Наивная пенсионерка поначалу обратилась со своей бедой в ООО «Лески-М» – жилищно-коммунальное предприятие, обслуживающие дом 12/3 по улице Крылова. Там, конечно же, заявление приняли, посочувствовали пожилой женщине, да и… на том все и закончилось.

С 2008 года куда только не обращалась со своей «челобитной» Анна Дмитриевна – и в «родной» ЖЭК, и в ОКП «Николаевоблтеплоэнерго», и в горисполком, и в управление по делам защиты прав потребителей. Про это свидетельствует толстая папка переписки А.Д. Тарасовой с разными структурами и организациями, которые, по идее, должны были в короткий срок устранить очевидное бытовое неудобство. Но от подобной литературной деятельности на кухнях и ванных квартир, расположенных по злополучному стояку, как говорится, не становилось ни жарко ни холодно. А жильцы во время отопительного сезона устраивали «дни открытых дверей»: чтобы не замерзнуть и не простудиться, стали постоянно держать открытыми проемы, ведущие в ванные комнаты и на кухни.

– Я уже и пристройку «прилепила» к своей квартире, и стены утеплила с внешней стороны, и металлопластиковые окна поставила, – пожаловалась в редакцию нашей газеты Анна Дмитриевна, – но от этого в кухне и ванной намного теплее не стало. Я имею 45 лет общего трудового стажа, работала в тяжелых условиях на заводе, и не думала, что на старости лет столкнусь с такой безответственностью.

Стоит заметить, что «Николаевоблтеплоэнерго» обеспечивает подачу теплоносителя к дому, а вот уже за состояние коммуникаций внутри строения непосредственно отвечает жилищно-коммунальное предприятие, в данном случае – ООО «Лески-М». Почему же частный ЖЭК, которому А.Д. Тарасова все время исправно перечисляет квартирную плату, не выполнял возложенные на него обязанности?

Если судить хотя бы по ответу пенсионерке со стороны заместителя Николаевского городского головы – директора департамента ЖКХ ВВ. Гайдаржи от 09.03.11, работники жилищно-коммунального предприятия ООО «Лески-М» ну просто из кожи вон лезли, чтобы на кухнях и в ванных комнатах жильцов была комфортная температура: они-де и «ревизию и замену запорной арматуры на элеваторном узле и стояках внутридомовой системы» провели, и «прочистки и промывки грязевиков» героически осуществили, и, бедолаги, обновили изоляционное покрытие трубопроводов. Ну хоть почетную грамоту от городской власти передовикам капиталистического производства вручай!

Вот только ситуация от такой «бурной деятельности» не улучшилась ни на йоту. За целых, заметьте, четыре года.
Ведь, фактически, коммунальщики лишь делали вид, что они что-то устраняют, вместо того, чтобы в одночасье решить проблему раз и навсегда. Да еще и устраивали показательные обследования температурного режима злополучных квартир: температура, мол, выше санитарных норм, так какие к нам могут быть претензии?

Что ж, иду за разъяснениями в ООО «Лески-М». Заместитель директора коммунального предприятия Анна Гоголицина согласилась, что температура в квартире А.Д. Тарасовой в разных помещениях неодинаковая. Анна Владимировна также посетовала: жильцы квартиры, расположенной на пятом этаже, не пускают слесарей внутрь помещения.

Вот так вот! Оказывается, что хочу – то и ворочу. А ведь статья Закона Украины «Про житлово-комунальні послуги», касающаяся порядка доступа в жилище или иное владение для ликвидации аварии, проведения осмотра технического состояния, проверки показаний приборов учета, недвусмысленно гласит: «Споживач зобов’язаний забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем представників виконавця/виробника за наявності в них відповідного посвідчення: 1) для ліквідації аварій – цілодобово; 2) для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних та профілактичних оглядів, зняття контрольних показників засобів обліку тощо – згідно з умовами договору». Так что у работников ЖЭКа были все законные основания для устранения ситуации. Более того, статья 4 этого же Закона дает исчерпывающий ответ на описанный выше случай: «Якщо споживач відмовляється допустити в займані ним приміщення представників виконавця/виробника і при цьому є об’єктивні підстави вважати, що аварія, неполадки, які унеможливлюють надання житлово-комунальних послуг іншим споживачам, відбулися саме в цих приміщеннях, – доступ у приміщення відбувається без отримання згоди споживача (несанкціонований доступ)».

Но, похоже, лишь вмешательство областной газеты сдвинуло ситуацию с мертвой точки. Менее чем за неделю после нашего визита в доме по Крылова, 12/3 и представитель ОКП «Николаевоблтеплоэнерго» дважды побывал, выписав два предписания работникам ООО «Лески-М», да и сами «жэковцы», наконец-то, сумели осмотреть квартиру на пятом этаже. Оказалось, что действительно во время ремонта хозяин тамошней квартиры самовольно поменял трубопроводы, по которым осуществлялась подача тепла. В результате уменьшения диаметра трубы и было нарушено теплоснабжение помещений, расположенных по стояку.

Составлен акт про нарушение, которое, есть надежда, будет устранено в межотопительный сезон. А пока, в качестве компенсации, слесарями ООО «Лески-М» выполнены работы в подвале дома, в результате чего увеличена подача тепла по забитому стояку. И впервые за последние четыре года пенсионерка Анна Тарасова в обычной домашней одежде заходит в ванную и на кухню.
Вот и верь после этого пословице, что обещанного три года ждут…

Андрей ТЮРИН

Отже, дах п’ятиповерхового будинку, зведеного ще півстоліття тому, останні декілька років став нагадувати решето. Під час найменшого дощику зі стель капає вода, а стіни вкриваються вологою. Звісно, що внаслідок тривалого підтоплення у багатьох мешканців останнього поверху четвертого під’їзду відійшли шпалери, стелі покрилися пліснявою, всюди помітні сліди патьоків.
Олександр Головкін, мешканець квартири № 78, не приховує свого обурення:

– Я хоч і підприємець, але гроші заробляю важко, поготів під час кризи. Тож коли взяв у банку позику та здійснив євроремонт, думав, що бодай з десяток років поживемо у нормальних людських умовах. Та де там! Після першого справжнього дощу зі стелі почав текти «струмочок», який звів нанівець мої багаторічні зусилля.

