реконструкции восьмого колена БДЛК для создания зоны расхождения судов, чтобы тем самым ускорить их пропуск, уменьшить время простоя на рейде и обеспечить должный уровень безопасной проводки крупнотоннажных судов. Также проектируется реконструкция 1-3 колен Бугско-Днепровского лиманского канала (БДЛК) с целью обеспечения безопасного пропуска судов к запроектированному лихтеровочному морскому терминалу Бугско-Днестровского бассейна.

По поручению Министерства транспорта и связи Украины (в настоящее время Министерство инфраструктуры) ГП «Дельта-лоцман» ведет строительство стратегически важного для Украины проекта глубоководного судового хода (ГСХ) р. Дунай – Черное море по руслу Быстрое. В ноябре 2010 года ГП «Дельта-лоцман» завершило строительство одного из самых важных объектов ГСХ – ограждающей дамбы морского подходного канала (длина 2730 метров). Таким образом, в 2010-м предприятие фактически завершило первую очередь строительства, которое продолжалось с 2004 года.

ГСХ р. Дунай – Черное море сегодня обеспечил морехозяйственный комплекс Придунавья надежной национальной водной магистралью и в перспективе должен стать продолжением седьмого международного транспортного коридора.

Андрей ТЮРИН
НА СНИМКАХ: лоцманская проводка контейнеровоза «PALENA» в Одесский МТП; пост регулирования движения судов (ПРДС) «Одесса»; круизный лайнер «Azamara» провожает лоцманский катер; трудовые будни: лоцман поднимается на борт контейнеровоза.

Для виконання даної операції в сухому доці було відкрито плавучий затвор (батопорт) – і секція доку була затоплена водою. Після цього «НІБУЛОНівський» буксир «Лідіївський» під пильним наглядом фахівців заводу та компанії вивів «NIBULON-2» за межі доку та допоміг у його швартуванні до заводського пірса.

Спуск на воду свідчить про те, що роботи з будівництва суднобудівного замовлення виходять на фінішну пряму. Відтепер на даному буксирі триватимуть добудовчі роботи, зокрема монтаж електронного обладнання, механізмів, підйомної рубки тощо.

Компанія поставила для себе задачу, щоб буксир «NIBULON-2» вже до 1 жовтня успішно пройшов усі випробування та міг повноцінно борознити Дніпро та Південний Буг! Колектив компанії «НІБУЛОН» зі свого боку вже повністю забезпечив поставку особливо складного обслуговуючого та радіотехнічного обладнання для даного буксира.

У той час, як будівництво другого буксира компанії виходить на фініш, 9 серпня відбувся останній етап ходових випробувань першого буксира компанії – «NIBULON-1». Новозбудоване судно виконало всі швартові та ходові випробування.

У результаті успішного завершення ходових випробувань буксиром найближчими днями судно приймуть на клас Регістра судноплавства! Зовсім скоро новенький «NIBULON-1» буде працювати на користь миколаївської компанії «НІБУЛОН» при формуванні суднохідних караванів та самостійному проведенні несамохідних суден.

Ми висловлюємо щиру вдячність працівникам компанії «НІБУЛОН», суднобудівельникам Миколаївського заводу «Океан», а також проектантам та всім іншим партнерам за допомогу у реалізації інвестиційної програми: Миколаївському конструкторському бюро «Торола Дизайн Груп» (О. Богородицький) і нашим підрядникам компанії «ISD» (І. Сандлер), «Alewijnse» (О. Сивак), «Юг-Антікор» (Г. Рогов), «Хладотехніка» (І. Хомуленко).

Приємно те, що буксири «NIBULON-1» і «NIBULON-2», збудовані українською компанією на українському суднобудівному підприємстві, будуть борознити українські річки під українським прапором.
Ці події стали черговим доказом, що втілення в життя інвестпроекту успішно триває, попри будь-які перепони.

Прес-служба ТОВ СП «НІБУЛОН»
НА СНИМКАХ: буксир «NIBULON-2» виведено із сухого доку заводу «Океан»; «NIBULON-1» завершив ходові випробування.