Слід зазначити, що в родині Головкіних підростає 10-місячне немовлятко, котре дихає вогким повітрям. Яким воно виросте? Більше того: з недавніх пір вода тече… із люстри, тож, побоюючись ураження електрострумом, мешканці цієї квартири навіть не вмикають світло, а сидять у темряві. Варто додати, що Олександр справно сплачує квартирну плату, а всі його звернення до ЖЕКу № 7 досі є марними: комунальники весь час обіцяють та посилаються на брак коштів…
 

А 75-річна пенсіонерка Тамара Медведєва, яка мешкає у квартирі № 79, уже не вірить обіцянкам-цяцянкам. У листопаді минулого року «жеківці» зробили «точечний» ремонт даху, але сильна груднева злива поставила об’єктивну оцінку якості такого ремонту: вода стала текти ще більше! У квартирі вогко, немов на болоті, а у ніс б’є сильний запах цвілі. Годі й казати, що шпалери відійшли від стін у всіх кімнатах, а стелі «розмальовані» слідами патьоків, місцями навіть обсипалася штукатурка. Тамара Хрисанфівна з острахом чекає на наступні опади. За словами літньої жінки та мешканців інших квартир, працівники ЖЕКу неодноразово пропонували їм: купіть, мовляв, матеріали за свої гроші, а ми вже здійснимо ремонтні роботи. «У мене пенсія трохи більше дев’ятисот гривень, – скрушно зітхає Т.Х. Медведєва, – відтак грошей ледве вистачає на продукти харчування, ліки та… оплату комунальних послуг».

Достоту напився з гіркої чаші й відомий український поет, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка та багатьох інших престижних конкурсів, голова обласної організації Спілки письменників України Дмитро Кремінь. Стеля в квартирі № 77 протікає в усіх трьох кімнатах. А під загрозою – не лише підірване здоров’я Дмитра Дмитровича, який, до речі, є інвалідом другої групи, а й рідкісні книги та унікальні картини, котрі можуть зіпсуватися від постійної сирості.

Поет також неодноразово звертався з даної проблеми до різних інстанцій, але звідти надходили звичайні відписки. Як-от така, за підписом начальника ЖЕК № 7 Н.М. Кучеренко від 11.01.12:
«Роботи по ремонту рулонної покрівлі над кв. 77 у житловому будинку № 54/1 по вул. Південній заплановані у план поточного ремонту ЖЕК-7 на І півріччя 2012 року, при наявності необхідного матеріалу» (виділено мною. – А. Т.).

Принагідно слід зауважити, що викликає подив ставлення місцевої влади до видатної постаті миколаївської громади. Людина, яка відома далеко на всю Україну і є совістю нації, вимушена за своєї важкої хвороби щодня долати численні сходи, що ведуть на п’ятий поверх. Про дану проблему добре обізнані і в мерії Миколаєва, і в обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. Але прохання Д.Д. Креміня допомогти йому в переселенні на нижчі поверхи й досі залишається не почутим…

Андрій ТЮРІН
Фото автора

P.S. Начальник управління житлового господарства Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради А.М. Палько, до якого редакція звернулася з проханням розібратися в ситуації та вжити відповідних заходів, пообіцяв уже ближчим часом винайти кошти та, нарешті, зробити якісний ремонт покриття даху будинку № 54/1 по вул. Південній. Редакція «РП» сподівається, що слова у Андрія Миколайовича не розійдуться з реальними справами, про що ми обов’язково повідомимо пізніше.

НА ЗНІМКАХ: скоро буде видно небо?; наслідки «європотопу».

После вмешательства редакции на месте самозастроя побывал инспектор инспекции ГАСК (Государственного архитектурно-строительного контроля) по г. Николаеву. После чего строительство по указанному адресу было приостановлено, составлен соответствующий протокол и выдано предписание об остановке строительных работ согласно статье 38 Закона Украины «Про регулирование мостостроительной деятельности». В соответствии с этой статьей, в случае, если виновный в нарушении в установленный срок (месяц. – А. Т.) добровольно не исполнит требования предписания, инспекция ГАСК подает иск в суд про снос самовольно построенного объекта и компенсацию затрат, связанных с таким сносом.

Прошел с момента выдачи не только месяц, а целых два. И что же? На какой-то момент самочинное строительство действительно прекратилось. Однако 8 ноября по указанному адресу снова появились рабочие, и закипела работа по… возведению уже второго этажа самозастроя. На следующий день, 9 ноября, В. Савинец побывала в инспекции ГАСК, где сообщила о новых вопиющих фактах попирания закона. Но лишь 15 ноября (то есть почти через неделю после получения сигнала!) на месте строительства побывали работники ГАСК, которые зафиксировали факт строительства уже двухэтажного здания. Гр-н Николенко в очередной раз отделался административным штрафом (850 гривен) и ему в очередной же раз вручили предписание о немедленном приостановлении строительных работ.

В ответе гр-ке Савинец первый заместитель начальника инспекции ГАСК в Николаевской области Н.Г. Жердев письмом от 16.11.11 за №7/14-1675-11н сообщил: «У разі невиконання даного припису та неоформлення дозвільних документів на виконання будівельних робіт Інспекцією буде поданий позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта».

Странно, но с момента первого предписания прошло более месяца. Однако инспекция ГАСК «среагировала» лишь после второго злостного нарушения градостроительных норм. Когда же, наконец, инспекция все же воспользуется данным законом правом (и обязанностью!) и обратится с иском о сносе злополучного строения?
– Иск готовится нашими юристами, – ответил нам начальник отдела инспекции ГАСК по г. Николаеву Виталий Герасимчук, – и уже на этой неделе он будет подан в Центральный районный суд г. Николаева.

Ясно, что суды могут длиться годами, и их решение предсказать сложно. За это время обнаглевший застройщик может и пятиэтажную коробку отгрохать! Обращаем внимание государственных органов: в результате промедления нарушены конституционные права молодой семьи, которая пострадала морально и материально (стоимость их квартиры уже значительно уменьшилась). В неформальной беседе – не на диктофон – работники инспекции посетовали на несовершенство законодательства, которое, мол, слишком мягкое и фактически благоволит к незаконным застройщикам.

Но только ли в этом дело? По мнению известного николаевского адвоката Сергея Билыка, именно длительное бездействие работников инспекции ГАСК привело к столь плачевным результатам.
Как бы там ни было, ждем соответствующего иска инспекции ГАСК в судебные органы. Редакция «РП», как и раньше, продолжает внимательно следить за развитием конфликтной ситуации.

Андрей ТЮРИН
Фото автора и из архива «РП»

НА СНИМКАХ: второй этаж начали строить в ноябре; вид из квартиры Савинцов – месяц назад…  …и теперь.

Конечно, не всегда они, эти обращения, вполне объективны, не всегда логичны с точки зрения действующего законодательства, не всегда отражают реальное положение дел. Тем не менее, почти каждое несет в себе рациональное зерно, над которым стоит задуматься. Тематика жалоб – самая разностороння, впрочем, реально отображающая трудности простых людей, с которыми они постоянно сталкиваются. Но… Даже при всей их многогранности отчетливо видно, что подавляющее большинство проблем связаны с работой служб, имеющих отношение к жилищно-коммунальному хозяйству. И уж, конечно, далеко не на последнем месте в этом списке деятельность работников, которые занимаются предоставлением населению услуг по газоснабжению.

Сразу же вспомнилось, как в прошлом году тогда еще заместитель председателя областного совета Елена Симоненко во время рассмотрения депутатами облсовета конфликтной ситуации, создавшейся вокруг подключения газа абонентам в Арбузинке, достала целую пачку писем с рассказами людей о настоящем произволе, которому они зачастую подвергаются со стороны работников газовых хозяйств. Отключить газоснабжение инвалиду за задолженность в десять-двадцать гривен? Пожалуйста. Почему бы и нет? Ведь ничтожность суммы не играет абсолютно никакой роли, главное – сам отдельно оплачиваемый процесс отключения-подключения.

– Таких и подобных ему случаев не счесть, – отметил практикующий адвокат Павел Репешко. – Газовые службы вообще довольно часто фигурируют в исковых заявлениях граждан. Вот совсем недавно довелось мне заниматься делом одной пенсионерки, которая из года в год исправно рассчитывалась за потребленный газ, а в один прекрасный момент получила такой счет на дополнительную оплату, что глазам своим не поверила. А ведь мы прекрасно знаем, как рассчитываются наши пенсионеры: лишний кусок хлеба не купят, но коммунальные услуги оплатят непременно. И что обидно – судебный процесс мы выиграли, но возложить обязанность возместить расходы за судебные издержки на газовиков не получится, потому что в Украине существует мораторий на их взыскание с газовых служб.

Впрочем, вернемся к ситуации, изложенной в обращении Николая Бобера. Выстояв в очереди довольно продолжительное время, он наконец-то оказался у заветного «окошка». Посмотрев на монитор компьютера, женщина безапелляционно сообщила: прописано три человека, тариф знаете, считайте сами. Посетитель удивился и, как он сам признается, не столько довольно бесцеремонному обращению (как заметил Николай Бобер, он уже давно привык к грубостям «женщин в окошках», наверное подобный стиль поведения им вменяют в должностные обязанности), сколько тому, что он уже предоставлял в рассчетную службу необходимые документы, в которых черным по белому написано о выписке одного человека.

Прекрасно понимая, что спорить в данный момент абсолютно бесполезно, Николай Бобер на следующий день отправился в ЖЭУ по месту жительства за очередной справкой. Собрав необходимые документы, снова поехал на улицу Буденного. Опять выстояв несколько часов, заметим – в рабочее время, добрался до пресловутого «окошка». Рассказав и подробнейшим образом объяснив сложившуюся ситуацию, а также предъявив доказательства предыдущего обращения, Николай Бобер попросил произвести перерасчет на основании предоставленных документов. Результат был ошеломляющим: в абонентской книге появилась запись, что рассчеты за потребленный газ следует производить за двух человек, но… с сегодняшнего дня. «По поводу перерасчета обращайтесь к начальству».

Начальство объяснило Николаю Боберу, что перерасчет, вообще-то, не делается, но если он напишет заявление, то соответствующая комиссия решит, можно ли его сделать. И то – только за три последних месяца. Основание – постановление Кабинета Министров Украины №22/46 от 9 декабря 1999 года «Об утверждении правил предоставления населению услуг газоснабжения».

– Мне пояснили, – рассказал Николай Бобер, – что если я предоставлю так называемую встречную справку, то перерасчет будет произведен. Встречная справка – это справка, выданная паспортистом соответственного жилищно-эксплуатационного участка тому человеку, который уже выписался с моей жилплощади. В ней должно быть указано его новое место жительства, то есть прописка, и с какого числа. На вопрос, каким образом я могу получить справку на постороннего человека, ответили бесхитростно: «Это ваше дело». В конце концов я нашел человека, который когда-то был прописан на моей жилплощади, да вот незадача: ему справку в ЖЭУ получить не представляется никакой возможности, так как существует задолженность по квартплате.

Как человек в известной мере дотошный и уж точно принципиальный, Николай Бобер внимательно прочитал постановление Кабмина и ни о каких встречных справках не нашел ни малейшего упоминания. Тем более, в нем не идет речь о времени обращения по поводу перерасчета, связанном с изменением количества проживающих. Собственно, в этом может убедиться каждый, достаточно лишь найти документ в Интернете. Там четко оговорено: просто делается перерасчет.

Возникает резонный вопрос: что, выписанный с одной жилплощади человек и прописанный по совершенно другому адресу, газом не пользуется? Так не слишком ли это – за одного потребителя взимать двойную оплату?

Более десяти лет назад родители Николая Бобера выехали на постоянное место жительства в Германию. Туда же уехали и два его младших брата. Николаю сытая, упорядоченная жизнь в европейской стране пришлась не по душе, ему гораздо интереснее жить на родине, где все знакомо и привычно. Даже подобные несуразности, происходящие, к сожалению, повсюду и постоянно.

Только вот такой нюанс: брат, второй прописанный, помимо него, в квартире, за десять лет ни разу не приезжал в Украину. Соответственно уж никак не мог пользоваться предоставляемыми услугами по газоснабжению. Но, тем не менее, плата за его виртуальное пользование газом взимается регулярно.

Понятно, что уж тут рассуждать об элементарной разъяснительной работе, о каком-то желании помочь людям, облегчить им и так непростую жизнь – приоритеты стоят совсем другие. Я веду к тому, что упомянутым постановлением Кабмина регламентируется и другая норма, когда, доказав фактически отсутствие по месту прописки человека, можно соответственно уменьшить сумму взымаемой платы. Можно, все можно, только если захотеть. Но куда удобнее, согласитесь, просто начислять суммы к оплате побольше, даже не думая о таком пережитке прошлого, как элементарная помощь человеку.

Взыскательный читатель непременно обратит внимание, что в данном материале изложено мнение только одной стороны и юриста, а вот читатель искушенный, потолкавшийся по коридорам и кабинетам учреждений, постоявший в очередях, найдет этому объяснение. «Отправляйте жалобу официальным порядком и ждите ответа», – разговаривать с посетителями недосуг.
Впрочем, страницы нашего издания всегда открыты для диалога.

Петр ИЛЬИН

Собственно, процесс пошел. Согласно требованиям Международной ассоциации любительского бокса (АIBA) Федерация бокса Украины должна была подтвердить олимпийскую лицензию Сергея Деревянченко в обусловленный срок – до 30 июня. Но… этого не сделала. Что заставило таким образом поступить функционеров от бокса – определенно не известно. Хотя кое-какие соображения участники пресс-конференции высказали.

– Убежден, что причина таких действий лежит в плоскости личностного отношения первого вице-президента Федерации бокса Украины Игоря Гайдамаки к тренеру Сергея, заслуженному тренеру Украины Сергею Корчинскому, – предположил президент клуба бокса «Николаев» Олег Богомаз. – Буквально вчера у меня состоялся очень напряженный телефонный разговор с Игорем Витальевичем и я понял, что просто кому-то очень хочется поставить тренера Корчинского на место. Даже учитывая, откровенно говоря, довольно непростой характер Сергея Анатольевича, возникает резонный вопрос: при чем тут Сережа Деревянченко? У парня стремительно растет мастерство, по версии Всемирной серии бокса, где он и завоевал лицензию, Сережа стал лучшим среди спортсменов всех весовых категорий.

Вообще-то, первый тревожный звонок прозвучал сразу же после завоевания Дереянченко лицензии: такое радостное событие – первая «лондонская» лицензия для Украины – осталось абсолютно без внимания: даже Федерация бокса проигнорировала успех николаевского боксера.

– Причины непростых отношений с отдельными чиновниками Федерации бокса лежат в 2008 году, – объяснил Сергей Корчинский, – когда Деревянченко, из-за ложного диагноза, который, естественно, был кому-то нужен, не попал на чемпионат Европы. И вот опять проблемы.

Также Сергей Анатольевич отметил, что на подготовку Сергея Деревянченко из государственной казны не пошло ни одной копейки, а финансирование одного олимпийца, как правило, выливается в кругленькую сумму. К тому же шансы у николаевского боксера очень высоки: помимо того, что Сергей и так является боксером мирового уровня, в Лондоне он бы оказался сеяным во время жеребьевки, что повышает вероятность его восхождения на пьедестал почета сразу процентов на тридцать.

Примечательно, что другие четыре лицензии, разыгранные Всемирной серией бокса, подтверждены странами-владельцами. То есть абсолютно никаких препятствий для Сергея Деревянченко нет и не может быть. Поэтому нужно действовать, добиваться справедливости на всех уровнях – сошлись во мнении участники пресс-конференции. А заместитель начальника управления физической культуры и спорта облгосадминистрации Виктор Гинкул сообщил, что соответствующие письма уже отправлены министру по делам семьи, молодежи и спорта Равилю Сафиуллину и президенту Национального олимпийского комитета Сергею Бубке.

Клуб бокса «Николаев» последние шесть лет стабильно занимает первое место в Украине, два-три николаевских боксера постоянно привлекаются в сборную, на cчету наших спортсменов – значительное количество медалей разного достоинства, а вот олимпийских наград, увы, нет. Неужели и не будет?

Петр ИЛЬИН
Фото Дмитрия ЛАСКИНА
НА СНИМКЕ: Сергей Деревянченко, Олег Богомаз и вице-президент клуба бокса «Николаев» Олег Машкин.

Віддавна у набат били тільки у найтривожніші часи: пожежа, війна, пограбування… Люди, які працювали в полі, почувши тривожний сигнал від чергового, кидали роботу і з вилами та косами в руках бігли до села рятувати своє майно.

Сьогодні ми живемо у сучасному цивілізованому суспільстві і, здавалося б, захищені законами та відповідальними службами. Але цей спокій оманливий. За лаштунками деяких керівних кабінетів нуртує інше життя: підступне, зрадливе, нахабне. Воно аж ніяк не відрізняється від сюжетів голлівудських фільмів. Подібні сюжети, тільки не кіношні, а справжні, готуйся пережити, шановний читачу, й у цій публікації про «підприємницьку» діяльність керівництва облспоживспілки, про ніким не почуті заклики до порятунку представників громадськості і преси, про безпорадність наших правоохоронних органів, які відгороджуються словами «отсутствует состав преступления». Хоча фактів стільки, що ними можна завантажити не один вагон того «состава».

У мене на столі опинилися такі документи: «Акт про наслідки перевірки операцій з відчуженням нерухомого майна СП «Первомайська ЗЗБ» від 9 березня 2006 року», «Аналіз акту ревізії фінансово-господарської діяльності правління Миколаївської облспілки від 30 березня 2007 року», «Акт ревізії фінансово-господарської діяльності правління Миколаївської облспоживспілки від 30 березня 2007 року». Цінність цих документів у тому, що вони підписані заступником голови ревізійної комісії облспоживспілки О.С. Вербицьким, який особисто проводив ревізію, головою правління облспоживспілки І.А. Білоусом, який своїм підписом підтвердив правдивість фактів цієї перевірки, та головним бухгалтером правління товариства Л.С. Божко. Це «саморазоблачение» вражає десятками фактів відвертого дерибану кооперативного майна, яке ми нажили разом з вами, як члени споживспілки. Ці документи призначені, так би мовити, для внутрішнього використання. Ймовірно, їхні господарі сподівалися потримати їх певний час у сейфі, а потім, зрозуміло, знищити. Хоч і тут розкриті лише ті факти, які лежали на поверхні та їх не можна було обійти. Про більш закручені махінації можна лише здогадуватися. Щоб їх розшифрувати, мабуть, і самому Холмсу довелося б добряче попотіти.

А ми, як казав незабутній Нестор літописець, розпочнемо повість цю з… деяких фактів, викладених в Акті про наслідки перевірки операції з відчуженням нерухомого майна СП «Первомайська ЗЗБ», абревіатура розшифровується як Первомайська заготівельна збутова база. Важливо знати, що належала вона не Первомайському райспоживтовариству, а саме облспоживспілці. Чому на цьому наголошую? Бо голова Первомайського райспоживтовариства В.М. Бойчук у жодному разі не дозволив би собі позбутися такого потрібного підприємства. Взагалі, підмічено, там, де на своєму місці працюють відповідальні керівники, скажімо, як згаданий В.М. Бойчук чи голова Снігурівського райспоживтовариства С.В. Бастан, руйнівникам дають рішучу відсіч. А там, де зуміли протягнути у керівництво ручних голів, у пам’ять про товариства вже поїли гарячі пиріжки – зовсім знищені районні товариства в Єланецькому, Доманівському, Арбузинському, Новоодеському районах. У даному разі наші «герої» діяли за допомогою своїх людей.

Через ту ж Н.В. Манойленко, яка, працюючи на посаді начальника відділу інвестицій, техніки та охорони праці, теж увійшла до ліквідаційної комісії. Тому і не дивно чому так безцеремонно, безвідповідально оформлюються ліквідаційні документи. «Слід відмітити, – пишеться в акті, – що в пакеті документів відсутні фотокартки, технічні характеристики, креслення, планування тощо основних засобів…». Далі на кількох друкованих аркушах перелічуються десятки інших порушень різних законів, постанов і рішень, маніпуляцій перейменуваннями підприємства, читати які непрофесійній людині нудно і, мабуть, зайве. Головним є результат усіх тих підтасовок. І ми до нього зараз підійдемо. Остаточна вартість основних засобів бази на 01.01.03 становила 7,2 млн. грн. У зв’язку з відмовою, пишеться в документі, держзамовлень на поставки сільськогосподарської продукції і сировини, зниженням обсягів, відсутністю фінансових ресурсів для перепрофілювання її діяльності та зростанням витрат вона стала збитковою і з 1996 року практично припинила функціонувати. Пошуки інвесторів для спільної діяльності не дали результатів. Основні засоби були законсервовані. Щорічно на охорону, утримання бази, сплату всіх видів податків необхідно було витрачати майже 100 тис. грн. Як і кожна недоглянута будівля, база почала поступово руйнуватися, що і треба було, так би мовити, довести. На її ремонт необхідно було витратити майже півмільйона гривень. Таких коштів підприємство не мало і звернулося до правління з листом і розрахунками по ліквідації бази. Як бачимо, все йде за класичним сценарієм. У результаті бази позбулися. І, зрозуміло, дісталася вона далеко не кооператорам. Нові господарі тепер виявилися добрими хазяєвами й успішно працюють.

Напрошується запитання, якщо такі розумні і підприємливі керівники та спеціалісти працюють в облспоживспілці, то чому вони не налагодили таке ж успішне господарювання? Чому спродають цінну нерухомість: магазини, бази, цілі підприємства? Очевидно, лише тому, щоб погріти руки на нашому з вами добрі. Складається враження, що правління облспоживспілки на чолі з її керівником І.А. Білоусом дуже ретельно готують схеми подібних «ліквідацій», уміло ховаючись за відомчі інструкції та колективні рішення, уникаючи персональної відповідальності. Здається, що цілий колектив останні роки працював не на збереження майна облспоживспілки, не на розбудову спілки, а на її знищення. Дійшло до того, що вже дарують один одному за безцінь квартири. Звичайно, не власні, а ті, що належать товариству. А господарями проданих з молотка баз стають рідні і наближені до керівників особи. Про всі ці факти докладно, з наведенням необхідних документів розповідається у журналістських розслідуваннях, що надруковані в обласній пресі. Зокрема зішлемося на статтю «Стоп беспределу!», опубліковану в газеті «Николаевский бизнес» у номері від 29 грудня 2010 року. А потім цей матеріал надрукувала газета «Рідне Прибужжя» у номері від 15 січня вже поточного року. Його автором є не просто журналіст, а фахівець, член Ради облспоживспілки, заслужений працівник сфери послуг України В.М. Гузенко. Та ж газета «Николаевский бізнес» у номері від 26.01.11 подає статтю «Операция «Кооперация», или Как распорядились имуществом николаевских пайщиков», а слідом за нею 09.02.11 громадськість приголомшує стаття «Коммерческая тайна» председателя облпотребсоюза». Зважте, що жодного наведеного у публікаціях факту представниками облспоживспілки так і не було спростовано ні через суд, ні у пресі. Цим даючи зрозуміти і газетярам, і місцевій владі, і своїм пайовикам, що чхати вони хотіли на всі ці факти і на всіх нас. Можливо, відчувають десь у кабінетах правоохоронних органів свою волохату руку? А чому можливо? Зважаючи на те, що з тих кабінетів теж не чути голосу, можна допустити, що тут щось не ладно.

Нема реакції на статті – це півбіди. Але ніхто не сподівався, що не відреагують на вимоги облдержадміністрації. Вже минуло чимало часу, як відбулася серйозна нарада в облдержадміністрації, яку проводив особисто губернатор М.П. Круглов, де розглядалися питання роботи саме облспоживспілки. Громадськість області, пайовики чекають на серйозні зрушення після такої відповідальної наради. Про це свідчать дзвінки і листи до редакції.

Сьогодні прокуратура області має нового керівника В.І. Гальцова, кажуть, людину мудру, принципову і відповідальну. Тож будемо сподіватися, що незабаром справа зрушиться з мертвої точки і дійде справедливого фіналу.

Але розібратися у ній буде непросто, тому що з документацією в облспоживспілці «розібралися» по-своєму. Нижче наводимо витяг з акта і подаємо його мовою оригіналу: «Перевіркою стану архіву правління облспоживспілки встановлено, що архів знаходиться в окремому приміщенні підвалу будівлі облспоживспілки. В архіві зберігаються крім документів облспоживспілки ще й документи ліквідованих підприємств (заробітна плата та інші). Журнал обліку документів (папок, партії документів), що знаходяться в архіві, – відсутній.

Розпорядженням правління облспоживспілки не призначено відповідальну особу за стан архіву та збереження документів.
В порушення п. 9.1. Інструкції «Про застосування книжково-журнальної форми бухгалтерського обліку в організаціях і підприємствах споживчої кооперації», затверджену постановою правління Укоопспілки від 19.12.2001 р. № 304, в окремі папки не переплетені касові документи та виписки банку з виправданими документами; на обкладинках папок з документами відсутні наступні надписи: назва підприємства, організації; назва і порядковий номер папки (справи); звітний період – рік і місяць; номери меморіальних ордерів; кількість листів у справі.

Відповідно до вимог п. 9.2 вищезазначеної Інструкції, бухгалтерські документи до передачі їх у загальний архів організації повинні зберігатися в спеціальних приміщеннях або закритих шафах в суворому порядку під відповідальність головного бухгалтера організації, але вищезазначені вимоги головним бухгалтером облспоживспілки Божко Л.С. не виконуються.

В порушення п. 9.3. діючої Інструкції видача справ з бухгалтерського архіву іншим підрозділам облспоживспілки не оформляються розпорядженням головного бухгалтера правління облспоживспілки Божко Л.С.».
З цього стає зрозумілим, що, скрутивши облспоживспілку в баранячий ріг, керівництво ховає кінці у воду. Як це їм удасться – поживемо-побачимо.

Йосип СТРУК

P.S. З листів читачів:
«Пайовики споживкооперації, бийте в набат! Нас грабують! Цей грабіж розпочався давно. Спасибі В.М. Гузенку, що не злякався опублікувати свою статтю з такими страшними фактами. Але не всі знають, що готується наступна черга продажу за безцінь об’єктів:

– кондитерський цех в м. Нова Одеса, балансова вартість – 2800 грн., площа – 137 м2;
– Ресторан «Южний» в м. Нова Одеса, балансова вартість – 198 тис. грн., площа – 367 м2…».

Лист написано на семи сторінках, де викладено десятки фактів. Його підписала Т. Бальдій і ще 29 осіб.
Як бачимо, керівництво облспоживспілки не зупинили ні гострі публікації у пресі, ні круті рішення влади. Дерибан триває?

І раптом місто блискавкою облетіли чутки (тепер вони народжуються не від бабусь на лавочках, а через сучасні інтернет-видання) про те, що ТОВ «Укр-Транс» програв тендер на право обслуговувати маршрут більш сильному претенденту – ПП «ПиК». А ті, хто не заглядає до Інтернету, відчули ці зміни на власному досвіді – на першому маршруті не стало зручних автобусів «Еталон», а замість них з’явилися «Газелі», які не в змозі забезпечити перевезення пасажирського потоку. Люди набивалися до салонів наперекір усім правилам дорожнього руху і навіть фізичним можливостям. Декому у складній позі йога доводилося долати всі 28 кілометрів. Скарги полетіли до багатьох міських інстанцій. А тим часом комфортабельні «Еталони» вишикувалися навпроти міськвиконкому. Таким протестом колектив «Укр-Трансу» вирішив звернути на себе увагу місцевої влади, зокрема з надією чекали на мера міста В.Д. Чайку. Судячи з плакатів, якими було прикрашено транспорт, водії вимагали відмінити рішення тендерної комісії.

– Воно є несправедливим, – рішуче заявив керівник цього колективу Микола Анчербак. – І я поясню чому. Коли два роки тому ми виграли тендер на облуговування маршруту № 1, то вирішили зробити все можливе, щоб він став зразковим. Турбуючись про людей і саме заради них, узяли в банку кредит і придбали сучасні, зручні для пасажирів автобуси «Еталон», якими забезпечили маршрут. Не випадково нас помітили аж наверху, у Києві, де у 2010 році вручили грамоту переможців Національного бізнес-рейтингу. Здавалося, що жодних претензій до нас не буде і з боку місцевої влади. Тому були вкрай здивовані рішенням конкурсної комісії, засідання якої відбулося 18 травня цього року, про те, що нас знімають з маршруту, а право на його обслуговування отримало приватне підприємство «ПиК». Упевнений, що це чистої води підтасовка і маніпуляція фактами, нехтування 166-ма долями наших водіїв та диспетчерів, які опинилися без роботи. Я в цьому переконався тоді, коли дізнався, що ще до засідання конкурсної комісії «ПиК» замовив таблички першого маршруту. Звідки їм було знати, що саме вони виграють тендер? Одночасно нашу базу обсіли працівники ДАІ, які докопуються до різних дрібничок, аби виписати штраф чи не випустити транспорт у рейс. Мабуть, про все було домовлено наперед. А ще вважаю, що справа ймовірно замішана на політиці. Наші господарі підримують партію «Фронт змін», яка в опозиції до правлячої партії. Мабуть, тут і зарита собака. Наша мета – домогтися перегляду рішення конкурсної комісії, повернути наших водіїв обслуговувати свій маршрут. Якщо цього не станеться, ми звернемося до суду…

До пікетників вийшов Миколаївський міський голова Володимир Чайка.
– Мені боляче це бачити, – поспівчував він страйкарям. – Я буду домагатися перегляду рішення конкурсної комісії.

Володимир Дмитрович має високу довіру у членів цього колективу, бо і раніше допомагав підприємству організовувати робочі місця, налагоджувати якісне обслуговування маршруту. Тому невдовзі водії покинули майдан і поїхали на базу.

А ми вирішили розібратися з цією ситуацію до кінця, для чого зустрілися з заступником міського голови, який відає питаннями транспорту, Романом ВАСЮКОВИМ та начальником відділу пасажирських перевезень, зв’язку та розвитку телекомунікацій В’ячеславом КАШЕНЮКОМ.

– Я погоджуюся, що ситуація неприємна як для працівників «Укр-Трансу», які тимчасово опинилися без роботи, так і для нас, бо не досить комфортно відчувати себе у ролі винуватця. Але ми маємо висновки компетентної конкурсної комісії і відмінити їх ніхто не має права, – розпочав розмову Р.О. Васюков. – Комісію було створено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 1081 «Про порядок проведення конкурсів на автомобільному транспорті». Говорити про те, що членів комісії було підкуплено або на них чинили тиск, також не варто, адже вона була створена згідно з певними вимогами, тобто мала 50% представників виконавчої влади і 50% представників громадських організацій. Головою конкурсної комісії було призначено мене, а я також не зацікавлений у нестабільності, для мене важливо, щоб у місті панували спокій і порядок, щоб транспортні послуги надавалися вчасно. Врешті, мій авторитет, як керівника, також не хотілося б підривати. Тому я стою за справедливість.

– Ознайомтесь з результатами конкурсу, – пропонує В.Л. Кашенюк. – Ось відомість загальних показників нарахування балів за системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів. Тут визначено більше тридцяти пунктів і, як правило, обоє претенденти за балами йшли поруч, були рівноцінними. І лише пункт № 32 поставив остаточну крапку у цій боротьбі. У ньому записано: «Обслуговування перевізником-претендентом понад 8 міських автобусних маршрутів з виконанням не менше ніж 80 рейсів на тиждень». «Укр-Транс» обслуговував лише маршрути № 1 та № 24, а ще мав обслуговувати маршрут № 57, але цього не робив. Ось і отримав у цьому пункті оцінку «0». А ПП «ПиК» набрало аж 14 балів і перемогло.

Хотілося почути відповіді керівників і на інші питання.
– Якщо учасники конкурсу мали майже однакові можливості, то чи не було б справедливо віддати перемогу все ж «Укр-Трансу», якого визнано, згідно з Національним рейтингом, одним із кращих в Україні? І, до речі, працівники підприємства це довели своєю працею.

Р.О. Васюков:
– Запитання, які поставлені у Відомості загальних показників, досить прагматичні, бо тут потрібна конкретика. Але я нагадував членам комісії про пунктуальність, культуру обслуговування. Втім, вони не могли відійти від конкретних питань і визначених балів. Можливо, що надалі потрібно удосконалювати конкурсні умови. Я з цим згодний.
– Страйкарі наголошували на тому, що результати рейтингу визначалися політичними чинниками.

Р.О. Васюков:
– Через кілька днів після закінчення роботи конкурсної комісії до Миколаєва завітав засновник ТОВ «Укр-Транс», який демонстрував у нас автобуси «Еталон». Ми поговорили про роботу конкурсної комісії, він погодився з поразкою, але якось і на думку не спало запитувати один у одного, хто до якої партії належить.
– Керівник підприємства М.А. Анчербак нарікав на працівників служби ДАІ, які приїжджають на базу і здійснюють перевірки автотранспорту. Він убачає у цьому теж чиюсь руку з міськвиконкому, мовляв, їх змушують так робити навмисне.

В.Л. Кашенюк:
– З подібними запитаннями до мене зверталися керівники і водії багатьох підприємств. Я цікавився цим і дізнався, що сьогодні в області триває спец-акція «Автобус-2011». Перевіряються всі міські та приміські автопарки, а також маршрутні таксі під час перевезень.
– Ви наголошуєте на тому, що виявляєте турботу про мешканців міста. А чим пояснити скарги, що надходять від пасажирів маршруту № 1 уже після того, як його почали обслуговувати працівники ПП «ПиК»?

Р.О. Васюков:
– Непередбачені ситуації виникали через те, що нові перевізники поставили на маршрут мікроавтобуси, утворювалася тіснява та інші незручності.
– Чому ж відразу не пустили в роботу сучаснішу техніку?

Р.О. Васюков:
– Її потрібно було додатково закупити. Адже ніхто не знав стовідсотково, що тендер виграють саме вони. Тепер на лінії працюють чудові автобуси «Рута-25», які негайно придбали у кількості 10 машин.

В.Л. Кашенюк:
– Я додам, що підприємство «ПиК» уже оплатило кошти і незабаром отримає ще 60 автобусів цієї марки. Тепер скарг від людей немає, і я цьому радий.
– «Укр-Транс» програв тендер, у результаті цього сотні людей опинилися без роботи. Як їм бути? За які кошти утримувати сім’ї?

Р.О. Васюков:
– Ми вже допомогли працевлаштуватися багатьом з них. Не залишимо наодинці з проблемою нікого.
Здається, що ми обговорили всі питання, але це не значить, що проблему вичерпано. Незабаром, як повідомив М.А. Анчербак, матеріали будуть розглянуті в суді. Він і розставить всі точки над «і».

Йосип СТРУК
НА ЗНІМКУ: На маршруті № 1 тепер з’явилися і нові «Еталони».

Большинство из них находится в списке должников, только если у одних сумма сравнительно небольшая, то другие задолжали порядка нескольких сотен тысяч гривен. К примеру, долг ОАО «Соляные» на 1 января этого года составил 22,78 тыс. грн., ОАО «Намыв-1» – 52,7 тыс. грн., КЖЭП 24 – 42,13 тыс. грн. Но больше всего руководство «Николаевоблэнерго» беспокоит постоянно возрастающая задолженность КП «Специализированное коммунальное предприятие «Гуртожиток», которое только за 5 месяцев этого года превысило дебиторскую задолженность на 500 тыс. грн., если же взять общую сумму долгов вместе со штрафными санкциями, то она, по словам коммерческого директора «Николаевоблэнерго», составит около 2 млн. грн.

– Эта ноша, – прокомментировал Николай Гончарук, – ложится на плечи «Николаевоблэнерго», так как предприятие, с одной стороны, должно выполнять свои обязательства перед государственной компанией «Энергорынок», с другой – обеспечивать надежное, качественное электроснабжение жителей города Николаева. Наше предприятие для того чтобы все-таки обеспечивать стопроцентные расчеты, вынуждено было взять кредиты в банках, несет огромные убытки, при этом мы выполняем все договорные обязательства перед потребителями.

Опроверг Николай Павлович и тезис о проблемах с приборами учета. Ведь, как правило, во многих общежитиях установлен только один общий счетчик на дом, поэтому заложниками борьбы с неплательщиками становятся и добросовестные жильцы. Но коммерческий директор «Николаевоблэнерго» видит проблему совсем не в этом, а в том, что часть денег предприятию просто не доплачивают.

– По имеющейся у нас информации, – рассказал Николай Павлович, – КП «СПК «Гуртожиток» собирает со своих жителей около 300 тыс. грн., при этом отпущенная электроэнергия оплачивается только на 40%. Куда остальные деньги уходят, нам неизвестно.
Кроме того, злободневна еще одна проблема – предприятия-банкроты.

– Существуют предприятия, которые находятся в стадии ликвидации, у них общая задолженность составляет более 5 млн. грн. То есть порочная практика в городе Николаеве продолжается: предприятия наращивают дебиторскую задолженность, потом компании меняются, а задолженность остается непонятно на ком. Новая фирма, которая начинает обслуживать потребителей, снова растут долги, и так из года в год, – подчеркнул Николай Гончарук.

В конце мая все крупные должники были приглашены на встречу с руководством «Николаевоблэнерго» для того, чтобы решить, как и в какие сроки они могут погасить долги. Был на встрече и начальник департамента ЖКХ Валентин Гайдаржи, который, по словам коммерческого директора «Николаевоблэнерго», обещал поднять вопрос о погашении задолженности коммунальных предприятий за электроэнергию на ближайшей сессии горсовета. Большие надежды возлагает руководство предприятия на фракцию Партии регионов в городском совете. В результате переговоров генерального директора предприятия Юрия Антощенко и главы фракции ПР Артема Ильюка было принято решение пока не обесточивать дома и попытаться дипломатично решить проблему оплаты электроэнергии как с руководителями коммунальных предприятий-должников, так и с представителями исполнительной власти города. Ведь если ситуация и дальше не изменится в лучшую сторону, то, как пообещал Николай Гончарук, «Николаевоблэнерго» придется идти на крайние меры и к середине июня многие жители снова могут остаться без света.

Татьяна КОРЕНКОВСКАЯ
Фото автора

Конфликтная ситуация относительно распаевки земли бывшего КСП «Гребеники» в одноименном селе Новоодесского района близится к разрешению. В конце октября в селе прошли общественные слушания.

Про неоднозначную ситуацию в селе Гребеники «Рідне Прибужжя» уже сообщило. В частности, в апреле текущего года на страницах газеты рассказывалось о первых попытках распределения пая и ущемлении интересов наименее защищенной категории населения – пенсионеров. Тогда в ситуацию вмешалась председатель областного совета Татьяна Демченко, оказав реальную помощь 86-летней пенсионерке Галине Ивановне Буток, ветерану труда, остарбайтеру, насильственным путем вывезенной на работы в Германию во время Великой Отечественной войны, вдове участника войны. Не знали границ слова благодарности от Галины Ивановны и ее семьи в адрес Татьяны Васильевны, когда мы в очередной раз посетили село Гребеники. И, как заверяет руководство района, скоро Г. Буток собственными глазами увидит долгожданный участок и с гордостью сможет сказать: «Это моя земля!».

С методикой распаевки земель жителей ознакомил начальник отдела Госкомзема в Новоодесском районе Павел Гето: «Приватизация Гребениковской земли состоялась в 2009 году. Согласно законодательству, положенный пай могут получить люди, которые на момент приватизации постоянно, временно или по контракту работали на предприятии, и те, кто вышли на пенсию (пенсионеры конкретного хозяйства). Земельные паи получат также представители социальной сферы: работники сельского совета, школ, садиков. В среднем на одного человека припадает по 2 гектара земли».
При распределении земельных участков в Гребениках могут рассчитывать на полный пай 40 жителей села, а также два человека из местной школы, которые подали соответствующие заявления.
Размер пая зависит от количества членов предприятия (включая пенсионеров) и размера самого хозяйства. По своему объему Гребениковское хозяйство небольшое – в общей сложности 597 га. Но из этой площади некоторые земли исключены из паевания: 11,365 га – дороги и лесополосы, 0,85 га – культурное наследие – стоянка бронзового периода, 84,66 га – земли резервного фонда.

Если кто-то не согласен с тем, что его не включили в список пайщиков или ему отказали на общем собрании, то спорный вопрос можно решить в суде, доказав при этом свое право на землю. Если суд примет решение о выделении пая, то землю можно будет получить в близлежащем селе при отсутствии ее в резервном фонде.
Как уточнил в обращении к селянам заместитель начальника главного управления Госкомзема в Николаевской области – начальник управления правовой работы и с обращениями граждан Виктор Тамилович, жители села Гребеники получат самый большой пай в Николаевской области – в пределах 11-19 га на человека, в то время как в среднем по Николаевщине – не более 6-7 гектаров.
В ходе рабочего собрания возникли существенные вопросы, в частности, можно ли получить два земельных пая по разным пунктам закона? Юрист, присутствующий на заседании, прокомментировал этот вопрос следующим образом: «Если в статьях закона данное положение не уточнено, соответственно есть возможность получить и полный пай, и два гектара при наличии подтверждающей документации».

Кульминацией встречи стало заявление главы Новоодесской райгосадминистрации Николая Заболотного: «После жеребьевки соответствующие органы активным образом начнут работать над разработкой технической документации». Но жителей интересовала все-таки финансовая сторона данного вопроса, а именно: во сколько обойдется им их же земля? Николай Николаевич продолжил свою речь с констатацией конкретных финансовых расчетов: «Техническая документация на одного человека в среднем будет стоить 85 гривен, а внесение в государственный реестр – около 100 гривен. Поэтому каждый пайщик в среднем выделит из семейного бюджета не более 200 гривен».
Через несколько дней после информационного собрания состоялась жеребьевка, где были определены номера участков, которые после оформления актов на землю смогут возделывать их законные хозяева. Таким образом, как утверждает руководство района, пайщики смогут подготовить теперь уже свои земли к следующему сельскохозяйственному сезону.

Валентина СТЕКОЛЬЩИКОВА

Но, как оказалось, не соседка моя была неправа. Это я ошибался в своих умозаключениях – они нас таки режут!
Вернувшись вечером 21 апреля домой с работы, как обычно, даже не переодевшись по-домашнему, мне пришлось выслушать от супруги все накопившиеся за день новости.

– Представляешь, к нам сегодня приходили из газовой службы отрезать газ! – даже округлила от возмущения глаза жена, которая на протяжении многих лет не сделала даже месячной задолженности по коммунальным платежам. – И ты знаешь, отрезали бы, как пить дать. Хорошо, что они зашли к соседке с предупреждением, а та уж уговорила их повременить.

Соседка тётя Неля (тётя настоящая, родственница, что и сыграло свою роль – возможно, человек посторонний просто отмахнулся бы от чужих проблем, дескать, отрезайте, мне какое дело) к тому же позвонила маме жены, которая и убедила работников из газовой службы, что завтра она обязательно принесет расчетную книжку по газу с корешками оплаченных чеков.

Тотальное наступление на должников за предоставленные коммунальные услуги, демонстрируемое в последнее время всеми доступными способами, – мера, конечно, вынужденная, это понятно. И, естественно, безрадостная, ведь должники – они тоже разные. Оплату не производят не только бессовестные или неблагополучные, нынешняя дороговизна зачастую вынуждает людей пользоваться ограниченным рационом питания, минимумом необходимой одежды.

Вот именно поэтому и заставляет удивляться подобное беспардонное отношение к своим, в общем-то, добросовестным клиентам, которых нужно исключительно поощрять. А очень часто многочисленные жалобы на работу работников газовой службы убеждают в обратном – они, к сожалению, руководствуются иными принципами.

Во‑первых, почему нужно обходить потребителей газа именно в предобеденное время, когда основная масса населения находится на рабочих местах? Во‑вторых, как можно вообще без хозяев производить отключение газа? В‑третьих, что это за такой огромный срок неуплаты – один месяц (как выяснилось впоследствии, именно оплата за март по вине банка, осуществлявшего платеж, не поступила на счет газового хозяйства)? И, в‑четвертых, кому и зачем нужен подобный аврал?

Петр ИЛЬИН